Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

здійснення паспортної, реєстраційної та міграційної діяльності за участю ОВС

Основні завдання державної міграційної служби України. Порядок паспортизації громадян України

Однією з умов розвитку правової держави на сучасному етапі є визначення напрямів її міграційної політики та вдосконалення системи державного управління міграційними процесами відповідно до міжнародних стандартів у сфері забезпечення прав людини.

Реалізацію державної політики України з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, а також у справах міграції у межах, визначених законодавством про біженців, зокрема протидії нелегальній (незаконній) міграції, покладено на органи Державної міграційної служби України (далі – ДМС України)[1].

ДМС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.

ДМС України було утворено відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 9 грудня 2010 р. № 108 фактично шляхом реорганізації Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України і є його правонаступником. Для забезпечення виконання покладених на ДМС України завдань з реалізації державної політики у сфері протидії нелегальній міграції, а також притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері реєстрації фізичних осіб, видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, у складі МВС України утворено підрозділ міліції міграційного контролю, функціонально підпорядкований ДМС України.

Діяльність ДМС України регламентована положеннями Указів Президента "Питання Державної міграційної служби України" від 6 квітня 2011 р. № 405[2], "Про Концепцію державної міграційної політики" від 30 травня 2011 р. № 622[3], "Питання організації виконання Закону України "Про імміграцію"" від 7 серпня 2001 р. № 596[4], "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"" від 27 березня 2001 р. № 215[5], Постанов Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби" від 15 червня 2011 р. № 658[6], "Про затвердження Правил оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію" від 1 червня 2011 р. № 567[7], Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України[8], Наказів МВС України

"Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів" від 22 листопада 2012 р. № 1077[9], "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 13 квітня 2012 р. № 320[10], "Про затвердження Положення про профілактику правопорушень, пов'язаних із здійсненням службової діяльності працівниками Державної міграційної служби України" від 25 травня 2012 р. № 452[11], та іншими нормативними актами, зокрема й міжнародними, ратифікованими у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з Положенням про ДМС України, що затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 405[12], зазначена служба здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Повноваження щодо виконання завдань із реалізації державної політики у сфері протидії нелегальній міграції, а також із притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері реєстрації фізичних осіб, видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, ДМС України здійснює безпосередньо і через підрозділ міліції міграційного контролю МВС України. Положення про підрозділ міліції міграційного контролю МВС України затверджується спільним наказом МВС України та ДМС України[13].

Очолює ДМС України Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра внутрішніх справ України.

У своїй діяльності ДМС України бере до уваги Конституцію та закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, накази МВС України, інші акти законодавства України, доручення Президента України та профільного Міністра.

До основних завдань ДМС України належать:

  • 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), зокрема протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів;
  • 2) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), зокрема протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до покладених завдань ДМС України:

  • 1) узагальнює практику застосування законодавства та розробляє пропозиції щодо вдосконалення питань, що належать до її компетенції;
  • 2) проводить аналіз міграційної ситуації в Україні, проблем біженців та інших категорій мігрантів, розробляє прогнози і готує пропозиції щодо визначення квоти імміграції на календарний рік;
  • 3) здійснює провадження з питань прийняття/припинення громадянства України та подає відповідні документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства, а також забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства;
  • 4) ухвалює рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування;
  • 5) ухвалює рішення про надання дозволу на імміграцію, відмову в його наданні та скасування такого дозволу;
  • 6) здійснює оформлення і видачу іноземцям та особам без громадянства запрошень для в'їзду в Україну, документів для тимчасового перебування або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, студентських квитків студентам іноземцям та особам без громадянства, вилучає ці документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в'їзду в Україну в передбачених законодавством випадках;
  • 7) ухвалює рішення про скорочення строку перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, видворення, зокрема у примусовому порядку, заборону в'їзду в Україну, здійснює заходи, пов'язані з видворенням іноземців та осіб без громадянства з України;
  • 8) здійснює оформлення та видачу громадянам України, які постійно проживають в Україні, документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство;
  • 9) здійснює ідентифікацію громадян України, які втратили документи, що посвідчують особу;
  • 10) ухвалює рішення про надання, втрату, позбавлення і скасування статусу біженця та інших форм захисту в Україні, здійснює оформлення і видачу посвідчення біженця, проводить ідентифікацію біженців та осіб, які звернулися за захистом в Україні, а також іноземців та осіб без громадянства, які втратили документи, що посвідчують особу;
  • 11) забезпечує функціонування пунктів тимчасового розміщення біженців та пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні;
  • 12) здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки;
  • 13) здійснює відповідно до закону заходи щодо запобігання та протидії нелегальній (незаконній) міграції, іншим порушенням міграційного законодавства;
  • 14) здійснює міжнародне співробітництво, бере участь у розробленні проектів та укладенні міжнародних договорів України з питань громадянства, міграції, біженців, осіб, які потребують інших форм захисту, реєстрації фізичних осіб та реадмісії, забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених міжнародних договорів України;
  • 15) виконує у межах своїх повноважень інші функції, зокрема на платній основі, що належать до сфери її компетенції[14].

