Стандарти на штрихове кодування

Одним із найбільш поширених методів маркування є штрихове кодування, яке забезпечує автоматичну ідентифікацію вантажів оптичним методом. Використання штрих-кодів є обов'язковим елементом логістики та відображає сучасні методи і технології доставки товарів – інтеграція постачально- виробничо-розподільних систем, зберігання на основі комп'ютеризованих систем обліку та керування матеріальними потоками.

Штрихове кодування (bar code) винайшов американський інженер Девід Колінз ще 1932 року, коли він працював на залізниці сортувальником вагонів. Він запропонував записувати вагони не тільки звичайними цифрами, а й спеціальним кодом із червоних і синіх смужок, а для зчитування використати прожектор та фотоелементи. 1968 року він почав використовувати замість прожектора лазерний промінь, що дозволило значно зменшити площу кодування. Це дозволило запропонувати таку систему кодування як товарний код [17]. 1973 року у США була створена організація (UPC – Universal Product Code), яка запропонувала єдину уніфіковану систему кодування для ідентифікації споживчих товарів у виробництві та торгівлі.

Аналогічна система ΕΑΝ (European Article Numbering – Європейська товарна нумерація), введена з 1977 року у Західній Європі, сумісна з американським стандартом, протягом наступних років до ΕΑΝ приєдналися інші країни Європи, Латинської та Центральної Америки, Азійсько- тихоокеанського регіону. 2002 року в ΕΑΝ International вступили створена у США рада з уніфікованого кодування UCC (Uniform Code Council) і Канадська рада з електронної комерції. В Україні маркування штрих-кодами товарів суб'єктами підприємницької діяльності виконується на підставі Постанови КМУ №574 (1996 р.) штрих-кодами ΕΑΝ.

Штрих-код складається із серії паралельних штрихів різної товщини та з різними проміжками між ними. Таким чином забезпечується кодування даних у цифрові символи. Цифри коду є, перш за все, ключем до бази даних коду, а не безпосередньою інформацією. Проте і у рамках одного стандарту для різних цілей використовують різні типи кодів: наприклад код ΕΑΝ-128 уміщує інформацію про дату виготовлення товару, постачальника, отримувача та використовується для сфери організації та відслідковування вантажопотоків.

При зчитуванні коду оптичний пристрій виконує автоматичне або напівавтоматичне сканування, у процесі якого оптичний промінь з високою частотою відбивається від поверхні зчитування, розпізнаючи товщину ліній і проміжків між ними. Закодовані дані декодуються у форматі, який сприймається комп'ютерною системою, що вміщує ідентифікатори даних, переводячи коди у конкретну інформацію. Штрих-кодування забезпечує високу швидкість і надійність маркування та обробки документів на вантажі. Існує декілька видів штрих-кодів, які вирізняються розміром штрихів, їх розміщенням і типом інформації в них (рис. 7.1).

Рисунок 7.1 – Штрих-кода виробу (ГОСТ 19433-80)

Серед одновимірних лінійних кодів найбільш поширені: код ITF-14 для запису інформації про партії товару; товарні штрих-коди ΕΑΝ для ідентифікації виробників товарів, партій і видів товарів на транспортній упаковці, код Code 128 використовують для запису додаткової інформації разом із іншими кодами. Технологічні штрих-кода використовується також для контролю за переміщенням об'єктів у межах підприємства або регіону [19].

Крім лінійних, існує двовимірна – (по вертикалі та горизонталі), штрихова символіка для кодування значних обсягів інформації. До таких типів кодування належать коди Maxicode, Code 49, Datamatrix, Data Glyph, Aztec та інші. Двовимірний код зчитується спеціальним сканером і розшифровка відбувається також за двома координатами. Найбільш поширений двовимірний код Aztec. У кожному символі його коду виділяють область мішені та область даних.

Мішень являє собою набір концентричних квадратів і слугує для визначення геометричного центру символу у процесі його декодування.

Робота зі штриховим кодуванням проходить у три етапи:

• 1. Маркування товару або упаковок. Вибір методу залежить від обсягів маркування.
• а) при великих обсягах маркування етикетки зі штрих-кодом друкують типографським способом, а потім наклеюють на упаковку;
• б) при друці етикеток від десятка до десяти тисяч використовують спеціальні принтери етикеток з відповідним програмним забезпеченням. Такі ж принтери використовують, коли необхідно часто змінювати інформацію на етикетках;
• в) при невеликій кількості етикеток їх друкують на звичайному лазерному принтері або спеціальному касовому апараті.
• 2. Читання штрихового коду. Для читання використовують ручні та стаціонарні сканери штрих-коду. Сканери поділяються на контактні та лазерні, з видимим світлом сканування або інфрачервоним.
• 3. Розшифровка штрихового коду. Розшифровка виконується на касовому POS-терміналі або на касово-комп'ютерній машині (системи ПК-ККМ), до якої під'єднаний сканер. Розшифровка кодів у різних стандартах різна і залежить від ідентифікаторів даних даного стандарту. Наприклад, код стандарту ΕΑΝ-13 уміщує 13 цифр. Перші дві цифри визначають країну походження продукту (виробника або продавця). Наступні 4 або 5 цифр (залежно від довжини коду країни), описують підприємство-виробника товару. Ще 3 цифр – це назва товару, його споживчі властивості, маса, колір. Остання цифра контрольна, яка використовується для перевірки правильності зчитування штрихів сканером ΕΑΝ-13. Уведення інформації та всі процеси, пов'язані з її обробкою, стали більш точні та швидші.
• 1. Штрих-коди дозволяють відслідковувати шлях товару та завдяки цьому економити час, оперативно реагувати на запити та зміни.
• 2. Економити час і зменшити кількість помилок при інвентаризації на складах і в торговвельних точках.
• 3. Значно прискорити торговельні операції у роздрібній торгівлі, економлячи час покупців і захищати їх від помилок у вартості товару, касир може навіть не розглядати товар, а лише провести сканером по штрих-коду.

Для верифікації (відповідності стандартам ISO) штрих-кодів використовується візуальна та технічна процедура вимірювання показників символів кодів. Символ з оцінкою 0 уважається непрохідним і не може використовуватись. Крім цього, верифікатори видають рівень декодування символів, контрастності меж штрихів, наявність дефектів друку тощо. Збої у мережі ланцюга поставок із-за штрих-кодів призводить до помилок у транзакціях в електронному обміні даними та подальшими матеріальними і фінансовими втратами. Тому, наприклад, у США за один непрочитаний на касі штрих-код фірма-постачальник штрафується на $5 тис., на $50 тис. – за два випадки, а третього – не буває, тому що з таким постачальником розриваються торговельні зв'язки [17].

Кодування бізнес-процесів вкрай необхідне для оптимізації товарних і інформаційних потоків. Найбільш поширеними галузями використання штрих- кодування на сьогодні є торгівля, виробництво, складські термінали, логістика.