Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Міжбюджетні трансферти

  • 5.1. Для чого потрібні міжбюджетні трансферти?
  • 5.2. Види міжбюджетних трансфертів.
  • 5.3. Базова та реверсна дотації: алгоритм їх розрахунку та порядок перерахування.
  • 5.4. Освітня субвенція та механізм її надання.
  • 5.5. Особливості механізму надання медичної субвенції.
  • 5.6. Порядок та умови надання субвенції на підготовку робітничих кадрів.
  • 5.7. Інші види міжбюджетних трансфертів.
  • 5.8. Управління ресурсами Державного фонду регіонального розвитку.
  • 5.9. Які нові можливості вирішення проблем територіальних громад за допомогою міжбюджетних трансфертів?

Для чого потрібні міжбюджетні трансферти?

За допомогою розмежування доходів і видатків між державою та органами місцевої влади та між рівнями місцевих бюджетів не можливо досягнути достатнього забезпечення фінансовими ресурсами усіх органів місцевого самоврядування для реалізації власних і делегованих повноважень. У процесі надання суспільних послуг населенню за рахунок коштів місцевих бюджетів одного рівня по всій території держави виникають різні витрати у органів місцевого самоврядування, що пов'язані з наявними відмінностями у вартості надання цих послуг. Також мають місце відмінності в порядку акумуляції фінансових ресурсів, необхідних для покриття цих затрат. Нерівності, що виникають між бюджетами одного рівня в силу відмінностей в їх податковому потенціалі та видатках, необхідних для того, щоб забезпечити надання суспільних послуг на належному рівні, вимагають застосування бюджетного регулювання.

Світова практика доводить ефективність використання фінансового вирівнювання через використання міжбюджетних трансфертів як засобу бюджетного регулювання. Фінансове вирівнювання бюджетної забезпеченості органів місцевого самоврядування здійснюється шляхом усунення фіскальних дисбалансів територій через перерозподіл фінансових ресурсів по горизонталі та вертикалі. Вертикальна нерівність виникає у тих випадках, коли фінансові ресурси органів місцевого самоврядування певного рівня, що акумулюються за рахунок визначених податків і зборів, виявляються недостатніми для реалізації їхніх повноважень. Горизонтальна нерівність виникає тоді, коли обсяги фінансових ресурсів однієї або кількох територіальних громад одного рівня не забезпечують виконання певних повноважень, в той час коли в інших територіальних громадах цього ж рівня реалізація таких повноважень фінансово забезпечена. Слід наголосити, що саме фінансове вирівнювання можливостей органів місцевого самоврядування реалізувати власні і делеговані повноваження є необхідною умовою виконання соціальних зобов'язань держави перед населенням.

Як зазначає X. Ціммерманн, якщо навіть припустити, що розподіл повноважень між рівнями влади реалізований найбільш ефективним способом за наявності всієї необхідної інформації та місцевому рівню влади передано достатній обсяг власних фінансових ресурсів в процесі реалізації видаткових повноважень, орієнтуватися потрібно на середні для всього рівня показники. Це означає, що в різні періоди часу одні органи можуть не отримати в своє розпорядження достатньої кількості ресурсів, а інші можуть отримати надлишок, в результаті чого одночасна реалізація видаткових повноважень на однаковому рівні неможлива[1]. Таким чином, необхідність у фінансовому вирівнювання виникає у будь-якому випадку.

Окремі науковці твердять, що теоретично проблема фінансового вирівнювання може бути відсутня. Зокрема, І. Луніна зазначає, що цього можна досягнути при виконанні п'яти умов[2]:

1) Фінансові можливості економічних суб'єктів у різних регіонах країни приблизно порівнянні.

Тобто це означає, що всі регіони в принципі можуть одержувати кошти, потрібні для виконання своїх поточних завдань. При значних відмінностях у фінансових можливостях регіонів бідніші регіони, як зазначалося, не зможуть надавати суспільні блага та послуги в обсягах, необхідних для успішної конкурентної боротьби з іншими регіонами за право розміщення підприємств на своїй території.

