Головна 
Право Адміністрування наркоконтролю в Україні
|
|
|
|||||
Методи адміністрування наркоконтролю та їх характеристикаТермін "метод" у загальноприйнятому розумінні означає спосіб чи прийом здійснення чого-небудь, засіб досягнення поставленої мети. Відповідно до цього, методи адміністрування наркоконтролю – це сукупність засобів здійснення управлінських функцій держави, впливу суб'єктів адміністрування наркоконтролю на підконтрольні об'єкти в цій сфері. Методи адміністрування наркоконтролю можна поділити на: наукові та ненаукові методи; демократичні й диктаторські; державні й суспільні (громадські); творчі й шаблонні; адміністративні й економічні; прямого й непрямого впливу; загальні й спеціальні. Класифікувати методи адміністрування наркоконтролю можна на загальні й спеціальні. Загальні – методи адміністрування наркоконтролю, які застосовуються на найважливіших стадіях відповідного процесу наркоконтролю; спеціальні – методи адміністрування наркоконтролю, які застосовуються при виконанні окремих функцій або на окремих стадіях адміністрування контролю за обігом наркотиків. До загальних методів адміністрування наркоконтролю відносять нагляд – який полягає у додержанні законності і дисципліни щодо об'єкта адміністрування наркоконтролю, який здійснюється суб'єктом такого адміністрування із застосуванням відповідних, наданих йому законодавством форм, але без безпосереднього втручання в оперативну та іншу діяльність підконтрольного об'єкта в цій сфері. Органи адміністрування наркоконтролю можуть впливати на об'єкти шляхом прямого або непрямого впливу. Прямий вплив – безпосередній вплив суб'єкта адміністрування наркоконтролю на об'єкт через наказ, що виражає волю відповідного суб'єкта адміністрування. Непрямий (опосередкований) вплив – це створення заінтересованості у об'єктів, вплив через функції, інтереси, стимулювання, надання можливості вибору варіанту поведінки. Розрізняють адміністративні й економічні методи в державному управлінні. Адміністративні методи адміністрування наркоконтролю – це вплив на об'єкт адміністрування наркоконтролю шляхом встановлення їх прав, обов'язків, через систему наказів, що спираються на систему підпорядкування, владні повноваження. Базуються на застосуванні нормативних актів (розпоряджень, наказів, постанов органів виконавчої влади), мають директивний, обов'язковий характер, грунтуються на таких управлінських відносинах, як дисципліна, відповідальність, влада, примус. Виділяють 3 основні групи адміністративних методів адміністрування наркоконтролю: регламентаційні, розпорядчі, нормативні. Сутність адміністративних регламентаційних методів адміністрування наркоконтролю полягає у розмежуванні і закріпленні завдань, функцій, прав і відповідальності, встановленні взаємозв'язків у сфері адміністрування наркоконтролю. Вони реалізуються за допомогою положень, статутів, посадових інструкцій та інших регламентів. Складаються з 4 основних видів: загальноорганізаційних), функціонального, структурного, посадового. Розпорядчі методи адміністрування наркоконтролю відображають поточне використання встановлених організаційних зв'язків, їх часткове коригування в разі зміни умов роботи у сфері адміністрування наркоконтролю. Розпорядчий адміністративний метод адміністрування наркоконтролю має активний (накази, постанови, розпорядження, рішення, директиви, резолюції, вказівки тощо) та пасивний (інструкції, інформування, рекомендації, моніторинг тощо) характер. Нормативні методи адміністрування наркоконтролю доповнюють регламентаційні та розпорядчі. Метод нормування адміністрування наркоконтролю полягає у встановленні нормативів, які є орієнтиром в управлінській діяльності (адмініструванні). Формою вираження нормативного впливу є встановлення меж, обмежень та відхилень. Відповідно, стандарт, норма, класифікатор, довідник є документальним вираженням адміністративних нормативних методів адміністрування наркоконтролю. Економічні методи адміністрування наркоконтролю – це система прийомів і засобів прямої дії на суб'єктів наркоконтролю шляхом прийняття законів з фінансово-економічних питань, що забезпечують досягнення високих економічних результатів в цій сфері. До економічних методів адміністрування наркоконтролю відносяться: фінансова політика; вплив на ринкове ціноутворення; податкова політика тощо. Методи переконання й примусу використовуються в усіх сферах та на всіх рівнях адміністрування наркоконтролю, багато в чому визначаючи зміст та конкретний прояв інших методів. Переконання в сфері адміністрування наркоконтролю – це система методів правового й неправового характеру, яка здійснюється державними й недержавними органами, й виявляється у застосуванні виховних, заохочувальних, роз'яснювальних заходів з метою формування у громадян розуміння необхідності виконання приписів нормативних актів в цій сфері. Основними формами переконання, що застосовуються в адмініструванні наркоконтролю, є: організація заходів (проведення семінарів, зборів тощо); виховання (правове, моральне тощо. Примус – це метод адміністрування наркоконтролю, психологічний або фізичний вплив державних органів (посадових осіб) на певних осіб з метою змусити їх виконувати приписи правових норм. Державний примус адміністрування наркоконтролю проявляється у двох формах: судовій та адміністративній. Заохочення адміністрування наркоконтролю – метод, що полягає у застосуванні способів впливу на свідомість та інтерес людей та знаходить зовнішній прояв у використанні моральних і матеріальних заходів із метою оцінювання правомірної поведінки фізичної чи юридичної особи (через її керівників) щодо дотримання правил контролю за обігом наркотиків. Заохочення може бути: економічним (пільги, премії, квоти); організаційним (спрощена система обліку, звітності, реєстрації); соціальним (нагорода, подяка, грамота, цінний подарунок тощо, в тому числі державні нагороди). Всі методи адміністрування наркоконтролю взаємодоповнюють один одного, пов'язані між собою і утворюють єдину систему та більшість із них можна знайти в законодавстві. Так, у Законі України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 15 лютого 1995 р. № 60/95 – ВР визначено такі основні методи адміністрування наркоконтролю: реєстрація операцій з наркотичними засобами (ст. 34); 2) ліцензування відповідних видів діяльності з обігу наркотичних засобів (ст. 7); 3) стандартизація – вимоги до упаковки та маркування наркотичних засобів (ст. 18), порядок допуску осіб діяльності з обігу наркотичних засобів тощо. Законом