Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка сімейного виховання

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Й. Сім'я як провідний компонент системи соціального формування особистості

План.

  • 1 Місце і роль сім'ї в соціалізації особистості дитини.
  • 2 Виховання дитини в сім'ї як соціально-педагогічне явище.
  • 3 Педагогічні шляхи подолання суперечності між ціннісними орієнтаціями сім'ї та суспільства.

Місце і роль сім'ї в соціалізації особистості дитини

Моральне і культурне оновлення суспільства, політичні та економічні перетворення зумовлюють процес духовного відродження, викликають потребу у вдосконаленні всіх ланок життя, особливо навчання та виховання молоді, її соціальної адаптації. Це створює, по суті, нові соціально-педагогічні умови роботи тих соціальних інститутів, що займаються підготовкою молоді до життя, ефективності її соціалізації.

Не можна сказати, що сучасна сім'я, в основному, зберегла всі функції попередніх форм сім'ї. Проте вони набувають нового змісту, змінюється їх характер. Необхідно підкреслити, що значення функцій, які задовольняють емоційні та соціально-психологічні потреби в сучасній сім'ї, зростає. Навіть функції переважно матеріального характеру набувають помітного емоційного відтінку. Матеріально- економічна функція сім'ї виступає як одна з головних. Всі попередні форми сім'ї (до нуклеарної) були виробничими одиницями. В умовах рабовласницького та феодального ладу всі члени сш'ї, як правило, займаються одним видом трудової діяльності, з малих років привчаються до певних виробничих навичок та обов'язків. Економічною функцією сім'ї є також організація споживання та побуту. Капіталізм віддаляє працю від сім'ї: керування великими підприємствами здійснюють менеджери, сільське господарство набуває характеру фермерського, де використовується праця найманих робітників. Головною стає функція нагромадження матеріальних благ у сім'ї. В суспільстві, яке довгий час називалося соціалістичним, функція накопичення матеріальних благ поступово втратила своє значення, залишилася лише господарча функція та організація споживання та побуту.

У сучасній сім'ї деякі відмінності визначаються у репродуктивній функції. По-перше, намітилася стійка тенденція до малодітного типу відтворення населення. По-друге, сім'я, зберігаючи за собою функцію ранньої соціалізації дітей, все більше поділяє вирішення цього завдання з громадськими виховними закладами. Підготовка до трудової діяльності, прищеплення професійних навичок майже повністю здійснюється поза сімейними інститутами виховання: школою, ПТУ, технікумами, інститутами тощо. Сім'я формує морально-психологічне ставлення до вибору виду трудової діяльності, але майже повністю загубила можливості професійної підготовки до майбутнього трудового життя.

Важливою проблемою сучасного суспільства є різке зменшення кількості народжених. Омолодження шлюбів, економічна, моральна, психологічна непідготовленість до сімейного життя молодих людей, що вступили у шлюб, виявляється в небажанні мати дітей взагалі, відсунути їх появу або обмежитися однією дитиною. Погіршення становища молодої сім'ї, збільшення кількості розлучень молодих людей, що живуть поза сім'ями, стимулює не тільки зниження народжуваності, а й збільшення кількості неблагополучних сімей, дитячих захворювань, девіантної поведінки.

Рекреативна функція включає в себе надання фізичної, матеріальної та психологічної взаємодопомоги, зміцнення здоров'я членів сімей, організацію дозвілля. В наш час помітно поширюється сімейний туризм, сімейна організація фізичного загартування. Але в цілому рекреативна функція сім'ї все більше передається державним і громадським інститутам, культурно-дозвільним установам. Зростає значення школи.

Важливого значення набуває роль сім'ї у забезпеченні морального, психологічного захисту своїх членів, зберігається також функція надання матеріальної та фізичної допомоги непрацездатним або літнім родичам.

Комунікативна функція задовольняє потребу членів сім'ї у спілкуванні та взаєморозумінні. Психолого-педагогічні дослідження підтверджують, що процес формування різних соціальних орієнтацій та установок, емоційної культури, морального та психічного здоров'я людини знаходиться в прямій залежності від характеру внутрісімейного спілкування, морально-психологічної атмосфери сім'ї. Регулятивна функції включає в себе систему регулювання відносин між членами сім'ї, в тому числі первинний соціальний контроль, реалізацію влади та авторитету. У минулому держава сприяла ствердженню в сім'ї влади та авторитету голови сім'ї, який протягом усього життя ніс відповідальність за поведінку своїх нащадків. Були передбачені покарання за неслухняність.

У демократичній сім'ї комунікативна та регулятивна функції сімейного виховання набувають нового змісту, В своїй переважній більшості сучасні сім'ї складаються з двох поколінь: батьків і дітей. Дідусі та бабусі живуть, як правило, окремо. Внаслідок цього батьки не мають можливості користуватися досвідом і підтримкою старших поколінь. В той же час доцільність застосування цього досвіду в нових соціально-історичних умовах в деяких випадках має проблематичний характер.

За останні роки стосунки між батьками та дітьми зазнали суттєвих змін. Вони стали більш емоційно-психологічними, тобто почали відзначатися глибиною і будуватися на основі взаємної прихильності. В цілому в сім'ї спостерігається руйнування усталених традицій та форм сімейного виховання. Батько, як правило, перестає бути головою, сучасний побут знищує необхідність у виконанні ним багатьох традиційних чоловічих обов'язків в домашньому господарстві. Натомість зростає значення матері-господині.

Виховна функція сім'ї зберігає своє домінуюче значення серед інших функцій і набуває в сучасних умовах інтегрованого соціального змісту. В її реалізації знаходять своє відбиття всі інші функції сім'ї. Виховна функція сприяє фізичній досконалості членів сім'ї, зміцненню їх здоров'я, виробленню навичок щодо санітарно-гігієнічної культури.

Сімейна соціалізація враховує всю сукупність факторів та обставин, які впливають на формування і розвиток особистості. Тому соціальна педагогіка розглядає виховні функції сім'ї в широкому плані. Іншими словами, вона включає сюди не тільки цілеспрямоване виховання дітей, а й усю систему взаємовідносин в сім'ї, формуючих особистість (структуру, рольову поведінку, психологічні механізми сімейної соціалізації тощо).

Провідний методологічний принцип соціальної педагогіки в роботі з сім'єю є таким: сім'я – це головний осередок суспільства, де здійснюється базисна соціалізація дітей за рахунок посилення всіх її основних функцій, і в першу чергу – виховної, рекреативної (фізичної, матеріальної, моральної, психологічної взаємодопомоги, організації дозвілля), регулятивної та феліцітологічної (відчуття щастя в сім'ї).

До проблем, що становлять зміст соціально-педагогічної роботи з сім'єю, входять:

  • • систематизація та оновлення найбільш доцільних форм і методів роботи з сім'єю;
  • • пошук нових шляхів взаємодії сім'ї з "відкритою" школою, із залученням всіх елементів мікросередовища;
  • • опора в співробітництві з сім'єю на діяльність соціального педагога з метою посилення ролі сім'ї в соціалізації дітей та юнацтва.
 
<<   ЗМІСТ   >>