  • 2) Динаміка доходів регіонів характеризується сталими тенденціями.
  • 3) Діяльність суспільного сектору (насамперед у сфері забезпечення виробничої та соціальної інфраструктури) фінансується виключно через збори та внески (добровільні або примусові). Тобто всі зазначені блага надаються за певну плату.
  • 4) Діяльність місцевих та регіональних органів влади йде на користь виключно жителям відповідної території.
  • 5) Неможливими є фінансові кризи, тобто бюджетні ускладнення, викликані екстремальними ситуаціями.

Однак характеризуючи вищезазначені умови, автор наголошує на тому, що в нашій державі

фінансове становище не відповідає вищезазначеним вимогам.

Н. Єрмасова вважає, що теоретично легко можна уявити систему, в якій фінансові ресурси, що надаються органам місцевої влади, формуються лише за рахунок місцевих податків, а за необхідності поповнюються запозиченнями, котрі теж погашаються за рахунок місцевих податкових надходжень. У такому випадку місцеві органи влади на власний розсуд повинні вибирати рівень місцевого оподаткування виходячи з необхідності фінансування власних видатків. Однак подібної системи не існує в жодній країні[3].

Таким чином, теоретичні припущення науковців щодо можливої відсутності потреби у застосуванні фінансового вирівнювання не знайшли свого відображення у практичній діяльності.

Можна зробити висновок, що надання суспільних послуг населенню на належному рівні органами місцевого самоврядування неможливе без використання фінансового вирівнювання у вигляді трансфертів. Основне призначення бюджетного вирівнювання полягає у забезпеченні відповідних місцевих бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для повноцінної реалізації власних і делегованих повноважень органів місцевого самоврядування на гарантованому державою рівні.

Використання міжбюджетних трансфертів може бути спричинене різними причинами:

  • – якщо бюджетна система не збалансована по вертикалі, тобто коли видатки децентралізовані більшою мірою, швидшими темпами, ніж доходи;
  • – необхідністю забезпечення можливостей в різних регіонах надавати гарантовані державою соціальні послуги на однаковому рівні;
  • – для компенсації бюджетам нижчого рівня втрати доходів чи збільшення видатків в наслідок дій і рішень вищестоящих органів.

Бюджетне вирівнювання, суть якого полягає у збалансуванні доходів і видатків органів місцевого самоврядування, буде ефективним лише у тому випадку, якщо дотримуватись низки критеріїв при його застосуванні, а саме:

  • – забезпечення надання суспільних послуг населенню держави на рівні, який гарантується Конституцією України та іншими законодавчими актами країни;
  • – забезпечення надання однакового рівня суспільних послуг громадянам в межах території держави незалежно від місця розташування адміністративно-територіального утворення та його статусу;
  • – врахування наявних відмінностей у бюджетних видатках та доходах з врахуванням географічного місце розташування адміністративно-територіальних одиниць, їх кліматичних умов, соціально-демографічної ситуації, соціально-економічного розвитку;
  • – підвищення зацікавленості органів місцевого самоврядування у збільшенні їх дохідної бази.

  • [1] Циммерманн X. Муниципальные финансы: учеб. / X. Циммерманн. М.: Изд-во "Дело и Сервис". – 2003. – С. 234.
  • [2] Луніна І. Державні фінанси та реформування міжбюджетних відносин: монограф. / І. Луніна. К.: Наукова думка, 2006. С. 379.
  • [3] Ермасова Н.Б. Государственные и муниципальные финансы: теория и практика в России и в зарубежных с гранах: учеб. пособ., 2-е изд. перераб. и доп. / Н. Ермасова. – М: Высшие образование, 2008. – С. 47.
 
<<   ЗМІСТ   >>