Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Управління початковою школою

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Керівництво самостійною роботою

Здебільшого співробітники йдуть від керівників, а не з організації

Роберт Саттон

У школі з малою наповнюваністю учнів самостійній роботі учнів відводиться, як правило, значно більше часу, ніж у звичайній.

Самостійна робота у класі-комплекті – обов'язковий елемент кожного уроку, який може, при потребі, повторюватися кілька разів. Тому планування "етапів переходу" має бути чітким, доцільним за часом, ґрунтуватися на певній логіці й внутрішньому взаємозв'язку, а також пов'язуватися із завданнями вивчення теми в кожному класі, враховувати кількість класів-комплектів і зміст предметів, що поєднуються на одному уроці, підготовленість учнів до самостійної роботи.

Керування самостійною роботою здійснюється в ході підготовки до неї (тобто ще до уроку), й під час виконання певного завдання (на уроці), й при перевірці результатів (після уроків). Тут усе має бути продумане і підготовлене особливо старанно, оскільки навіть маленька методична невправність (не досить чітка й зрозуміла інструкція, невдала форма запису й т. п.) легко може призвести до зриву запланованого вчителем заняття.

Практикою доведено, що самостійна робота школярів доцільна на різних етапах навчального процесу: не лише при повторенні й закріпленні вивченого, а й у підготовці до опрацювання нового матеріалу, інколи – при ознайомленні з ним. Тому їй можна відводити будь-яке місце на уроці (початок, середину й кінець).

З досвіду можна порадити такі прийоми: для 3-4 класів, де урок розпочинається самостійною роботою, завдання доцільно оформляти заздалегідь у письмовій формі. Так, якщо класовод починає працювати з 1-м класом, то на парту кожного другокласника (третьокласники) на перерві черговий кладе конверт з карткою, на якій записано конкретне завдання або даються вказівки щодо виконання роботи за іншим джерелом. При колективній самостійній роботі зміст завдань і вказівки щодо їх виконання варто заздалегідь записувати на одній половині дошки.

Тривалість самостійної роботи зумовлюється рядом чинників. Насамперед – складністю та обсягом завдання: воно може бути й невеликим, але учні тільки-но почали засвоювати цей матеріал і, отже, техніка виконання вправ опрацьована ще недостатньо. У такому разі на самостійну роботу потрібно відвести більше часу, ніж на етапі повторення матеріалу. Буває, що робота нескладна (наприклад, прийом обчислення, добре засвоєний учнями), але, щоб здобути результат, доводиться робити багато записів. Це також слід ураховувати, визначаючи час.

Крім того, тривалість роботи залежить від працездатності учнів, обсягу їхньої уваги, темпу читання і письма.

Для підтримання уваги, розширення її обсягу молодшим школярам слід пропонувати завдання, виконання яких вимагає поєднання розумових дій з практичними. Наприклад, не тільки прочитати, а й поділити текст на частини. Не тільки повторити правило, а й записати у зошит власні приклади тощо.

Щодо першокласників у І півріччі можна пропонувати їм самостійну роботу на уроці не менш як на 3-5 і не більш як на 10 хв., а в ІІ-му – до 15 хв. Така тривалість в основному відповідає їх працездатності.

Виконання всіх самостійних робіт треба перевіряти й оцінювати. Для цього іноді досить пройти під час уроку між рядами, переглянути зошити, зробити окремі зауваження.

Інколи в 2-4-х класах на початку уроку можна запропонувати учням самостійно закінчити роботу, розпочату на попередньому уроці або вдома. Бажано урізноманітнювати її види: вибіркове списування, фонетичний або граматичний розбір, творче завдання, складання оберненої задачі тощо.

У комплекті, що складається з двох класів, як показує досвід, на пояснення і первинне закріплення нового матеріалу під керівництвом учителя доцільно відводити десь 15-18 хв. І хоча ці межі певного мірою умовні, однак сама тенденція такого розподілу виправдана результатами роботи. В однокомплектній школі на такі види роботи варто відводити близько 10 хв.

Самостійна робота учнів – обов'язковий елемент кожного уроку й може проводитися протягом уроку кілька разів.

Чергування самостійної роботи з роботою під керівництвом учителя передбачає чіткість і взаємовідповідність структур великих етапів: "самостійна робота" – "робота з учителем".

Специфіка проведення уроків у класі-комплекті зумовлює обов'язковість і різноманітність самостійних робіт. Часто застосовувана самостійна робота в класах-комплектах розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру.

Плануючи самостійну роботу в комбінованому класі, вчитель має

  • – визначити її місце в структурі уроку кожного класу;
  • – добре орієнтуватися у вимогах до учнів на даному рівні оволодіння матеріалом;
  • – передбачати труднощі, які можуть виникнути під час роботи в різних групах дітей;
  • – правильно визначити зміст й обсяг завдань;
  • – а також форму, в якій вони пропонуватимуться;
  • – визначити тривалість самостійної роботи;
  • – визначити, який дидактичний матеріал треба підготувати;
  • – продумати раціональний спосіб перевірки роботи.

Самостійній роботі на уроках у класах-комплектах властиві не стільки контрольні, скільки навчальні функції. Під час уроку вона може бути застосована кілька разів і на різних етапах – усе залежить від його мети. Найчастіше вчителі використовують її на етапі закріплення і повторення та вкрай рідко – під час вивчення нового матеріалу. Педагогічно правильно організована самостійна робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в опануванні знань та, найголовніше, формує самостійність як істотну рису характеру.

У малочисельній школі керівник звертає увагу на виконання таких функцій вчителя, як перевірка й оцінювання знань учнів, навчальна, контролююча, виховна, розвивальна. Вчителеві рекомендується не зловживати інтенсивною перевіркою знань учнів на уроці, зважаючи на велике навантаження учнів у нечисленному класі.

Для самостійних видів роботи учнів бажано використовувати: підготовчі вправи до вивчення нового матеріалу; засвоєння нового матеріалу, аналогічного вивченому, за детальною інструкцією; вправи на закріплення з метою засвоєння способів дій з опорою на алгоритмічні таблиці пам'ятки; тренувальні вправи.

При плануванні самостійної роботи необхідно: чітко визначити її місце у загальній структурі уроку, форми проведення, тривалість; виходити із реальних можливостей дітей; передбачити труднощі, з якими учні можуть зіткнутися при самостійному опрацюванні матеріалу й розробити способи їх попередження (подолання); підготувати відповідний дидактичний матеріал; продумати раціональні способи перевірки виконаного завдання.

 
<<   ЗМІСТ   >>