Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Соціальна відповідальність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Екологічне страхування

Екологічна відповідальність, як складова соціальної відповідальності бізнесу, заснована на механізмі страхування екологічних ризиків, передбачення яких може привести до зменшення екологічних проблем у майбутньому, мінімізуючи необхідні для цього витрати й запобігаючи наступу аварійних і позаштатних екологічних ситуацій.

Під відповідальністю за заподіяння шкоди навколишньому середовищу в більшості розвинених країн, зокрема країн, що входять в Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), розуміють обов'язок відповідальної сторони покрити витрати на відновлення навколишнього середовища. У режимі об'єктивної відповідальності, що застосовується головним чином у країнах ОЕСР, цей обов'язок не потребує доведення того, що халатність чи порушення нормативних вимог мала місце. Відновлення навколишнього середовища, як правило, здійснюється стороною, відповідальною за шкоду, за постановою адміністративного органу або суду в рамках конкретного проекту ліквідації наслідків забруднення. У разі безпосередньої небезпеки для здоров'я населення або навколишнього середовища державні органи самостійно здійснюють відбудовні заходи, після чого стягують витрати на них з відповідальних сторін. Для захисту потенційно відповідальних сторін від великих фінансових зобов'язань щодо усунення або відшкодування збитку все ширше застосовуються механізми фінансового забезпечення, такі як екологічне страхування [75].

Екологічне страхування це страхування відповідальності підприємств – джерел підвищеної екологічної небезпеки за аварійне (раптове, ненавмисне) забруднення навколишнього природного середовища, що забезпечує можливість компенсації частини збитків, заподіяних реципієнтам забрудненням навколишнього середовища, утворюючи додаткові джерела фінансування природоохоронних заходів [16].

У широкому розумінні, екологічне страхування являє собою механізм захисту майнових і соціальних інтересів юридичних та фізичних осіб, спрямований на попередження, подолання або зменшення негативного впливу екологічних ризиків [1].

Як форма економічних відносин екологічне страхування включає: – обов'язкове і добровільне екологічне страхування для покриття непередбачуваних витрат, які виникають у результаті аварій; – систему екологічного страхування стихійних лих; – фонди екологічного страхування і підтримку незалежних страхових компаній [28].

Мета екологічного страхування – утворення страхових фондів для попередження екологічних аварій і катастроф; відшкодування збитків, заподіяних юридичним і фізичним особам в наслідок забруднення навколишнього середовища; забезпечення умов проживання населення і функціонування підприємців усіх форм власності в зонах надзвичайних екологічних ситуацій.

Завданнями екологічного страхування є управління екологічними ризиками та захист від їх проявів, а саме від:

  • • матеріальної шкоди, завданої власності фізичних та юридичних осіб, а також шкоди, пов'язаної з втратою доходу, прибутку, перервою у виробництві – в Україні зазначене вище є предметом договорів майнового страхування та страхування цивільно-правової відповідальності;
  • • шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та працездатності людини – в Україні це предмет договорів особового страхування;
  • • шкоди, спричиненої довкіллю, тобто нанесеної природним елементам (ґрунтам, поверхневим і підземним водам, природному середовищу існування рослин і тварин, безпосередньо живим організмам) – зараз в Україні не підлягає страхуванню, а компенсується з державних коштів.

Виходячи з цільової установки екологічного страхування, можна визначити такі його основні функції:

  • • формування екологічної відповідальності фізичних і юридичних осіб за результати антропогенної діяльності як найважливішої складової екологічної культури населення;
  • • стимулювання протнаварійних заходів за рахунок диференціації страхових тарифів і грошових виплат підприємствами за безаварійну роботу;
  • • забезпечення компенсаційних гарантій потерпілим (третім особам та працівникам підприємств – страховика) незалежно від фінансового стану підприємства – винуватця аварійного забруднення навколишнього середовища;
  • • забезпечення стійкості фінансового положення підприємства за необхідності відшкодування збитку потерпілим від аварійного забруднення навколишнього середовища і витрат на відновлення власного виробництва;
  • • забезпечення реалізації правових гарантій екологічного захисту фізичних і юридичних осіб за рахунок сформованих страхових фондів [75].

Розвиток системи екологічного страхування дозволяє:

  • • зменшити витрати підприємств із задоволення претензій третіх осіб у зв'язку зі збитком, нанесеним їм забрудненням навколишнього середовища;
  • • дати гарантію постраждалим в одержанні належних їм за законом сум відшкодування незалежно від фінансового положення підприємства- забруднювача;
  • • виконувати функції контролю за здійсненням підприємствами засобів безпеки;
  • • бути одним із джерел фінансування заходів щодо забезпечення безпеки і таке інше.

Таким чином, екологічне страхування являє собою перспективні й ефективні засоби створення сприятливих економічних умов для залучення в процес забезпечення екологічної безпеки капіталів комерційних структур, підвищення надійності роботи промислових підприємств, створення додаткових робочих місць. Воно є надійним інструментом економіко-правового механізму охорони навколишнього природного середовища відповідно до канонів соціальної відповідальності бізнесу.

 
<<   ЗМІСТ   >>