Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Управління початковою школою

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Суб'єкти й об'єкти внутрішньошкільного контролю

Створіть хороший клімат, забезпечте підживлення і надайте людям зростати самим по собі. Отоді вони вас здивують

Дуглас Мак-Грегор

Суб'єкти внутрішньошкільного контролю визначаються на підставі нормативних документів, а також при створенні структури школи. Залежно від того, хто виконує контролюючу функцію, у школі розрізняють адміністративний контроль, взаємоконтроль, колективний контроль вчителів, а також самоконтроль.

  • 1. Адміністративний контроль. Як правило, директор школи основний обсяг функцій контролю делегує своїм заступникам, залишаючи в більшості випадків за собою:
    • – контроль роботи адміністративно-управлінського персоналу;
    • – виконання Закону України "Про освіту";
    • – стану санітарно-гігієнічних умов, дотримання правил охорони праці та техніки безпеки;
    • – збереження матеріально-технічної бази й будівель школи;
    • – ведення документації суворої звітності (трудових книжок педагогів, журналів та особових справ учнів, фінансової документації тощо).

У віданні заступників директора школи знаходяться певні процеси функціонування і їх безпосередні виконавці, а також органи управління цими процесами. Вони контролюють:

  • – виконання навчальних програм;
  • – виконання режиму навчальних занять і відвідуваність учнів;
  • – роботу класних керівників, а також ведення шкільної документації (класних журналів, планов роботи вчителів та ін.);
  • – роботу методичних об'єднань, проблемних груп, роботу шкільної бібліотеки і т.д.;
  • – стан виховного процесу;
  • – якість роботи обслуговуючого персоналу;
  • – стан і збереження матеріально-технічної бази школи.

Конкретний розподіл функцій контролю між директором і його заступниками може істотно варіюватися у різних школах. Адміністративний контроль робить сильний вплив на роботу співробітників, проводиться за чітким планом і регулярно. Однак, він може бути недостатньо компетентним, так як в підпорядкуванні одного керівника зазвичай знаходяться вчителі, які викладають різні предмети й виконують різноманітну навчально-виховну діяльність.

2. Колективний контроль і взаємоконтроль вчителів. Контроль, здійснюваний вчительським колективом колективний контроль, має не настільки жорсткі форми, як адміністративний – це контроль рівних по положенню, і тому він здійснюється у формах професійних дискусій, творчих звітів про роботу. Робота вчителів може бути проаналізована й оцінена самими педагогами в процесі роботи колегіальних органів управління. Колеги можуть оцінити ефективність впровадження нових методів викладання, перевірити виконання індивідуального плану розвитку вчителя і участь у виконанні колективно прийнятих рішень. Його мета – надання необхідної допомоги у вигляді поради, рекомендацій, експертного висновку компетентних фахівців і одночасно колег, які вирішують з педагогом спільні завдання. Колективний контроль приносить найбільшу користь, коли необхідна широка експертна оцінка роботи педагога, наприклад, при атестації кадрів.

Педагоги й керівники школи можуть виконувати функцію контролю по відношенню один до одного. У цьому випадку говорять про взаємоконтролю. Взаємний контроль виявляється найбільш ефективним при передачі досвіду й підвищенні кваліфікації. Передаючи свій досвід, кожен з колег вивчає, як йде його освоєння іншими. Взаємоконтроль може бути між фахівцями рівної кваліфікації, а також між керівниками, що мають в колективі однаковий статус, наприклад, керівниками методичних об'єднань.

Контроль діяльності вчителя з боку колег володіє великою силою впливу на співробітників. Його результати безпосередньо впливають на статус педагога в колективі. Тому при організації колективного контролю і взаємоконтролю важливо враховувати індивідуальні особливості контрольованих і контролюючих, особисті симпатії-антипатії педагогів. У іншому випадку може зрости кількість конфліктів.

3. Самоконтроль означає роботу вчителя на довірі. Довіра виявляється кращим співробітникам як заохочення за високі результати педагогічної діяльності. Очевидно, що педагог може бути переведений на самоконтроль після закінчення певного часу роботи в даній школі.

