Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка сімейного виховання

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Напрям 2: "Я – частинка природи" (екологічне виховання)

Формувати у дітей знання про географічне розташування і природу рідного міста (села), країни; про планету Земля, Всесвіт.

Навчити дітей розуміти красу рідної природи. Показати взаємозв'язок між окремими явищами у природі.

Допомогти дитині відчути себе частинкою природи, усвідомити місце й місію людини на Землі.

Пояснити поняття "Червона книга", "екологічна криза", "забруднення довкілля (навколишнього середовища)". Навести приклади забруднення землі, води, повітря та його наслідки. Розкрити взаємозв'язок між забрудненням довкілля і погіршенням здоров'я людей (небезпечна для вживання їжа, вода, отруєння через вдихання забрудненого повітря, вплив на організм радіації). Вчити захищатися (за можливістю) від негативного впливу забрудненого середовища на організм.

Показати на прикладах розгортання боротьби за чистоту довкілля в масштабах рідного міста (села), країни, на світовому рівні.

Ознайомити з поняттями "заповідник", "заказник". Розповісти про головні заповідники й заказники країни, про природоохоронну роботу, яка у них проводиться.

Навчати брати посильну участь у природоохоронній роботі:

  • • не засмічувати довкілля;
  • • не псувати і не нищити рослини;
  • • не кривдити тварин; по можливості допомагати їм (взимку влаштовувати годівниці для пташок; навесні розвішувати шпаківні й дуплянки; доглядати за домашніми тваринами, якщо такі є; у сільській місцевості допомагати дорослим у заготовленні для домашніх тварин кормів на зиму);
  • • не залишати вогнищ у лісі;
  • • допомагати старшим насаджувати дерева, кущі, розбивати квітники;
  • • допомагати старшим вирощувати рослини вдома, на городі, у теплиці, на пришкільній ділянці.

Сформувати у дітей уявлення про народні календарні свята; знайомити з народними прикметами, за якими визначають погоду; знайомити з народними традиціями оберігання природи, її одухотворення.

Напрям 3: "Я – громадянин своєї країни" (патріотичне, економічне, правове виховання)

Патріотичне виховання.

Вчити дітей бачити, розуміти й любити красу рідного краю, мови, пісні, всіх виявів багатогранної культури свого народу.

Формувати розуміння важливості знання свого родоводу. Спонукати якомога більше дізнаватися про свій рід. Навчити складати генеалогічне дерево. Викликати в душах дітей почуття гордості за своїх предків, трепетне ставлення до землі, на якій вони живуть, турботу про честь свого роду.

Вивчити з дітьми географічне положення рідної країни, особливості її ландшафту, флори і фауни, клімату, назви областей і обласних центрів, назви держав, з якими країна межує по суходолу і по морю. Сприяти засвоєнню знань про столицю своєї Батьківщини.

Дати дітям основи знань про історичні етапи розвитку рідної держави, життя її народу. Сприяти усвідомленню важливості завоювання країною (зокрема Україною) незалежності й розбудови міцної, розвиненої, цивілізованої держави. Виховувати гордість за свою Вітчизну, відчуття належності до її народу, тривогу й біль за не

гаразди у тій чи іншій сфері соціального життя, готовність боротися за щастя свого народу. Ознайомити з поняттям "представники різних національностей". Виховувати повагу до інших народів, що проживають на території Батьківщини.

Розвивати інтерес до політичного життя країни і міжнародної політики. Формувати політичну культуру, активну життєву позицію, вміння оцінювати події з ідейно-політичних позицій.

Сприяти засвоєнню дітьми інформації: 1) про Гімн, Герб, Прапор їхньої країни (розучити Гімн); 2) первинних понять, пов'язаних з Конституцією країни; 3) понять "уряд", "президент", "депутат", "мер" та ін., значення назв провідних державних установ; 4) вивчити з дітьми, хто на даному етапі посідає керівні державні посади, керівні посади у рідному місті (селі).

Сформувати знання про рідне місто (село), історію його заснування, розвитку, пам'ятні споруди, походження назв вулиць, розташування культурних центрів та ін.

Вчити шанувати людей, яким ми завдячуємо своїм життям: ветеранів війни, в Україні – ліквідаторів аварії на ЧАЕС, інших героїв.

Виховувати громадянську активність дітей через організацію корисних справ. В Україні це можуть бути: привітання ветеранів зі святами, шефська допомога одиноким пенсіонерам, допомога бібліотеці в ремонті книг, виготовлення іграшок для вихованців дитячого будинку тощо.

Економічне виховання.

