Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Розрахунок планових показників доходів місцевих бюджетів

Відсутність науково обґрунтованих і законодавчо встановлених методик бюджетного планування не дає змогу максимально точно провести розрахунки дохідної частини місцевих бюджетів (рис. 7.1). Це призводить до викривлень показників доходів прийнятого бюджету та кінцевих результатів. У разі незначних розходжень, дефіцит ресурсів можна "перекрити" економією бюджетних коштів, одержанням позичок на покриття тимчасових касових розривів, використанням інших адміністративних заходів впливу. Значно гірше, коли невідповідність між плановими та фактичними показниками доходів призводить до зменшення видатків місцевих бюджетів.

Наслідки неточного розрахунку планових показників доходів місцевих бюджетів

Рис. 7.1. Наслідки неточного розрахунку планових показників доходів місцевих бюджетів

Розрахунок меншого обсягу доходів тягне за собою скорочення видатків на стадії складання проектів місцевих бюджетів і, тим самим, обмежує надання суспільних послуг. Якщо ж заплановано надмірні значення доходів, які буде забезпечити складно або не можливо, це вплине на процес виконання видаткової частини місцевих бюджетів через зменшення обсягів її складових. Таким чином, планування бюджетних доходів є однією з найважливіших функцій бюджетного менеджменту, від якого залежить реальність надходження коштів, своєчасність їх мобілізації та достатність для фінансування запланованих видатків (рис. 7.2).

Роль планування доходів місцевих бюджетів у системі бюджетного планування на місцевому рівні

Рис. 7.2. Роль планування доходів місцевих бюджетів у системі бюджетного планування на місцевому рівні

Планування доходів місцевих бюджетів – це особливий вид діяльності в системі вироблення та прийняття фінансових рішень усіма учасниками бюджетного процесу. Його ціль зводиться до фінансового забезпечення економічно обґрунтованих кількісних і якісних параметрів бюджетних завдань та перспективних програм соціально-економічного розвитку територій. Однак тінізація економіки, надмірна заполітизованість прийняття рішень у бюджетній сфері, недосконалість існуючих методів бюджетного планування – ось чи не найважливіші чинники невідповідності між плановими та фактичними показниками дохідної частини місцевих бюджетів.

Розрахунок планових показників доходів місцевих бюджетів включає три етапи. Суть першого полягає у визначенні очікуваного обсягу окремого джерела доходів, тобто здійснюється прогнозування обсягів доходів з урахуванням інфляції та валютного курсу. Тим самим забезпечується оцінка ресурсів і дуже важливо, щоб вона була максимально точною. На другому етапі проводиться розподіл надходжень за рівнями бюджетної системи (визначення частки (нормативів) розподілу між державним та місцевими бюджетами). Третій етап – розробка контрольних завдань по тому чи іншому джерелу бюджетних доходів.

Щоправда, низка вад в системі бюджетного планування деформують планові та фактичні показники бюджетних доходів. Одна із них – відстороненість органів державної фіскальної служби від процесу складання проектів місцевих бюджетів. На дані органи покладено обов'язок здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю надходження податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення обліку даних платежів у розрізі платників податків. Маючи велику статистичну базу платників податків, органи державної фіскальної служби не обмінюються інформацією з учасниками бюджетного процесу, мотивуючи це конфіденційністю даних.

Сама ж відсутність даних від "першоджерела" унеможливлює точний розрахунок планових значень доходів місцевих бюджетів. З точки зору працівників місцевих фінансових органів, це відбивається на відсутності бажання і відповідальності у формуванні та виконанні основних бюджетних показників. Вирішення даного питання залежить від політичної волі прийняти відповідні рішення та зобов'язати органи державної фіскальної служби забезпечувати виконання планових показників, які будуть розраховуватися за їх безпосередньої участі (в подальшому це утворить основу проекту місцевого бюджету на наступний рік).

По-друге, ні Міністерством фінансів України, ні місцевими фінансовими органами не розроблено повноцінної методики обрахунку очікуваних ресурсів місцевих бюджетів[1], що спотворює їх планові та фактичні значення. Підвищити ефективність бюджетного планування може застосування методу апроксимації[2] або його видів (інтерполяції, екстраполяції й інших). Зокрема, даний науковий підхід в практичній діяльності використовувало фінансове управління Кролевецької районної державної адміністрації. Незважаючи на вади, це дало змогу провести оцінку податку на доходи фізичних осіб як одного з найбільшого джерела доходів місцевих бюджетів.

Наукові методи частково використовувалися до 2015 року, коли в понятті бюджетоутворення на місцях розраховувався контрольний показник Міністерства фінансів України за доходами, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Розрахунок проводився за надісланим зверху "шаблоном" і деталізувався до окремої ланки бюджету (мав вигляд таблиці формату Excel, до якої заносились статистичні дані щодо обсягів доходів і кількості населення за три попередні роки). Такий підхід був прийнятним у разі сталих показниках економічного розвитку, а в умовах посилення кризи його ефективність знижувалась.

  • [1] Стосовно бюджетного процесу на місцевому рівні, Міністерством фінансів України розроблено тільки методики прогнозування надходжень податку на прибуток підприємств, акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) та із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції), плати за землю, податку на доходи фізичних осіб, ПДВ з вироблених в Україні товарів та і і ввезених на територію України товарів у розрізі Автономної Республіки Крим, областей, міс і Києва і Севастополя, обсягів відшкодування ПДВ.
  • [2] Метод заміни одного елемента на інший зі схожими якостями, але більш вигідний.
 
<<   ЗМІСТ   >>