Самоконтроль проводиться шляхом самостійного зіставлення учителем досягнутих результатів з необхідними стандартами й нормами діяльності. Тому вчитель, який працює на довірі, повинен мати чіткі зовнішні вимоги для оцінки власних результатів. Працювати на самоконтролі повинні зрілі фахівці, здатні до об'єктивної оцінки своєї діяльності, які мають високий рівень мотивації. Ефективність перекладу педагогів на самоконтроль значною мірою залежить від зрілості педагогічного колективу школи. Робота в режимі самоконтролю окремих педагогів в умовах низького рівня розвитку всього колективу може стати джерелом конфліктів, підтримувати відчуженість між колегами.

Об'єктами внутрішньошкільного контролю є такі види освітньої діяльності:

1. Навчально-виховна робота є основним видом освітньої діяльності навчального закладу. Вона включає організацію і проведення всіх видів навчальних занять, оцінку рівня теоретичної і практичної підготовки учнів під час поточного й підсумкового контролю, дотримання вчителями вимог нормативних актів Міністерства освіти і науки України при роботі з учнями та зі шкільною документацією.

Основними документами, що безпосередньо регламентують навчально-виховну роботу в школі, є навчальні плани й навчальні програми, що розробляються на основі державних освітніх стандартів і кваліфікаційних вимог до випускників.

Основними елементами контролю навчально-виховної роботи є:

  • – виконання всеобучу;
  • – стан викладання навчальних предметів;
  • – якість знань, умінь і навичок учнів;
  • – виконання рішень педагогічних рад, нарад тощо;
  • – якість ведення шкільної документації;
  • – виконання програм і передбаченого мінімуму;
  • – підготовка й проведення іспитів.

Під час контролю за виконанням всеобучу перевіряються такі показники:

  • – відвідуваність занять учнями;
  • – організація групи подовженого дня і контроль за навчально-виховною роботою у них;
  • – виконання домашнього завдання;
  • – робота з відстаючими учнями;
  • – робота з хворими учнями;
  • – робота з учнями, залишеними на другий рік;
  • – робота з "важкими" учнями й неблагополучними родинами;
  • – робота з учнями, що мають високу мотивацію до навчально-пізнавальної діяльності (медалісти, відмінники);
  • – робота з учнями, що мають підвищену мотивацію до навчально-пізнавальної діяльності;
  • – робота з обдарованими учнями;
  • – забезпечення учнів безкоштовним і пільговим харчуванням;
  • – контроль за підготовкою і проведенням проміжної атестації учнів;
  • – контроль за підготовкою і проведенням підсумкової атестації учнів.

Під час перевірки правильності оформлення і ведення шкільної документації перевіряються такі види шкільних документів:

  • – тематичні календарні плани;
  • – класні журнали;
  • – журнали факультативних занять;
  • – журнали гурткової роботи (з предметів);
  • – журнали індивідуальних занять;
  • – особисті справи учнів;
  • – зошити для контрольних і творчих робіт;
  • – робочі зошити;
  • – щоденники учнів.
  • 2. Методична робота в навчальному закладі – один з основних видів діяльності керівництва школи й педагогічного колективу. Головним її завданням є:
    • – удосконалення методики, підвищення ефективності та якості проведення всіх видів навчальних занять;
    • – підвищення педагогічної майстерності керівного й викладацького складу;
    • – удосконалення організації і забезпечення освітнього процесу.

Під час контролю діяльності методичних об'єднань перевіряються такі показники:

