Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Особливості адміністративно-правової діяльності окремих підрозділів державної служби охорони

Організація охорони особливо важливих об'єктів ДСО здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. №615[1], в якій вказано перелік об'єктів, що підпадають під охорону. До нього належать 21 тип різних об'єктів, а саме:

  • – будинки, в яких розміщуються центральні органи виконавчої влади (крім Державної фінансової інспекції, держпідприємств, а також центральних органів виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями) – у межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті на їх утримання;
  • – Національна телекомпанія, Національна радіокомпанія, державні телевізійні центри, будинки радіомовлення та звукозапису;
  • – державні архіви та їх сховища;
  • – державні музеї, картинні галереї, історико-культурні заповідники, інші важливі об'єкти культури, де зберігаються історичні та культурні цінності загальнодержавного значення;
  • – Українська фондова біржа та її філії;
  • – державні підприємства ювелірної промисловості;
  • – інспекції пробірного нагляду;
  • – бази, склади благородних металів, дорогоцінного каміння та виробів із нього;
  • – підприємства, що виробляють цінні державні папери;
  • – об'єкти водопостачання населених пунктів із резервуарами питної води;
  • – центральні й обласні аптечні склади;
  • – склади мобілізаційного резерву;
  • – підприємства, спеціалізовані цехи й дільниці, що виробляють вогнепальну спортивно-мисливську зброю, спеціальні засоби, заряджені речовинами сльозогінної та подразнюючої дії, засоби активної оборони, вибухові речовини та об'єкти їх зберігання;
  • – пункти поховання радіоактивних відходів;
  • – об'єкти, розташовані в зоні безумовного відселення та відчуження;
  • – психіатричні лікарні з посиленим наглядом;
  • – спеціальні відділення лікарень, призначені для проведення судово-психіатричної експертизи осіб, які перебувають під вартою;
  • – державні універсальні магазини із щоденною виручкою в сумі понад 5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати, їх склади, центральні каси;
  • – бази, склади та інші державні об'єкти зберігання матеріальних цінностей на суму понад 20 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;
  • – особливо важливі мости на залізничних магістралях і автомагістралях державного значення;
  • – Національний виставочний центр при Кабінеті Міністрів України (м. Київ);
  • – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (м. Київ);
  • – Український та регіональні центри оцінювання якос

ті освіти, їх об'єкти, пункти тестування, а також місця проведення та перевірки результатів зовнішнього незалежного оцінювання;

  • – національний спортивний комплекс "Олімпійський";
  • – Будинки та приміщення, в яких розміщуються органи влади Автономної Республіки Крим;
  • – клінічна лікарня "Феофанія" Державного управління справами;
  • – Київська міська рада, виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (м. Київ)[2].

Охорона пам'яток Музейного фонду України, історичних та культурних цінностей загальнодержавного значення, які зберігаються в державних музеях, історико-культурних заповідниках, на інших важливих об'єктах культури, незалежно від їх виду, форм власності та відомчого підпорядкування здійснюється міліцейськими, воєнізованими, сторожовими, спеціалізованими підрозділами ДСО, а також за допомогою пунктів централізованої охорони цих підрозділів. Охорона музеїв підрозділами ДСО здійснюється на підставі укладених двосторонніх договорів. Методикою визначення розмірів цін на послуги з охорони об'єктів, які підлягають обов'язковій охороні підрозділами ДСО, передбачено, що підставою для надання конкретного виду платних послуг з охорони об'єктів, майна та гарантування особистої безпеки фізичних осіб, що надаються підрозділами Державної служби охорони при МВС України, є договір з юридичною або фізичною особою, у якому визначаються порядок надання послуги, зобов'язання сторін, розмір та терміни оплати за надану послугу[3].

