ОСНОВИ ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ

Задачі сучасного транспорту

Світові вимоги споживання товарів реалізуються через систему управління потоковими процесами, де на транспорт покладається реалізація матеріальних, людських, частково енергетичних потоків. Ідеологія майбутнього світового розвитку як сталого вимагає глобального узгодження цих процесів з метою мінімізації витрат енергії, коштів, екологічного навантаження на навколишнє середовище. Важливу роль у цій структурі покладають на логістику як науку про раціональну організацію, управління і техніко-технологічне забезпечення потокових процесів у сфері матеріального виробництва й обігу з метою максимального задоволення попиту та мінімізації загальних витрат кожного із учасників ланцюга [18].

Місце виникнення терміна – Стародавня Греція, де він означав мистецтво міркування, пізніше як доцільність у державному управлінні. У 60-ті роки XX століття логістика – це менеджмент усіх видів діяльності, що сприяють руху і координації попиту та пропозиції на товари у визначеному місці й у заданий час (Just in time – точно у термін). Пізніше, з розширенням малосерійного виробництва, виникла задача мінімізації запасів комплектуючих на складах, і цю задачу почала вирішувати складська логістика. Сучасне поняття логістики вміщує комплексний процес планування виробництва від постачання до збуту, транспортне забезпечення їх з метою зниження витрат і рівнів запасів матеріальних ресурсів, повного задоволення запитів покупців при мінімальних витратах на транспортні та складські операції. Глибока інтеграція попиту, виробництва, обігу транспорту вимагає якісного управління потоковими процесами на підставі інформації на кожному етапі просування сировини, комплектуючих, товарів.

На сьогодні логістика – це наука про раціональну організацію, управління і техніко-технологічне забезпечення потокових процесів у сфері матеріального виробництва й обігу з метою максимального задоволення попиту.

Об'єктами досліджень і перетворень у логістиці є нові матеріальні, енергетичні, фінансові та інформаційні процеси, що відповідають їм у галузі виробництва та обігу.

Метою досліджень і перетворень є оптимізація потоків шляхом пошуку мобілізації наявних резервів і позиції системи.

Базовим інструментом логістичної оптимізації слугує теоретичний апарат ряду наук – дослідження операцій, системного аналізу, теорії систем тощо.

Логістика оперує низкою термінів:

Логістично функція – сукупність дій і група операцій, спрямованих на перетворення потоку.

Логістично операція – відособлена сукупність дій, спрямована на перетворення логістичних потоків, відповідно до конкретного завдання і загальної мети їх управління.

Логістичний ланцюг – лінійно впорядкована кількість елементів логістичної системи.

Логістичний канал – частково впорядкована кількість суб'єктів, що забезпечують доведення потоку від виробника до споживача.

Логістично мережа – значна кількість елементів логістичної системи, пов'язаних між собою за матеріальними, сервісними або пасажирськими потоками та супутніми їм фінансовими і інформаційними потоками.

Управління логістикою – це планування, організація, контроль та інформаційне забезпечення. На транспорті задачами управління є вибір виду і типу транспортного засобу, визначення оптимального маршруту та завантаження, координація транспортного та складського процесів тощо.

Універсальною методологією логістики є загальносистемна оптимізація наскрізних потокових процесів. На транспорті критеріями оптимізації є необхідна кількість і номенклатура переміщуваного вантажопотоку, точність і мінімум часу доставки в потрібне місце, мінімум витрат на переміщення. Як зазначають основоположники сучасної логістики Бауерсокс Д. Д. і Клосс Д. Д., аналізу і синтезу повинні підлягати у комплексі всі складові, які утворюють логістичну систему, а розподіл логістики на заготівельну, виробничу, транспортну, інформаційну тощо є некоректний [16].