Для забезпечення виконання покладених законодавством на органи ДМС України завдань, під час виконання службових обов'язків співробітники ДМС України мають право:

  • а) одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;
  • б) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, зокрема урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами;
  • в) залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців (за їх згодою), працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади;
  • г) скликати наради, створювати комісії та робочі групи;

ґ) проводити перевірки стану додержання органами виконавчої влади, громадянами, підприємствами, установами та організаціями вимог законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів і вносити пропозиції щодо усунення причин порушення цих вимог.

Однією з найважливіших є діяльність ДМС України щодо забезпечення функціонування на належному рівні паспортно-реєстраційної системи. Сьогодні відбувається зміна сутності паспортно-реєстраційної діяльності, перехід від контрольного її характеру до наглядового, основним призначенням якого є забезпечення реалізації фізичними особами передбачених Конституцією України та іншими нормативними актами прав, свобод та законних інтересів.

Паспортно-реєстраційна система – це сукупність урегульованих нормами права відносин з приводу оформлення та видачі паспортів, вирішення питань громадянства України, реєстрації та обліку фізичних осіб за місцем їх проживання (перебування), організації міграційної роботи, забезпечення умов для реалізації фізичними особами суб'єктивних прав, свобод та інтересів, а також нагляду за виконанням покладених на них обов'язків[15].

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (надалі – Положення) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України[16].

Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і під час перетинання державного кордону України, є паспорт громадянина України дія виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ПСАО, Doc. №9303). Паспорт громадянина України (далі – паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку (п. 2 Положення)[17].

Згідно п. 4 Положення мови паспорта визначаються частиною першою статті 13 Закону України "Про засади державної мовної політики" – (Паспорт громадянина України або документ, що його заміняє, і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України[18]. Дія цього положення поширюється й на інші офіційні документи, що посвідчують особу громадянина України або відомості про неї (записи актів громадянського стану і документи, що видаються органами реєстрації актів громадянського стану, документ про освіту, трудова книжка, військовий квиток та інші офіційні документи), а також документи, що посвідчують особу іноземця або особу без громадянства, у разі наявності письмової заяви особи).

Запис прізвища та імені (по батькові) виконується згідно зі статтею 28 Закону України "Про засади державної мовної політики" (Імена громадян України подаються державною мовою відповідно до українського правопису. Регіональними та іншими мовами імена громадян України подаються відповідно до встановлених нормативів. Кожен громадянин України має право використовувати своє прізвище та ім'я (по батькові) рідною мовою згідно із традиціями цієї мови, а також право на їх офіційне визнання. Під час використання цього права запис прізвища та імені (по батькові) в паспорті громадянина України, паспорті громадянина України для виїзду за кордон та інших офіційних документах виконується у транскрипції з української, російської або іншої мови за вибором громадянина. Запис прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах здійснюється із попереднім схваленням власника. Кожен громадянин України має право на виправлення помилкового запису свого прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах, зокрема внаслідок порушення вимог частин третьої та четвертої цієї статті).

Внесення додаткової інформації до паспорта може здійснюватися також на вклеюваних аркушах установленої Міністерством внутрішніх справ України форми.

Паспортна книжечка – це зшита в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта (п. 5 Положення)[19].

Видача та обмін паспорта провадиться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Вклеювання до паспорта нових фотокарток під час досягнення громадянином 25 і 45-річного віку провадиться у п'ятиденний термін (п. 12 Положення).

Громадянин повинен надійно зберігати паспорт. Про втрату паспорта громадянин зобов'язаний терміново повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, яка видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу. Форма тимчасового посвідчення та порядок його видачі встановлюються Міністерством внутрішніх справ України (п. 12 Положення).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року № 320 затверджено Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України[10], який розроблений відповідно до Законів України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХII[21].

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" для одержання паспорта громадянин подає (п. 13 Положення)[22]:

  • – заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
  • – свідоцтво про народження;
  • – дві фотокартки розміром 35 × 45 мм;
  • – у необхідних випадках – документи, що підтверджують громадянство України.

Обмін паспорта провадиться у разі (п. 16 Положення):

  • – зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові;
  • – встановлення розбіжностей у записах;
  • – непридатності для користування.

