Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт
<<   ЗМІСТ   >>

Система суб'єктів попередження насильства у сім'ї та місце у ній ОВС

Суб'єктів протидії насильству в сім'ї можна поділити на такі групи:

  • 1) державні органи:
    • – центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань попередження насильства в сім'ї та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань попередження насильства в сім'ї (Міністерство соціальної політики та його територіальні підрозділи у складі місцевих державних адміністрацій та установи);
    • – Міністерство охорони здоров'я (його територіальні управління, відділи та заклади);
    • – органи опіки і піклування;
    • – служба у справах дітей;
    • – уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ щодо попередження насильства в сім'ї (зокрема, підрозділи дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах дітей);
  • 2) соціальні установи:
    • – центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
    • – притулок для дітей;
    • – центр соціально-психологічної реабілітації дітей;
    • – соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко);
  • 3) спеціалізовані установи:
    • – кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення;
    • – центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї;
  • 4) громадські організації із захисту прав жінок, які надають психологічну і правову допомогу, допомагають із працевлаштуванням та ін.

Структурні підрозділи, відповідальні за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї – центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, служби у справах дітей та органи внутрішніх справ у межах своїх повноважень:

  • – надають консультації з питань попередження насильства в сім'ї громадянам, підприємствам, установам і організаціям, органам виконавчої влади та місцевого самоврядування;
  • – беруть участь у проведенні семінарів, "круглих столів", конференцій та інших заходів з питань попередження насильства в сім'ї;
  • – виявляють причини та умови, що сприяють виявам насильства в сім'ї, вживають заходів щодо їх усунення;
  • – вносять до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування подання з питань попередження насильства в сім'ї;
  • – здійснюють інші повноваження щодо попередження насильства в сім'ї, передбачені чинним законодавством.

Насильство у сім'ї є суспільною проблемою, яка має вирішуватися на рівні держави, тому стаття 3 Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" з-поміж інших суб'єктів, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї, вирізняє "відповідні підрозділи органів внутрішніх справ". Оскільки саме органи внутрішніх справ виконують особливу роль у досягненні практичних і стратегічних цілей із попередження насильства у сім'ї через специфіку своєї діяльності. Зокрема стаття 2 "Основні завдання міліції" Закону України "Про міліцію"[1] на перше місце ставить забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів.

Отже, в органах внутрішніх справ заходи щодо попередження насильства в сім'ї здійснюють уповноважені підрозділи (дільничні інспектори міліції та працівники кримінальної міліції у справах дітей), які:

  • – виявляють причини і умови, що сприяють виявам насильства в сім'ї, вживають у межах своїх повноважень заходів щодо їх усунення;
  • – беруть на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства в сім'ї, та проводять виховно- попереджувальну роботу з ними;
  • – відвідують сім'ї, члени яких перебувають на профілактичному обліку, за місцем їх проживання і проводять з ними профілактичну роботу;
  • – виносять офіційні попередження членам сім'ї про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї;
  • – приймають та розглядають у межах своїх повноважень, визначених законом, заяви і повідомлення про насильство в сім'ї або про реальну загрозу його вчинення, отримавши заяву чи повідомлення або іншу інформацію про вчинення насильства в сім'ї, вживають передбачених чинним законодавством заходів щодо припинення насильства. У разі необхідності надання потерпілому або правопорушнику першої медичної допомоги викликають бригаду швидкої медичної допомоги);
  • – вживають відповідних заходів щодо припинення насильства в сім'ї, а також дій членів сім'ї, що спрямовані на виконання реальної загрози вчинення насильства в сім'ї;
  • – у разі встановлення в діях особи, яка вчинила насильство в сім'ї, ознак злочину ухвалюють рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України[2], а у разі встановлення ознак адміністративного правопорушення – відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення[3], щокварталу у межах своїх повноважень надають відповідним структурним підрозділам, відповідальним за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї, інформацію про факти вчинення насильства в сім'ї;
  • – проводять роз'яснювальну роботу в сім'ях, в яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення, повідомляють членів сім'ї про права, заходи та послуги, якими вони можуть скористатися, та передбачену законодавством відповідальність;
  • – повідомляють членів сім'ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім'ї або де було вчинено насильство в сім'ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися;
  • – спрямовують жертв насильства в сім'ї до спеціалізованих установ для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства (за безпосередньої загрози життю та здоров'ю дитини або інших членів сім'ї, які постраждали від насильства в сім'ї, вживають заходів щодо ліквідації цієї загрози та надають необхідну допомогу у спрямуванні до спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї);
  • – виносять захисні приписи у випадках, передбачених Законом України "Про попередження насильства в сім'ї"[4];
  • – контролюють виконання вимог захисних приписів;
  • – спрямовують осіб, які вчинили насильство в сім'ї, до кризових центрів для проходження корекційної програми;
  • – взаємодіють із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань попередження насильства в сім'ї, з органами опіки і піклування та спеціалізованими установами для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства у питаннях попередження насильства в сім'ї (інформують упродовж трьох днів про отримання заяви чи повідомлення відповідний структурний підрозділ, відповідальний за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї, а у випадках, коли заява та повідомлення стосується неповнолітнього або недієздатного члена сім'ї – службу у справах дітей та орган опіки і піклування);
  • – надають інформацію з питань попередження насильства в сім'ї на запит уповноважених органів;
  • – здійснюють інші повноваження щодо попередження насильства в сім'ї, передбачені законом.

Повноваження підрозділів кримінальної міліції у справах дітей поширюються на випадки, коли жертва насильства в сім'ї або особа, стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, а також особа, що вчинила насильство в сім'ї, не досягли 18-річного віку.

  • [1] Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
  • [2] Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – Ст. – 88.
  • [3] Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до №51. – Ст. 1122.
  • [4] Про попередження насильства в сім'ї: Закон України від 15 листопада 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 70.
 
<<   ЗМІСТ   >>