Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Соціальна відповідальність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Суб'єкти соціальної відповідальності

Розглядаючи сутність соціальної відповідальності, необхідно визначити суб'єктну структуру даного феномена, об'єктний склад, напрямки (сфери реалізації), механізми соціальної відповідальності, а також позитивні й негативні ефекти (наслідки) Їхньої реалізації й по можливості визначити кількісні або якісні вимірники ступеня соціальної відповідальності суб'єктів. Не менш важливим питанням є пропорції розподілу соціальної відповідальності між суб'єктами. Визначаючи суб'єктний склад соціальної відповідальності, будемо виходити із традиційної макрокласифікації суб'єктів, доповнивши її мікро-суб'єктом – індивідом, тому що діяльність макросуб'єктів будемо розглядати як активність якогось колективу (груші) індивідів, об'єднаних добровільно або примусово для рішення певного завдання (досягнення цільової функції), що може як відповідати потребам й інтересам індивідів, так і суперечити їм, що створює можливість опортуністичного поводження й безпосередньо визначає ступінь соціальної відповідальності суб'єктів.

До макросуб'єктів будемо відносити бізнес, головною Метою діяльності якого є виробництво товарів і послуг, необхідних для задоволення потреб інших економічних суб'єктів. Однак у своїй діяльності бізнес керується не стільки альтруїстичними благодійними мотивами, скільки сугубо егоїстичними матеріальними прагненнями в руслі максимізації прибутку або підтримки стійкого положення на ринку, у тому числі шляхом посилення монопольної влади. Таким чином, сугубо матеріальні стимули економічної діяльності бізнесу визначають існування в першу чергу так називаної економічної відповідальності, хоча соціальний аспект відповідальності бізнесу також не далекий й у рамках діяльності бізнесу соціальна відповідальність реалізується в різних сегментах підприємництва -малому, середньому й великому бізнесі.

Інший, не менш важливий макро суб'єкт соціальної відповідальності – це держава. Його ми будемо розглядати як двоєдиний феномен – як керуючого агента, що приймає ключові макроекономічні рішення в стратегії й тактиці розвитку національної економіки, а також як виробника благ з особливими властивостями – суспільних (публічних) благ, у зв'язку із чим можна говорити саме про задоволення соціальних потреб і відповідальності держави за повноту і якість виконання цього обов'язку.

Третім макросуб'єктом соціальної відповідальності є суспільство (населення), основна економічна функція якого – це виробництво ресурсів (у першу чергу трудових) для господарської системи. З іншого боку, саме населення – основний споживач всієї виробленої продукції, тому за рахунок споживчої функції воно має можливість безпосередньо впливати на рівень економічної ефективності як окремих галузей господарської системи, так і господарства в цілому. Однак не менш важливою сферою реалізації функцій суспільства є соціалізація (виховання) індивідів, що дозволяє інтегрувати їх не тільки в господарську систему, але й суспільне (соціальне) середовище й у результаті забезпечувати соціальний світ і соціальну стабільність.

Об'єкти соціальної відповідальності ("відповідальність перед....") – це особи, реалізації інтересів яких сприяє відповідальне поводження економічних суб'єктів. З урахуванням взаємозв'язку й взаємозалежності економічних факторів, суб'єктний й об'єктний аспекти їхньої взаємодії взаємо обумовлюють один одного, і економічні агенти вступають у суб'єкт-суб'єктні й суб'єкт-об'єктні відносини.

Якщо людина розглядається як об'єкт соціальної відповідальності, то відповідальність перед нею можна деталізувати по наступних напрямках (залежно від того, як сприймати людину – як працівника або як споживача):

І. Відповідальність відносно людини як потенційного або реального працівника:

