Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Соціальна відповідальність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Організаційно-економічне забезпечення управління соціальною відповідальністю

З системної точки зору, інститут соціальної відповідальності це інструмент впливу суспільства на бізнес, що забезпечує розподіл ресурсів компанії з урахуванням інтересів суспільства.

Організаційно-економічне забезпечення управління соціальною відповідальністю включає документи, що регламентують організаційні й економічні умови розвитку соціальної відповідальності в діяльності компанії на всіх рівнях взаємодії із зацікавленими сторонами, а також сукупність інструментів її реалізації.

Організаційне закріплення соціальної відповідальності відбувається шляхом створення міжнародних організацій, що розповсюджують принципи соціальної відповідальності. Тенденція враховувати соціальні та екологічні показники при виборі об'єктів інвестування проявилася у 1998 році, коли була розроблена система показників сталого розвитку, що формують світовий індекс Доу-Джонса по компаніям, що підтримують концепцію сталого розвитку (Dow Jones Sustainability Group Index).

В 1996 році була створена "Європейська бізнес-мережа – КСВ Європа" (European Business Network – CSR Europe), головними завданнями якої були популяризація ідей і поширення досвіду впровадження принципів соціальної відповідальності. У 1997 році при підтримці "Програми ООН По навколишньому середовищу" утворена "Глобальна ініціатива зі звітності" (Global Reporting Initiative), сферою діяльності якої була розробка стандартів звітності підприємств та покращення якості звітування у галузі стійкого розвитку. У 2000 році був утворений "Глобальний договір" (Global Compact), учасниками якого стали компанії усього світу. У межах цього утворення були сформовані принципи (що регулювали трудові відносини, екологічні аспекти діяльності компанії та дотримання прав людини), яких зобов'язались дотримуватися члени організації.

Також процес оформлення соціальної відповідальності включає нормативне закріплення, що відбувається шляхом розробки й впровадження законодавчих ініціатив, стандартів соціальної відповідальності й передбачає підготовку соціальної звітності.

Міжнародні стандарти в галузі соціальної відповідальності

Стандарт SA 8000 "Соціальна відповідальність" – це стандарт, який визначає вимоги до соціального захисту, що дозволяють організації розробляти, підтримувати та впроваджувати політику та методи управління питаннями соціального захисту, які вона може контролювати, а також демонструвати Це зацікавленим сторонам.

Стандарт SA 8000 "Соціальна відповідальність" визначає вимоги щодо соціального захисту, які дозволяють Компанії:

  • • розробляти, підтримувати і запроваджувати політику й методи управління питаннями, які компанія може контролювати або на які вона може впливати;
  • • демонструвати зацікавленим сторонам, що її політика, методи і дії відповідають вимогам даного стандарту.

Міжнародний стандарт SA 8000 "Соціальна відповідальність" був розроблений Міжнародною неурядовою організацією "Соціальна відповідальність" (Social Accountability International), яка розташована в США.

Понад 1,6 мільйона робочих на 2919 заводах в 62 країнах і 65 галузях працюють у відповідності до стандарту SA8000.

Місією компанії, яка розробила стандарт SA 8000, є поліпшення прав робітників. У тому числі організація бореться за ліквідацію напівлегальних виробництв з низькою зарплатою і важкою ручною працею. Також на рахунку у SAI Локальні програми Project Cultivar. SA 8000 базується на принципах 11 Конвенції Міжнародної Організації Праці, Конвенції ООН з прав дитини, Всесвітньої декларації Прав Людини. Цей Стандарт є універсальним засобом для практичної реалізації моральних і етичних норм у діяльності адміністрації підприємства.

За стандартом, соціальна відповідальність – це здатність організації або підприємства оцінити соціальні наслідки своєї діяльності, у тому числі на безпеку і на довкілля.

Даний стандарт створений компанією Social Accountability International, місія якої полягає в просуванні прав людини для працівників у всьому світі.

Мета стандарту SA 8000 – поліпшення умов праці і життєвого рівня працівників. Він може застосовуватися як в індустріально розвинених країнах, так і в країнах що розвиваються. Як на малих, так і на крупних підприємствах, а також у громадських організаціях. Даний стандарт визначає вимоги по соціальному захисту, що дозволяють компанії: розробляти, підгримувати І вводити політику і методи управління питаннями, які компанія може контролювати або на яких вона може робити вплив; демонструвати зацікавленим сторонам, що політика, методи і дії знаходяться відповідно до вимог даного стандарту. Вимоги даного стандарту повинні застосовуватися повсюдно з врахуванням географічного місця розташування, галузі промисловості і розміру компанії.