України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" від 15 лютого 1995 р. №62/95 – ВР, виражаються методами як контрольована поставка (ст. 4) оперативна закупка (ст. 5), зупинення та припинення діяльності закладів масового перебування громадян, у яких виявлені факти вживання чи збуту наркотичних засобів (ст. 9), здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі (ст. 11), виявлення осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби (ст. 12), добровільне лікування осіб, хворих на наркоманію (ст. 14), примусове лікування осіб, хворих на наркоманію (ст. 16), обмеження прав особи, хворої на наркоманію, на період примусового лікування (ст. 21) тощо. Крім того, Указом Президента України від 13 квітня 2011 р., №457/2011 р. "Питання Державної служби України з контролю за наркотиками" вказано такі основні методи адміністрування наркоконтролю: а) експертиза нормативно-технічної, медико-біологічної, хіміко-аналітичної експертизи матеріалів, організовує та проводить спеціалізовану оцінку та інші види експертних досліджень, пов'язаних з наркотичними засобами (пп. 20 п. 4); б) моніторинг стану справ у сфері протидії наркозлочинності та прогнозування розвитку наркоситуації (пп. 7 п. 4); в) розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю ДСКН України, її територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління (пп. 5 п. 5) тощо. Надамо характеристику окремих методів адміністрування наркоконтролю. Одним із важливих методів адміністрування наркоконтрлю є ліцензування відповідних видів діяльності з обігу наркотичних засобів. Діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, здійснюється суб'єктами господарювання за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності. Загальні положення ліцензування обігу наркотиків визначені Законами України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"[1], "Про наркотичні засоби психотропні речовини і прекурсори"[2], "Про лікарські засоби"[3] та інших нормативно- правових актах. Господарська діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів підлягає ліцензуванню[4]. До органів, що проводить ліцензування обігу наркотичних засобів відноситься ДСКН України, яка реалізує, розробляє та затверджує ліцензійні умови провадження господарської діяльності та інші нормативні акти з питань ліцензування діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів; видає суб'єктам господарювання ліцензії на провадження даної господарської діяльності відповідно Переліку; приймає в установленому порядку рішення про анулювання ліцензій на провадження цієї діяльності. Ліцензуванню підлягають такі види діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: культивування рослин, включених до Переліку, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотиків, включених до Переліку. Переліки суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, щоквартально надсилаються центральними органами виконавчої влади, уповноваженими КМ України на здійснення ліцензування діяльності у сфері обігу наркотичних засобів до ДСКН України, МВС України і СБ України. Ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів видається за наявності відповідної матеріально-технічної бази, нормативно-технічної документації, кваліфікованого персоналу, умов для забезпечення обліку та схоронності наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також для забезпечення безпечності такої діяльності. Ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів може бути видана суб'єкту господарювання на декілька видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів або на окремий її вид. Ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів видається на п'ять років. У ліцензіях на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів зазначаються перелік наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, цілі та вид господарської діяльності, який може здійснювати суб'єкт господарювання, залежно від наявності і відповідності матеріально-технічної бази, кваліфікації працівників. Орган ліцензування після надходження заяви про видачу ліцензії формує щодо кожного суб'єкта господарювання чи фізичної особи- підприємця ліцензійну справу, в якій зберігаються документи, що подаються ними для видачі та переоформлення ліцензії, видачі дублікатів ліцензії, документи, пов'язані із зміною відомостей, що містяться в документах, які додаються до заяви про видачу ліцензії, а також копії відповідних рішень органу ліцензування та розпорядження про усунення порушення ліцензійних умов. Орган ліцензування несе відповідальність за зберігання ліцензійних справ. Орган ліцензування формує і веде ліцензійний реєстр. Ліцензійний реєстр – це список суб'єктів господарювання-ліцензіатів, який формується і ведеться органом ліцензування відповідно до отриманої ліцензіатами ліцензії як автоматизована система збирання, накопичення, захисту та обліку відомостей про цих суб'єктів. Ліцензійний реєстр формується на основі національної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації з метою: а) ведення у повному обсязі обліку суб'єктів господарювання-ліцензіатів, а також виданих, переоформлених, визнаних недійсними, анульованих ліцензій та їх копій або дублікатів; б) реалізації відповідно до вимог законодавства принципів доступності, гласності та відкритості інформації про суб'єктів господарювання-ліцензіатів для заінтересованих користувачів; в) проведення аналітичних досліджень[5] До ліцензійний реєстру вносяться: 1) відомості про суб'єкта господарювання та фізичну особу-підприємця, 2) вид господарської діяльності згідно з виданою ліцензією; 3) дату прийняття та номер рішення про видачу ліцензії; 4) серію і номер ліцензії; строк дії ліцензії; 5) відомості про переоформлення ліцензії, видачу дубліката або копії ліцензії; а також зазначаються підстави, дата прийняття і номер розпорядження органу ліцензування про необхідність усунення порушення ліцензійних умов; підстави, дата прийняття і номер рішення про анулювання ліцензії та рішення про визнання ліцензії недійсною. Орган ліцензування (ДСКН України) зобов'язаний щомісяця не пізніше ніж 15 числа наступного періоду подавати відомості до Єдиного ліцензійного реєстру із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних засобів в електронній формі. Інформація, що міститься в Єдиному ліцензійному реєстрі та реєстрах, є відкритою. На офіційних веб-сайтах органів ліцензування та Держпідприємництва розміщується інформація, що міститься в Єдиному ліцензійному реєстрі та реєстрах, а саме: 1) відомості про орган ліцензування (найменування, адреса); 2) відомості про суб'єкта господарювання (найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи – підприємця); 3) відомості про ліцензію (номер ліцензії, строк дії, вид господарської діяльності). Постановою КМ України від 5 грудня 2007 р., № 1387[6] визначено процедуру ліцензування діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів. Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів господарювання, зареєстрованих в установленому законодавством порядку як юридичні особи, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності та фізичних осіб-підприємців, які мають ліцензію на провадження медичної або ветеринарної практики. Суб'єкт господарювання чи фізична особа-підприємець, які мають намір провадити діяльність, пов'язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, подають особисто або через уповноважений орган чи особу органові ліцензування заяву, в якій зазначаються: 1) повне найменування, 2) місцезнаходження, 3) банківські реквізити, 4) ідентифікаційний код – для юридичних осіб; 5) прізвище, ім'я, по батькові, 6) паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання); 7) реєстраційний номер облікової картки платника податків. Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються органом ліцензування згідно з описом з внесенням позначки про дату їх прийняття та за підписом відповідальної особи. Копія такого опису видається суб'єкту господарювання чи фізичній особі-підприємцю або уповноваженому органу чи особі. Подані суб'єктом господарювання чи фізичною особою-підприємцем документи оформляються органом ліцензування в окрему ліцензійну справу. Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, розглядаються органом ліцензування протягом 10 робочих днів з дати надходження заяви. За результатами розгляду приймається рішення про видачу ліцензії або відмову. У разі коли заява про видачу ліцензії подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень, або документи оформлені з порушенням установлених вимог, орган ліцензування письмово повідомляє у строк, передбачений для видачі ліцензії, суб'єкту господарювання чи фізичній особі – підприємцю про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду із зазначенням підстав залишення зазначеної заяви без розгляду. Орган ліцензування письмово інформує суб'єкта господарювання чи фізичну особу-підприємця про рішення щодо видачі ліцензії або відмови протягом трьох робочих днів з дати його прийняття. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначається підстава. Ліцензія видається суб'єкту господарювання чи фізичній особі-підприємцю або їх уповноваженим представникам протягом трьох робочих днів починаючи з дати надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Орган ліцензування видає суб'єкту господарювання для кожних його філії чи іншого відокремленого підрозділу, які провадитимуть діяльність, пов'язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, засвідчені копії виданої ліцензії, що реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій. Відомості про видачу ліцензії вносяться до журналу обліку заяв та виданих ліцензій і ліцензійного реєстру. У разі коли суб'єкт господарювання чи фізична особа-підприємець протягом ЗО календарних днів з дати надіслання їм повідомлення про прийняте рішення про видачу ліцензії не подали документа, що підтверджує внесення плати за її видачу, або не звернулися для отримання ліцензії, орган ліцензування має право скасувати рішення про видачу ліцензії або визнати таку ліцензію недійсною. Суб'єкт господарювання чи фізична особа-підприємець, які мають намір продовжувати провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, повинен після закінчення строку дії ліцензії отримати нову ліцензію, що видається не раніше ніж в останній робочий день дії попередньо виданої ліцензії. Підставами для переоформлення ліцензії є: 1) зміна найменування суб'єкта господарювання (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, імені, по батькові фізичної особи-підприємця; 2) зміна місцезнаходження суб'єкта господарювання або місця проживання фізичної особи-підприємця; 3) зміна виду діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Суб'єкт господарювання чи фізична особа-підприємець для переоформлення ліцензії зобов'язані протягом 10 робочих днів з дати виникнення підстав для переоформлення подати органові ліцензування відповідну заяву разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, і документами, які підтверджують необхідність переоформлення ліцензії, або засвідченими в установленому порядку їх копіями. Орган ліцензування після надходження зазначених документів видає суб'єкту господарювання чи фізичній особі-підприємцю довідку про подання заяви про переоформлення ліцензії на провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, на підставі якої суб'єкт господарювання чи фізична особа-підприємець може тимчасово провадити діяльність. Орган ліцензування зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, а також документа, що підтверджує внесення плати за переоформлення ліцензії, видати переоформлену ліцензію. Ліцензія, переоформлення якої зумовлене зміною виду діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, переоформляється в порядку і строки, передбачені для видачі ліцензії. Одночасно з переоформленою на новому бланку ліцензією орган ліцензування на підставі даних ліцензійного реєстру на безоплатній основі видає суб'єкту господарювання чи фізичній особі-підприємцю засвідчені ним копії такої ліцензії. Відомості про переоформлення ліцензії вносяться органом ліцензування до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня з дати переоформлення. Строк дії переоформленої ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного в ліцензії, що переоформляється. Не переоформлена в установлений строк ліцензія недійсна. Підставами для анулювання ліцензії є: 1) заява суб'єкта господарювання чи фізичної особи-підприємця про анулювання ліцензії; 2) акт про повторне порушення суб'єктом господарювання чи фізичною особою-підприємцем ліцензійних умов провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; 3) наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про перебування суб'єкта господарювання у стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи-підприємця у стані припинення підприємницької діяльності) або про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця); 4) засвідчена в установленому