Лікування при отруєннях фосфорорганічними сполуками
Таблиця 6.1
Витяг з Наказу МОЗ України від 20.10.2010 р. №897 Клінічний протокол "Інтенсивна терапія гострих отруєнь пестицидами (фосфорорганічними сполуками)"
КОМПОНЕНТ ТЕРАПІЇ / СТУПІНЬ ВАЖКОСТІ ОТРУЄННЯ
|
Легкий
|
Середній
|
Важкий
|
1
|
2
|
3
|
АНТИДОТНА ТЕРАПІЯ
|
Для парентерального застосування:
Атропіну сульфат 0,1 % розчин, застосовується протягом часу, необхідного для повної елімінації ФОС (2-4 доби) в наступних дозах та режимах введення:
|
- 1 доба – 2 разові (2 мл 0,1 % розчину) дози болюсно, п/ш або в/м;
- 2-3 доба – болюсно, разова доза, n/ш або в/м.
|
1 доба – 2 разові (2 мл 0,1 % розчину) дози болюсно; потім кожні 15-20 хв протягом декількох годин, п/ш або в/м; 2-3 доба – болюсно, кожні 3-4 год, разова доза, п/ш або в/м.
|
- 4-6 разових доз в/в відразу, а далі кожні
- 5-8 хв двократні дози в/м або п/ш до появи ознак переатропінізації (розширення зіниць, сухість та почервоніння шкіри, пригнічення секреції слини, тахікардія) протягом 3-4 діб.
|
в умовах проведення хірургічних методів детоксикації дози антидота збільшити на 25*30%;
- • доза насичення – в/в болюсно по 0,014),05 мг/кг (0,01-0,05 мл/кг або 0,7-3,5 мл/70 кг) через кожні 5-15 хв до появи ознак легкої атропінізації (зниження гіперсалівації, бронхореї, сухість шкіри, тахікардія, мідріаз);
- • підтримуюча доза – потім, в/в, крап., 0,02-0,08 мг/кг/год (підтримуючі дози атропіну протягом 1 -З днів залежно від важкості отруєння з наступним переходом на в/м введення);
- • застосування атропіну показане після промивання шлунка.
- • Верапаміл 0,25 % розчин у дозі 0,1-0,2 мг/кг, в/в.
Примітка: При отруєннях фосфорорганічними сполуками не застосовувати антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду!
Реактиватори холінестерази (тільки протягом першої доби) на вибір:
• Тримедоксиму бромід (діпіроксим)*:
1 мл 15 % розчину, в/м.
|
1 мл 15 % розчину, в/м, кожні 1 -2 год до припинення міофібриляцій.
|
1 мл 15 % розчину, в/в, кожні 1 -2 год до відновлення самостійного дихання і свідомості та усунення м'язової слабкості (але не більше 4-7 разових доз на курс).
|
в умовах проведення хірургічних методів детоксикації дози антидота збільшити на 25-30%;
- • 15 % розчин тримедоксиму бромід (діпіроксим)* (1-3 мг/кг, в/в, в/м, повторно через 1-2 години за показаннями – до припинення фасцикуляцій);
- • 10 % розчин діетиксиму* (1 -3 мл п/ш; повторно – 2-3 рази з інтервалом в 3-4 год);.
- • 40 % розчин ізонітрозину* (10-20 мг/кг, в/м, повторно – через 30-40 хв за показаннями – до припинення фасцикуляцій);
Пралідоксим*:
- • 25 мг/кг, повторно через 1 годину при збереженні фасцикуляцій, м'язової гіпотонії в/в, повільно;
- • надалі – підтримуюча доза 500 мг/год.
Діазепам 0,5 % розчин, в/в, в/м (або табл, р/os) у наступних дозах та режимах введення:
не застосовується.
|
1 -2 табл, по 0,005 г, якщо міофі- бриляції не вдається усунути за допомогою холінолітика з реактиватором ХЕ.
|
одно- (1 мл) чи дворазова (2 мл) доза 0,5 % розчину в ампулах по 2 мл, в/в, повільно на 40 % розчині глюкози.
|
|
0,12-0,8 мг/кг/добу, в/в, в 2-4 введення; 0,3-0,5 мг/кг у хв, в/в; не більше 10 мг, в/в, болюсно.
|
1
|
2
|
3
|
Дифенгідрамін (для посилення антидотних властивостей, лікування і профілактики ускладнень з боку серцево-судинної системи) у наступних дозах та режимах введення:
|
таблетка по 0,03 г.
|
1 мл 1 % розчину, в/м (1-2 рази на добу)
|
5-10 мл 1 % розчину у 75-100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, в/в, крапельно.
|
ЗАХОДИ ЩОДО ВИДАЛЕННЯ ОТРУТИ, ЯКА НЕ ВСМОКТАЛАСЯ
Санація шлунка.
попереднє спорожнювання шлунка перед санацією;
сумарний обсяг рідини для промивання шлунка повинен відповідати розрахунку 0,5-1,0 л на рік життя, але не більше 8-10 л;
для промивання шлунка використовують:
- • кип'ячену воду із суспензією активованого вугілля (30-40 г/л);
- • 0,1 -0,2 % розчин танін*;
- • 2 % розчин NaHC03;
- • 2 % розчин двовуглекислої соди;
- • розчин перманганату калію (1:2000).
після промивання, у шлунок необхідно ввести (варіанти вибору та/або поєднання):
- • міді сульфат у дозі 0,1-0,2 г;
- • крохмаль;
- • вугілля активоване у дозі 1 г/кг.
