Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Соціальна відповідальність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Соціальний діалог в Україні

Соціальний діалог в Україні здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.

До сторін соціального діалогу належать:

  • • на національному рівні – профспілкова сторона, суб'єктами якої є об'єднання професійних спілок, які мають статус всеукраїнських; сторона роботодавців, суб'єктами якої є об'єднання організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, суб'єктом якої є Кабінет Міністрів України;
  • • на галузевому рівні – профспілкова сторона, суб'єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона роботодавців, суб'єктами якої є всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади;
  • • на територіальному рівні – профспілкова сторона, суб'єктами якої є профспілки відповідного рівня та їх об'єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона роботодавців, суб'єктами якої є організації роботодавців та їх об'єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. На території відповідної адміністративно-територіальної одиниці стороною соціального діалогу можуть бути органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;
  • • на локальному рівні – сторона працівників, суб'єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності – вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників; сторона роботодавця, суб'єктами якої є роботодавець та (або) уповноважені представники роботодавця.

Для профспілкової сторони та сторони роботодавців установлені критерії репрезентативності задля їх участі в колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, тристоронніх або двосторонніх органах та в міжнародних заходах.

Репрезентативність профспілки або організації роботодавців – це особлива здатність виступати з визначених питань у колективних трудових відносинах, особливо як сторона в колективних договорах і угодах, а також у колективних трудових спорах.

До загальних критеріїв репрезентативності для профспілкової сторони та сторони роботодавців належать:

  • • легалізація (реєстрація) зазначених організацій (об'єднань) та їх статус;
  • • для профспілок (їх організацій та об'єднань) – загальна чисельність їх членів, для роботодавців (їх організацій та об'єднань) – загальна чисельність працівників, які працюють на підприємствах – членах відповідних організацій роботодавців;
  • • галузева та територіальна розгалуженість.

На всіх рівнях ведення соціального діалогу (крім локального) здійснюється оцінка відповідності критеріям репрезентативності профспілкової сторони та сторони роботодавців і її підтвердження. Це завдання покладено на Національну службу посередництва і примирення та 'її відповідні органи.

Процес соціального діалогу – це пошук його учасниками адекватних засобів досягнення соціально значущих цілей на основі спільної зацікавленості в позитивному результаті. Соціальний діалог є свого роду доповненням до традиційних (правових, економічних, політичних, адміністративних та ін.) способів вирішення соціальних суперечок, конфліктів, розбіжностей, які використовуються в соціальній політиці.

Сутність соціального діалогу пов'язана зі соціальною політикою держави. Здійснення соціально-економічних реформ у сучасному суспільстві також пов'язане з загостренням соціальних проблем, що потребує узгодження інтересів різних соціальних груп та владних структур цивілізованим, безконфліктним шляхом. Інструментом вирішення цієї проблеми слугує соціальна політика держави, яка спроможна сконцентрувати зусилля державних органів на розв'язанні найгостріших соціальних проблем.

У контексті інституту соціального діалогу соціальна політика визначається як діяльність держави й суспільства з узгодження інтересів різних соціальних груп і соціально-територіальних громад у сфері виробництва, розподілу та споживання, що дозволяють узгодити інтереси цих груп з інтересами людини та довготерміновими цілями суспільства. У соціальній політиці враховуються принципи соціальної справедливості та соціального діалогу як основні цінності сучасного громадянського суспільства.

Соціальна політика спрямована на підвищення добробуту населення шляхом діяльності в таких сферах, як зайнятість, соціальний захист, освіта, охорона здоров'я, житлова політика тощо. Соціальна політика займає важливе місце в механізмі забезпечення потреб людини.

Найбільш пріоритетними цілями соціальної політики є:

  • • зниження соціальної напруженості та збереження миру і злагоди в суспільстві;
  • • досягнення соціальної справедливості;
  • • забезпечення соціально-політичної стабільності в державі;
  • • сприяння зайнятості кожного громадянина;
  • • функціонування системи соціального забезпечення;
  • • створення всебічних умов для гідного рівня життя людини;
  • • вирішення соціальних проблем, викликаних негативними наслідками економічних реформ у суспільстві.

Соціальна політика вирішує завдання, пов'язані із загостренням соціально-політичних конфліктів, зростанням соціальної напруженості в суспільстві.

Серед інструментів соціальної політики, які забезпечують використання легітимних засобів зняття протистояння та зменшення рівня конфліктності між різними соціальними групами, виділяється соціальний діалог. Він, як спосіб здійснення соціальної політики, дозволяє забезпечити участь усіх соціальних груп у η формуванні.

Завдяки соціальному діалогу реалізується взаємодія суб'єктів соціальної політики, що сприяє узгодженню їх соціально-економічних інтересів. Виходячи з того, що соціальний діалог передбачає взаємодію його сторін на всіх рівнях, у тому числі й на національному, його важлива позитивна сторона – це участь у формуванні політики суб'єктів, які можуть знайти консенсус та згоду.

