Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Розрахунок планових видатків на охорону здоров'я

За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансується значна частка видатків на охорону здоров'я в Україні (до 80%). Частка цих видатків у сукупних видатках місцевих бюджетів найбільш значна у обласних бюджетах 30-40% (табл. 7.3). Видатки на охорону здоров'я органам місцевого самоврядування делегує держава і відповідно надає кошти для їх фінансового забезпечення у вигляді медичної субвенції. Однак при плануванні відповідних місцевих бюджетів цю субвенцію потрібно перерозподілити між закладами охорони здоров'я. Кошти медичної субвенції покривають лише поточні видатки. Обсяг коштів медичної субвенції визначається на основі формули, яка розробляється Міністерством охорони здоров'я України та затверджується Кабінетом Міністрів України[1] (Механізм та формулу розрахунку медичної субвенцій детальніше розглянуто у § 5.5). Місцеві ради можуть на етапі планування видатків відповідних місцевих бюджетів на охорону здоров'я передбачити більші обсяги коштів, ніж ті, що надійдуть у вигляді медичної субвенції, однак різницю доведеться покрити за рахунок власних надходжень. Отже, визначення остаточних обсягів видатків на охорону здоров'я та розподіл їх за напрямами використання здійснюються відповідними місцевими органами влади при плануванні місцевих бюджетів. Відповідні структурні підрозділи виконавчих органів місцевих рад отримують бюджетні запити від закладів охорони здоров'я та аналізують їх, зокрема щодо правильності представлених розрахунків.

Таблиця 7.3

Частка бюджетних витрат місцевих бюджетів на охорону здоров'я в сукупних бюджетних витратах за 2012 – 1 півріччя 2015 pp., %

Роки

Частка витрат місцевих бюджетів на охорону здоров'я в сукупних бюджетних витратах

Усього

Види бюджетів

Бюджет APK, обласні, міські (міст Києва та Севастополя) бюджети

Бюджети міст республіканського (APK), обласного значення

Районні бюджети

Бюджети міст районного значення

Селищні бюджети

Сільські бюджети

2012

20,04

30,68

16,54

18,00

0,02

1,56

0,56

2013

20,84

36,70

16,39

16,22

0,02

1,09

0,18

2014

19,62

34,57

14,65

15,52

0,03

0,27

0,07

1 пів. 2015

21,89

41,84

16,41

14,99

0,03

0,17

0,04

Планування видатків на заклади охорони здоров'я, що надають медичні послуги населенню за кошти місцевих бюджетів, здійснюється з використанням розрахункових грошових норми витрат і основних виробничих показників на базі оперативно-сітьових показників. Основними оперативно- сітьовими показниками для планування видатків лікарняних закладів (звичайних стаціонарів, стаціонарів денного перебування) та санаторно-курортних закладів є кількість ліжок, днів функціонування ліжка на рік, кількість днів перебування хворого в стаціонарі. Для планування видатків на амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та екстреної допомоги використовують такі показники, як кількість населення, яке обслуговує даний заклад, число відвідувань лікарів, кількість викликів тощо.

Видатки закладів охорони здоров'я згідно з економічною класифікацією видатків включають поточні видатки (оплата праці і нарахування на заробітну плату; використання товарів і послуг (предмети, матеріали, обладнання та інвентар; медикаменти та перев'язувальні матеріали; продукти харчування; оплата послуг, утому числі комунальних та енергоносіїв; видатки на відрядження; дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм); поточні трансферти (установам, організаціям); соціальне забезпечення (виплата пенсій і допомог)) та капітальні видатки (видатки на придбання основного капіталу (придбання обладнання і предметів довгострокового користування; капітальне будівництво (придбання); капітальний ремонт; реконструкцію та реставрацію; придбання землі та нематеріальних активів) та капітальні трансферти (підприємствам, установам, організаціям, органам державного управління інших рівнів).

Найбільше витрат в охороні здоров'я припадає на оплату праці працівників з нарахуваннями. Зокрема, за 1 півріччя 2015 р. ці витрати становили 65% поточних витрат місцевих бюджетів на охорону здоров'я. Фонд оплати праці в конкретному закладі охорони здоров'я визначаються виходячи із чисельності працівників (в межах норм), середньої заробітної плати працівника та нарахувань на заробітну плату.