порядку копія свідоцтва про смерть фізичної особи – підприємця; 5) акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання чи фізичною особою – підприємцем для одержання ліцензії; 6) акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншому суб'єкту господарювання чи іншій фізичній особі-підприємцю для провадження діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; 7) акт про невиконання розпорядження органу ліцензування про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; 8) акт про неможливість суб'єкта господарювання чи фізичної особи-підприємця забезпечити виконання ліцензійних умов провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; 9) акт про відмову суб'єкта господарювання чи фізичної особи-підприємця в проведенні перевірки органом ліцензування. Питання про анулювання ліцензії розглядається органом ліцензування із обов'язковим запрошенням суб'єкта господарювання чи фізичної особи-підприємця або їх уповноважених представників на вищевказаних підставах. Протягом робочого дня, що настає після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії, орган ліцензування робить у ліцензійному реєстрі запис про дату та номер такого рішення. Рішення про видачу ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів чи анулювання дії зазначеної ліцензії надсилаються органом ліцензування протягом трьох календарних днів до ДСКН України, МВС України. Наступним методом адміністрування наркоконтролю є державна реєстрація операцій з наркотичними засобами та психотропними речовинами. Реєстрації передбачає розробку та державну реєстрацію нових наркотичних засобів, що використовуються в медичних цілях. Діяльність з розроблення нових наркотичних засобів здійснюється за державним замовленням науково-дослідними установами всіх форм власності за наявності в них ліцензії на цей вид діяльності. Нові наркотичні засоби в медичній практиці використовуються за умови їх державної реєстрації та здійснення клінічних досліджень, проведених згідно із законодавством про лікарські засоби. Операції, здійснені в процесі діяльності щодо обігу наркотичних засобів, підлягають реєстрації у спеціальних журналах юридичних осіб особами, на яких відповідним наказом керівника юридичної особи покладено цей обов'язок, а в журналах фізичних осіб-підприємців, які мають ліцензію на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, – безпосередньо такою особою. Наступним методом адміністрування наркоконтролю є квотування. Квоти на наркотичні засоби і психотропні речовини – максимальна кількість наркотичних засобів і психотропних речовин, встановлена КМ України на підставі розрахункової потреби України в наркотичних засобах і психотропних речовинах, у межах яких здійснюється їх обіг протягом визначеного періоду. Розрізняють види квот: квота стосовно культивування рослин, що містять наркотичні засоби чи психотропні речовини, включених до Переліку; виробництво, (ввезення); 2) виготовлення; 3) зберігання; 4) вивезення. Для визначення обсягів квот: 1) МОЗ Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій щороку до 15 листопада подають МОЗ розрахунок потреби в наркотичних засобах, включених до таблиць II і III Переліку; 2) суб'єкти господарювання подають щороку до 1 грудня ДСКН заяву на визначення квоти наркотичних засобів, включених до таблиць II і III Переліку. На підставі проведених розрахунків ДСКН готує та подає МОЗ України пропозиції щодо визначення обсягів квот. Виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України, вивезення з ї території наркотичних засобів понад визначені КМ України обсяги квот забороняється. Наступним методом адміністрування наркоконтролю є порядок допуску осіб до роботи з наркотичними та психотропними речовинами. Встановлення спеціальних вимог до кваліфікації працівників у сфері обігу наркотичних засобів; встановлення обмежень, пов'язаних з виконанням окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) у сфері обігу наркотичних засобів. На здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів необхідні такі відомості та документи: 1) свідоцтво (посвідчення, сертифікат спеціаліста), що підтверджує професійну придатність керівника юридичної особи або керівника відповідного підрозділу юридичної особи, фізичної особи- підприємця, яка має ліцензію на провадження медичної або ветеринарної практики, для зайняття діяльністю з обігу наркотичних засобів, що ліцензується; 2) довідки відповідного державного або комунального закладу охорони здоров'я про відсутність у працівників, які за своїми службовими обов'язками отримають (чи мають) доступ безпосередньо до наркотичних засобів, психічних розладів, пов'язаних із зловживанням алкогольними напоями, наркотичними засобами, а також про відсутність серед зазначених працівників осіб, визнаних непридатними до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), пов'язаних з обігом наркотичних засобів; 3) довідку МВС України про відсутність у працівників, які за своїми службовими обов'язками отримають (чи мають) доступ безпосередньо до наркотичних засобів, не знятої чи не погашеної в установленому порядку судимості за вчинення середньої тяжкості, тяжких та особливо тяжких злочинів або за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, у тому числі вчинені за межами України. Наступним методом адміністрування наркоконтролю є використання спеціальних списків у цій сфері Наркотичні засоби з урахуванням доцільності їх використання у медичній практиці та залежно від ступеня їх небезпечності для здоров'я людини і застосовуваних заходів контролю за їх обігом включаються до відповідно пронумерованих списків таблиць Переліку: 1) таблиця І містить наркотичні засоби і психотропні речовини, включені до списків № 1, №2 та №3, обіг яких на території України заборонено, за винятком: а) при проведенні судово-експертної діяльності в експертних підрозділах відповідних правоохоронних органів дозволяється; б) для проведення контрольованого постачання і оперативної закупівлі, оперативного експерименту, відбору зразків для дослідження цих засобів і речовин, інших оперативно-розшукових заходів; в) у наукових та навчальних цілях дозволяється юридичним особам усіх форм власності за наявності в них ліцензії на цей вид діяльності; 2) таблиця II містить наркотичні засоби, включені до списків № 1 і № 2, обіг яких на території України обмежено та стосовно яких установлюються заходи контролю; 3) таблиця III містить наркотичні засоби, включені до списків № 1 і №2, обіг яких в Україні обмежено та стосовно