Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Адміністративна діяльність ОВС щодо забезпечення правил дозвільної системи

Поняття дозвільної системи та її правове регулювання

Значні зміни, що відбуваються у багатьох сферах політичного та соціально-економічного життя українського суспільства, взаємопов'язані із забезпеченням безпеки особистості, суспільства і держави, створенням необхідних умов реалізації конституційних прав і свобод громадян у різних сферах суспільного життя. Процеси демократизації суспільства і держави в Україні, рівність різних форм власності стали підставою для підприємницької активності фізичних та юридичних осіб, здійснення окремих видів діяльності, виробництв, робіт та послуг, які пов'язані з використанням потенційно небезпечних технологій, предметів та речовин. За таких обставин особливої актуальності набуває питання створення ефективної системи контролю з боку держави за використанням предметів, речовин, матеріалів, здійсненням окремих видів діяльності, виробництв, робіт, які становлять підвищену суспільну небезпеку.

Важливе місце в охороні громадського порядку та громадської безпеки займає дозвільна система, що передбачає обов'язкове отримання дозволів на здійснення певної підприємницької діяльності установами та організаціями, а також окремими громадянами. Це організаційно-правова діяльність, яка здійснюється державою з метою забезпечення своїх економічних і соціально-політичних інтересів для створення необхідних умов нормальної діяльності державних та громадських організацій, дотримання законності, охорони власності та забезпечення громадської безпеки. З цією метою держава закріплює в законодавчих та інших нормативних актах певний порядок суспільних відносин, забезпечення якого покладається на органи виконавчої влади, зокрема на органи внутрішніх справ. Зміст дозвільної системи пояснюється не тільки наявністю встановленого порядку, а також і тим, що цей порядок необхідно забезпечити певними правовими засобами і дотримуватися всім учасникам зазначених правовідносин, а це, як правило, передбачає здійснення функцій контролю та нагляду з боку органів виконавчої влади, яким надано право видавати відповідні дозволи.

Питанням дослідження дозвільних проваджень, особливо впродовж останніх років, присвячено значну кількість наукових розвідок та публікацій[1].

Необхідність забезпечення порядку і безпеки в суспільстві обумовлює актуальність і важливість глибокого комплексного дослідження проблемних питань дозвільної системи: її сутності і значення, виникнення і розвитку, предметів і об'єктів, діяльності різних державних органів щодо її здійснення, удосконалення законодавчої бази, яка стосується питань організаційно-правових і процедурних основ її функціонування.

Дозвільна система є важливим засобом забезпечення громадського порядку і громадської безпеки в країні, боротьби із злочинністю та іншими правопорушеннями. Як специфічний вид виконавчо-розпорядчої діяльності дозвільна система безпосередньо виявляється у різних формах і здійснюється багатьма органами державної виконавчої влади. Кожен з таких органів у межах своєї компетенції наділяється правом застосовувати ті чи інші форми і методи державного управління для впровадження в життя приписів норм, які її утворюють.

Водночас є багато проблем, що виникають у процесі здійснення діяльності із забезпечення функціонування дозвільної системи, яку, як правило, прийнято розглядати в двох аспектах – широкому і вузькому[2]. В широкому розумінні йдеться про особливий порядок вчинення різними суб'єктами будь-яких дій, на що потрібно одержати спеціальний дозвіл. Правом давати дозволи на здійснення певних дій користуються різні органи державного управління (Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство інфраструктури України, Міністерство екології та природних ресурсів України та інші). Дозвільна система у вузькому розумінні поширюється тільки на об'єкти, зазначені в "Положенні про дозвільну систему"[3]. На органи внутрішніх справ (міліцію) покладається, зокрема, здійснення дозвільної системи на такі предмети, матеріали, об'єкти, безконтрольне володіння і користування якими може завдати шкоди громадському порядку, особистій безпеці громадян, може бути використано із злочинною чи іншою протиправною метою.

В. А. Гуменюк визначає дозвільну систему в широкому розумінні як об'єктивно існуючу і наділену певними якісними характеристиками сукупність правових відносин, які виникають між фізичними і юридичними особами, з одного боку, а також суб'єктами державного управління й іншими контрагентами – з іншого, і спрямовані на реалізацію суб'єктивних прав з приводу здійснення щодо дозволених законом дій стосовно предметів, утворень чи процесів у природі або суспільстві, неврегульоване використання або функціонування яких може завдати шкоди державним або суспільним інтересам[4].

