Афлатоксини

– потрапляють в організм людини при вживанні продуктів харчування, забруднених пліснявим грибком Aspergillus flavus, котрий виділяє ряд афлатоксинів (B1>G1>B2>G2). У клініці ураження виділяють гепатотоксичний, загальнотоксичний та гастроінтестинальний синдроми. До симптомів, асоційованих з афлатоксикозом, відносять жовтяницю, лихоманку, асцит, набряки кінцівок і блювоту. Особлива проблема у зв'язку з афлатоксином (особливо В1) асоційована з можливістю розвитку раку печінки, що пов'язано з хронічним вживанням у їжу пліснявих продуктів харчування. Всі афлатоксини є генотоксичними. Спеціальні табельні засоби медичного захисту відсутні. Підходи до курації хворих із гастроінтестинальним та гепатотоксичним синдромами наведені нижче.

Найбільш характерним результатом застосування хімічної та біологічної зброї є велика кількість постраждалих, що й визначає характер більшості стратегій готовності. Потенціал, пов'язаний з великим запитом на медичні ресурси та інфраструктуру, зростає із врахуванням обставини, що психологічна реакція, включаючи можливу паніку і жах цивільного населення на такий напад може бути більш значно вираженою, ніж реакція у результаті нападу із застосуванням звичайних видів зброї. Стратегії психологічної підтримки у поєднанні з повідомленням про загрозу є невід'ємною складовою служб, котрі необхідні для допомоги великій кількості постраждалих у результаті застосування цієї зброї.

Серед існуючих методів розповсюдження хімічної та біологічної зброї основна загроза пов'язана з їх застосуванням у якості аерозолів чи – у випадку ряду хімічних препаратів – в якості пари. У зв'язку з цим пристрої для захисту дихальних шляхів і засоби прогнозування потенційного розповсюдження у повітрі відповідного агента можуть дзволити прийняти своєчасні захисні міри в тих районах, котрі можуть постраждати в результаті нападу.

Актуальною є проблема пошкодження шкіри, що зумовлена переважно хімічними агентами і виникає в безпосередній близькості від місця їх розповсюдження. Найважливішим засобом запобігання в цьому випадку є захисний одяг. При цьому шкіру необхідно захищати як від розпиленої рідини, так і від висококонцентрованих випарів.

Гастроінтестинальні й гепатобіліарні розлади, характерні для хіміко-токсичного й біологічного впливу, проявляються після потрапляння небезпечних речовин до організму буль-якими шляхами, проте є найбільш вираженими при пероральному надходженні. Відмінності між хімічною і біологічною атакою наведені в таблиці 6.2.

Таблиця 6.2

Відмінності між хімічною і біологічною атакою