яких допускаються виключення деяких заходів контролю; 4) таблиця IV містить прекурсори наркотичних засобів і психотропних речовин, включені до списків № 1 і № 2, обіг яких на території України обмежено та стосовно яких установлюються заходи контролю. До спеціальних вимог можна віднести і обмежень, пов'язаних з виконанням окремих видів діяльності (робіт, професій, служби); обмеження реклами про наркотичні засоби; встановлення гранично допустимої кількості наркотичних засобів, що містяться в препаратах і рослинах, включених до Переліку; обмеження та заборону діяльності суб'єктів господарювання у разі її невідповідності вимогам законодавства; анулювання ліцензії на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів у разі порушення суб'єктами господарювання ліцензійних умов; запровадження відповідальності за порушення законодавства про наркотичні засоби тощо. Наступним методом адміністрування наркоконтролю є контрольована поставка. З метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь в цьому, в кожному окремому випадку за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України може використовуватися метод контрольованої поставки. Поняття "контрольована поставка" вперше було визначено Конвенцією 1988 року. "Контрольована поставка" означає метод, при якому допускається вивезення, провезення або ввезення на територію однієї або декількох країн незаконних або таких, що викликають підозру, партій наркотичних засобів, психотропних речовин, речовин, включених до Таблиці І або Таблиці II, цієї Конвенції, або речовин, що їх заміняють, з відома і під наглядом їх компетентних органів з метою виявлення осіб, які беруть участь у здійсненні правопорушень, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", контрольована поставка – це допуск під контролем і оперативним наглядом відповідних органів ввезення в Україну, вивезення з України чи транзит через її територію наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів Згідно з цією інструкцією "Про порядок проведення контрольованої поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", контрольована поставка – це комплекс оперативно-розшукових та інших заходів, що проводяться митними та державними органами (підрозділами), які мають право здійснювати оперативно- розшукову діяльність, при яких партія наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, що незаконно переміщується або така, що викликає підозру і про яку стало відомо митним та правоохоронним органам, допускається під контролем і оперативним наглядом цих органів до ввезення в Україну, вивезення з України або транзиту через її територію[7]. У найбільш загальному вигляді контрольована поставка представляє собою спеціальну операцію, при якій з санкції і під наглядом компетентних органів допускається ввезення, вивезення або транзит через територію однієї або кількох держав незаконної партії наркотичних засобів, з метою припинення їх незаконного переміщення через державні кордони, викриття діяльності організованих злочинних груп та осіб, які беруть участь у протиправних діях, виявлення та перекриття шляхів надходження наркотиків, виявлення нових способів приховування наркотиків, а також отримання інших відомостей, які можуть бути використані в боротьбі з незаконним обігом наркотиків. Контрольована поставка може використовуватися також щодо незаконного перевезення та пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які здійснюються в межах території України. Метою проведення контрольованої поставки є вжиття таких заходів, щоб визнати кримінальними злочинами дії осіб, які беруть участь у здійсненні правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Підстави проведення контрольованої поставки визначаються Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність"[8], Кримінальним процесуальним кодексом України[9], Митним кодексом України[10]. Залежно від тактики проведення даної спеціальної операції можна виділити а) звичайну контрольовану поставку і б) підміну. При проведенні підміни поставки контрабандні наркотики вилучаються правоохоронними органами і замінюються муляжем, чого не відбувається при здійсненні звичайної контрольованої поставки. Наркотики можуть вилучатися повністю або частково. Таким чином, усувається ризик втрати контролю над наркотичними засобами і надходження їх у незаконний обіг. На жаль, чинне на даний час законодавство більшості держав не дозволяє з максимальною ефективністю використовувати результати контрольованих поставок з повною підміною. При проведенні контрольованої поставки наркотичних засобів необхідно враховувати ймовірність супроводу незаконного вантажу кур'єром або контрспостереженням з боку організаторів. Залежно від місця відправлення та місця призначення партії наркотиків розрізняють а) внутрішні і б) зовнішні (міжнародні) контрольовані поставки. Якщо внутрішні здійснюються в межах території однієї держави, то зовнішні передбачають контрольоване переміщення вантажу з наркотиками з перетинанням кордону, за межами якого контроль за транспортуванням вантажу здійснюється спільно з зарубіжними правоохоронними органами. У відповідність нормативним актам міжнародні контрольовані постачання наркотичних засобів проводяться органами внутрішніх справ тільки з дозволу Міністра МВС України чи його заступників. Це пов'язано з тим, що найважливішими елементами підготовки даного заходу є уточнення основ його правової регламентації в країні призначення або транзиту, встановлення в максимально стислі терміни прямих контактів з відповідними підрозділами держав СНД, залучення до участі в операції представників інших державних органів і відомств, а також необхідність координації їх дій. Серед міжнародних контрольованих поставок можна виділити такий різновид, як транзитна контрольована поставка. Її особливість полягає в тому, що захід даного виду пов'язаний з переміщенням вантажу по території кількох держав і вимагає участі і тісної взаємодії правоохоронних органів цих країн. Крім того, за територіальними органами, які беруть участь в контрольованній поставці наркотиків розрізняють види такої поставки: 1) не зв'язані з перетином державного кордону; 2) пов'язані з вивезенням з України; 3) пов'язані з увезенням в Україну; 4) пов'язані способами з транзитним переміщенням через територію України. А за способами переміщення контрольована поставка наркотиків буває: а) за способами переміщення: 1) у контейнерах, спеціальних ємкостях, в окремо слідуючому багажі; 2) в особистих речах, з використанням