  • 1. Якщо людина зайнята трудовою діяльністю, то виникає відповідальність:
    • а) перед людиною, що працює на даному підприємстві. У цьому випадку соціальна відповідальність бізнесу може виражатися в дотриманні трудового законодавства, безкоштовному страхуванні, нормальній заробітній платі, гарних умовах праці й т.д., а також у турботі про екологію тієї місцевості, де перебуває підприємство, крім того, у наявності дитячих садів, оздоровчих центрів при організації й ін.;
    • б) перед людиною, що працює на іншому підприємстві. Соціальна відповідальність бізнесу проявляється в сумлінній сплаті податків, у виробництві якісної продукції, у турботі про екологію, у веденні чистої конкурентної боротьби.
  • 2. Якщо людина не зайнята трудовою діяльністю, то в цьому випадку відповідальність перед ним буде визначатися причинами її незайнятості:
    • а) по не залежним від неї причинам (фізичні обмеження й ін.). Соціальна відповідальність бізнесу проявляється через оподатковування, посильну допомогу таким людям, у тому числі через некомерційні організації. З боку суспільства – у підтримці цих людей. З боку держави – у наданні мінімальних державних гарантій (допомоги, пенсії, пільги й ін.);
    • б) по залежним від неї причинам (небажання працювати). Тут соціальна відповідальність не проявляється.

II. Відповідальність перед людиною як споживачем визначається насамперед тим, що він споживає:

  • 1) споживачем продукції, виготовленої на даному підприємстві. Соціальна відповідальність бізнесу виражається у виробництві якісної продукції, достовірній рекламі. Відповідальність із боку держави проявляється в державному контролі якості продукції й послуг, стандартизації, припиненні несумлінної реклами на телебаченні;
  • 2) споживачем природи. Тут соціальна відповідальність бізнесу виражається у відношенні, що щадить, до природних ресурсів, раціональному їхньому використанні із застосуванням сучасних технологій; в екологічно чистому виробництві; у наявності сучасних очисних споруджень; у проведенні заходів щодо очищення навколишнього середовища. З боку держави відповідальність укладається в створенні відповідних законів і контролі за їхнім виконанням, з боку суспільства (людини) – в особистому прояві турботи про природу;
  • 3) споживачем культури. Соціальна відповідальність бізнесу виражається в посильній допомозі в цілості культурних цінностей, у проведенні культурних заходів (спонсорство), допомоги культурним організаціям, через оподатковування й ін. З боку суспільства (людини) відповідальність укладається в зацікавленості в цілості культурних цінностей кожної людини, у прагненні до освіти, до культурного збагачення, а також у передачі відповідних традицій молодшому поколінню. Відповідальність із боку держави проявляється в створенні необхідних умов для збереження й збільшення об'єктів культури, а також в обмеженні показу на телебаченні різних фільмів, програм, що не приносять культурного збагачення або порушують моральні підвалини, психіку людей.

Залежно від того, у якій формі проявляється соціальна відповідальність, можна виділити її різні види стосовно до Конкретних суб'єктів;

  • 1) економічна відповідальність. Для бізнесу це проявляється в одержанні максимального прибутку, стійкому розвитку підприємства, для держави – в ефективному розподілі фінансових ресурсів, продуманій економічній політиці. Для людини як суб'єкта, що раціонально мислить, економічна відповідальність проявляється в його діях, обумовлених досягненням вигоди;
  • 2) правова відповідальність. Для бізнесу – це, насамперед, суворе виконання законодавства. Відповідальність держави укладається в прийнятті продуманих законів і дотриманні законодавства, а для суспільства (людини) – у законослушності;
  • 3) моральна відповідальність. Під відповідальністю бізнесу можна розуміти добровільний відгук на соціальні проблеми, що йде не від законослухпності, а від щиросердечної щедрості (спонсорство, меценатство, добродійність). Відповідальність людини проявляється в турботі про оточуючих її людей (не думати тільки про себе), не проходити мимо, коли з людиною щось трапилося, і т.д. Заперечення цього приводить до розладу в суспільстві, отже, суспільство буде слабшати, а в слабкому суспільстві, як відомо, і держава слабка;
  • 4) екологічна відповідальність. Соціальна відповідальність бізнесу проявляється на різних рівнях (національному, регіональному, місцевому) залежно від поширення продукції й складності забруднень. Соціальна відповідальність держави – це, насамперед, розробка відповідного законодавства й контроль за його виконанням, фінансування заходів щодо збереження природи.

Соціальна відповідальність суспільства – відповідна культура поводження на природі, посильний внесок кожної людини в збереження того середовища, у якому вона живе. Дані форми соціальної відповідальності виділені лише теоретично, у реальності вони проявляються разом, взаємно переплітаючись.

