Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Відкриті ушкодження живота

На догоспітальному етапі будь-яка колото-різана рана живота повинна трактуватися як проникаюча. Рани, локалізовані у верхній третині стегна, в області сідниці, в поперековій ділянці також можуть проникати в черевну порожнину.

Невідкладна допомога:

  • - стерильна пов'язка на рану;
  • - при евентерації, якщо випали петлі кишечнику або інші органи на догоспітальному етапі в черевну порожнину назад не вправляються (у випадках їх рясного забруднення вони можуть бути кілька разів промиті теплим антисептичним розчином і фіксовані за допомогою

Примітка. Будь-яку колото-різану рану живота вважати проникаючою, ранячі предмети (ніж, шило, заточка), що знаходяться в рані не витягувати, а додатково фіксувати (пластирем) або утримувати рукою.

вологої пов'язки, просоченої антисептиком, яка постійно зволожується теплим антисептичним розчином);

  • - при явищах шоку – внутрішньовенне введення 10% гідроксиетилкрохмалю, розчину натрію хлориду 0,9 %, розчину глюкози 5% зі швидкістю, достатньою для утримання AT вище 80 мм. рт. ст.;
  • - знеболювання розчином метамізол натрію 50% – 2 мл внутрішньовенно або кеторолак 10-30 мг внутрішньовенно (або внутрішньом'язово) (при відкритій травмі черевної порожнини з евентерацією внутрішніх органів допустиме використання наркотичного анальгетика – 1 мл підшкірно (морфін + носкапін +папаверин +КОДЄЇН +тебаїн);
  • - екстрена госпіталізація в хірургічне відділення на ношах;
  • - сторонні предмети, що знаходяться в рані не вилучати, а додатково фіксувати (пластиром).

Закрита травма живота

Виділяють дві групи потерпілих:

  • - з клінічною картиною гострої крововтрати;
  • - з симптоматикою перитоніту з наростаючими ознаками ендогенної інтоксикації.

Невідкладна допомога при гострій крововтраті;

  • - зупинка зовнішньої кровотечі здійснюється будь-якими доступними методами (давлячий джгут за показаннями, тампонада рани, затискач на судину, що кровоточить);
  • - відшкодування об'єму циркулюючої крові: пункція і катетеризація від однієї до трьох периферичних вен;
  • - внутрішньовенне вливання плазмозамінних розчинів (10% гідроксиетилкрохмалю 5-7 мл на 1 кг маси тіла) 30-50 мл/кг за годину, при триваючій кровотечі не вводити, так як він може посилити кровотечу;
  • - за відсутності середньо-молекулярних декстранів струменеве внутрішньовенне вливання розчинів електролітів, обсяг Інфузії при цьому повинен перевищувати обсяг крововтрати в 3-4 рази;
  • - швидкість інфузії при артеріальному тиску, який не визначається – 250-500 мл/хв (протягом перших 5-7 хвилин інфузійної терапії артеріальний тиск повинен визначатися), надалі швидкість інфузії повинна бути такою, щоб підтримувати рівень артеріального тиску 80-90 мм. рт. ст.;
  • - при триваючій кровотечі артеріальний тиск вище 90 мм. рт. ст. піднімати не можна;
  • - при недостатньому ефекті інфузійноїтерапії – допамін 5 мл 0,5 % розчину на 400 мл плазмозамінного розчину внутрішньовенно, преднізолон до 30 мг/кг внутрішньовенно;
  • - оксигенотерапія: протягом перших 15-20 хвилин – 100 % кисень через маску наркозного апарата або інгалятора, в подальшому – киснево-повітряна суміш із вмістом 40% кисню;
  • - транспортування в стаціонар з продовженням інфузійної терапії;
  • - "холод" (за наявності) на живіт;
  • - екстрена госпіталізація в хірургічний стаціонар;
  • - введення анальгетиків припустимо у випадку вираженого больового синдрому при політравмі (за показаннями): розчин метамізол натрію 50 % 2 мл внутрішньовенно, або 1 мл (морфін + носкапін + папаверин + кодеїн + тебаїн) підшкірно або кеторолак 10-30 мг внутрішньовенно (або внутрішньом'язово).

Після встановлення остаточного діагнозу характер лікування визначається видом, важкістю й ускладненнями травми живота.

 
<<   ЗМІСТ   >>