природних порожнин людини; 3) у поштових відправленнях; б) з використанням інших способів тощо. При проведенні контрольованої поставки можуть допитуватися особи, обізнані про переміщуваний товар, отримуватися довідки про документальне оформлення вантажу, збиратися його зразки, здійснюватися як фізичне, так і електронне спостереження за переміщенням контрольованого об'єкту, прослуховуватися телефонні розмови учасників незаконної операції і т. п. Контрольована поставка, як правило, проводиться за планом, який затверджується керівником органу, що є її ініціатором, і погодженим з керівниками інших органів і відомств, що залучаються до її реалізації. У плані зазначаються підстави для її проведення, поставлені цілі і завдання, використовувані сили і засоби, передбачувані фінансові витрати, заходи щодо документування злочинних дій, заходів щодо забезпечення безпеки учасників і порядок використання отриманих результатів. У планах і постановах на проведення контрольованої поставки забороняється вказувати відомості про осіб, які залучаються до її реалізації штатних негласних співробітників та осіб, які співпрацюють на конфіденційній основі. Результати контрольованої поставки оформляються протоколом оперативної закупівлі, протоколом допиту свідків, актом огляду покупця, актом вручення грошових купюр, актом помітки грошових купюр, матеріалами фотозйомки, звукозапису, відеозапису та іншими носіями інформації (у тому числі електронними). Наступним методом адміністрування наркоконтролю є проведення оперативної закупівлі наркотиків. За допомогою оперативної закупівлі наркотиків оперативні підрозділи, органи внутрішніх справ отримують та закріплюють докази протиправної діяльності осіб, зайнятих у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Як засвідчує практика, це найбільш ефективний метод реалізації оперативних матеріалів. Результати такої закупівлі можуть бути доказом злочинної діяльності осіб, причетних до незаконного обігу наркотиків. Правовими підставами її здійснення є: ст. 5 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"[11]; п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність"[12], згідно з яким оперативним підрозділам надано право проводити контрольну та оперативну закупівлю наркотичних засобів, психотропних, речовин та прекурсорів, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності. В законодавстві поняття оперативної закупівлі наркотиків найкраще визначено як оперативно-розшуковий захід, пов'язаний з негласним придбанням у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з додержанням установленого порядку наркотиків, обіг яких визначено чинним законодавством України, з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь[7]. Її сутність полягає у здійсненні угоди купівлі-продажу з особою, яку підозрюють у торгівлі наркотиками. Підставою для проведення оперативної закупівлі є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, про особу чи групу осіб, що займаються незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, (ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність"). Оперативна закупівля наркотичних засобів проводяться за постановою начальника відповідного органу, погодженою з прокурором, хоча у міжвідомчій інструкції[7] додатково зазначено, що постанова виноситься від імені керівника оперативного підрозділу. Правом погодження постанов наділені: Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори областей, прирівняні до них прокурори, прокурори міст Києва і Севастополя та їх заступники, уповноважені прокурори, на яких наказом Генерального прокурора України покладено нагляд за діяльністю оперативних підрозділів. У разі проведення зазначених заходів на території кількох районів, областей, регіонів постанова погоджується з прокурором того регіону, де заведено оперативно-розшукову справу, а прокурори інших областей, районів, на території обслуговування яких проводиться оперативна закупівля. Фіксування в протоколі дій безпосередньо після їх завершення дає можливість найточніше відобразити подію та обставини, за яких вона відбулася. Доказове значення протоколу підтверджується подальшими допитами осіб, які його склали, як свідків, у разі необхідності під легендованими установочними даними. Таких осіб, як правило, в судове засідання не викликають. Від кримінальної відповідальності їх звільняють на підставі ч. 4 ст. 307 КК України. Матеріали, здобуті у зазначений законодавством спосіб, можуть використовуватися: а) як приводи і підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій (у таких випадках постанова про проведення оперативної закупівлі та всі документи, як фіксують відповідні дії учасників та результати їх проведення, долучаються до кримінальної справи); б) для отримання фактичних даних, що можуть бути доказами в кримінальній справі; в) для попередження, припинення і розслідування злочинів тощо. Якщо оперативна закупівля наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів проведена без винесення постанови, її належного затвердження чи погодження, результати цього оперативно-розшукового заходу як проведеного з порушенням закону не будуть мати доказового значення. Неможливо залишити поза увагою і наступне питання. Задіяні при оперативній закупівлі кошти підлягають поверненню органу, який проводив зазначені заходи. Якщо кримінальна справа, в ході якої проводився цей оперативний захід, закривається проведенням, у постанові зазначається про повернення коштів ініціатору його проведення. У разі направлення такої кримінальної справи до суду слідчий долучає до матеріалів справи довідку, в якій вказується розмір коштів, що були видані на оперативну закупівлю, а також те, яку суму коштів було вилучено у наркозбувальника. Суд у вироку має зазначити про повернення цих коштів на рахунок органу, що проводив цей захід. Наступним методом адміністрування наркоконтролю є проведення експертизи наркотиків. Розрізняють наступні види експертиз: криміналістична експертиза наркотичних засобів, хіміко-фармацевтична, судово-агротехнічна, судово-ботанічна, хіміко-технологічна, судово-наркологічна, судово-психіатрична, судово-медична та ін. Криміналістична експертиза наркотичних засобів призначається для вирішення таких питань: чи є на предметах, поданих на дослідження, сліди (мікрочастини) наркотичних засобів; якщо так – яких саме; чи є вилучена речовина (рослина) наркотичною, якщо так – до якого виду засобів вона належить; чи є подані речовини сировиною (проміжним продуктом) для виготовлення наркотичних