Варто також ураховувати, що соціальна відповідальність конкретного суб'єкта може поширюватися не на всі об'єкти соціальної відповідальності. Звідси по ступені включення в діяльність суб'єкта соціальної відповідальності об'єктів можна судити про її повноту й ефективність. У зв'язку із цим можна говорити про максимальну, мінімальну припустиму й фактичну соціальну відповідальність.

При оцінці ефективності соціальної відповідальності Держави варто враховувати, яку політику воно проводить:

  • 1) якщо держава проводить продуману соціальну й економічну політику, наслідком цього з боку бізнесу є дотримання законодавства у всіх його формах, допомога в реалізації державних програм, а з боку суспільства – підтримка уряду (довіра до нього), допомога в управлінні країною;
  • 2) якщо держава проводить жорстку політику, то наслідком є зниження рівня соціальної відповідальності.

Максимальна соціальна відповідальність держави по• лягає в турботі про всі об'єкти соціальної відповідальності без винятку. Для людини максимумом соціальної відповідальності буде відповідальність перед людиною, природою, Культурою, державою, а мінімум – перед людиною й державою. Припустимим рівнем відповідальності людини буде вважатися відповідальність перед собою й іншою людиною. Для бізнесу максимальною соціальною відповідальністю буде відповідальність перед всіма об'єктами; мінімальною – перед суспільством, державою, природою. Що стосується припустимого рівня, то він може бути менше мінімального, але є при цьому доцільним і поширюється не на весь бізнес (Наприклад, дрібний, початківець, середній), і відповідальність буде виражатися перед суспільством і державою.

Оскільки ті або інші соціально відповідальні дії не завжди можуть привести до певного бажаного (цільового) результату, то залежно від результативності соціально відповідальних дій суб'єктів можна виділити:

  • 1) реальну відповідальність – це соціальна відповідальність, що приносить реальний ефект (результат) від чинених дій суб'єктами об'єктам, На які вона спрямована;
  • 2) формальну відповідальність – соціально відповідальні дії, спрямовані суб'єктом На об'єкт соціальної відповідальності, які принесли не той результат, що повинен був бути, або які не принесли результату зовсім. Тут під реальним результатом розуміється результат, що повинен був очікуватися від соціально відповідальних дій Відповідно до визначень соціальної відповідальності, моральним принципам, здоровому глузду. А формальна соціальна відповідальність – це коли під соціально відповідальними діями приховують певні вигоди (відхід від податків, право на одержання пільг, переманювання уваги, довіра суспільства й т.д.) і коли результат для суб'єкта не важливий.

Залежно від тривалості соціально відповідальних дій можна виділити часовий інтервал:

  • 1) короткостроковий – проміжок часу, у якому соціально відповідальні дії, здійснювані тим або іншим суб'єктом, забезпечили реальний результат протягом одного року (Цикл соціально відповідальних дій);
  • 2) середньостроковий – проміжок часу, при якому здійснення циклів соціально відповідальних дій або реальний результат від них очікується у середньостроковому періоді (до 3-5 років);
  • 3) довгостроковий – однобічний цикл соціальної відповідальності, коли дії є, а результату поки немає, або одержувача результату немає, оскільки дії орієнтовані на майбутнє, на наступні покоління, те, чим ми зараз користуємося (природні ресурси, екологія), ми запозичаємо в наших нащадків, і необхідно хоча б зберегти сучасну ситуацію.

По охопленню соціальну відповідальність можна класифікувати в такий спосіб:

  • 1) мікровідповідальність, тобто на рівні конкретного підприємства. Підприємець (керуючий) – соціальна відповідальність перед працівниками у всіх її проявах;
  • 2) мезовідповідальність, тобто на рівні регіону. Соціальна відповідальність перед жителями регіону у всіх її проявах;
  • 3) макровідповідальність, тобто на рівні національної економіки. Соціальна відповідальність перед жителями всієї країни у всіх її проявах.

При розгляді поняття "соціальна відповідальність бізнесу" (корпоративна соціальна відповідальність) необхідно також ураховувати особливості господарюючого суб'єкта (підприємства). У цей час існує безліч різних моделей підприємств, серед яких найбільш розроблені наступні: неокласична, інституціональна, еволюційна, підприємницька й Модель "теорії виживання". Помітимо, що соціально відповідальні дії, характерні для того або іншого підприємства, будуть залежати від того, яка модель підприємства є основою.