Даний стандарт встановлює критерії для оцінки наступних аспектів:

  • • дитяча праця;
  • • примусова праця;
  • • здоров'я і техніка безпеки;
  • • свобода професійних об'єднань і право на переговори Між наймачем і профспілками про укладення колективного договору;
  • • дискримінація;
  • • дисциплінарні стягнення;
  • • робочий час;
  • • компенсація;
  • • системи управління.

Згідно зі стандартом; "Компанія повинна дотримуватися національного законодавства і інших застосовних законів, а також виконувати інші вимоги, відносно яких вона бере на себе зобов'язання, і даний стандарт. Коли яке-небудь питання регулюється національним законодавством, іншими виконуваними компанією вимогами і даним стандартом, повинне застосовуватися найбільш строге положення".

Особливості впровадження стандарту. Вважається, що стандарт дозволяє підприємствам робити те, що вони роблять краще всього, а саме, застосовувати систему менеджменту для досягнення намічених цілей, забезпечуючи при цьому постійну рентабельність. В цьому відношенні інші стандарти, такі як ISO 9000, ISO 14000 і т. д., доповнюють стандарт SA 8000, тим самим, готуючи основу для інтеграції в рамках загальної системи управління, що у свою чергу веде до скорочення рисок і підвищення прибутковості підприємства.

Компаніям, які подаються на здобуття сертифікату "Соціальна відповідальність 8000", слід переконатися, що жоден з їх співробітників, а також жоден з членів колективів постачальників або партнерів, не працює більше 48 годин, або шість днів в тиждень. Крім того, заробітна плата працівників повинна мінімум відповідати реальному прожитковому мінімуму і забезпечувати робітникам стабільний дохід.

У категорії "Системи управління", надається опис конкретних інструментів, що підтримують загальну соціальну політику компанії. Впроваджуючи нові методи регулювання виробничих стосунків, кодекс "Соціальна відповідальність 8000" базується на міжнародних угодах – конвенції Міжнародної організації праці, Всесвітній декларації прав людини і Конвенції ООН з прав дітей. Норми кодексу повністю відповідають принципам, викладеним в цих документах.

Однією з основних особливостей системи соціальної відповідальності є суб'єктивність визначення фактичного виконання її вимог. Тому у багатьох випадках єдиним способом визначення відповідності системи менеджменту підприємства вимогам МС SA 8000:2001 є визначення суб'єктивних відчуттів персоналу із цього приводу за допомогою анкетування або безпосереднього спілкування.

Переваги впровадження стандарту:

  • • відповідна матеріальна винагорода за свою працю;
  • • збільшення можливості з'єднуватися в професійні союзи, зв'язок з неурядовими організаціями;
  • • поліпшення можливості інформувати працівників про їх права;
  • • поява можливості спільна з працедавцем працювати над проблемами компанії;
  • • спосіб впливу на громадську думку і розуміння в організації умов вдосконалення роботи;
  • • поліпшення іміджу компанії, її репутації серед суспільства і споживачів;
  • • поліпшення кадрового складу компанії, скорочення текучки, підвищення продуктивності праці працівників;
  • • поліпшення менеджменту організації;
  • • отримання права використовувати знак сертифікації на вимогу SA 8000:2008 на своїй продукції;
  • • створення зразка гуманної праці, закріплення поняття нового бізнесу – мислення, направленого на досягнення загальнолюдських цінностей.

В 1997 році за підтримкою "Програми ООН по навколишньому середовищу" створена "Глобальна ініціатива зі звітності" (Global Reporting Initiative), сферою діяльності якої була розробка стандартів звітності підприємств і поліпшення якості звітності в області стійкого розвитку.

В 2000 році був створений "Глобальний договір" (Global Compact), учасниками якого стали компанії всього світу. У Межах цього утворення були сформовані принципи (які регулювали трудові відносини, екологічні аспекти діяльності компанії й дотримання прав Людини), яких зобов'язалися дотримуватися члени організації (табл. 3).

У 2001 р. з'явилася перша версія Керівництва зі звітності в області стійкого розвитку GRI. Остання версія ("трете покоління") Керівництва зі складання звіту в області стійкого розвитку GRI G3 вийшла у світ в 2006 році. Вона містить вимоги до структури й вмісту нефінансової звітності компаній, а також комплекс показників її результативності в сфері відповідального управління персоналом, природними ресурсами й процесом використання енергії, якістю й безпекою продукції, дотримання прав людини й участі в житті місцевих співтовариств.