засобів; чи одержані дані речовини за єдиною технологією; чи є ця рослинна маса відходами від кустарного виробництва наркотичних засобів; чи містять подані на дослідження тютюнові вироби (цигарки, тютюнові крихти) наркотичні засоби, якщо так – які саме; чи є в залишках викурених цигарок наркотичні засоби, якщо так – які саме; чи мають подані наркотичні засоби спільну родову або групову належність і яку саме; чи становили раніше єдину масу наркотичні засоби, вилучені у громадянина А і громадянина Б; чи вирощені подані рослинні об'єкти на ділянці, що належить громадянину В; чи виготовлені подані лікарські препарати на підприємствах. Судова хіміко-технологічна експертиза призначається у разі необхідності вирішення наступних питань: чи мають представлені на дослідження об'єкти спеціальне хіміко-технологічне призначення, якщо так, то яке саме; чи можуть представлені на дослідження об'єкти, використовуватися для рафінування, екстракції або інших дій, в результаті яких відбувається перетворення наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів на готові до використання форми наркотичних засобів чи психотропних речовин; чи є на представлених об'єктах сліди (залишки, нашарування) наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів або інших речовин, якщо так, то яких саме і яка їх вага; чи є в рукописах описи методик виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, якщо так, то яких саме; чи можливе виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин згідно з описом; чи можливе виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, згідно зі схемами та описами їхнього отримання, які викладені в протоколі допиту обвинуваченого (підозрюваною) тощо. Судово-наркологічна експертиза призначається для вирішення наступних питань: чи перебуває особа в стані наркотичного сп'яніння; чи є ознаки недавнього вживання наркотичних чи психотропних засобів і яка давність їх вживання; який наркотичний засіб був вжитий; яким способом вводився в організм наркотичний засіб і в якій кількості; чи на тілі особи сліди вживання наркотичних засобів, якщо так, то який їх характер, локалізація; чи страждає дана особа алкоголізмом або наркоманією, тощо. Судово-ботанічна експертиза призначається у разі необхідності вирішення наступних питань: чи є дана рослина наркомісткою, якщо так, то до якого виду вона відноситься; чи аналогічні дані рослини зразкам рослин, вилучених з місця посіву; де знаходиться зона зростання даної рослини. Комплексна медико-психіатрична експертиза призначається для вирішення наступних питань: чи має ця особа ознаки недавнього вживання наркотику, якщо так – якого саме; як давно виникла наркотична залежність у цієї особи; чи перебувала ця особа у момент скоєння кримінального правопорушення у неосудному стані (гострий наркопсихоз, патологічний афект). Судово-фармакологічна експертиза призначається у разі необхідності вирішення наступних питань: чи є дана речовина лікарською, якщо так, то якою саме; чи є на аналізованому об'єкті залишки фармацевтичних засобів, якщо так, то яких саме; чи є в поданих ліках які-небудь домішки, якщо так, то які саме й у яких кількостях; чи можуть дані ліки застосовуватися без призначення лікаря; якщо аналізована речовина є лікарським засобом, який порядок його відпуску в лікарських цілях, чи може він видаватися аптеками без рецепта лікаря, у яких формах і яка кількість відпуску за одним рецептом. Судово-агротехнічна експертиза призначається для одержання відповіді на такі питання: чи мають посіви наркотико- або психотроповмісних культур дикий чи культурний характер (з урахуванням розташування рослин, відстані між кущами, урожайності та ін.); яка приблизно величина очікуваного урожаю цих посівів? Наступним методом адміністрування наркоконтролю є виявлення осіб, які незаконно вживають наркотичні або психотропні речовини. Так особа, відносно якої до закладів охорони здоров'я, ДСКН України, МВС України надійшла інформація від установ, підприємств, організацій, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що вона незаконно вживає наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебуває у стані наркотичного сп'яніння, підлягає медичному огляду. Факт незаконного вживання наркотичних засобів встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп'яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. Встановлення наявності стану наркотичного сп'яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов'язки щодо проведення медичного огляду (обстеження), а діагноз "наркоманія" встановлюється лікарсько-консультаційною комісією. Особи, які незаконно вживають наркотичні засоби, направляються органами внутрішніх справ на медичний огляд до лікувально-профілактичного закладу, що здійснює диспансерну наркологічну допомогу[11]. Підставою для постановки на облік таких осіб є встановлення діагнозу "наркоманія", "токсикоманія" або стану наркотичного сп'яніння. Особи, відносно яких встановлено незаконне вживання ними наркотичних засобів або психотропних речовин, підлягають направленню на медичний огляд[16]. Підставою для направлення на медичний огляд осіб, залежних від вказаних речовин, є інформація, яка надійшла від підприємств, організацій, установ, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що зазначені особи незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебувають у стані наркотичного сп'яніння. При надходженні до органів внутрішніх справ матеріалів, працівники міліції забезпечують видачу таким особам направлення на медичний огляд з одержанням від них розписки та направляють контрольне повідомлення про направлення на медичний огляд. На підставі медичного огляду лікар-нарколог встановлює стан сп'яніння або приймає рішення про необхідність стаціонарного обстеження, про що складає письмовий висновок та видає направлення на обстеження. Після проходження стаціонарного медичного обстеження при встановленні діагнозу "наркоманія", "токсикоманія" особі видається листок тимчасової непрацездатності. У разі встановлення факту вживання наркотичних засобів або непідтвердження такого факту особі видається довідка встановленого зразка. Особи, які ухиляються від добровільного медичного огляду чи обстеження, за сповіщенням про неявку особи до наркологічного закладу на медичний огляд та на підставі постанови органу внутрішніх справ про привід з метою примусового медичного обстеження (огляду), яка складається в 3-х примірниках, підлягають примусовій доставці до наркологічного закладу працівниками органів