Пояснити дитині такі поняття як економіка, бюджет, ціна, вартість, рентабельність.

Навчити окремих економічних операцій на прикладі сімейної економіки. Допомогти розібратися у господарчо-економічній діяльності сім'ї; визначити головні особливості сімейної економіки, джерела доходів сім'ї, бюджет сім'ї; залучати дітей до здійснення невеликих закупів, до планування сімейного бюджету. Знайомити дітей з цінами на товари першої необхідності, шкільне приладдя, одяг, взуття, з номінальною вартістю грошових знаків. Навчати бережливості.

Сформувати поняття: про значення економіки для держави; про галузі господарства країни; про інтенсивний та екстенсивний шляхи розвитку промисловості та сільського господарства; про імпорт та експорт; про запровадження безвідходних технологій переробки сировини і вторсировину; про економічне значення природних багатств, вплив господарчої діяльності людини на природу, про екологічні механізми природовикористання.

Подати загальні відомості про наукову організацію праці: раціональне використання часу, засоби поліпшення умов праці; технологічне й операційне удосконалення роботи; чергування праці й відпочинку, режим праці; самоконтроль; ведення ділових записників та щоденників; творчий, раціоналізаторський підхід до виконання роботи.

Формувати вміння працювати у колективі, прагнення до підвищення продуктивності, якості, ефективності праці, уміння співвідносити особисті потреби й економічні можливості їх задоволення.

Правове виховання.

Поглибити, розширити і конкретизувати знання дітей про їхні права і обов'язки та права і обов'язки дорослих в родині, у школі, в громадських місцях, у суспільстві в цілому.

Виховувати у дитини почуття впевненості у собі й розуміння особистісної цінності кожної людини. Формувати почуття співпереживання і толерантного ставлення до інших. Вчити допомагати іншим, захищати свої права та права інших.

Знайомити з Конституцією.

Привчати дотримуватись положень Декларацій про "Права людини" і "Права дитини" у щоденному житті, допомагати, реалізовувати права і обов'язки дитини вдома, у дворі, у школі і т.д.

Допомогти усвідомити необхідність виконання таких правил, як правила дорожнього руху, правила поведінки у громадських місцях, на природі та ін.

У кожній педагогічній системі після визначення мети й змісту виховання постають питання про засоби виховання та специфіку оптимальної організації виховного процесу. Таким чином, насамперед, доцільно акцентувати увагу на сучасних методах виховання. Методи виховання являють собою способи організації взаємодії вихованця з середовищем. Знання методів необхідні для успішної реалізації мети виховання. За класифікацією Ю.К. Бабанського методи виховання поділяються на три групи:

  • 1. Методи формування свідомості особистості: бесіди, роз'яснення, метод прикладу та ін.
  • 2. Методи організації діяльності й формування досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, привчання, вправляння, створення виховних ситуацій.
  • 3. Методи стимулювання поведінки й діяльності: змагання, заохочення, покарання.

Особливістю педагогіки сьогодення є орієнтація дитини на самовиховання, яка передбачає:

  • 1. Спрямування дитини на самопізнання.
  • 2. Навчання вихованця: самоаналізу вчинків, вміння визначати мету своєї діяльності, оцінювати власні можливості, планувати і прогнозувати власні дії, структурувати свій час, долати перешкоди і досягати бажаного, знаходити необхідну інформацію, вчасно звертатися по допомогу, при необхідності коригувати засоби досягнення мети і саму мету, сформувати у дитини прагнення самовдосконалюватися, орієнтуватися на обраний самостійно позитивний еталон (ідеал).
  • 3. Формування в дитини високого рівня моральної вихованості, вміння бути вимогливою до себе. Орієнтація дитини на внутрішню позитивну мотивацію щодо моральних вчинків, на самоконтроль.
  • 4. Допомога дитині у визначенні її позитивних і негативних якостей; складанні плану самовиховання (спочатку усунути одну "найгіршу" рису чи звичку і сформувати у себе одну найбільш бажану позитивну рису чи звичку, потім – другу і т.д.) Особливістю виховання у XX столітті стало й те, що перед педагогікою постало дві надзвичайно складних проблеми, які так гостро й так масштабно не виникали у попередні століття: 1) формування у дитини оптимальної самооцінки; 2) збільшення нервових та психічних захворювань у дітей. Ці проблеми стали в усьому світі насамперед турботою сімейного виховання, бо основи самооцінки і психічного здоров'я дитини закладаються у сім'ї. Обидві вони на сьогодні вивчені не повністю і знаходяться на стадії розроблення.
 
<<   ЗМІСТ   >>