Завдяки соціальному діалогу збалансовується економічна та соціальна політика. Збалансованість політики, соціальний захист й економічне зростання сприяє підвищенню рівня життя та розвитку країни.

Соціальний діалог також сприяє прояву зацікавленості соціальною політикою нових верств населення. Соціальна політика стає публічною та прозорою і, тим самим, призводить до того, що населення бере участь у реалізації цієї політики.

Традиційно соціальний діалог являє собою більш-менш інституціональний спосіб спілкування між державною владою (як правило, ΰ виконавчою гілкою) та різними соціальними суб'єктами, що представляють інтереси значних соціальних груп, принциповою функцією яких є взаємне повідомлення думок та рішень стосовно цілей, інструментів і стратегій соціальної політики. Соціальний діалог є широко застосовуваним засобом підвищення ефективності політики держави і подолання недосконалостей стандартних механізмів парламентської демократії.

Соціальний діалог за своєю сутністю відповідає цілям, завданням і функціям соціальної політики держави та посідає головне місце в механізмі узгодження інтересів та протиріч різних соціальних груп.

Серед функцій соціальної політики слід виділити такі:

  • • захист, узгодження інтересів певних соціальних груп та окремих членів суспільства;
  • • оптимальне розв'язання суспільних суперечностей;
  • • гармонізація інтересів різних верств населення, створення умов для суспільної злагоди.

Саме ці функції будуть найбільш ефективно виконуватись завдяки соціальному діалогу як одному з інструментів соціальної політики. Соціальний діалог є засобом досягнення цілей соціальної політики та сприяє процесу вироблення політичних рішень у цій сфері.

Одним із головних завдань соціальної політики є створення найкращих умов для життєдіяльності громадян, тобто забезпечення загального добробуту. Ключова роль у виконанні цього завдання належить державі, діяльність якої із задоволення соціальних потреб людини визначається як соціальна політика. Соціальна політика знаходить практичне втілення у функціонуванні соціальної держави, важливим елементом якої є соціальний діалог.

Однією зі сутнісних характеристик соціальної держави є соціальна справедливість. Це категорія соціально- економічна та політична, яка складає критерій оцінки суспільством будь-якої політики. Соціальна держава не може існувати в чистому вигляді. Вона може бути лише соціально-правовою державою, де на основі права регулюються соціальні відносини в межах конкретних критеріїв соціальної справедливості, які відбивають реальний економічний, політичний і моральний стан суспільства. Тобто термін "соціальна справедливість" беззмістовний у відриві від економічної, політичної, правової та моральної сфер суспільства. Крім того, соціальна справедливість є обов'язковою умовою встановлення загального і міцного миру, на чому було наголошено в преамбулі до Статуту Міжнародної організації праці.

Соціальна держава – це не тільки надання підтримки тим, хто її потребує, а ще й забезпечення в країні здорового соціального клімату, розвитку без потрясінь, революцій і громадянських війн. Це можливо завдяки використанню легітимного засобу щодо узгодження соціальних протиріч, а саме соціального діалогу, який дозволяє безконфліктним, цивілізованим шляхом виконувати такі завдання.

Соціальність держави виявляється не в "гіперсоціальному" бюджеті, а в соціальному діалозі, здатному вплинути на формування соціально-орієнтованої економіки (високої ціни людської праці та умов зайнятості). Саме від цього, а не від розмірів тимчасових соціальних виплат і допомоги залежить, чи будуть громадяни бідними, чи забезпеченими. Це говорить про важливість соціального діалогу для забезпечення загального добробуту. Отже соціальна політика є засобом узгодження соціально-економічних інтересів різних соціальних груп та владних структур, а соціальний діалог виступає інструментом реалізації цього засобу.

Використання соціального діалогу в соціальній політиці сприяє стабільному розвитку суспільства в усіх його сферах. Узгодження інтересів різних соціальних груп та владних структур за допомогою соціального діалогу сприяє соціальному миру та злагоді в суспільстві.

Соціальна злагода визначається як система інститутів, механізмів і процедур, покликаних підтримувати баланс інтересів сторін, які беруть участь у переговорах щодо оплати й умов праці роботодавців і найманих працівників, сприяти досягненню взаємоприйнятного для них компромісу заради реалізації як корпоративних, так і загальносоціальних цілей. У свою чергу, забезпечення соціального миру та злагоди є важливою умовою соціальної стабільності. А соціальна стабільність – це такий стан соціальних процесів у країні, який дозволяє зберігати політичну стабільність у суспільстві. Отже, соціальний діалог виступає тим чинником, який здатний забезпечити соціальну й політичну стабільність у суспільстві.

Таким чином, соціальний діалог є одним з ефективних механізмів узгодження соціально-економічних інтересів різних соціальних груп і владних структур із метою досягнення соціальної злагоди, миру і спокою в суспільстві. Соціальний діалог сприяє досягненню соціального миру та злагоди, що є важливою умовою забезпечення соціальної та політичної стабільності в суспільстві. Соціальний діалог є одним із головних факторів розвитку громадянського суспільства й запобігання соціальним конфліктам.

 
<<   ЗМІСТ   >>