ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Організація інформаційних систем

Інформаційна система (ІС) складається з впорядковано взаємозалежних елементів і має сукупність інтегративних якостей. Декомпозицію інформаційних систем на складові елементи здійснюють по-різному, проте, найчастіше інформаційні системи поділяють на дві підсистеми: функціональну та забезпечувальну. Функціональна підсистема складається із сукупності розв'язуваних завдань, згрупованих за ознакою спільності мети – планування, ведення обліку, контроль – спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства [7]. Забезпечувальна підсистема, у свою чергу, включає в себе такі елементи:

• – технічне забезпечення, як сукупність технічних засобів, що забезпечують обробку і передачу інформаційних потоків;
• – математичне забезпечення, тобто сукупність методів розв'язання функціональних завдань. Математичне забезпечення являє собою інформаційно-командне середовище як сукупність програмного та інформаційного забезпечення і певного стандарту інтерфейсу;
• – інформаційне забезпечення, яке включає у себе різні довідники, класифікатори, кодифікатори, засоби формалізованого опису даних.

Програмне забезпечення (ПЗ) залежно від функцій, виконуваних програмою, можна розділити на дві великі групи: системне і прикладне ПЗ.

Системне програмне забезпечення (СПЗ) – це "програмна оболонка" апаратних засобів, що призначена для відокремлення інших програм від безпосередньої взаємодії з обладнанням та організації процесу обробки інформації у комп'ютері. До СПЗ належать такі типи програм, як операційні системи (ОС), різні сервісні засоби, що функціонально доповнюють можливості ОС, інструментальні засоби (системи керування базами даних, мови програмування, оболонки експертних систем). Прикладне ПЗ призначено для розв'язання певних завдань користувача.

Основна компонента СПЗ – ОС виконує такі функції:

• – організація багатоцільової роботи комп'ютера, при якій можливе одночасне виконання декількох програм;
• – організація зберігання програм і даних на носіях інформації та, можливо, санкціонування доступу до цієї інформації;
• – забезпечення взаємодії з користувачем на основі графічного інтерфейсу;
• – забезпечення мережевих можливостей, тобто можливості доступу до інформації, збереженої у пам'яті іншого комп'ютера локальної або глобальної мережі.

Різноманітність технічних засобів і ОС призвели до появи об'єднуючого поняття платформи (hardware). У традиційному розумінні платформа – це комплекс апаратних і програмних засобів, на якому функціонує ПЗ користувача ЕОМ. Основа апаратної платформи – процесор. Тип процесора визначає тип і характеристики комп'ютера. Практика свідчить, що еволюція програмно- апаратного комплексу відбувається безперервно у міру підвищення кваліфікації та рівня знань тих, хто реально використовує ці засоби. Модульність програмно-апаратних засобів – ключ до еволюційного розвитку систем. Міжнародні організації та великі фірми в галузі інформатики пропонують різні стандарти на апаратні та програмні інтерфейси.

Інтерфейс – це технологія спілкування з комп'ютером і взаємодії частин комп'ютера. Іншими словами, це поєднання засобів інформатики (даних,

програм, апаратури), у якому всі інформаційні, логічні, фізичні та електричні параметри відповідають установленим стандартам. І саме через стандартизацію інтерфейсів забезпечується сумісність спеціаліста-фахівця з комп'ютером, тобто через стандарти інтерфейсу спеціаліст може виконувати за допомогою комп'ютера певні дії з перетворення даних на інформацію.

Є кілька напрямів розвитку апаратних платформ – для персональних комп'ютерів, робочих станцій, великих комп'ютерів, суперкомп'ютерів, мобільних комп'ютеризованих пристроїв.

Прикладне ПЗ складається з програмних продуктів (ПП) – це сукупність окремих програмних засобів, їх документації, гарантій якості, інструкцій з навчання користувачів, поширення і супроводу готового ПЗ.

Організація зв'язків між елементами в інформаційних системах логістики може істотно відрізнятися від організації традиційних інформаційних систем. Це зумовлено тим, що логістичні інформаційні системи повинні забезпечувати всебічну інтеграцію всіх елементів управління матеріальними потоками, їх оперативну та надійну взаємодію. Інформаційно-технічне забезпечення логістичних систем вирізняється не характером інформації та набором технічних засобів, що використовуються для обробки, а методами і принципами, використовуваними для їх побудови [5].