Розглянемо моделі підприємств:

1. Неокласична модель підприємства. Концептуально фірма розглядається як цілісний об'єкт, що здійснює перетворення вихідних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у продукцію за допомогою набору деяких технологій.

"Образ" підприємства представляється у вигляді виробничої функції, що виражає залежність результатів виробництва від використовуваних ресурсів, та обумовлена технологічними й організаційно-економічними факторами. "Поводження" підприємства зводиться до вибору обсягів і структури приваблюваних ресурсів, а також цін на вироблену продукцію таким чином, щоб прибуток підприємства (або інший показник його діяльності) був максимальним. Відзначимо, що соціально відповідальні дії припускають певні витрати, які в підсумку будуть зменшувати прибуток підприємства. Однак якщо керівництво підприємства прагне максимізувати основні показники роботи, одним із яких є середня заробітна плата працівників, то на мікрорівні в соціальному плані цього може бути досить. У той же час гарна винагорода стимулює високу продуктивність. Інші ж прояви соціальної відповідальності для такого підприємства не є характерними. Соціальна відповідальність неокласичного підприємства деякою мірою близька з думкою М. Фридмана про корпоративну соціальну відповідальність. М. Фридман уважає, що соціально відповідальні ті фірми, які отримують максимальний прибуток, створюючи робочі місця, виробляючи доброякісну продукцію й послуги для суспільства, не порушуючи при цьому "правил гри". Він розумів, що чесні (законні) дії бізнесу самі по собі гарантують достатні соціальні вигоди, тому що збільшують суспільне багатство й забезпечують зайнятість. Також він уважав, що направлення коштів на благодійні цілі рівнозначно добровільній сплаті додаткових податків [66].

  • 2. Інституціональна модель підприємства. Концепція підприємства спирається на його представлення у вигляді сукупності індивідуальних і групових учасників виробництва (працівників, керуючих, власників), а також безлічі явних і неявних контрактів між учасниками виробництва, що визначають їхні взаємини, традиції й правила, що обумовлюють рамки й особливості їхнього поводження. Тут особливе значення надається розходженню між двома видами виробничо-економічних відносин: між працівниками й керівництвом підприємства, з одного боку, і між підприємством і контрагентами – з іншого. "Образ" підприємства представляється у вигляді безлічі контрактів, що відображають взаємозв'язки між учасниками діяльності підприємства. "Поводження" підприємства характеризується способами формування, укладання й належного виконання контрактів з іншими суб'єктами й зі своїми працівниками. Для інституціональної моделі підприємства характерні форми соціальної відповідальності, які виникають при взаємодії із зовнішнім і внутрішнім середовищем підприємства. Мова йде про створення гарної ділової репутації. За основу беруться змови трудових, колективних договорів, а також договорів з контрагентами, повне й своєчасне виконання яких і буде соціально відповідальною дією.
  • 3. Еволюційна модель підприємства розглядається як один з об'єктів у середовищі подібних об'єктів. "Поводження" підприємства визначається взаєминами з іншими підприємствами, а також низкою його внутрішніх характеристик, до числа яких у даній теорії відносять устояні правила прийняття рішень у відповідь на ті або інші внутрішні або зовнішні впливи. Ці правила й визначають, відповідно до даної концепції обличчя фірми, відмінність одного підприємства від іншого в конкурентній боротьбі. На думку "еволюціоністів", саме правила, що склалися, а не прагнення у всіх ситуаціях і при всіх змовах до максимізації прибутку або якого-небудь аналогічного показника визначають характер прийнятих рішень. Еволюційної концепції властиве системне уявлення про підприємство як про двоїстий об'єкт: з одного боку, воно є членом однорідного ділового співтовариства й зазнає на собі повного мірою всі наслідки його еволюції, з іншого боку – підприємство має власні традиції у визначенні напрямків діяльності, обсягів і пропорцій залучених факторів. "Образ" підприємства – це система зовнішніх і внутрішніх впливів як зразків для поведінки учасників діяльності підприємства. "Поводження" підприємства – це його реакція на впливи з боку внутрішнього, ділового, адміністративного й технологічного середовища. Підприємство еволюційної моделі, пристосовуючись до умов зовнішнього середовища, формує й вибудовує як зовнішню, так і внутрішню систему взаємин. Тут соціальна відповідальність підприємця буде проявлятися залежно від традицій і звичаїв, властивих тому або іншому товариству. Однак пристосовуючись до пануючого менталітету в сфері ділових і соціальних відносин, керівництво підприємства, прагнучи бути конкурентоздатним учасником господарської діяльності, розробляє й впроваджує свої норми й правила в сфері відносин із працівниками й контрагентами. У той же час основний натиск робиться на відносини з іншими підприємствами, згідно тим або іншим підвалинам ведення справ.
  • 4. Підприємницька модель фірми спирається на концептуальне уявлення про підприємство як про сферу застосування підприємницької ініціативи й наявних у підприємця або доступних для залучення ресурсів. Головними є взаємини між підприємцем і його бізнесом. "Образ" підприємства – управлінська структура, що відображає схему розподілу активності між менеджерами всіх рівнів по сферах і підсистемах діяльності підприємства. "Поводження" підприємства – результат дії й взаємодії керівників всіх рівнів. Особливо важливі взаємини між працівниками й власниками підприємства.

