Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Корупційні ризики в управлінні фінансами територіальної громади

  • 10.1. Основні негативні наслідки поширення корупції на формування та використання ресурсів територіальної громади.
  • 10.2. Наявні корупційні ризики при наданні земельних ділянок та шляхи їх зменшення.
  • 10.3. Поширення корупції у сфері надрокористування та напрямки мінімізації.
  • 10.4. Корупційні механізми у сфері управління комунальним майном.
  • 10.5. Прояви корупції у процесі закупівель товарів, робіт і послуг у сфері місцевих фінансів.
  • 10.6. Профілактика та покарання за корупційні діяння службових і посадових осіб органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів управління місцевими фінансами.

Основні негативні наслідки поширення корупції на формування та використання ресурсів територіальної громади

Серед найбільших проблем сучасного етапу розвитку України є корупція. В офіційних документах керівництва нашої держави визнано, що корупція в Україні набула ознак системного явища, яке поширює свій негативний вплив на всі сфери суспільного життя, все глибше укорінюючись у повсякденному житті як основний, швидкий та найдієвіший протиправний засіб вирішення питань, досягнення певних цілей. Масштаби поширення корупції загрожують національній безпеці України.[1]

Оцінка міжнародних інституцій масштабів явища корупції в Україні ще більш негативна. Оприлюднені Transparency International результати Індексу сприйняття корупції 2014 засвідчили, що Україна через рік після революції Гідності залишається серед тотально корумпованих держав світу (посідаючи 142 місце з 175 досліджуваних держав) – вона піднялася лише на одну позицію у рейтингу, так і не подолавши межу "корупційної ганьби". За даними щорічного порівняльного дослідження стану справ у посткомуністичних країнах Європи та Азії "Нації у Транзиті" від Freedom House, у 2014 р. погіршився рейтинг України стосовно рівня корупції, який становить 6,25 бала з 7 можливих (де "1" – найкращий показник, "7" – найгірший)[2].

Поняття корупції є доволі багатогранним і його трактування можливе в різних площинах. В загальносоціальному розумінні до корупції відносяться будь-які форми нелегітимного використання службового становища в особистих цілях. В антикорупційному законодавстві дається правове визначення корупції, на основі якого формулюються похідні законодавчі терміни. Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" передбачено таке визначення: корупція – використання особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.

Сфера управління фінансами територіальних громад не позбавлена корупції. Ухвалення рішень стосовно формування чи використання ресурсів безпосередньо визначає рух значних грошових ресурсів. Суспільне сприйняття корупції та недосконалість застосування заходів щодо недопущення та усунення цього явища призводить до з'яви значних корупційних ризиків. Неспроможність своєчасно ідентифікувати наявні ризики та вижити ризики для їх нейтралізації спричиняє значні негативні наслідки для соціальної сфери та національної економіки.

Найважливішими негативними наслідками явища корупції у сфері місцевих фінансів для соціально-економічного розвитку країни, на нашу думку, є:

  • – порушення соціальної справедливості в країні;
  • – втрата ресурсів місцевих бюджетів;
  • – зниження обсягу та погіршення якості суспільних послуг, зростання їх вартості;
  • – зростання та викривлення фіскального тиску на економічні суб'єкти;
  • – демотивація платників податків до добросовісного ставлення до своїх обов'язків;
  • – погіршення фінансової дисципліни в суб'єктах бюджетного процесу, їхня деморалізація;
  • – доларизація національної економіки;
  • – погіршення конкурентоспроможності національної економіки;
  • – порушення принципів формування та функціонування інститутів влади;
  • – руйнування демократичних засад функціонування суб'єктів управління фінансами територіальних громад;
  • – підрив довіри громадян до інститутів влади, що знижує її рівень легітимності;
  • – завдання шкоди суспільній моралі[3].

З огляду на зазначене, передумовою ефективного управління фінансами територіальних громад є інтенсивна боротьба з корупцією. Для цього доцільно насамперед підвищити контроль за управлінням комунальною власністю та формуванням і використанням місцевих бюджетів із боку як органів державного фінансового контролю, так і територіальних громад. Важливе значення при цьому має розвиток мотивів у територіальної громади до розширення фінансових ресурсів та залучення громадськості до управління бюджетом. Лише в такому разі можна очікувати відчутних позитивних ефектів від розширення фінансових повноважень органів місцевого самоврядування. Це дасть змогу убезпечити суспільство від розкрадання, привласнення та неефективного управління суспільними ресурсами. В протилежному випадку користь від збільшення коштів у їхньому розпорядженні матиме виключно верхівка місцевої влади, а мешканці населених пунктів не отримуватимуть очікуваних вигід.

  • [1] Указ Президента України "Про національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки" : Електронний ресурс : [Режим доступу] : zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1001/2011/print1434006145131901.
  • [2] Аналітична доповідь до щорічного послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє га зовнішнє становище України в 2015 році". – К.: НІСД, 2015. – С. 161.
  • [3] Аналітична доповідь до щорічного послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році". – К.: НІСД, 2015. С. 157-158.
 
<<   ЗМІСТ   >>