Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Управління початковою школою

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Методи управління школою

Бажання працювати настільки рідкісне, що воно має бути простимульоване

Авраам Лінкольн

Методами управління школою називаються способи й шляхи діяльності адміністрації з планування, організації, регулювання і контролю за роботою вчителя і учнів з метою

досягнення найкращих результатів навчально-виховного процесу.

Основні методи управління школою:

І. Організаційні методи передбачають систему організаційних і розпорядчих впливів, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Особливості організаційних методів управління школою: прямий вплив на об'єкт управління; обов'язковість виконання адміністративних рішень вищих органів для підлеглих структур; строго визначена відповідальність за невиконання вказівок і розпоряджень.

Акти управління поділяються на нормативні й індивідуальні.

Нормативні акти управління не мають конкретного адресата й містять загальні норми щодо тих чи інших умов і мають тривалий період дії (статути, положення про підрозділ, посадові інструкції, норми витрат матеріалів, праці, стандарти).

Індивідуальні акти управління адресуються визначеним об'єктам управління (накази, розпорядження, вказівки).

Розрізняють п'ять основних способів організаційного впливу на працівників навчального закладу: організаційно- стабілізуючі, розпорядницькі й дисциплінарні методи, а також матеріальна й адміністративна відповідальність.

1. Організаційно-стабілізуючі методи управління виконують основну роль. З їх допомогою на тривалий час визначають структуру управління, способи взаємодії елементів системи управління, функцій, повноважень і форми відповідальності об'єкта управління. Виражено це через систему документів, серед яких – статут школи, колективний договір між навчальним закладом і трудовим колективом, організаційна структура, штати, положення про підрозділи, посадові інструкції. Ці документи обов'язкові для виконання всіма співробітниками, а їх невиконання спричиняє застосування заходів дисциплінарного впливу.

До складу методів організаційно-стабілізуючого управління входять регламентування, нормування й інструктування.

Регламентування виявляється у штатному розкладі працівників для даного навчального закладу або окремо виданим нормативним документом. Регламентування полягає в розробці й введенні в дію організаційних положень, обов'язкових для виконання протягом визначеного цими положеннями часу (положення про підрозділ, посадові інструкції).

Метод нормування чітко визначає нормативи навчального навантаження, нормативи витрат (наприклад, сировини, заготовок, інструментів у навчально-виробничих майстернях), часу, чисельності педагогічного й обслуговуючого персоналу та ін.

Метод інструктування полягає в ознайомленні з умовами праці, роз'ясненні змісту роботи й можливих труднощів, попередженні характерних помилок, роз'ясненні рівня відповідальності за доручену справу, передбачає рекомендації і поради щодо організації роботи. Інструктування може мати наочну форму (керівник школи сам проводить роз'яснення) чи існувати у формі спеціально розробленої документації (наприклад, інструкція про порядок звільнення від перевідних та випускних екзаменів учнів загальноосвітніх шкіл України).

2. Розпорядницькі методи управління застосовуються, коли в практиці управління виникають проблеми, що не вкладаються у встановлені регламенти й нормативи. Такі ситуації обумовлені порушенням зв'язків між суб'єктом і об'єктом управління, недостатньою обґрунтованістю деяких управлінських рішень, що призводить до відхилень від прийнятих планів. У цьому випадку застосовуються способи розпорядницького впливу. Розпорядницький вплив здійснюється на основі розробки управлінських рішень щодо способів подолання відхилень, що виникли. Такі рішення виходять від керівників, мають обов'язковий характер і не підлягають обговоренню чи зміні. Для розпорядницького впливу характерна нерегулярність його виникнення, оскільки відхилення в прийнятому порядку управління виникають раптово і їх важко передбачити. Розпорядницький вплив може бути у формі постанови, директиви, наказу (основна форма), розпорядження чи резолюції.

Розпорядчі акти (Закон України "Про освіту", Типовий статут середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу, накази Міністерства освіти і науки України, обласного управління освіти і науки, районного (міського) відділу освіти, накази й розпорядження директора навчального закладу) передбачають систему організаційних і розпорядчих впливів, що є обов'язковими для даного закладу освіти. Вони можуть бути одноосібними (наказ директора навчального закладу про підготовку й організацію випускних екзаменів, проведення предметних олімпіад, організацію літнього відпочинку учнів та ін.) і колективними (рішення педагогічної ради, резолюція конференції закладу тощо).

3. Дисциплінарні методи управління призначені для підтримки стабільності організаційних зв'язків і відносин, а також відповідальності персоналу за належне виконання дорученої роботи. Дисциплінарна відповідальність і стягнення застосовуються, коли працівником здійснена дисциплінарна провина – протиправне невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків. Невиконання працівником обов'язків існує тоді, коли доведена його особиста провина і він діяв навмисно чи необережно. Якщо ж працівник порушив свої трудові обов'язки з незалежних від нього причин (відсутність необхідних умов, недостатня кваліфікація), то він не може бути притягнутим до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність настає при наявності таких умов: невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків; бездіяльність працівника або перевищення їм своїх повноважень; порушення працівником правових норм.

Дисциплінарні стягнення накладаються директором школи й іншими посадовими особами, яким надано таке право у встановленому порядку (заступники директора). Звільняти працівників можуть тільки керівники навчальних закладів, а керівники структурних підрозділів можуть виходити з клопотанням про застосування такого виду дисциплінарного стягнення.