Для підприємницької моделі підприємства характерні соціально відповідальні дії, що випливають із трудових відносин. Для підприємця як голови підприємства дуже важливо, щоб робочий колектив був згуртованим, а також щоб ступінь довіри між членами колективу й керівництвом була на високому рівні. Отже, підприємцю необхідно постійно працювати в сфері створення й удосконалювання соціальної політики для своїх працівників.

5. Модель підприємства "теорії виживання". Відповідно до цієї теорії підприємство в перехідний період не в силах пристосуватися до постійних змін зовнішнього середовища. Зв'язки між елементами господарської системи не підтримують стабільність її існування в цілому, так що основним завданням підприємства в цілому є виживання. У цих умовах керівники підприємства приймають рішення, керуючись тільки короткостроковою особистою вигодою. Отже, ні про які соціально відповідальні дії мови бути не може.

Наявність різних моделей підприємства обумовлює досить багато різноманітних і тісно переплетених між собою напрямків і форм соціальної відповідальності бізнесу. Так, наприклад, соціально відповідальні дії "неокласичного підприємства" будуть залежати від того, наскільки ефективно воно працює. Хоча одержання великого прибутку не означає, що керівництво підприємства буде обов'язково витрачати його частину на благо суспільства. У той же час в "інституціональному підприємстві" основою соціальної відповідальності е умови численних контрактів, які можуть укладатися не тільки із працівниками або контрагентами, але й із представниками суспільства й держави. Соціальна відповідальність "еволюційного підприємства" залежить від того, чого чекають від нього суспільство, контрагенти й працівники. Тут деякого мірою ті або інші соціально відповідальні дії залежать від тиску на підприємство з боку суспільства, контрагентів і працівників. Для підприємницької моделі підприємства характерна соціальна відповідальність, що проявляється винятково усередині підприємства.

Таким чином, соціально відповідальні дії, залежать від того, яка модель підприємства є основою, і формуються у наступних сферах:

  • • робоче місце, що перебуває під безпосереднім контролем компанії, визначається стандартами, що регулюють якість виробленого продукту, процеси його Виробництва й керування відходами й викидами;
  • • ринок, де соціальна відповідальність проявляється через канали розподілу й збуту продукції, застосовувані методи маркетингу, ланцюжки поставок і ділові відносини, стандарти, що формально й неформально пропонуються покупцями;
  • • громадськість, що впливає на всі фази виробництва й реалізації вироблених товарів і послуг;
  • • область державного регулювання, через яку бізнес впливає на державні установи, регулювання суспільного сектора й соціальну інфраструктуру, наприклад, систему освіти й транспорту.

Основні поняття і терміни:

  • • макросуб'єкти соціальної відповідальності;
  • • об'єкти соціальної відповідальності;
  • • напрями прояву соціальної відповідальності;
  • • форми прояву соціальної відповідальності;
  • • реальна й формальна соціальна відповідальність;
  • • мікро-, мезо-, макровідповідальність;
  • • залежність соціально відповідальних дій від моделі підприємства.
 
<<   ЗМІСТ   >>