Класифікація та особливості впровадження інновацій

Для успішного управління інноваційними процесами необхідно ретельно вивчати інновації і їх класифікацію.

В економічній літературі, з питань інноваційної діяльності приведені різні підходи до класифікації інновацій. Так, автори П.Н. Завлин, А.К. Казанцев, Л.Е. Менделі [17], перш за все, виділяють технологічні інновації, які в свою чергу поділяються на продуктові та процесні інновації.

Продуктові інновації охоплюють упровадження нових чи вдосконалених продуктів.

Упровадження нових продуктів визначається як базисна продуктова інновація, якщо функціональні характеристики властивості, конструктивні чи використовані матеріали і компоненти, істотно відрізняють його від раніше випускаючих продуктів.

Поліпшуючі інновації застосовуються щодо існуючого продукту, якісні чи вартісні характеристики якого були помітно покращені за рахунок використання більш ефективних компонентів і матеріалів.

Автор В.Я. Кардаш [20, 21, 23] розрізняє інновації за рівнем оригінальності та неординарності. Так, радикальні інновації дають життя принципово новим виробам і технологіям, які сприяють появі нових споживачів і ринків. Поєднання вже відомих елементів у нових комбінаціях також може сприяти народженню новацій. Комбінаційні інновації можуть спрямовуватися на залучення нових груп споживачів або освоєння нових ринків. Збереження або посилення ринкових позицій підприємства досягається модифікаційними інноваціями, що передбачають поліпшення або доповнення існуючих продуктів.

Історичний досвід товарного виробництва свідчить про наступність його розвитку, оскільки інноваційні ідеї здебільшого є вдосконаленням уже відомих прототипів. За критерієм наступності розрізняють:

• • інновації-відкриття, коли продукція або технологія не мають прототипів для порівняння;
• • інновації-заміщення, використання яких веде до заміни існуючих прототипів досконалішими;
• • інновації-відміни, що повністю змінюють сферу та використання продукту у зв'язку з появою в нього нових функцій;
• • інновації-повернення, коли використовуються раніше відомі види продуктів або способи чи методи їх створення;
• • ретро-відступи, коли відтворюються старі форми на сучасній основі.

На думку В. Г. Мединського та Л. Г. Шаршукової розрізняють такі види інновацій: [33]

• 1. 3а рівнем радикальності (новизни):
  • – базисні інновації, котрі реалізуються у великих винаходах і стають засадничими для формування нових поколінь і напрямків розвитку техніки;
  • – інновації, що поліпшують техніку завдяки винаходам середнього та невеликого масштабу;
  • – псевдоінновації, скеровані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки та технологій.
• 2. За характером застосування:
  • – продуктивні інновації, орієнтовані на виробництво і використання нових продуктів;
  • – технологічні інновації, що мають на меті створення і застосування нової технології;
  • – соціальні інновації, які передбачають побудову і функціонування нових структур;
  • – комплексні інновації, що поєднують декілька видів змін.
• 3. За стимулом появи (відправними джерелами):
  • – інновації, спричинені розвитком науки і техніки:
  • – інновації, спричинені потребами виробництва;
  • – інновації, спричинені ринковими потребами.
• 4. За місцем у процесі відтворення:
  • – інновації споживчі;
  • – інновації інвестиційні.
• 5. За масштабом:
  • – складні (синтетичні) інновації;
  • – прості інновації.

Аналізуючи існуючі відомі класифікації інновацій, автори Н. Чухрай і Р. Потора [43] дійшли до висновку, що кожна класифікація побудована за певною класифікаційною ознакою і виконує певне цільове навантаження. Ними була проведена систематизація існуючих класифікацій інновації (табл. 1.3.) Проведена систематизація інновацій, з однієї сторони, дозволяє встановити – залежність кожної з них від змісту задач, з другої сторони – дозволяє вважати, що певна класифікація найбільш придатна стосовно певного рівня економічного розвитку суспільства.

Таблиця 1.3.

Систематизація існуючих класифікацій інновацій 1431

Важливим аспектом класифікації є визначення, в якій мірі новий товар е новим для виробника, а в якій – для споживача.

З точки зору виробника, інновацією є використання вперше певного технічного рішення. Рівень новизни у цьому випадку може бути оцінений шляхом експертних оцінок за допомогою групи представників виробників або інших незалежних експертів. Більш об'єктивні результати можна досягти, оцінюючи частку нових складових, які використані при технічному рішенні вперше.

З позиції споживача, продуктова інновація – це товар, який має нову споживчу вартість в очах споживачів. Рівень новизни в цьому випадку можна оцінити шляхом опитування потенційних споживачів або групи незалежних експертів.

Можна припустити, що деякі товари, визнані виробником за інновації не будуть оцінені споживачем як товари з новою споживчою вартістю. І навпаки – технічне рішення, яке придасть виробу нових важливих властивостей і тому буде розглядатись споживачами як інновація, не вимагатиме від виробника нових інноваційних підходів і тому виробником не розглядатиметься ж інновація. Такі припущення дають підстави до запровадження класифікації продуктових інновацій на чотири групи, а саме:

• 1. часткові інновації, які передбачають проведення модернізації без змін основних конструкцій і не змінюють споживчу вартість виробу;
• 2. часткові інновації, які передбачають зміни у конструкційних характеристиках виробу;
• 3. часткові інновації, які передбачають зміни у споживчих властивостях виробу;
• 4. радикальні (базові) інновації, фізичні характеристики та характеристики сприйняття яких описуються новими термінами.

Перші три типи інновацій мають частковий характер різного рівня новизни. Останній, четвертий тип представляє радикальні інновації, які вносять якісні зміни у людську діяльність. Кожне з представлених рішень може по різному розглядатись виробником і споживачем. Виробник розглядатиме ті параметри виробу, які вмішують елементи новизни з точки зору технічного розвитку, в свою чергу споживач оцінюватиме цей виріб через новизну його споживчої вартості. В деяких випадках оцінки виробника і споживача можуть співпадати, в інших – не співпадати.