Для обміну паспорта громадянин подає до ОВС:

  • – заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
  • – паспорт, що підлягає обміну;
  • – дві фотокартки розміром 35×45 мм.

Для обміну паспорта у зв'язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

Для одержання, обміну паспорта та вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніше місяця після досягнення відповідного віку чи зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові, встановлення розбіжностей у записах чи непридатності паспорта для користування.

Паспорт особи, яка припинила громадянство України відповідно до статті 19 Закону України "Про громадянство України", підлягає поверненню до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства[5].

Паспорт померлого здається до органу державної реєстрації актів цивільного стану, який після реєстрації смерті громадянина надсилає паспорт до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Знайдений загублений паспорт підлягає здачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

В особи, взятої під варту або засудженої до позбавлення волі, паспорт вилучається органами дізнання, попереднього слідства або судом. Під час звільнення з-під варти чи від відбування покарання паспорт повертається його власникові.

Забороняється вилучення у громадянина паспорта, крім випадків, передбачених законодавством України, зокрема забороняється взяття паспорта у заставу (п. 23 Положення)[16].

Бланки паспортів громадянина України є документами суворої звітності, їх зберігання організовується так, щоб запобігти їх втратам або крадіжкам.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 р. № 320 затверджено Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який розроблений відповідно до Законів України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ[25].

За порушення міграційного законодавства щодо функціонування паспортної системи України КУпАП встановлена відповідальність.

Відтак згідно зі ст. 197 КУпАП "Проживання без паспорта" проживання громадян, зобов'язаних мати паспорт, без паспорта або за недійсним паспортом, проживання без реєстрації тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 грн.), ст. 198 "Умисне зіпсування паспорта чи втрата його з необережності", яка передбачає відповідальність за недбале зберігання паспорта, що спричинило його втрату або умисне зіпсування паспорту та ст. 201 "Незаконне вилучення паспортів і прийняття їх у заставу" мають санкції, аналогічні ст. 197 КУпАП[26].

  • [1] Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: підручник / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, Л. П. Коваленко та ін.; за заг. ред. В. Я. Наспока. – X.: Право, 2013. – С. 354.
  • [2] Питання Державної міграційної служби України: Указ Президента України від 6 квітня 2011 р. № 405 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http ://zakon4.rada.gov.ua/.
  • [3] Про Концепцію державної міграційної політики: Указ Президента України від 30 травня 2011 р. № 622 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/.
  • [4] Про імміграцію: Закон України від 7 серпня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 41. – Ст. 197.
  • [5] Про громадянство України: Закон України від 27 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
  • [6] Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 р. № 658.
  • [7] Про затвердження Правил оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 567 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/.
  • [8] Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.
  • [9] Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів: Наказ МВС України від 22 листопада 2012 р. № 1077 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/.
  • [10] Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України: Наказ МВС України від 13 квітня 2012 р. № 320 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/.
  • [11] Про затвердження Положення про профілактику правопорушень, пов'язаних із здійсненням службової діяльності працівниками Державної міграційної служби України: Наказ МВС України від 25 травня 2012 р. № 452 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/.
  • [12] Питання Державної міграційної служби України: Указ Президента України від 6 квітня 2011 р. № 405 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/.
  • [13] Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: підручник / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, Л. П. Коваленко та ін.; за заг. ред. В. Я. Настюка. – X.: Право, 2013. – С. 356.
  • [14] Питання Державної міграційної служби України: Указ Президента країни від 6 квітня 2011 р. № 405 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/.
  • [15] Загородній А. Ф. Державна міграційна служба України як суб'єкт наглядової діяльності у сфері адміністративно-реєстраційної системи / А. Ф. Загородній // Адміністративне право і процес. – 2013. – № 2 (4). – С. 125.
  • [16] Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон: Постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 545.
  • [17] Адміністративна діяльність: навчальний посібник для підготовки до іспитів. – К.: Центр учбової літератури, 2013. – С. 140.
  • [18] Про засади державної мовної політики: Закон України від 3 липня 2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 23. – Ст. 218.
  • [19] Адміністративна діяльність: навчальний посібник для підготовки до іспитів. – К.: Центр учбової літератури, 2013. – С. 141.
  • [20] Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України: Наказ МВС України від 13 квітня 2012 р. № 320 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/.
  • [21] Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон: Постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№ 37. – Ст. 545.
  • [22] Там же.
  • [23] Про громадянство України: Закон України від 27 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
  • [24] Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон: Постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 545.
  • [25] Тамже.
  • [26] Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984, додаток до № 51. – Ст. 1122.
 
<<   ЗМІСТ   >>