  • 4. Матеріальна відповідальність працівників полягає в їхньому обов'язку відшкодувати збитку, заподіяного винною дією чи бездіяльністю. Вона покладається на працівників за збиток, нанесений навчальному закладу, з яким вони перебувають у трудових відносинах, а також за збиток, що виник у зв'язку з відшкодуванням цим закладом збитку, заподіяного його працівниками третім особам, якщо цей збиток відшкодований навчальним закладом.
  • 5. Адміністративна відповідальність і стягнення застосовуються у випадках здійснення адміністративних правопорушень. Розрізняють такі види адміністративних стягнень: попередження, штраф, адміністративний арешт, виправні роботи, конфіскація чи безоплатне вилучення предметів.

Адміністративні методи управління є ефективним засобом досягнення поставлених цілей, коли треба підкорити колектив і направити його на вирішення конкретних задач.

II. Соціально-психологічні методи управління – це способи реалізації управлінського впливу на персонал, що ґрунтуються на використанні закономірностей соціології і психології. Сутність цих методів зводиться до впливу на особистість і колектив з метою формування в них установок щодо їхньої трудової діяльності й творчої активності. Ці методи спрямовані також на реалізацію соціальних і психологічних запитів організацій і їх персоналу: роль і статус особистості, робочі групи, психологічний клімат, етика поведінки й спілкування.

Соціально-психологічні методи управління включають соціальні, які спрямовані на групи людей і їх взаємодію в процесі праці (зовнішній світ особистості), і психологічні методи управління, що спрямовані на особистість конкретного працівника (внутрішній світ людини).

1. Соціальні методи управління. Ця група методів управління являє собою систему способів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову й соціальну активність персоналу.

Методи соціального управління спрямовані на підвищення соціально-виробничої активності (копіювання лідерів, установлення стандартів зразкової поведінки); на підтримку соціальної наступності (конкурси майстерності, присвоєння кваліфікаційних відзнак, святкування початку й завершення великих проектів і задач); на моральне стимулювання (індивідуальне й колективне).

Механізм використання соціальних методів управління включає: соціальне прогнозування, соціальне планування, соціальне нормування і соціальне регулювання.

Соціальне прогнозування використовується для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку й застосування методів соціального впливу в колективі. Параметри соціального прогнозу включають: вікові й статеві зміни персоналу, зміни освітнього й кваліфікаційного рівня, зміни в матеріальному забезпеченні, побутових умовах, зміни в співвідношенні розумової і фізичної праці.

Соціальне планування – це планування вирішення соціальних проблем персоналу організацій: поліпшення умов праці, побуту, відпочинку, духовного й фізичного розвитку.

Соціальне нормування полягає в наявності таких соціальних норм, які встановлюють порядок поведінки окремих працівників чи груп у колективі. Соціальні норми відображають визначеного роду інтереси – суспільні, класові, колективні чи групові. Головне й основне призначення всіх норм – погодити усі види інтересів. Інтереси визначають спрямованість поведінки людей, тому їх взаємне узгодження має важливе значення для регулювання управлінських відносин.

Соціальне регулювання – заходи щодо дотримання соціальної справедливості в колективі й удосконалення соціальних відносин між працівниками. Це колективні договори, угоди, контракти, взаємні зобов'язання, правила внутрішнього розпорядку, правила етикету, черговість задоволення соціальних потреб у залежності від виробничого стажу чи трудової активності. Соціальне регулювання спрямоване на стимулювання колективної і особистої ініціативи й інтересу до праці.

2. Психологічні методи управління. Ця група методів управління використовується з метою гармонізації взаємин персоналу й встановлення найбільш сприятливого психологічного клімату. Головною особливістю цих методів є звернення до внутрішнього світу людини, її особистості, інтелекту, поведінки і почуттів з метою мобілізації внутрішнього потенціалу людини для вирішення конкретних задач організації.

До психологічних методів відносяться:

  • – формування особистої мотивації працівників, виходячи з філософії школи;
  • – психологічне спонукання: заохочення і підтримка творчості, ініціативи й самостійності;
  • – задоволення професійних інтересів працівників, підвищення творчого змісту праці;
  • – планування службової кар'єри працівника на основі його психологічної орієнтації;
  • – добір цілей діяльності за психологічними характеристиками й розвиток необхідних психологічних якостей;
  • – комплектування малих робочих груп, виходячи з критерію психологічної сумісності працівників;
  • – формування комфортного психологічного клімату в трудовому колективі;
  • – встановлення нормальних ділових відносин між керівниками й підлеглими.

Психологічні методи управління персоналом базуються на знанні, грамотному й вмілому використанні психологічних якостей конкретного працівника. Таким чином, психологічні методи відіграють важливу роль у роботі з персоналом і відрізняються індивідуальною спрямованістю.

III. Економічні методи управління це методи матеріального стимулювання (преміювання, підвищення зарплати за результатами атестації), економічного планування, бюджетного управління тощо.

Економічні методи носять непрямий характер управлінського впливу й засновані на використанні економічного механізму. Ці методи займають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їхній основі встановлюється такий режим роботи й такі стимули, що об'єктивно спонукають і зацікавлюють персонал в ефективній роботі (заробітна плата, премії, доплати, інші винагороди).

Реалізація економічних методів управління здійснюється в системі економічних відносин між членами трудового колективу. Керівництво організації за допомогою різних компонентів оплати праці (основної і додаткової заробітної плати, премій) регулює матеріальну зацікавленість працівників.

IV. Педагогічні методи управління. До цих методів управління відносять проведення науково-практичних конференцій педагогічних працівників, серпневих нарад учителів, семінарів, диспутів, педагогічних читань та ін.

 
<<   ЗМІСТ   >>