Таблиця 3

Принципи Глобального договору ООН

Сфера дії

Принципи

Права

людини

Принцип 1

Ділові кола повинні підтримувати й поважати захист проголошених на міжнародному рівні прав людини.

Принцип 2

Ділові кола не повинні бути причетні до порушень прав людини.

Трудові

відносини

Принцип 3

Ділові кола повинні підтримувати свободу об'єднання й реальне визнання права на укладання колективних договорів.

Принцип 4

Ділові кола повинні виступати за ліквідацію всіх форм примусової й обов'язкової праці.

Принцип 5

Ділові кола повинні виступати -за повне викорінювання дитячої праці.

Принцип 6

Ділові кола повинні виступати за ліквідацію дискримінації в сфері праці й зайнятості.

Навколишнє

середовище

Принцип 7

Ділові кола повинні підтримувати підхід до екологічних питань, заснований на принципі обережності.

Принцип 8

Ділові кола повинні вживати ініціативи, спрямовані на підвищення відповідальності за стан навколишнього середовища.

Принцип 9

Ділові кола повинні сприяти розвитку й поширенню екологічно безпечних технологій.

Протидія

корупції

Принцип

10

Ділові кола повинні протистояти всім формам корупції, включаючи вимагання й хабарництво.

У 2005 р. Опублікований стандарт управління якістю взаємодії із зацікавленими сторонами АА 1000 SES (Account Ability 1000 Stakeholder Engagment Stantard), а також методичний посібник з його застосування.

У 2010 р. (листопад) опублікована остаточна версія міжнародного стандарту ISO 26000:2010 "Керівництво по соціальній відповідальності".

Експерти представляли шість різних груп зацікавлених сторін:

  • 1. споживачі;
  • 2. держави;
  • 3. промисловість;
  • 4. працівники;
  • 5. неурядові організації (НВО);
  • 6. організації, що надають послуги, підтримку або провідні дослідження в області соціальної відповідальності.

Організація, яка підтримує вимоги стандарту SA8000 "Соціальна відповідальність", також повинна поважати Принципи міжнародних документів:

  • • Конвенції МОП (міжнародна організація праці) 29 та 105 (примусова праця);
  • • Конвенція МОП 87 (свобода об'єднань);
  • • Конвенція МОП 98 (право на колективний договір);
  • • Конвенції МОП 100 та 111 (рівна оплата чоловікам і жінкам за рівноцінну роботу);
  • • Конвенція МОП 135 (представники працівників);
  • • Конвенція МОП 138 і Рекомендація 146 (мінімальний вік);
  • • Конвенція МОП 155 і Рекомендація 164 (охорона праці);
  • • Конвенція МОП 159 (відновлення професійної працездатності і непрацездатність);
  • • Конвенція МОП 177 (надомна робота);
  • • Конвенція МОП 182 (найгірші форми дитячої праці);
  • • Конвенція МОП 187 (про основи безпеки та гігієни праці);
  • • Всесвітня декларація прав людини;
  • • Конвенція ООН про права дитини;
  • • Конвенція ООН про усунення всіх форм дискримінації жінок.

Міжнародний Стандарт ISO 26000 представляє керівництво по принципах, які полягають в основі соціальної відповідальності, основних темах і проблемах, що стосуються соціальної відповідальності і т.д.

ISO 26000 призначений для того, щоб бути корисним для організацій всіх типів, як великих так і малих, функціонуючих як в розвинених, так і країнах, що розвиваються. Хоча не всі частини справжнього Міжнародного Стандарту будуть однаково корисні для всіх типів організацій, всі основні теми застосовні для кожної організації.

Державні організації можуть за бажанням використовувати цей Міжнародний Стандарт. Він, проте, не призначений для того, щоб замінити, змінити або яким-небудь чином поміняти зобов'язання держави.

Сім основних напрямків Стандарту:

  • 1. організаційне управління;
  • 2. права людини;
  • 3. трудові практики
  • 4. навколишнє середовище;
  • 5. добросовісні ділові практики;
  • 6. проблеми, пов'язані зі споживачами;
  • 7. участь у житті суспільств та їх розвиток.