В охороні об'єкта беруть участь пульти централізованої охорони, які мають таку структуру:

  • – начальник пульту;
  • – черговий пульту;
  • – група затримання;
  • – інженерно-технічний персонал;

Організація служби охоплює такі основні елементи:

  • – розстановка та ефективне використання сил та засобів підрозділу;
  • – кількість міліціонерів в групах затримання не може бути менше 3-х чоловік;
  • – час доїзду до місця спрацювання не більше 3-х хвилин;
  • – проведення інструктажів та розводів нарядів груп затримання перед кожною зміною;
  • – забезпечення ефективного контролю за несенням служби особовим складом;
  • – облік та оцінка результатів несення служби особовим складом за відпрацьовану зміну
[4].

Вид охорони при її організації (міліцейська, воєнізована, сторожова, за допомогою спеціалізованих пунктів централізованої охорони та ін.) ДСО визначає самостійно на підставі Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ за погодженням із власниками майна або уповноваженими ними органами та громадянами.

Керівники підприємств, установ, організацій та інших відомств, об'єкти яких піддягають обов'язковій охороні підрозділами міліції, не пізніше 5 січня поточного року надають із метою узгодження до МВС України, ГУМВС, УМВС перелік об'єктів, охорону яких має бути здійснено у наступному році.

Відповідно до вказаного переліку упродовж місяця проводиться перевірка об'єктів відомчою комісією, яка складається з представників міліції охорони при МВС України, міськвиконкомів, пожежного нагляду. Комісія визначає можливість прийому об'єкта під охорону, необхідну чисельність особового складу, систему організації охорони та заходи щодо обладнання об'єкта відповідно до вимог нормативних актів. За наслідками перевірки комісією складається акт, який затверджується керівниками міліції охорони та об'єкта охорони. Якщо в процесі перевірки об'єкта виникають спірні питання, вони розглядаються особами, які затвердили акт.

Відносини підрозділів ДСО з юридичними особами та громадянами у зв'язку з наданням послуг з охорони та безпеки, відповідальність, права та обов'язки сторін визначаються угодами[5].

Для виконання спеціальних функцій, що вимагають спеціальної підготовки, у структурі підрозділів Державної служби охорони утворюються спеціальні підрозділи. Відтак із метою забезпечення надійного захисту перевезень грошей, цінних вантажів та інших видів майна юридичних осіб, громадян у системі Державної служби охорони при МВС утворено спеціальні підрозділи міліції охорони "Титан", який є частиною служби охорони. Структура підрозділів "Титан" та їх чисельність залежать від специфіки договорів, термінів і стабільності договірних відносин, коштів на охорону і забезпечення самоокупності підрозділу[6].

Відповідно до Наказ МВС України від 25 листопада 2003 р. № 1432 "Про затвердження Інструкції про організацію службової діяльності спеціальних підрозділів міліції охорони "Титан"", наряди підрозділів "Титан" поділяються:

  • – за складом на: міліцейські, цивільні, змішані (кількісний склад нарядів визначається командуванням підрозділів за погодженням із замовником);
  • – за способом несення служби на: пости (закриті, відкриті), маршрути, мобільні наряди, караули[7].

Забезпечення заходів безпеки особи відбувається на договірній основі. Укладання договорів про охорону уповноваженої особи з цінними паперами та про охорону делегації, про охорону вантажу, здійснення інкасації, супроводження грошових коштів, про охорону стаціонарного об'єкта та інше проводиться відповідно до законодавства.

Заходи безпеки особи здійснюються працівниками підрозділів "Титан", які пройшли навчання та мають необхідну професійну підготовку і відповідну кваліфікацію (охоронника, охоронця тощо).

Заходи безпеки особи здійснюються шляхом особистого безпосереднього застосування тактичних прийомів, засобів та методів охорони з метою попередження і припинення злочинів та інших правопорушень щодо особи, яка охороняється.

Заходи безпеки особи здійснюються комплексно, шляхом постійної присутності фізичної охорони і з використанням технічних засобів безпеки та охорони.

Під час здійснення заходів безпеки особи наряди підрозділів "Титан" озброюються табельною вогнепальною зброєю, а за необхідності автоматичною зброєю, забезпечуються засобами зв'язку, індивідуального захисту та активної оборони. Вид зброї визначається безпосередньо командиром підрозділу "Титан", з огляду на конкретні умови оперативної обстановки, а форма одягу – за узгодженням з особою залежно від специфіки завдань. У процесі несення служби з автоматичною зброєю працівник наряду підрозділу "Титан" в обов'язковому порядку повинен бути вдягнений у формений одяг[8].