На думку О. В. Харитонова, дозвільна система складається з певної сукупності елементів (основних та додаткових), які дають змогу визначити її (у широкому розумінні) як сукупність правовідносин, що виникають з метою забезпечення суспільної безпеки між органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, уповноваженими видавати дозволи з одного боку (дозволитель), а також фізичними або юридичними особами – з іншого (заявник), щодо можливості здійснення останніми дій, спрямованих на придбання в особливому порядку певних прав або повноважень заявником, з приводу користування такими речовинами, матеріалами, предметами, або зайняття видами діяльності, які можуть бути небезпечні для життя і здоров'я людини, загрожувати державним інтересам, з подальшим здійсненням контролю і нагляду з боку дозволителя за дотриманням встановлених правил, а також притягненням винних (за наявності підстав) до встановленої законом відповідальності. Дозвільна система у вузькому розумінні охоплює всі окреслені елементи, однак дія її поширюється тільки на обмежене коло речей, речовини і предмети матеріального світу, які становлять потенційну небезпеку[5].

Підтвердженням того, що дозвільну систему можна розглядати у двох аспектах – широкому та вузькому, також слугують дослідження А. Т. Комзюка[6], С. Д. Подлінєва[7], Д. М. Бахраха[8], Д. С. Чурікова[9] та ін.

Відповідно до "Положення про дозвільну систему", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576, дозвільна система – це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку та використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Призначення дозвільної системи:

  • – попередження порушень правил придбання, зберігання, обліку, перевезення, використання та знищення предметів і речовин, на які встановлений особливий режим користування;
  • – попередження використання підконтрольних об'єктів і предметів не за призначенням і зі злочинних цілях;
  • – перешкоджання викрадення, втрат і загублення предметів і речовин, на які встановлена дозвільна система;
  • – застосування до порушників порядку і правил дозвільної системи передбачених законом заходів адміністративно- правового впливу;
  • – здійснення взаємодії з іншими відомствами у сфері наведення належного порядку на об'єктах дозвільної системи.

До предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначені патрони, вибухові матеріали та речовини, сильнодіючі отруйні речовини І – II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань І – II групи патогенності та токсини, сховища, склади та бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири та стрільбища, мисливсько- спортивні стенди, а також підприємства та майстерні з виготовлення і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин та працюють зі збудниками інфекційних захворювань І – II групи патогенності і токсинами.

Цей перелік розмежовується на об'єкти та предмети дозвільної системи. Зокрема:

  • – 1-ша група (до предметів, матеріалів та речовин відносяться) – вогнепальна зброя та бойові припаси до неї, холодна зброя, вибухові матеріали, сильнодіючі отруйні речовини 1-2 класу безпечності, збудники інфекційних захворювань 1- 2 групи патогенності та токсичності.
  • – 2-га група (до об'єктів відносяться) – сховища, склади, бази, стрілецькі тири і стрільбища, мисливські та спортивні стенди, підприємства і майстерні з виготовлення і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин і лабораторії, що проводять аналіз цих засобів і речовин тощо.

Дозвільна система, що здійснюється органами внутрішніх справ, поширюється на бойову нарізну військових зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, охолощену, нейтралізовану, несучасну, спортивну, мисливську вогнепальну зброю, бойові припаси до зброї, основні частини зброї, пневматичну зброю, пристрої та патрони до них, холодну зброю (арбалети, мисливські ножі, катани, шаблі, шашки, мечі, палаші, ятагани, фінські ножі, кортики, кинджали, штики, штик-ножі, які не перебувають на озброєнні військових формувань), що належать підприємствам, установам, організаціям, суб'єктам господарювання та громадянам.[10]

Вогнепальною вважається зброя, яка призначена для ураження цілей снарядами, що одержують спрямований рух у стволі (за допомогою сили тиску газів, які утворюються в результаті згоряння метального заряду) та мають достатню кінетичну енергію для ураження цілі, що знаходиться на визначеній відстані.

До бойової вогнепальної зброї належить вогнепальна зброя, призначена для ураження людини та (або) техніки. До бойової зброї не належить старовинна зброя та її моделі, які виготовлені до 1899 року включно.

До несучасної стрілецької зброї належить вогнепальна і холодна зброя, яка знята з озброєння армії та виробництва і для якої серійно не випускаються боєприпаси; або знята з озброєння зброя і яка існує в одиничних екземплярах; або виготовлена спеціально для виставок (експонування) в одиничних екземплярах.

До охолощеної зброї належать пристрої, виготовлені шляхом спеціального пристосування конструкції стрілецької вогнепальної зброї до стрільби лише холостими патронами, з яких неможливо зробити постріл снарядом, що має достатню вражаючу здатність.

Призначена для використання на кінозйомках, під час проведення театралізованих, костюмованих та інших культурних заходів.

Охолощена зброя повинна бути приведена на заводах- виготовлювачах чи в майстернях з ремонту зброї у стан, придатний для стрільби тільки холостими патронами, що підтверджується відповідним висновком.