Гранична чисельність працівників закладів охорони здоров'я визначається згідно з нормативами, визначеними наказом Міністерства охорони здоров'я України "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я" від 23 лютого 2000 р. № 33[2]. Для кожного закладу охорони здоров'я загальна чисельність працівників визначається окремо для медичного персоналу (лікарського, середнього, молодшого), адміністративного персоналу, спеціалістів в розрізі відділень і служб. При розрахунку посад лікарів, середнього та молодшого медичного персоналу для лікарняних і санаторно-курортних закладів враховують показники кількості ліжок, а для амбулаторно-поліклінічних закладів – кількість населення, яке прикріплене до даної поліклініки.

Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" від 05.10.2005 № 308/519 передбачено умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників[3].

Оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з посадового окладу, або залежно від виконання норм виробітку і відрядних розцінок з урахуванням підвищень, доплат та надбавок, передбачених чинним законодавством. Таким чином, при плануванні коштів на оплату праці працівників закладів охорони здоров'я враховують: посадові оклади усіх штатних працівників; надбавки і доплати, що носять обов'язковий характер; надбавки, що носять заохочувальний характер; премії, матеріальна допомога тощо. Заробітна плата працівника граничними розмірами не обмежується.

Щорічними Законами України "Про Державний бюджет" на відповідний рік встановлюються розміри мінімальної заробітної плати, яка використовується для обрахунку розміру заробітної плати працівників охорони здоров'я. Розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються професіоналам, фахівцям залежно від наявної кваліфікаційної категорії, а робітникам залежно від кваліфікаційного розряду у межах діапазону, визначеного для цих посад (професій) Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Посадові оклади працівників визначаються за тарифними розрядами і коефіцієнтами Єдиної тарифної сітки[4] за такими основними групами:

  • – керівні працівники;
  • – професіонали та фахівці;
  • – інші працівники.

Розмір посадового окладу (тарифної ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Схеми тарифних розрядів посад (професій) працівників закладів охорони здоров'я визначені у спільному наказі Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" 05.10.2005 № 308/519[5]

Працівникам закладів охорони здоров'я законодавством передбачається підвищення посадових окладів:

  • – за наявність кваліфікаційної категорії;
  • – за оперативне втручання;
  • – за диплом з відзнакою;
  • -за керування санітарним транспортом;
  • -у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці;
  • – інші підвищення посадових окладів (тарифних ставок).

Керівникам закладів охорони здоров'я, аптечних закладів та їх заступникам з числа лікарів та провізорів посадовий оклад, що відповідає тарифному розряду за групою з оплати праці, підвищується за наявності кваліфікаційної категорії за спеціальністю "організація та управління охороною здоров'я" або "організація та управління фармацією" у відсотках до тарифної ставки працівника І тарифного розряду, а саме:

  • а) керівникам та їх заступникам (лікарям, провізорам) – за спеціальностями "організація і управління охороною здоров'я" та "організація та управління фармацією", які мають:
    • – вищу кваліфікаційну категорію – на 44,9%;
    • – першу кваліфікаційну категорію – на 31,9%;
    • – другу кваліфікаційну категорію – на 24,1%;
  • б) керівникам із числа фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою та головним медичним сестрам, які мають:
    • – вищу кваліфікаційну категорію – на 28,3%;
    • – першу кваліфікаційну категорію – на 18,4%;
    • – другу кваліфікаційну категорію – на 8,7%.

Головним лікарям дільничних лікарень, лікарських амбулаторій та керівникам ЦМСЕ підвищення посадових окладів за наявність кваліфікаційної категорії проводиться за будь-якою лікарською спеціальністю. Керівникам структурних підрозділів (лікарям) посадовий оклад встановлюється з урахуванням кваліфікаційної категорії за умови, що спеціальність, за якою їм присвоєна кваліфікаційна категорія, відповідає профілю підрозділу, який вони очолюють, а завідувачам поліклінік, що є структурними підрозділами лікарень – за будь-якою лікарською спеціальністю, за якою надається амбулаторно-поліклінічна допомога. Іншим медичним та фармацевтичним працівникам посадовий оклад установлюється з урахуванням кваліфікаційної категорії за умови їх роботи за тією спеціальністю, за якою присвоєно кваліфікаційну категорію.

