Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Печінково-клітинна недостатність

Клінічні прояви печінково-клітинної недостатності при різних захворюваннях можуть відрізнятися, проте в цілому клінічна картина і лікування схожі і мало залежать від етіології.

Критерії діагностики:

  • • Психомоторні порушення аж до розвитку коматозного стану.
  • • Жовтяниця.
  • • Геморагічний синдром у вигляді петехіальних крововиливів, носових кровотеч, крововиливів у місцях ін'єкцій.
  • • Набряково-асцитичний синдром.
  • • Лихоманка і септицемія.
  • • Прогресивне погіршення функції нирок.
  • • Білірубін-ферментна дисоціація – зростання рівня білірубіну і зниження рівня амінотрансфераз.

Алгоритм дій.

Невідкладна допомога (при коматозному стані).

  • 1.3а необхідності – проведення ШВЛ наявним апаратом або через S-подібну трубку, інгаляція зволоженого кисню (6 піхв).
  • 2. Налагодження системи для внутрішньовенної інфузії.
  • 3. В/в струменеве введення 20 мл 40% розчину глюкози.
  • 4. Введення 200 мл 0,9% натрію хлориду в/в крапельно.
  • 5. При артеріальній гіпотензії – в/в інфузія 5,0 мл 4% розчину дофаміну в 200 мл 0,9% натрію хлориду (10 мкг/кг – 20 крапель/хв) під контролем AT.

Лікування печінково-клітинної недостатності.

  • 1. Лікування основного захворювання.
  • 2. Дієта з обмеженням білка до 30-40 г на добу, жирів до 60 г і вуглеводів до 200 г. Для парентерального харчування та попередження прогресування печінкової енцефалопатії доцільно використовувати "гепа" суміші 500-1000 мл гепасолу А чи гепасолу-нео чи аміноплазмаля гепа та ін. 1 раз на день, курсом 5-7 інфузій. Використання стандартних сумішей протипоказане, воно підсилює дизаміноацидемію.
  • 3. Дезінтоксикаційна терапія шляхом введення рідини: глюкоза 5-10% розчину 1000-1500 мл/добу, реосорбілакт 200-400 мл/добу, реамберин (полісан) 400-800 мл/добу, манніт 30% до 400 мл/добу, кристалоїдні розчини (лактосоль). Загальний об'єм екзогенно введеної рідини – 2,5-3 л. При загрозі виникнення набряку легень та мозку фуросемід 40-80 мг в/в.
  • 4. Інфузійну терапію доцільно поєднувати із введенням вітамінів для поліпшення обміну в гепатоцитах та метаболічних процесів у організмі: аскорбінової кислоти до 1000 мг/добу, тіаміну броміду до 50 мг, кокарбоксилази до 400 мг, піридоксину гідрохлориду по 200 мг, цианкоболаміну по 200 мкг, нікотинаміду по 100 мг краплинно з глюкозою.
  • 5. Усередину лактулозу (дуфалак, нормазс, лактувіт) 1,5 r/кг/добу на фоні високих очисних клізм.
  • 6. Для профілактики кровотечі фамотидин 40-60 мг/добу в/в, в 2 прийоми, омепразол чи рабепразол 20-40 мг/добу перорально чи інфузійно, чи пантопразол 40-80 мг/добу перорально чи інфузійно.
  • 7. За показаннями використовуються екстракорпоральні методи: плазмофорез, гемодіаліз, плазмодіаліз, альбуміновий перитонеальний діаліз, гемо- і лімфосорбція, підключення екстракорпоральної підтримки функції печінки – "штучна печінка".

Защемлена грижа

Защемленню грижі сприяють сильні фізичні напруження: підйом важкості, біг, стрибок, акт дефекації. При огляді звертають увагу на грижове випинання, що не зникає й не змінюється при зміні положення тіла, пальпаторно – різко напружене, болісне, особливо в ділянці грижових воріт; передавальний кашльовий поштовх відсутній.

Критерії діагностики:

  • • Раптовий біль у ділянці випинання грижі.
  • • Напруженість випинання грижі.
  • • Незаправність її в черевну порожнину.
  • • Відсутність передачі кашльового поштовху.

Алгоритм дій.

  • 1. При сильному болю допустиме введення спазмолітиків: дротаверину 2% – 2 мл в/м.
  • 2. Протипоказано заправляти защемлену грижу, призначати анальгетики, використовувати ванни, тепло чи холод.

  • 3. Евакуювати до лікувального закладу навіть у випадку самостійного вправлення грижі.
  • 4. Хірургічна тактика однозначна: необхідність негайного оперативного лікування защемленої грижі незалежно від виду грижі і терміну защемлення.
 
<<   ЗМІСТ   >>