Нейтралізована зброя – стрілецька зброя будь-якої моделі, яка з дотриманням вимог відповідних стандартів або технічних умов спеціально приведена на заводах-виробниках чи у спеціалізованих майстернях з ремонту зброї в непридатний для стрільби стан.

Кожна одиниця нейтралізованої зброї повинна мати відповідний висновок про незворотне приведення її в непридатний для проведення пострілів стан та віднесення її до певного виду нейтралізованої зброї.

На кожну одиницю нейтралізованої зброї наносять серійний номер та абревіатуру виду нейтралізованої зброї.

Нейтралізована зброя залежно від її призначення класифікується так:

  • учбова зброя – зброя, яка спеціально приведена в непридатний для стрільби стан, призначена для навчання правилам поводження зі зброєю (розбирання та складання, заряджання та розряджання, виконання стройових прийомів зі зброєю) (абревіатура виду – УЧ);
  • учбово-розрізна зброя – зброя, яка спеціально приведена в непридатний для стрільби стан, основні деталі якої мають спеціально виконані вирізи, призначені для забезпечення наочності при вивченні порядку взаємодії деталей і вузлів (абревіатура виду – УЧР);
  • музейна зброя – зброя, яка спеціально приведена в непридатний для стрільби стан та призначена виключно для експонування в музеях (абревіатура виду – МУЗ);
  • – макети зброї масогабаритні – конструктивно подібні до вогнепальної зброї вироби, призначені для колекціонування та експонування фізичними і юридичними особами, які спеціально виготовлені з вогнепальної стрілецької зброї шляхом внесення до конструкції її основних частин та механізмів змін, що виключають здійснення пострілу (абревіатура виду – ММГ).

Спортивна зброя – вогнепальна, пневматична або холодна зброя, призначена для ураження цілей під час спортивних тренувань і змагань, що відповідає правилам спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій відповідних всеукраїнських спортивних федерацій та правил спортивних змагань відповідної міжнародної спортивної федерації.

Кожна одиниця спортивної зброї повинна бути сертифікована в установленому порядку та відповідати вимогам ГСТУ 78-41-002-97.

Мисливська вогнепальна зброя – вогнепальна зброя, призначена для ураження тварин і птахів під час полювання.

До мисливської вогнепальної зброї належать: мисливські гвинтівки, карабіни та штуцери, гладкоствольні рушниці, гладкоствольні рушниці із свердловиною "парадокс" з нарізами 100-140 мм на початку або в кінці ствола, мисливські рушниці зі свердловиною "сюпра", комбіновані рушниці, що мають поряд з гладкими і нарізні стволи.

Мисливська зброя повинна відповідати таким вимогам:

  • – для стрільби зі зброї використовуються мисливські патрони відповідного калібру;
  • – загальна довжина з розкладеним та зафіксованим прикладом має становити не менше 800 мм;
  • – ємність магазину (барабана) (з установленим обмежувачем за наявності) нарізної зброї не має перевищувати 10 патронів, а гладкоствольної – 4 патронів;
  • – мати запобіжник;
  • – довжина ствола мисливської зброї повинна відповідати вимогам ГСТУ 78-41-002-97.

Боєприпаси – спеціально виготовлені вироби одноразового використання, які призначені забезпечити ураження цілей в умовах збройної боротьби, самооборони, полювання, спорту. До бойових припасів належать патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, а також заряджені патрони для гладкоствольних мисливських рушниць, мисливський порох і капсулі.

До пневматичної зброї належать пістолети, револьвери, гвинтівки калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, в яких снаряд (куля) приводиться в рух за рахунок стиснутих газів.

До холодної зброї належать пристрої та предмети, конструктивно призначені та за своїми властивостями придатні для неодноразового заподіяння шляхом безпосередньої дії тяжких (небезпечних для життя в момент спричинення) і смертельних тілесних ушкоджень, дія яких ґрунтується на використанні м'язової сили людини.

До пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії належать такі пістолети і револьвери вітчизняного виробництва, які конструктивно призначені тільки для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та технічно не придатні для стрільби бойовими патронами. Водночас їхня конструкція має забезпечувати неможливість взаємозаміни основних частин бойової і спортивної вогнепальної зброї, унеможливлює здійснення пострілів в автоматичному режимі чергами.

Патрони до пристроїв – належать патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, призначені для відстрілу їх тільки пристроями вітчизняного виробництва і допущені в установленому порядку до використання.

До основних частин зброї належать будь-які елементи або запасні деталі, спеціально призначені для вогнепальної зброї та необхідні для її функціонування, а саме: ствол, корпус або стовбурна коробка, затвор або барабан, вісь затвору або казенник.

Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, а також громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система.