За оперативне втручання підвищення посадових окладів передбачається лікарям-хірургам усіх найменувань, лікарям-анестезіологам та лікарям-ендоскопістам у залежності від обсягу, складності й характеру їх праці при роботі, а саме:

  • – в амбулаторно-поліклінічному закладі (відділенні) – до 15% посадового окладу;
  • – в денному стаціонарі хірургічного профілю – до 25%;
  • – в стаціонарі – до 40%.

Лікарям усіх спеціальностей та провізорам, які отримали диплом з відзнакою після закінчення вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів, посадовий оклад, що визначений за тарифними розрядами, підвищується протягом 5 років на 5%.

Водіям санітарних автомобілів місячні тарифні ставки підвищуються на 20%. Перелік автомобілів, віднесених до санітарних, затверджується Міністерством охорони здоров'я України.

Працівникам закладів охорони здоров'я, які працюють у закладах та на посадах зі шкідливими і важкими умовами праці посадові оклади (тарифні ставки) можуть бути підвищені на 25% та 15% (детальніше див. додаток 3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" від. 05.10.2005 № 308/519[6]). Посадові оклади (тарифні ставки) працівників закладів охорони здоров'я (структурних підрозділів), які працюють з вірусом імунодефіциту людини, підвищуються на 60%, а посадові оклади (тарифні ставки) працівників закладів охорони здоров'я (структурних підрозділів), зайнятих оглядом та наданням медичної допомоги тим, хто постраждав у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС, підвищуються на 25%. Машиністам з прання та ремонту спецодягу тарифні ставки підвищуються на 20%. Однак конкретний перелік посад працівників, яким посадові оклади (тарифні ставки) підвищуються у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці, затверджується керівником закладу, установи за погодженням з профспілковим комітетом у залежності від функціональних обов'язків та обсягу роботи у шкідливих та важких умовах праці.

Законодавством працівникам закладів охорони здоров'я передбачаються доплати:

  • – за суміщення професій (посад), виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника та розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт;
  • – за роботу в нічний час;
  • – за науковий ступінь;
  • – інші доплати.

Медичним працівникам за суміщення професій (посад), виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника та розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт передбачаються відповідні доплати, а саме:

  • – професіоналам, фахівцям, технічним службовцям та робітникам, які виконують у тому ж самому закладі, установі поряд зі своєю основною роботою додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професії (посади) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника в розмірі до 50% посадового окладу за основною посадою.
  • – за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт провадяться у розмірі до 50% посадового окладу працівника. Зазначені доплати встановлюються працівникам за умови виконання ними роботи меншою чисельністю працівників, ніж за встановленими нормами (нормативами).
  • – керівникам закладів охорони здоров'я та їх заступникам дозволяється вести в закладах, установах, у штаті яких вони є, роботу за спеціальністю у межах робочого часу за основною посадою з виплатою їм до 25% посадового окладу лікаря відповідної спеціальності.

Працівникам (у т.ч. водіям санітарних автомобілів, які є в штаті автотранспортних підприємств та інших організацій), які залучаються до роботи в нічний час, здійснюється доплата в розмірі 35% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Нічним уважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Працівникам, зайнятим наданням екстреної, швидкої та невідкладної медичної допомоги (у тому числі водіям санітарних автомобілів швидкої, невідкладної медичної допомоги, які є в штаті автотранспортних підприємств та інших організацій), а також тим, хто працює у відділеннях (палатах) анестезіології та інтенсивної терапії, для новонароджених дітей, у пологових (акушерських) відділеннях провадиться доплата в розмірі 50% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Штатним працівникам закладів охорони здоров'я, яким присвоєно науковий ступінь, передбачено доплати, зокрема за науковий ступінь доктора наук у граничному розмірі 25% посадового окладу, а кандидата наук у граничному розмірі 15% посадового окладу. Однак зазначені доплати встановлюються тільки тим працівникам, діяльність яких за профілем (медична, фармацевтична, наукова тощо) збігається з наявним науковим ступенем. За наявності в працівників двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем.

Крім цього, працівникам закладів охорони здоров'я законодавством передбачаються надбавки:

  • – за тривалість безперервної роботи;
  • – за почесні звання;
  • – за знання та використання в роботі іноземної мови;
  • – за високі досягнення у праці, виконання особливо важливої роботи, складність, напруженість у роботі;
  • – інші надбавки.