  • – виконання нормативних документів, виконання рішень і рекомендацій нарад методичного об'єднання;
  • – якість підготовки й проведення методичних тижнів;
  • – якість підготовки й проведення предметних тижнів;
  • – якість підготовки й проведення конференцій, семінарів, круглих столів тощо;
  • – проведення та участь учнів в інтелектуальних марафонах, олімпіадах з предметів методичного об'єднання;
  • – проведення нарад методичного об'єднання.
  • 3. Позаурочна виховна робота з учнями в школі є складовою освітнього процесу й перевіряється за такими напрямками:
    • – рівень вихованості учнів;
    • – якість роботи класного керівника;
    • – участь батьків у виховному процесі;
    • – якість проведення загальношкільних заходів;
    • – спортивно-масова робота;
    • – якість проведення занять з додаткової освіти;
    • – організація патріотичного, морального та естетичного виховання;
    • – профілактична робота з педагогічно запущеними дітьми.
  • 4. Експериментальна й науково-дослідна робота – один з основних видів освітньої діяльності навчальних закладів. Експериментальна й науково-дослідна робота в навчальних закладах включає:
    • – фундаментальні й пошукові дослідження, орієнтовані на перспективу і вирішення проблем освіти;
    • – наукове обґрунтування перспектив розвитку й вдосконалення освітнього процесу;
    • – дослідження проблем психологічного забезпечення навчальної діяльності;
    • – дослідження питань педагогіки й психології, методики навчання і виховання в школі, організації і матеріально- технічного забезпечення освітнього процесу, інших проблем шкільної освіти.

Основними формами експериментальної і науково- дослідної роботи в навчальних закладах є:

  • – виконання науково-дослідних робіт;
  • – написання підручників, навчальних посібників, монографій, дисертацій, статей, наукових звітів, рецензій і висновків;
  • – розробка (участь у розробці) проектів статутів, положень, інструкцій, інших керівних і нормативних документів;
  • – експериментальна перевірка теоретичних висновків і положень у лабораторних умовах, узагальнення отриманих результатів досліджень і вироблення рекомендацій;
  • – підготовка й проведення наукових конференцій, семінарів, нарад і творчих дискусій.

Критерії оцінки якості експериментальної і науково- дослідної роботи:

  • – ступінь наукової обґрунтованості нововведень;
  • – результат нововведень;
  • – відповідність нововведень концепції розвитку школи;
  • – рівень наукової освіченості педагогів;
  • – науково-дослідна діяльність учнів.
  • 5. Навчально-матеріальна база навчального закладу – це комплекс матеріальних і технічних засобів, призначених для забезпечення підготовки учнів відповідно до державних освітніх стандартів, навчальних планів і програм, а також для виконання наукових досліджень.

Основні елементи навчально-матеріальної бази:

  • – навчально-лабораторна база: будинки (корпуси) зі спеціалізованими класами, кабінетами, лабораторіями, навчально-виробничими майстернями, навчальними бібліотеками, читальними залами, іншими навчальними й навчально-допоміжними приміщеннями (у тому числі викладацькими кімнатами), оснащеними засобами інформаційної та обчислювальної техніки, лабораторними обладнаннями й установками, технічними засобами навчання і контролю, іншими обладнаннями та наочним приладдям;
  • – тренажерна база: пришкільна тренажерна база; а також спортивні комплекси і споруди;
  • – база для початкової військової підготовки: тир, смуга перешкод й інші об'єкти, обладнані й оснащені відповідно до вимог;
  • – засоби інформаційного забезпечення: підручники, навчальні посібники, навчально-методична, наукова й довідкова література; Статут школи, накази керівництва, рішення педагогічних рад й адміністративних нарад, інші нормативні документи; комп'ютерні програми, Інтернет, електронна пошта; кіно-, фото-, і відеоматеріали, дидактичні матеріали та ін.;
  • – об'єкти забезпечення навчального процесу: системи тепло-, водо- й енергопостачання, пришкільна ділянка, склади та інші об'єкти.

Основні елементи, що забезпечують освітню діяльність:

  • медичне: санітарно-гігієнічний режим, здоров'я і фізичний розвиток дітей, проведення лікувально-профілактичних заходів, режим і якість харчування;
  • матеріально-технічне: розвиток кабінетної системи, забезпечення технічними засобами навчання;
  • навчально-методичне: замовлення, одержання, облік, збереження і використання навчально-методичної літератури, робота бібліотеки;
  • інформаційне: керівні документи, інформаційні технології, аналітичні документи, довідки, доповіді тощо;
  • психологічне: ступінь психологічного комфорту учнів, ступінь психологічного комфорту вчителів, психологічна готовність колективу до інновацій;
  • техніка безпеки, охорона праці.
 
<<   ЗМІСТ   >>