внутрішніх справ. У разі встановлення особі діагнозу "наркоманія", "токсикоманія" та призначення диспансерної наркологічної допомоги і нагляду, на неї заповнюється відповідна медична документація, про що повідомляються органи внутрішніх справ. Встановлення терміну проходження необхідного курсу наркологічної допомоги та нагляду, а також рішення про його подовження приймається лікарсько-консультаційною комісією відносно кожної особи індивідуально. Органи внутрішніх справ ведуть облік усіх осіб, відносно яких встановлено, що вони незаконно вживають наркотичні засоби, крім осіб, які добровільно звернулися по медичну допомогу та виконують рекомендації лікаря. Наступним методом адміністрування наркоконтролю є добровільне лікування осіб, хворих на наркоманію. Якщо в результаті медичного огляду чи медичного обстеження встановлено, що особа, яка зловживає наркотичними засобами і відносно якої встановлено діагноз "наркоманія", потребує лікування, у тому числі в стаціонарних або амбулаторних умовах, лікар-нарколог зобов'язаний запропонувати такій особі пройти курс добровільного лікування і видати направлення до наркологічного закладу для такого лікування[11]. Лікування залежності від наркотичних засобів здійснюється в лікувальному закладі незалежно від форми власності за наявності ліцензії на такий вид діяльності. Нагляд за лікуванням такої особи покладається на установи МОЗ України. Особі, яка добровільно звернулася до наркологічного закладу для проходження курсу лікування, забезпечується, на її прохання, анонімність лікування. Відомості про таке лікування можуть бути надані лише правоохоронним органам у разі притягнення цієї особи до кримінальної або адміністративної відповідальності. На період добровільного лікування хворому видається лікарняний лист, а після закінчення лікування, на його прохання, – довідка із зазначенням мети лікування. Для лікування осіб, хворих на наркоманію застосовується замісна підтримувальна терапія. Замісна підтримувальна терапія – це довгострокове (6 місяців і більше) застосування постійних доз замісних препаратів у комплексному лікуванні залежності від опіоїдів з метою стабілізації психічного стану хворого, зменшення медичних і соціальних наслідків уживання незаконних наркотиків, створення передумов для реабілітації та лікування інших хвороб (СНІД, гепатит В і С, ТБС, септичні стани тощо). При проведенні замісної підтримувальної терапії замість нелегальних наркотиків споживачам ін'єкційних наркотиків призначають препарати, що мають певні властивості опіоїдів, однак чинять значно менший негативний вплив на здоров'я наркозалежного. При цьому зменшуються чи взагалі зникають прояви абстинентного синдрому, змінюється толерантність (потреба у дедалі більших дозах наркотику), стабілізується фізичний та психологічний стан особи. В Україні у рамках цієї програми використовуються препарати бупренорфіну ("Єднок") та метадону ("Метадол", "Метадону гідрохлорид", "Метадикт"), до того ж ці препарати здебільшого вживаються у вигляді таблеток чи розчину для перорального застосування (сиропу), що мінімізує ймовірність зараження інфекціями, які передаються ін'єкційним шляхом. Порядок проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю врегульовано наказом МОЗ України від 5 червня 2012 р. №200[18]. Наркотичні засоби, які використовуються для проведення замісної підтримувальної терапії, розподіляються МОЗ України між адміністративно-територіальними одиницями на підставі щорічних заявок МОЗ Автономної Республіки Крим, керівників структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Показаннями до призначення замісної підтримувальної терапії є встановлений діагноз залежності від опіоїдів згідно з МКХ-10 (за наявності нижчезазначених критеріїв включення до ЗПТ). Критеріями включення до замісної підтримувальної терапії є: 1) вік пацієнта більше ніж 18 років, 2) письмове звернення хворого щодо початку замісної підтримувальної терапії, 3) заповнення хворим "Інформована згода на участь у замісній підтримувальній терапії із застосуванням препарату". Включення до замісної підтримувальної терапії пацієнтів віком менше ніж 18 років проводиться на письмове звернення їх батьків або законних представників у разі наявності станів, викладених у цього Порядку, та усвідомленої інформованої згоди таких осіб. Підставами для позачергового призначення замісної підтримувальної терапії є критерії, та наявність хоча б одного із таких станів: 1) ВІЛ-інфекція; 2) туберкульоз, особливо у випадках його примусового лікування, передбачених статтею 11 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз"; 3) вагітність; 4) гепатити В, С; 5) септичні стани; 6) онкологічні захворювання. Рішення про початок замісної підтримувальної терапії та про обраний препарат, яким її здійснювати за направленням лікаря, затверджує комісія з доцільності призначення наркотичних засобів закладу охорони здоров'я на підставі встановленого лікарем діагнозу, відповідності критеріям для призначення ЗПТ, письмового звернення хворих щодо початку ЗПТ та наявності документа, що засвідчує особу. Комісія приймає рішення щодо мінімальної та максимальної доз препарату та терміну його застосування шляхом заповнення форми первинної облікової документації "Висновок про призначення препаратів замісної підтримувальної терапії". Хворому має бути забезпечено право на таємницю про стан здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз та лікування. Інформація без згоди хворого може надаватись тільки у відповідь на письмовий запит судових або слідчих органів у випадках, передбачених статтею 14 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"[11] та частиною сімнадцятою статті 11 Закону України "Про міліцію"[20]. Замісну підтримувальну терапію проводиться лікарем, який має кваліфікацію нарколога. Рішення про припинення замісної підтримувальної терапії приймається на засіданні комісії за поданням лікаря у таких випадках: надходження заяви хворого про відмову від подальшої участі у замісної підтримувальної терапії; порушення хворим правил участі у замісній підтримувальної терапії, зазначених у інформаційному листі про замісну підтримувальну терапію із застосуванням; спроби винести препарат за межі закладу охорони здоров'я; пропуску прийому препарату більше 10 днів протягом місяця; підтвердження за результатами тесту сечі наявності в організмі хворого інших наркотичних засобів, ніж ті, що призначаються хворому з метою замісної підтримувальної терапії.
|
|||||
| << | ЗМІСТ | >> |
|---|