Перелік посад, яким передбачено надбавки за тривалість безперервної роботи, досить обширний, а самі розміри надбавок можуть бути в межах 20-80% посадового окладу (детальніше див. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" від. 05.10.2005 № 308/519[7]).

Якщо працівникам присвоєно почесні звання і їх діяльність за профілем (медична, фармацевтична тощо) збігається з наявним почесним званням, то їм передбачено надбавки, а саме: за "заслужений" – 20% посадового окладу та за "народний" 40%.

За знання та використання в роботі іноземної мови працівникам передбачено надбавки:

  • – однієї європейської – 10% посадового окладу;
  • – однієї східної, угро-фінської або африканської – 15%;
  • – двох і більше мов – 25%.

За високі досягнення у праці, виконання особливо важливої роботи, складність, напруженість у роботі працівникам можуть установлюватись надбавки в розмірі до 50% посадового окладу. Також можуть бути і інші надбавки, зокрема робітникам, які мають III-VI кваліфікаційні розряди за професійну майстерність, водіям за класність тощо.

За особистий внесок в загальні результати роботи підрозділу, закладу наказами керівників визначається преміювання працівників в межах преміального фонду. Преміювання керівників закладів, установ та їх заступників здійснюється за рішенням органу вищого рівня. Керівники мають право надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік.

При плануванні нарахувань на заробітну плату в закладах охорони здоров'я визначають видатки на сплату єдиного соціального внеску, розмір якого становить 36,3%.

Не менш важливим у системі закладів охорони здоров'я є планування видатків на використання товарів і послуг. Планування цих видатків здійснюється з врахуванням умов роботи відповідного закладу охорони здоров'я, чинних норм видатків та цін на товари і послуги.

При плануванні видатків на придбання матеріалів, обладнання та інвентарю (у тому числі м'якого) використовують норми витрат на 1 ліжко у стаціонарах та на одну лікарську посаду у амбулаторно-поліклінічних установах. Плановий розмір цих видатків визначається з врахуванням наявності придатних до використання матеріалів, обладнання та інвентарю та потреби у них. Окремо планують видатки закладу охорони здоров'я, що пов'язані з утриманням транспортних засобів. Ці видатки включають в себе видатки на придбання паливно-мастильних та інших матеріалів.

У закладах охорони здоров'я є підстави для планування видатків на придбання медикаментів і перев'язувальних матеріалів (у тому числі тих, що видаються за пільговими рецептами). У лікувально-профілактичних, санаторно-курортних та закладах медико-соціального захисту (будинках дитини) ці видатки планують згідно з нормами на ліжко-день, а в амбулаторно-поліклінічних закладах згідно з кількістю відвідувань хворими лікарів та кількості громадян, що мають право на безоплатне або пільгове придбання ліків. Витрати на пільговий та безкоштовний відпуск медикаментів при амбулаторному лікуванні за рецептами лікарів згідно з чинним законодавством плануються виходячи з кількості громадян, що мають право на одержання пільг та середнього розміру витрат на одного хворого в розрахунку на рік.

Планування витрат на продукти харчування у закладах охорони здоров'я передбачає врахування потреби на 1 хворого набору продуктів з диференціацією за профілем відділень та цін на них. Видатки на харчування можуть визначатись і виходячи з грошової норми на харчування одного хворого вдень. Окремо проводять планування видатків на безкоштовне забезпечення молочними сумішами дітей віком до 2-х років на контингент дітей, визначений чинним законодавством.

Окремо планують видатки на оплату послуг (крім комунальних) та комунальних послуг. Видатки на оплату послуг (крім комунальних) включають витрати на транспортні послуги, оренду (у тому числі приміщень), оплату послуг з поточного ремонту та технічного обслуговування медичного обладнання та будівель, оплату послуг зв'язку тощо.

При планування видатків на використання товарів і послуг можуть враховуватись і інші видатки, зокрема на сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів, відрахування грошових коштів профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, на охорону праці, витрати на сплату зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності та ін.

Видатки на відрядження працівників закладів охорони здоров'я плануються відповідно до запланованої кількості відряджень на рік, кількості осіб та витрат на одне відрядження. Видатки на відрядження включають витрати, пов'язані з проїздом до місця відрядження і назад, проживанням, добовими витратами відрядженим працівникам та інші витрати. При плануванні видатків на відрядження за основу беруть дані за попередні роки.

Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв плануються на основі чинних норм і нормативів прямим розрахунком (на основі чинних тарифів та порядку розрахунку плати за певні послуги чи енергоносії), або виходячи із середніх фактичних витрат на одного працюючого в місяць, що склалися в у медичному закладі за попередній період.

Видатки на дослідження і розробки можуть включати:

  • – дослідження і розробки, окремі заходи розвитку з реалізації державних (регіональних) програм (наприклад протиепідемічні заходи);
  • – окремі заходи з реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку (наприклад витрати на оплату післядипломної підготовки (перепідготовки) кадрів, підвищення кваліфікації кадрів).

Окремою групою в закладах охорони здоров'я планують видатки на субсидії і поточні трансферти. До цих видатків належать видатки на надання субсидій, дотацій, поточних трансфертів юридичним особам, іншим бюджетам, допомоги та інших поточних трансфертів населенню. Для прикладу, видатки на поточні трансферти населенню можуть включати оплату путівки на оздоровлення, оплату пільг та ін. Інші поточні трансферти населенню для закладів охорони здоров'я можуть включати: оплату безоплатно наданих квартир і комунальних послуг (для медичних працівників, що проживають у сільській місцевості, виходячи з середньої вартості пільги на одного працівника на рік); витрати на пільгове зубопроотезування (для громадян, що мають право на одержання пільг, виходячи з середнього розміру витрат на одного хворого на рік); направлення на лікування за кордон хворих громадян України тощо.

Заклади охорони здоров'я можуть планувати капітальні видатки, а саме:

  • – на придбання обладнання і предметів довгострокового користування;
  • – на капітальне будівництво (придбання);
  • – на капітальний ремонт.

Планування видатків на придбання обладнання і предметів довгострокового користування передбачає видатки на придбання або створення власними силами основнихзасобів та окремих інших необоротних матеріальних активів. До основнихзасобів належать матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів, та вартість яких без податку на додану вартість перевищує 1000 гривень. Ці видатки включають витрати на товари тривалого користування, такі, як нерухомі основні засоби (житлові споруди, меблі, обладнання, прилади) та рухомі основні засоби (транспортні засоби). Видатки можуть плануватися виходячи з кількості обладнання, що планується придбати та вартості такого обладнання.

Видатки на капітальне будівництво плануються на підставі вартісних показників проектної документації, яка повинна бути розроблена та затверджена відповідно до вимог. Видатки на будівництво (придбання) нежитлових будівель та приміщень включають видатки на:

  • – придбання будівельних матеріалів;
  • – придбання обладнання, що підлягає встановленню (готові до встановлення будівельні конструкції і деталі);
  • – виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво;
  • – видатки на найм транспорту для виконання робіт з капітального будівництва.

Планування видатків на капітальний ремонт здійснюється з врахуванням кубатури приміщень та розрахункової норми витрат на один кубічний метр.

Видатки на реконструкцію та реставрацію нежитлових будівель та приміщень плануються на реставрацію пам'яток культури, історії, архітектури.

  • [1] Див. Постанова Кабінету Міністрів України "Про ствердження формули розподілу обсягу медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам" від 19 серпня 2015 р. № 618 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/618-2015-%D0%BF.
  • [2] Див. Наказ Міністерства охорони здоров'я України "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я" від 25 лютого 2000 р. № 55 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://moz.gov.ua/ua/portal/dn20000225 55n.html.
  • [3] Див. Наказ Міністерства праці га соціальної політики України га Міністерства охорони здоров'я України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я га установ соціального захисту населення" від 05.10.2005 № 508/519 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1209-05.
  • [4] Див. Постанова Кабінету Міністрів України "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів га організацій окремих галузей бюджетної сфери" від 50 серпня 2002 р. № 1298 [Електронний ресурс]. Режим доступу: zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1298-2002-%D0%BF.
  • [5] Див. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України га Міністерства охорони здоров'я України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціальної о захисту населення" від. 05.10.2005 № 308/519 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1209-05.
  • [6] Див. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України га Міністерства охорони здоров'я України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціальної о захисту населення" від. 05.10.2005 № 308/519 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1209-05.
  • [7] Див. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я га установ соціального захисту населення" від. 05.10.2005 № 308/519 [Електронний ресурс]. Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1209-05.
 
<<   ЗМІСТ   >>