Право на володіння вогнепальною зброєю посадовими особами та громадянами і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України.

Видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, облік, охорону, перевезення та використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється:

  • – на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, не- сучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну та гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні з виготовлення та ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї – у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ;
  • – на вибухові матеріали і речовини, їх перевезення, а також сховища та склади, де вони зберігаються – у порядку, визначеному Держнаглядохоронпраці разом з МВС;
  • – на сильнодіючі отруйні речовини І–П класу безпечності, збудники інфекційних захворювань I–II групи патогенності та токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють зі збудниками інфекційних захворювань І-II групи патогенності та токсинами – у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 1995 р. №440 "Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронения, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів".

Порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, інших предметів і матеріалів, на які поширюється дозвільна система, у Збройних Силах, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях Держспецзв'язку, а також у митній службі визначається законами, актами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами, зокрема Міноборони, МВС, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування Адміністрації Держспецзв'язку, і Держмитслужби.

Дії та рішення посадових осіб органів МВС, МОЗ, Мінекоресурсів і Держнаглядохоронпраці, пов'язані з відмовою щодо видачі дозволу, його анулюванням і вилученням підконтрольних предметів, матеріалів і речовин, закриттям підприємств, майстерень і лабораторій, виконанням інших функцій щодо здійснення дозвільної системи, можуть бути оскаржені у порядку встановленому для оскарження неправомірних дій органів державного управління та посадових осіб, які ущемлюють права громадян.

  • [1] Лиско Г. До питання природи дозвільного провадження та його місця у адміністративній процедурі / Г. Лиско // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2013. – Вип. 58. – С. 152-156; Галіцина Н. В. Класифікаційний розподіл адміністративних процедур / Н. В. Галіцина // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. – № 3. – С. 54-59; Кузьменко О. В. Адміністративно-процесуальне право України / О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій; за ред. О. В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2006. – 384 с.; Сіверін В. І. Адміністративно-правові засади надання дозвільних послуг суб'єктами публічної адміністрації: дис. ... канд. юрид, наук.: 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" / В. І. Сіверін. – X., 2010. – 193 с.; Мельник Р. С. Система адміністративного права України: моногр. / Р. С. Мельник. – X.: Вид-во Хар. нац. ун-ту внутр. справ, 2010. – 398 с.; Романяк Μ. М. Адміністративно-правові засади дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки: дис. ... канд. юрид, наук.: 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" / Μ. М. Романяк. – Ірпінь, 2010. – 183 с.; ЛихачовС. В. Ліцензування як вид дозвільного провадження / С. В. Лихачов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: збірник наукових статей Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому державному університеті. – 2000. – № 3. – С. 236-246; Курс адміністративного процесу: конспект лекцій [Електронний ресурс] – Режим доступу: pidruchniki.com/1329031147562/pravo/kurs_adminis- trativnogo_protsesu.
  • [2] Адміністративне право України: підручник для юрид, вузів і фак. / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; за ред. Ю. П. Битяка. – 2004. – 401 с. [Електронний ресурс] – Режим доступу: radnuk.info/pidrychnuku/admin-pravo/495-butyak/9953-s-7-.html.
  • [3] Про затвердження Положення про дозвільну систему: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1994 р. № 576 // Іменем закону. – 1993. – №44.
  • [4] Гуменюк В. А. Адміністративно-правове регулювання здійснення органами внутрішніх справ дозвільної системи: автореф, дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид, наук.: спец. 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" / В. А. Гуменюк; Ун-т внутр. справ. – X., 1999. – 17 с.
  • [5] Харитонов О. В. Дозвільна система в Україні: автореф. дис. на здоб, наук. ступ. канд. юрид, наук.: спец. 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" / О. В. Харитонов; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – X., 2004. – 20 с.
  • [6] Адміністративна діяльність. Особлива частина: підруч. / за заг. ред. проф. О. М. Бандурки. – X., 2000. – С. 112.
  • [7] Подлінєв С. Д. Діяльність міліції по здійсненню дозвільної системи в умовах формування ринкових відносин в Україні: автореф, дис. на здоб, наук. ступ. канд. юрид, наук.: спец. 12.00.07. "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право"/ С. Д. Подлінєв; Одеський держ. ун-т ім. 1.1. Мечникова. – Одеса, 1996. – 22 с.
  • [8] Бахрах Д. Н. Административное право России. Учебник для вузов / Д. Н. Бахрах. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – С. 38.
  • [9] Чуріков Д. С. Формування поняття "дозвільна система" у законодавстві України / Д. С. Чуріков // Право і суспільство. – 2010. – № 4. – С. 162-167.
  • [10] Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів: Наказ МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 42. – Ст. 107.
 
<<   ЗМІСТ   >>