Не дивлячись на те, що всі основні напрямки взаємозв'язані і доповнюють один одного, природа організаційного управління в деякій мірі відрізняється від останніх основних напрямків. Ефективне організаційне управління дає організації можливість робити дії відносно інших основних напрямків і проблем і упроваджувати принципи:

  • 1. Підзвітність. Підзвітність включає зобов'язання керівників нести відповідальність перед особами, що контролюють організацію (акціонери, засновники й т.д.), і зобов'язання організації нести відповідальність перед контролюючими органами відносно дотримання законів і нормативних актів. Крім цього підзвітність має на увазі прийняття відповідальності у випадку заподіяння шкоди, здійснення відповідних кроків для усунення шкоди й вживання заходів, для запобігання його повторення.
  • 2. Прозорість. Організації повинні бути прозорими в рішеннях і діяльності, які впливають на суспільство й навколишнє середовище. Це означає, що організації розкривають інформацію щодо політики, рішень і дій, за які вони Несуть відповідальність, тобто, організації варто бути прозорою відносно призначення, характеру й розташування ΰ діяльності; складу осіб, що контролюють діяльність організації; методів, за допомогою яких приймаються, реалізуються й аналізуються рішення; стандартів і критеріїв, щодо яких організація оцінює свою діяльність; в результативності щодо застосовних і значимих проблем соціальної відповідальності; джерел, сум і цілей витрати її коштів; відомого і ймовірного впливу її рішень і діяльності на її зацікавлені сторони, суспільство, економіку й навколишнє середовище й т.д.
  • 3. Етичне поводження. Організаціям варто поводитися етично. При цьому поводження повинне оцінюватися по трьох цінностях: чесність, справедливість і сумлінність. Ці цінності мають на увазі турботу про людей, тварин, навколишнє середовище.
  • 4. Повага інтересів зацікавлених сторін. Організації варто поважати, ураховувати й реагувати на інтереси її зацікавлених сторін, брати до уваги погляди зацікавлених сторін, інтереси яких можуть бути порушені рішеннями й діями організації.
  • 5. Дотримання верховенства закону. Організації варто прийняти, що дотримання верховенства закону є обов'язковим. Для цього організації слід дотримуватися вимог законів і нормативних актів у всіх юрисдикціях, де вона здійснює свою діяльність, навіть якщо такі закони й нормативні акти не застосовуються повинним образом.
  • 6. Дотримання міжнародних норм поводження. Організації слід дотримуватися міжнародних норм поводження, дотримуючись принципу верховенства закону. При цьому варто використати легітимні можливості й канали для того, щоб вплинути на відповідні організації й органи влади для того, щоб усунути будь-які конфлікти в національному законодавстві і його застосуванні.
  • 7. Дотримання прав людини. Організації слід дотримуватися прав людини, і визнавати їхню важливість і загальність.

Використання цього міжнародного стандарту підгримує кожну організацію в прагненні стати більш соціально відповідальною, враховувати інтереси її членів, відповідати чинному законодавству і поважати міжнародні норми поведінки.

Широке впровадження на підприємствах, в організаціях і установах вимогами міжнародного стандарту ISO 26000 сприятиме зростанню показників стійкого розвитку України.

Організація повинна взяти на себе зобов'язання дотримуватися національного законодавства, а також виконувати інші вимоги, стосовно яких вона бере на себе зобов'язання із соціальної відповідальності. Коли яке-небудь питання регулюється національним законодавством, іншими вимогами чи даним стандартом, організація повинна застосовувати найбільш строге положення.

На сьогодні найпоширенішими стандартами соціальної звітності е Керівництво зі звітності в області стійкого розвитку (GRI Guidelines – Гл1000 (Інститут соціальної й етичної підзвітності – АА1000 Assurance Framework) і стандарти соціального й етичного менеджменту серії SA 8000 (Social Accountability 8000), Стандарт ISO 26000 "Керівництво із соціальної відповідальності".

На рівні окремих держав процес інституціоналізації відбувається шляхом формування національних моделей соціальної відповідальності.

Основною характеристикою всіх національних моделей є вибір установ, які відіграють пріоритетну роль при формуванні комплексу заходів щодо участі бізнесу в житті суспільства.

Соціальні вимоги до підприємств надходять від офіційних або неофіційних суспільних інститутів, або самостійно визначаються представниками бізнес-товариства. У першому випадку відбувається регламентація участі бізнесу в суспільному житті за допомогою комерційного, екологічного, трудового, податкового законодавства. У другому випадку міра соціальної активності визначається підприємством самостійно.

 
<<   ЗМІСТ   >>