Отруєння метанолом

Виділяють п'ять періодів інтоксикації метанолом: початковий, прихований, виражених проявів, відновлення і наслідків. За важкістю отруєння розподіляються на легкі, середньої важкості (офтальмічні) і важкі (генералізовані) форми.

Незадовго після прийому метанолу спостерігається стан сп'яніння тривалістю до декількох годин. Нерідко вже в цій стадії відмічають млявість, головний біль, нудоту. Потім настає прихований період, тривалість якого в середньому становить 12-16 годин. Період виражених проявів характеризується загальномоз- ковими розладами, порушеннями зору і гастроінтестинальним синдромом.

При легкому ступені отруєння метанолом хворі скаржаться на загальну слабкість, головний біль, запаморочення, відчуття туману, сітки, миготіння перед очима, біль в животі, нудоту, блювоту. При об'єктивному обстеженні визначається помірне розширення зіниць зі зниженням реакції на світло. Тривалість вказаних розладів звичайно не перевищує 3-4 діб, протягом тижня зберігаються явища астенізації. Зір відновлюється повністю. Отруєння середньої важкості проявляються спочатку тією ж симптоматикою, але більш вираженою. Надалі на перший план виступають очні симптоми – диплопія, прогресуюче зниження гостроти зору, навіть до повної сліпоти. Іноді після різкого зниження через 3-4 дні гострота зору відновлюється, однак через 1-2 тижні можливе нове погіршення. У гострій стадії можливий розвиток ускладнень – дистрофії міокарда, пневмоній, периферичних невритів. Сильні болі у животі, що спостерігаються у частини хворих, можуть служити мотивом для помилкової лапаротомії. Після перенесеної інтоксикації протягом 2-3 тижнів зберігається астенізація. Найбільш серйозним наслідком є сліпота або зниження гостроти зору, яке не корегується оптикою (загибель паличок та колбочок сітківки). Для важкого ступеня інтоксикації характерний бурхливий розвиток симптоматики. Після прихованого періоду з'являються різка слабкість, головний біль, болі в животі, гомілкових м'язах, багаторазова блювота, порушення зору, нерідко розвиваються судоми, гіпертонус м'язів кінцівок, грудей. Шкіра і слизові оболонки сухі, гіперемовані, з ціанотичним відтінком. Спостерігаються психомоторне збудження, потім сопор і кома. Шкіра обличчя і комірцевої зони ціанотичні. Зіниці різко розширені, на світло не реагують. Дихання часте, клекотливе. Спостерігаються м'язова ригідність, менінгеальні симптоми, центральні порушення дихання і кровообігу. У гострій стадії з'являються ускладнення – дистрофія міокарда з порушеннями серцевого ритму, пневмонія і набряк легень, панкреатит, гепато- і нефропатія. Смерть уражених спостерігається найчастіше на 1-2-у добу внаслідок порушень дихання і кровообігу центрального генезу.

Отруєння етиленгліколем

В перебігу отруєння виділяють такі періоди: початковий, прихований, виражених проявів. Початковий період проявляється сп'янінням, яке при отруєннях етиленгліколем виражене помірно і не досягає в ранні терміни стану сопору або коми. Прихований період у середньому становить 4-6 год, може продовжуватися від 1-2 до 12-16 годин. Для клінічної картини періоду виражених проявів притаманне виникнення енцефалопатії, екзотоксичного шоку, гастроінтестинальних розладів і гепатонефропатії. При важких ураженнях хворі гинуть в кінці 1-2-ї доби на тлі екзотоксичного шоку, важких порушень серцевої діяльності і дихання. Ознаки ураження паренхіматозних органів спостерігаються після 2-3-ї доби, коли свідомість відновлюється. Для легких інтоксикацій характерні неглибоке і нетривале сп'яніння, тривалий (до 12 год і більше) прихований період, слабо виражені прояви енцефалопатії (загальна слабкість, головний біль, легка атаксія) і диспепсія; ураження нирок обмежується нефропатією І ступеня (зміни аналізу сечі без порушення діурезу, азотистого обміну і електролітного балансу). При отруєннях середньої важкості сп'яніння більш виражене, прихований період продовжується до 6-8 год, енцефалопатія проявляється збудженням, емоційною лабільністю, атаксією, сонливістю, короткочасними сопорозними станами. Гастроінтестинальний синдром чітко виражений. Можливий розвиток гепатопатії І-ІІ ступеня. Ураження нирок проявляються олігурією (до 2-3 діб), помірною азотемією (до 0,8-1 г/л сечовини, креатинін більше 0,14 ммоль/л). При важких отруєннях сп'яніння виражене, прихований період скорочений до 1-4 годин або може бути відсутнім. У розгорнутій стадії різко виражені всі основні синдроми інтоксикації. Лише в окремих випадках загальномозкові і шлунково-кишкові прояви інтоксикації незначні, а захворювання маніфестує симптомами гострої ниркової недостатності. Особливостями отруєнь ефірами етиленгліколю (целозольвами) є більша вираженість мозкових розладів, стійкий запах отрути в повітрі, що видихається, менш важкі ураження нирок.