Працівники підрозділів "Титан" не можуть залучатися до виконання завдань, що не належать до компетенції Державної служби охорони (розкриття злочинів у складі підрозділів карного розшуку, участь в оперативно-слідчих групах, реагування на сімейно-побутові конфлікти, конвоювання заарештованих, кураторство територіальних органів внутрішніх справ, чергування в їх чергових частинах тощо).

Виконуючи покладені на них завдання, підрозділи "Титан" у встановленому порядку взаємодіють із галузевими службами ОВС, а саме: Держаною автомобільною інспекцією, міліцією громадської безпеки, черговими частинами органів та підрозділів внутрішніх справ, юридичними організаціями, що здійснюють страхову діяльність, із питань, віднесених до їх компетенції та іншими державними інституціями[9].

Існують такі види воєнізованих підрозділів: загони, команди, групи, відділення, що належать до складу відділень, відділів ДСО. Для охорони об'єктів силами сторожових підрозділів у відділах (відділеннях) ДСО утворюються дільниці та сторожові підрозділи охорони окремих об'єктів. Для здійснення керівництва сторожовими дільницями, які створюються залежно від характеру об'єктів, компактності їх дислокації та оснащення їх засобами охоронної та охоронно-пожежної сигналізації з чисельністю контролерів та сторожів від 30 до 45 чоловік, призначаються молодші інспектори охорони[10].

За домовленістю з власником охоронних об'єктів або майна для забезпечення якіснішої охорони цінностей та громадського порядку у відділах (відділеннях) ДСО можуть утворюватися спеціалізовані воєнізовані та сторожові підрозділи. Співробітникам спецпідрозділів під час виконання службових обов'язків надається право застосовувати вогнепальну зброю та спеціальні засоби. Особовий склад спецпідрозділів має встановлену форму одягу та пізнавальні знаки.

Основними напрямами діяльності спецпідрозділів є охорона матеріальних цінностей, супроводження цінних паперів, вантажів, грошей, виробів із дорогоцінних металів та каменів, отруйних та наркотичних речовин, охорона фізичних осіб, забезпечення громадського порядку на об'єктах охорони. До складу цих підрозділів за погодженням із власником у необхідних випадках вводяться атестовані посади старших та молодших інспекторів охорони за рахунок коштів, що надходять за договорами[11].

Воєнізовані та сторожові підрозділи комплектуються особами віком від 18 до 60 років, які відповідають посадовим вимогам до працівників охорони. До спецпідрозділів приймаються зазвичай особи чоловічої статі віком від 20 до 50 років. Особи, що були засуджені за корисливі злочини, а також звільнені зі служби у Збройних силах і правоохоронних органах за проступки, які компрометують звання працівника цих органів, на роботу не приймаються. На працівників цих підрозділів поширюється загальне законодавство про працю та державне соціальне страхування. Охорона об'єктів, відокремлених приміщень силами воєнізованих та сторожових підрозділів забезпечується залежно від їх дислокації, технічної укріпленості, оснащеності засобами охоронної сигналізації шляхом встановлення стаціонарних і обхідних постів із застосуванням службових собак.

Із метою збереження довірених матеріальних цінностей, недопущення безконтрольного проходу (проїзду) на територію об'єкта, вивезення (винесення) зазначених цінностей, а також дотримання протипожежної і протиаварійної безпеки встановлюється перепускний режим. Його встановлює власник підприємства, установи чи організації шляхом видання відповідного наказу. Інструкція про організацію перепускного режиму затверджується керівником підприємства і узгоджується з начальником відділу (відділення) охорони.

Перепускний режим може запроваджуватися у всьому об'єкті й окремо в його корпусах, приміщеннях, цехах, відділах, лабораторіях, сховищах, інших спеціальних приміщеннях. Його здійснення покладається на працівників охорони. З урахуванням специфіки та відповідно до встановленого трудового розпорядку вводяться визначені форми перепусток (постійні, тимчасові, одноразові, індивідуальні, групові, матеріальні), організовуються бюро перепусток[12].

