Повна версія

Головна arrow Право arrow Загальна історія держави і права зарубіжних країн

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

РАБОВЛАСНИЦЬКА ДЕРЖАВА І ПРАВО: СТАРОДАВНЯ ГРЕЦІЯ

Розвинуте рабовласницьке суспільство, побудоване у країнах Європи (Греція та її колонії, Римська імперія та її провінції), було закономірним етапом у розвитку людської цивілізації. Суспільство це було антигуманним і відверто несправедливим. Більшість його членів – раби – були перетворені з суб'єкта на об'єкт права. Раба можна було не лише купити чи продати, але й й віддати у публічний будинок, кинути до домашньої в'язниці чи навіть стратити за вироком домашнього суду. Проте, саме розвинуті рабовласницькі суспільства дали перші зразки демократії – демократи рабовласників. Вільні громадяни могли зберегти своє панування над у кілька разів чисельнішою масою рабів та вільних негромадян лише за умови внутрішньої єдності і недопущення конфлікту між власними групами: бідними і багатими, знатними і простолюдом. Процедура прийняття законів, формування вищих органів влади, судочинства (за умови, що суд здійснюється над громадянином чи розглядається конфлікт двох громадян) стають "демократичними": у міру можливостей враховується думка кожного члена такого громадянського супільства.

І ще одне. Шлях до такого громадянського супільства рабовласників ніколи не був простим і однозначним. Становлення демократії проходило різні ступені ("тімократія" у Афінах), одні форми управління поступалися іншим, більш демократичним (так, у Спарті "пожиттєва" герусія втратила свої колишні повноваження на користь щорічно обираної колегії ефорів).

Місцевість Греції – гориста, землі погано зрошувані, неродючі, країна зі звивистою береговою лінією та численними гірськими ланцюгами. Така географія зумовлювала розвиток ремесла і мореплавства, політичну роздробленість і відсутність централізованої держави. Надра країни були багаті на корисні копалини: залізо (Лаконіка), срібло (Аттіка), золото (Фракія), мармур тощо. Давні греки не обмежувалися самою лише торгівлею з сусідами, вони активно колонізували Малу Азію, Чорноморський басейн, Сицилію та Італію. Політичний устрій і форми правління грецьких міст-полісів різнилися між собою: демократія, аристократія, тиранія, змішані форми, однак це стосувалося лише вільних громадян. Вони становили не більш 8- 10 відсотків усього населення, решту становили раби і вільні негромадяни. Пересічний вільний громадянин володів десятком рабів і міг не турбуватися про шматок хліба. Свобода давала можливість удосконалюватися духовно і фізично, створювати мистецькі шедеври. Недаремно найбільш убивчою для вільного елліна була характеристика: "Він не вміє ані читати, ані плавати".

Своєрідними були і релігійні вірування давніх греків. їх боги дуже схожі на людей: сварилися, ворогували між собою, зраджували дружинам тощо. Посмертна відплата очікувала лише тих смертних, які дуже розгнівали богів (Тантал, Сізіф), інші потрапляли в підземне царство, де доля ремісника, торгівця чи царя мало чим відрізнялася. Вважалося, що єдиною умовою отримання вічного спокою є обряд поховання. Проте, душі приємно, коли про неї згадують, влаштовують гучні поминки і спортивні змагання тощо. Такої честі можна удостоїтися, зробивши щось визначне для громадян свого міста-поліса. Наприклад, переможець олімпійських ігор відзначався встановленням статуї, а в місто його вносили через "персональний" пролом у мурі, ніби сама його тінь захищатиме цей прохід від ворогів.

Особливості психології древнього грека, його система цінностей відповідали особливостям історичної доби. Понад усе цінувалася особиста свобода. Але цю свободу потрібно було щоденно відстоювати у боротьбі із зовнішніми ворогами та величезною кількістю рабів ("Скільки рабів, стільки ворогів"). Втрата громадянства, незалежно від особистих статків, майже завжди означала втрату свободи, тому патріотизм був у стародавніх еллінів, що називається, у крові. Греки були життєрадісними, поняття "гріха", у його християнському розумінні, для них не існувало. Однак насолода від плотських утіх завжди таїла небезпеку розслаблення і втрати пильності. Це вимагало самообмежень (так, наприклад, греки пили своє сухе вино, лише розбавленим водою навпіл).

 
<<   ЗМІСТ   >>