Алгоритм дій.

• 1. До початку інфузійної терапії взяти проби крові та сечі (кров – не менше 10 мл, сеча – не менше 50 мл) на токсикологічний аналіз.
• 2. При промиванні шлунка зібрати першу порцію промивних вод (100– 150 мл) у флакон з корком.
• 3. Для транспортування крові використати вакуум-контейнери або чисті флакони з-під антибіотиків з резиновими корками, куди завчасно додати гепарин натрій (2 краплі на 10 мл крові).
• 4. У направленні на дослідження вказати точний час взяття біосередовищ і ймовірну речовину або групу речовин, що викликали інтоксикацію.
• 5. При наявності токсиканта або тари, де він зберігався – відправити їх на дослідження із супроводжуючими документами.
• 6. При заборі крові на алкогольне отруєння шкіру в місці венепункції обробити розчином антисептика, що не містить спирту.

Лікування при отруєннях спиртами та їх ефірами

І. Невідкладна допомога при отруєнні етиловим спиртом.

• 1. Зондове промивання шлунка.
• 2. Атоксил перорально 6 г (попередньо розвести питною водою) або активоване вугілля внутрішньо 30-50 г.
• 3. Глюкоза 5% – 400 мл в/в крапельно.
• 4. Натрію гідрокарбонат 4% 100-200 мл вів крапельно.
• 5. Вітамін В, 50-100 мг в/м.

II. Невідкладна допомога при отруєнні метиловим спиртом.

• 1. Зондове промивання шлунка.
• 2. Атоксил перорально 6 г (попередньо розвести питною водою).
• 3. Етиловий спирт перорально 30-40% 50-100 мл.
• 4. Фолієва кислота 100 мг.
• 5. Натрію гідрокарбонат 4% 100-200 мл вів краплинно.
• 6. Вітамін Ві 50-100 мг в/м.
• 7. При збудженні – діазепам 0,5% 2 мл в/м.

III. Невідкладна допомога при отруєнні етиленгліколем.

• 1. Зондове промивання шлунка.
• 2. Атоксил перорально 6 г (попередньо розвести питною водою) або активоване вугілля внутрішньо 30-50 г.
• 3. Етиловий спирт перорально 30-40% 50-100 мл.
• 4. Глюконат (хлорид) кальцію 10% 10-20 мл в/в.
• 5. Сульфат магнію 25% 5-10 мл в/м, в/в.
• 6. Натрію гідрокарбонат 4% 100-200 мл в/в краплинно.
• 7. Вітамін В1 50-100 мг в/м.
• 8. При збудженні – діазепам 0,5% – 2 мл в/м.

Лікування на госпітальному етапі включає антидотну, детоксичну, посиндромну терапію. При отруєнні метанолом і етиленгліколем антидотом виступає етиловий спирт (30% – 150 мл), надалі він вводиться через кожні 3-4 год по 50-100 мл вказаного розчину протягом 3-4 діб. Добова доза етанолу становить 1,5-2 мл на 1 кг маси тіла. Якщо прийом всередину неможливий, етанол вводиться в/в (5% розчин в 5% глюкозі) у добовій дозі 1-1,5 мл/кг. Введення всередину активованого вугілля при отруєнні метанолом неефективне, оскільки метанол ним не поглинається. Транспортування при коматозному стані у фіксованому положенні на боці. Диференційовані підходи до курації хворих із гепатотоксичним та гастроінтестинальним синдромами різного ступеня тяжкості наведені нижче.