З точки зору виробництва логістику умовно поділяють на внутрішньовиробничу та зовнішню (рис. 1.1). Внутрішньовиробнича логістика складається з підсистем управління виробничими матеріальними потоками, безпосередньо виробництвом, збутом, сервісним обслуговуванням тощо і перетворюється в інформаційну логістичну систему підприємства у цілому (логістика постачання, зберігання, логістика виробництва, транспортна виробнича логістика, логістика збуту).

Рисунок 1.1 – Логістична структура виробництва

Зовнішня логістика покладається на транспорт, де у рамках логістичних систем вимагається розв'язання комплексу транспортних проблем щодо реалізації каналів постачання сировини та напівфабрикатів, розподілу готової продукції, доведення її до споживача (транспортна логістика). Актуальність транспортних проблем підтверджується тим, що до 50 % усіх витрат на логістику пов'язано з транспортними витратами.

Ключову роль у зовнішній логістиці відіграє транспортування, що пояснюється не лише великою питомою вагою транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат, але і тим, що без транспортування неможливе саме існування матеріального потоку. Ще більш значущу роль транспорт відіграє у сучасній світовій економіці, тому коло питань, які стосуються цієї ключової складової логістики виділене в окремий предмет вивчення – транспортну логістику. Тому в умовах інтеграційних процесів в економіці розвинутих країн переглядається місце і роль транспорту. Транспортній складовій в формуванні логістичних систем у рамках об'єднаного ринку надають першорядне значення. У країнах ЄЕС цей вид комунікацій уважають як структурно-технологічну частину економіки держав і співтовариства в цілому, а високоякісне й ефективне задоволення потреб у перевезеннях, зокрема доставка "точно в термін", виступає на перший план.

Сучасні технології дозволили змінити принципи і цілі виробництва, коли за рахунок виробничої гнучкості забезпечується висока конкурентоспроможність. Підприємства з гнучким виробництвом отримали відповідну назву – гнучкі автоматизовані підприємства. Найбільш поширені такі підприємства у галузях машинобудування, автомобілебудування, у переробній і харчовій промисловості, де виробництво вирізняється найбільшою різноманітністю та складністю щодо виробничих процесів і технологій. За різноманітністю продукції стоїть велика розмаїтість устаткування, технологічна гнучкість виробничих процесів, структури і змісту програмного забезпечення систем керування, що реалізовані за рахунок комп'ютеризованих засобів виробництва та комп'ютерної інтеграції складових виробництва.

Виробничий рівень гнучкого автоматизованого виробництва забезпечує безпосереднє виготовлення продукції, яке складається з декількох структурних частин – гнучкої виробничої системи та автоматизованої системи підготовки й управління підприємством. Основу гнучкої виробничої структури підприємства створюють комп'ютеризовані верстати та операційні комплекси, завантажувальні та виробничі промислові роботи, автоматизоване транспортно- складське обладнання, об'єднані у єдину виробничу структуру комп'ютерними мережами. Система реалізується на основі широкого впровадження автоматизованих на базі комп'ютерів робочих місць фахівців, об'єднаних у єдину корпоративну мережу. З 1980 року за гнучкою технологією працював один із перших таких заводів фірми Фуджі (Японія) [15]. Сьогодні таких підприємств по всьому світу десятки тисяч.

Для ритмічної роботи підприємств необхідне своєчасне постачання всіх складових виробництва – сировини, комплектуючих, інструментів тощо. Робити великі запаси на складах підприємству невигідно, тому що вартість цих запасів входить до собівартості продукції, яка випускається. Підприємства скорочують запаси до необхідного мінімуму та організовують своєчасну поставку необхідного в потрібний час та у заданій кількості (складська логістика). Для прикладу: на металургійних вітчизняних підприємствах запаси сировини становлять місячну потребу, у США – 3-денну, у Японії – шість годин [17]. Задача зниження стикових втрат (виробництво-транспорт) при непостійних ритмах виробництва та споживання і високої динаміки економічних зв'язків вимагають створення більш гнучких технологій перевезень.