- • слизові відвари – рисовий, вівсяний (до 200 мл);
- • молоко;
- • яєчні білки (12 білків на 1 л молока);
Повторні санації кишечника гіперосмолярним водним розчином через кожні 8 годин, протягом першої доби від моменту госпіталізації пацієнта.
Проносні:
- • сульфат магнію (1 г/кг в склянці води);
- • вазелінова олія усередину (3-4 мл/кг);
- • сифонні клізми.
Гастроінтестінальний лаваж повторно на всіх стадіях отруєння.
Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання (варіанти вибору):
- • гідрогель метил кремнієвої кислоти;
- • вугілля активоване в дозі по 50-100 г кожні 4-6 год;
- • інші ентеросорбенти.
ЗАХОДИ ЩОДО ВИДАЛЕННЯ ОТРУТИ, ЯКА ВСМОКТАЛАСЯ У КРОВ'ЯНЕ РУСЛО
Консервативні методи детоксикації:
|
Консервативні методи детоксикації:
|
Консервативні методи детоксикації: Парентеральне водне навантаження:
|
Ентеральне водне навантаження:
• ентеральне зондове водне навантаження, зі швидкістю введення 10-15 мл/кг за годину, протягом перших
б годин лікування, на тлі форсування діурезу;
- • після 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначається індивідуально;
- • стимуляція діурезу салуре- тиками у вікових дозах. Стимуляція процесів біотрансформації й ви* ведення отрут:
Донатори SH-груп:
- • Ацетилцистеїн p/os, 5-10% розчин, табл., порош., у дозі:
- • 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год у дорослих);
Стимуляція реакцій глюкуронізацп:
- • Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/ кг/добу, в 3 прийоми;
- • Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг/ добу (у тому числі як проти- судомний засіб);
- • Рифампіцин у дозі до 10 мг/ кг, в 3 прийоми, усередину. Гепатопротектори:
- • Аргініну глутамат (табл.), р/ os, у дозі:
- • дорослим – по 0,75 г 3 рази на добу;
- • Антраль, таблетки, вкриті оболонкою, по 0.1 г протягом усього гострого періоду захворювання;
- • Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) в дозі по 1 капе. Зрази на добу;
- • Стимуляція жовчеутворен- ня й жовчовиділення. Запобігання гастро-інтес- тіно-гепатичній рециркуляції отрути:
Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
|
Парентеральне водне навантаження:
• парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 10-15 мл/кг за годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
• після перших 6 годин лікування обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. Стимуляція діурезу:
• салуретики (фуросемід). Стимуляція процесів біотранс- формації й виведення отрут: Донатори SH -груп:
• Кислота тіокгова у дозі 10-30 мг/ кг/добу, в/в, p/os;
- • Ацетилцистеїн p/os, 5-10% розчин, табл., порош., у дозі:
- • 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год у дорослих);
• 1,4 мл/кг 10 % розчин;
• 0,7 мл/кг 20 % розчин; Стимуляція реакцій глюкуронізації:
• Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг/ добу, в 3 прийоми;
• Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг/добу (у тому числі як протисудомний засіб);
• Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину. Гепатопротектори:
• Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі:
• по 50 мл 2 рази на добу, в/в. крап, на 150-250 мл 0.9 % розчину NaCl (максимальна доза – 4-6 г на добу);
• по 0,75 г, 3 рази на добу, p/os;
• Антраль, таблетки, вкриті оболонкою, по 0,2 г, протягом усього гострого періоду захворювання.
• Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 10 мл, в/в, на аутокрові;
• Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення.
Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути:
Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
|
- • парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 15-20 мл/кг за годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
- • після перших 6 годин лікування обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. Стимуляція діурезу:
- • осмотичні діуретики (сечовина, манітол)
- - тільки під контролем рівня осмолярноcті плазми крові;
- • салуретики (фуросемід). Екстракорпоральні методи детоксикації:
гемосорбція (необхідне визначення в крові ФОС, метаболітів ФОС, активності ХЕ): на максимально ранніх етапах, у тому числі при транспортуванні в ЛПЗ в умовах гемосорбційно-токсикологічної бригади СМП;
на шпитальному етапі (усунення метаболітів);
- • гемодіаліз;
- • перитонеальний діаліз;
- • часткове замінне переливання крові;
- • УФО крові (2-3 стадія).
Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут:
Донатори SH-груп:
- • Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на добу, в/в, p/os;
- • Ацетилцистеїн p/os, 5-10% розчин, табл, порош, у дозі:
- • 140 мг/кг, p/os, 1 доза, потім по 50-70 мг/ кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год);
- • 1,4 мл/кг 10 % розчин;
- • 0,7 мл/кг 20 % розчин;
- • доза підтримки – 0,7 мл/кг 6 разів на добу протягом 4-5 днів.
- • Ацетилцистеїн в/в, у дозі:
- • 150 мг/кг протягом 15 хв. Потім інфузія у дозі 50 мг/кг протягом 4 год ; потім 100 мг/ кг протягом 16 год :
- •доза навантаження 140мг/кг протягом 1 год. Потім 12 доз по 70 мг/кг кожні 4 год. Стимуляція реакцій глюкуронізащ'і:
- • Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг/добу, в 3 прийоми;
- • Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на добу (у т.ч. як протисудомний засіб);
- • Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину.
Гепатопротектори:
- • Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі:
- • по 50 мл 2 рази на добу, в/в, крап, на 150- 250 мл 0,9 % розчину NaCI (максимальна доза – 4-6 г на добу);
- • Фосфоліпіди 10% розчин у дозі Юмл, е/в, на ау токрові;
- • Стимуляція жовчоутворення й жовчовиділення.
Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути:
Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
|
Примітка: * – фармакологічний засіб, застосування якого може бути рекомендовано за умов його реєстрації в Україні.
|