Безперервний розвиток діяльності Державної служби охорони вимагає високого рівня організації процесу правового регулювання службових відносин. Ефективність організаційно-правового забезпечення діяльності її підрозділів у напрямі попередження та припинення правопорушень має визначатися повнотою і внутрішньою узгодженістю правових норм в аспекті спрямованості на соціально-політичну та економічну обстановку в Україні.

Сьогодні з урахуванням збільшення мережі недержавних охоронних організацій, що надають комплекс охоронних послуг, спостерігається повільна тенденція зменшення присутності на охоронному ринку держави Державної служби охорони при МВС України. Результатом окреслених проблем є потреба в поверненні авторитету служби з обов'язковим налагодженням ефективної взаємодії МВС України з недержавними охоронними організаціями. Національне законодавство, що регулює діяльність органів внутрішніх справ, залишає поза увагою існування в Україні недержавних охоронних організацій, не врегульовує питання взаємодії Державної служби охорони при МВС України з недержавними охоронними організаціями у сфері попередження та припинення правопорушень.

Основними перешкодами на шляху встановлення ефективного та взаємовигідного співробітництва залишається:

  • – відсутність належної нормативно-правової бази;
  • – непристосованість підрозділів Державної служби охорони при МВС України до взаємодії із недержавними охоронними організаціями на взаємовигідній платній основі;
  • – психологічна установка на відмову у співробітництві з боку працівників міліції та працівників недержавних охоронних організацій[13].

  • [1] Положення про Державну службу охорони при МВС України: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/615-93-%D0%BF.
  • [2] Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: методичні матеріали для курсантів / Η. І. Дідик, С. С. Єсімов, Д. І. Иосифович, М. В. Ковалів, Я. М. Когут. – Львів: ЛьДУВС, 2010. – С. 96-97.
  • [3] Діяльність підрозділів міліції громадської безпеки: навчальне видання: курс лекцій. – Івано-Франківськ: ПЮІ ЛьвДУВС, 2007. – С. 341.
  • [4] Адміністративна діяльність: навчальний посібник / за заг.ред. д.ю.н.

    О. І. Остапенка. – Львів: ЛьвДУВС, 2006. – С. 154.

  • [5] Діяльність підрозділів міліції громадської безпеки: курс лекцій. – Івано-Франківськ: ПЮІ ЛьвДУВС, 2007. – С.341.
  • [6] Адміністративна діяльність. Частина особлива: підручник / за заг. ред. О. М. Бандурки. – X.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, "Еспада", 2000. – С. 159.
  • [7] Про затвердження Інструкції про організацію службової діяльності спеціальних підрозділів міліції охорони "Титан": Наказ МВС України від 25 листопада 2003 р. № 1432 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 3. – Ст. 103.
  • [8] Адміністративна діяльність: навчальний посібник // за заг. ред. д.ю.н. О. І. Остапенка. – Львів: ЛьвДУВС, 2008 р. – С. 256.
  • [9] Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Особлива частина: навчальний посібник / Т. П. Мінка, О. М. Обушенко, Д. Г. Заброда та ін.; за заг. ред. С. М. Алфьорова. – X.: Право, 2013. – С. 137.
  • [10] Діяльність підрозділів міліції громадської безпеки: курс лекцій. – Івано-Франківськ: ПЮІ ЛьвДУВС, 2007. – С. 345-346.
  • [11] Адміністративна діяльність міліції: підручник / за заг. ред. О. М. Бандурки. – X.: Вид-во нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – С. 401.
  • [12] Діяльність підрозділів міліції громадської безпеки: курс лекцій. – Івано-Франківськ: ГІЮІ ЛьвДУВС, 2007. – С. 346.
  • [13] Шаповал В. І. Організаційно-правові основи діяльності державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України щодо попередження та припинення правопорушень: автореф, дис. на здоб. наук. ступ, канд. юрид, наук: спец. 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" / В. І. Шаповал. – К., 2005. – С. 3.
 
<<   ЗМІСТ   >>