Підприємству, фірмі, концерну при реалізації каналів розподілу готової продукції доводиться вирішувати комплекс питань, пов'язаних з доставкою, і в першу чергу, вибирати вид і тип транспорту, маршрути доставки, методи організації перевезень. Використання інструментів логістики дозволяє мінімізувати час перевезення, екологічну безпеку транспортно-логістичних схем транзиту, високу надійність міжнародних і внутрішніх транспортно- експедиційних послуг, захист і збереження вантажів.

Витрати на логістику у загальному ВВП світу – до 9,3 %, у США вони щорічно сягають близько 10 %. У багатьох галузях виробництва (будівництво, гірничодобувна, послуги) операції, пов'язані з логістикою, сягають до 24 %. Подальша глобалізація економіки призводить до стабільного, постійного зростання ринку логістичних послуг, основні впливові фактори якої наведено на рис. 1.2.

Ці чинники активно проявляються на всіх рівнях економічного життя, змінюючи навколишній світ.

Рисунок 1.2 – Фактори зростання попиту на логістичні послуги на світовому ринку

Послуги з експрес-доставки документів, пошти, цінностей за принципом від дверей до дверей "door-to-door", або за принципом "just-in-time", коли потрібно виконати доставку не раніше і не пізніше вказаного терміну на сьогодні в Україні надають великі транснаціональні компанії: UPS та Federal Express (США), DHL Німеччина, TNT Нідерланди. Безперервний графік роботи дозволяє здійснювати доставку за ніч у всі великі міста України, а за 2-3 дні в усі країни Європи і США (70 % усіх міжнародних доставок). Послуги з малогабаритних доставок також надають близько 15 вітчизняних компаній: Автолюкс, Євроекспрес, нічний експрес, CAT, УВК та інші, проте, на відміну від іноземної "великої четвірки", у них про гарантію та компенсацію не йдеться [6]. Наведений приблизний перелік напрямів сучасного ринку логістичних послуг постійно зростає в умовах подальшої диференціації світового виробництва.

Завдання, які розв'язує логістично-транспортна система, і розробку її стратегії, умовно поділяють на три групи. Перша група пов'язана з формуванням ринкових зон обслуговування, прогнозом матеріалопотоків, їх обробкою у системі обслуговування. До розв'язання завдань першої групи світова економіка тільки приступає. Друга група – завдання із розробки системи організації транспортного процесу – плани перевезень, розподілу видів діяльності, формування вантажопотоків, графіків і маршрутів руху. Завдання цієї групи широко розв'язуються по окремих видах транспорту, особливо на залізниці, але дуже повільно на автомобільному транспорті. Третя група задач – це управління запасами на підприємствах, складських комплексах, їх обслуговування транспортними засобами та інформаційними системами. Оптимізація і розв'язання цих завдань залежить від конкретної ситуації, умов і вимог до ефективності логістичної системи, а також від проблем, пов'язаних із забезпеченням виробництва, усуненням вузьких місць у технології доставки складових виробництва, складування і збуту.

У рамках другої групи задачі транспортної логістики полягають у:

• – виборі виду та типу транспортних засобів;
• – визначенні оптимальних маршрутів доставки;
• – спільному плануванні транспортного процесу зі складським і виробничим;
• – забезпеченні технологічної єдності транспортно-складського процесу;
• – організації, диспетчеруванні та регулюванні транспортного процесу;
• – інформаційному забезпеченні та моніторингу руху вантажів і транспорту;
• – спільному плануванні транспортних процесів на різних видах транспорту (у випадку змішаних перевезень).

Виходячи із задач, що розв'язуються при управлінні транспортним процесом у логістичних системах, він умовно поділяється на етапи планування, диспетчерування, регулювання, обліку та аналізу транспортної діяльності, а на основі аналізу – наступне планування. Кожний із цих напрямів заслуговує на особливу увагу з огляду на початковий стан розвитку і потребує якісно підготовлених фахівців, які володіють базовими знаннями з управління логістичними системами.