Тому визначення інформаційної системи можна сформулювати таким чином: інформаційна система – це певним чином організована сукупність взаємопов'язаних засобів обчислювальної техніки, різних довідників і необхідних засобів програмування, що забезпечують розв'язання тих чи інших функціональних завдань (у логістиці – завдання з управління матеріальними потоками).

Ядром будь-якої інформаційної системи є інформаційна база, найбільш поширеною формою якої є база даних (БД).

Під БД розуміють значну кількість взаємопов'язаної інформації з певної теми, як сукупність даних, що можуть бути використані певним чином у декількох програмних пакетах. Практично всі бази даних організовані як централізоване сховище даних, до якого можливий одночасний доступ багатьох користувачів з метою отримання необхідної для них інформації. При цьому повинні бути створені умови для надійного збереження даних, обробки, поповнення і відновлення інформації.

На сьогодні дані подаються у цифровому вигляді, тому і бази даних зберігаються на комп'ютерних цифрових носіях інформації, проте, як і раніше, існують бази даних у вигляді карток, журналів, списків тощо. БД створюють, якщо є потреба регулярно опрацьовувати великі обсяги однорідної інформації: списки співробітників підприємства чи фірми з анкетними даними, розклади руху різних видів транспорту, перелік автотранспорту підприємства з його технічними характеристиками, маршрути перевезення товарів та їх вантажні або комерційні особливості, облік матеріалів на складах тощо.

Використання БД забезпечує незалежність даних від програм, реалізацію відношень між даними, сумісність компонентів БД, простоту зміни логічної та фізичної структури БД, цілісність, відновлення та захист БД. Іншими задачами БД є скорочення надмірності в даних, усунення несумісності даних за допомогою автоматичного коригування і підтримки всіх дубльованих записів, зменшення вартості розробки програм, а також програмування запитів до БД [9]. Для створення БД і роботи з нею використовують спеціальні програмні засоби – системи керування базами даних (СКБД).

Робота по створенню і використанню БД може бути розподілена на певні етапи за такою схемою: дані збираються із зовнішнього середовища, обробляються згідно з необхідними алгоритмами групування або обчислення, зберігаються у певному вигляді та за необхідності використовуються для створення звітів і певного аналізу (рис. 2.1).

Структурно БД складається із таблиць, що вміщують структуровану інформацію щодо інформаційного об'єкта – підприємства, перевізного процесу, логістичного ланцюга тощо.

Будь-яка таблиця БД складається із звичних рядків і стовпців. У термінології БД стовпці називаються полями, а рядки – записами. Запис містить інформацію про один елемент бази даних. Запис складається з полів, які формують структуру запису. Структура запису визначає структуру таблиці. Таким чином, поле – це мінімальна, але найважливіша порція інформації запису, над якою визначені операції введення, виведення, перетворення тощо.

Рисунок 2.1 – Схема побудови та використання баз даних

Поле має ім'я і значення, характеризується типом та низкою додаткових властивостей. У БД використовуються декілька типів полів, залежно від змісту та типу інформації у цьому полі. Типи полів можуть бути:

• – текстове – дозволяє записувати до поля текстову та змішану інформацію. Цифрова інформація при вказаному текстовому полі не буде оброблятись як число. Текстовий тип завдовжки 50 знаків уводиться за замовчуванням;
• – поле MEMO – дозволяє записувати до поля текстову та змішану інформацію значного обсягу (інструкція, пояснення тощо);
• – числове – дозволяє записувати до поля числову інформацію, що може математично оброблятись;
• – дата/час – дозволяє записувати до поля інформацію у форматі дати (наприклад – 23.05.1999) або часу. Форму запису задає користувач;
• – грошове – дозволяє записувати до поля числову інформацію у форматі грошових одиниць.
• – лічильник – унікальний ідентифікатор, функція якого – автоматично нумерувати кожний запис. Такий тип повинне мати лише одне поле таблиці;
• – логічне – дозволяє записувати до поля логічні значення типу ДА – 1, НІ – 0 і тому подібні;
• – поле об 'екта OLE – дозволяє записувати до поля інформацію у вигляді графічного об'єкта (фото, відео, рисунок, карта, діаграма, креслення тощо);
• – гіперсилка – надає можливість надавати певну інформацію з бази даних у Internet або внутрішню (intranet) мережу та для переходу до інформації в іншому файлі БД.