Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Завдання ОВС під час проведення ангитерористичних операцій

Антитерористична діяльність держави – це система заходів із вироблення засад державної політики у сфері боротьби з тероризмом шляхом здійснення моніторингу та прогнозування терорологічної обстановки і на цій підставі координації діяльності органів виконавчої влади з виявлення, запобігання, усунення причин та ліквідації наслідків терористичної діяльності[1].

Антитерористична операція (далі – АТО) комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання, припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.

З цього визначення можна вирізнити такі спеціальні заходи, що вживаються у межах проведення антитерористичної операції:

  • – попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою;
  • – звільнення заручників;
  • – знешкодження терористів;
  • – мінімізація наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою[2].

Режим у районі проведення АТО – особливий порядок, який може вводитися у районі проведення антитерористичної операції на час її проведення та передбачати надання суб'єктам боротьби з тероризмом визначених законом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій[3].

Право оперативного штабу з управління АТО використовувати для її проведення необхідні сили та засоби суб'єктів боротьби з тероризмом пов'язане з обов'язком органів виконавчої влади виділяти оперативному штабу особовий склад, спеціалістів, зброю, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби.

Отже, до сил, які залучаються для проведення АТО, належать:

  • – особовий склад суб'єктів боротьби з тероризмом;
  • – спеціалісти з антитерористичної діяльності.

До засобів, що використовуються під час проведення АТО, належать:

  • – зброя;
  • – спеціальні засоби (наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспортних засобів, водомети, бронемашини й інші спеціальні та транспортні засоби, а також службові собаки);
  • – транспортні засоби (засоби пересування, що використовуються у цивільних цілях, зазначені у Правилах дорожнього руху, а також засоби пересування, що стоять на озброєнні різних родів військ Збройних Сил України, підрозділів СБУ, МВС тощо);
  • – засоби зв'язку (технічні засоби, що використовуються для формування, оброблення, передання або прийому повідомлень електрозв'язку чи поштових відправлень);
  • – інші матеріально-технічні засоби (спеціальна та автомототранспорт на техніка, засоби малої механізації, прибори, устаткування й інші засоби, передбачені табелями оснащення органів виконавчої влади).

Залучення співробітників органів внутрішніх справ (міліції) до протидії тероризму є доволі ефективною практикою з огляду на їх кількість та межі повноважень. Фактично співробітники міліції найбільш наближені до населення, ніж представники інших органів влади, мають розгалужену систему інформування стосовно правопорушень, що готуються або були вчинені, а також широкий комплекс технічних засобів та повноважень, за допомогою яких є можливість попередити вчинення відповідних форм терористичної діяльності[4].

Основні функції органів внутрішніх справ у боротьбі з тероризмом умовно можна поділити на дві групи:

  • 1. Функції, які виконуються ОВС самостійно: самостійна реалізація Оперативно-розшукової діяльності та оперативно-профілактичної функції щодо запобігання, виявлення та припинення злочинів терористичної спрямованості у межах, визначених законодавством.
  • 2. Функції, що є допоміжними чи виконуються ОВС у взаємодії з іншими суб'єктами антитерористичної діяльності: участь у проведенні спільних (з іншими суб'єктами) антитерористичних заходів[5].

Запобігання ОВС тероризму – діяльність органів внутрішніх справ, спрямована на недопущення здійснення замислюваних чи підготовлюваних актів тероризму. Завданням правоохоронних органів загалом й оперативних підрозділів зокрема є встановлення злочинних намірів у конкретних осіб і втручання в процес їх здійснення. Запобігання здійснюється через виявлення чинників, які зумовлюють виникнення протиправних явищ та обставин, що сприяють вчиненню злочинів; проведенні у межах своєї компетенції заходів щодо їх нейтралізації, послаблення та усунення, а також попередження протиправних дій, які можуть бути здійснені внаслідок існування наміру на їх здійснення або ж готуються.

Виявлення ОВС тероризму – діяльність органів внутрішніх справ в інтересах кримінального судочинства, спрямована на пошук і фіксацію фактичних даних про терористичну діяльність окремих груп чи осіб (організацій).

Процесу виявлення передує процес планування, яке забезпечує організованість у діяльності органу внутрішніх справ по протидії злочинам терористичного характеру, взаємодію між різними підрозділами, зосередженість зусиль на вирішенні головних завдань, підвищує відповідальність виконавців і полегшує контроль. За допомогою планування та прогнозування здійснюється розроблення стратегії і тактики боротьби зі злочинністю на загальнодержавному рівні та в системі органів внутрішніх справ. Важливою сферою діяльності ОВС є інформаційно-аналітична робота, завдяки якій забезпечується об'єктивне бачення становища у правоохоронній сфері, своєчасне виявлення проблем, тенденцій, суперечностей в організації діяльності органів внутрішніх справ по протидії злочинам, пов'язаним з тероризмом, правильне оцінювання, пошук шляхів і засобів їх вирішення, обґрунтованість ухвалених рішень[6].

Своєрідною категорією осіб, які потребують пильної уваги з боку правоохоронців, є розповсюджувачі деструктивної інформації. Складність виявлення та встановлення таких осіб зумовлена низкою обставин:

  • – злочини терористичного характеру є замаскованими і для їх розкриття потрібні цілеспрямовані зусилля високопрофесійних спеціалістів суб'єктів боротьби з тероризмом;
  • – розповсюджувачі деструктивної інформації здійснюють свою діяльність у групах, учасники яких, як правило, старанно приховують свої злочинні дії;
  • – особи, які потрапили під вплив, не завжди бажають розкривати джерела набування цієї інформації;
  • – необхідно враховувати і ту обставину, що терористи часто припиняють займатися громадсько-корисною діяльністю, а кошти на придбання зброї, вибухових та інших небезпечних речовин здобувають злочинним шляхом, вчиняючи тяжкі злочини[7].

Припинення ОВС тероризму – це діяльність органів внутрішніх справ, що полягає у недопущенні доведення до кінця початого акту тероризму.

Затримання є основним засобом припинення замаху на злочин. На цій стадії значення мають усі чинники: своєчасність отримання первинної інформації та її повнота; активність виконавців; обдуманість запланованих заходів. Законодавцем передбачено можливість застосування працівниками ОВС до осіб, що затримуються за вчинення злочинів терористичної спрямованості, зброї, спеціальних засобів, транспортних засобів, засобів зв'язку та інших матеріально- технічних засобів (статті 12, 14, 15, 15-1 Закону України "Про міліцію"). Водночас працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, зокрема рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків[8].

Отже, у районі проведення АТО працівники органів внутрішніх справ, залучені до операції, мають право:

  • 1) застосовувати відповідно до законодавства України зброю, спеціальні засоби, заходи фізичного впливу. Згідно з статтею 12 Закону України "Про міліцію" міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватись, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції, а також у районі проведення АТО. Водночас стаття 15 цього ж Закону закріплює право застосування вогнепальної зброї працівниками міліції у районі проведення АТО;
  • 2) затримувати і доставляти в органи внутрішніх справ осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до АТО, або дії, пов'язані з несанкціонованою спробою проникнення в район проведення АТО і перешкоджання її проведенню. Вимога працівника міліції, залученого до проведення АТО, є законною, якщо він має право і повинен був вимагати від іншої особи виконання своєї вимоги, а інша особа була зобов'язана підкоритися висуненій вимозі. Коло осіб, яким дозволяється допуск до району проведення АТО, визначається керівником оперативного штабу. Самостійне проникнення або спроба проникнення в зону осіб, які не мають відповідного дозволу або не є учасниками АТО, вважається несанкціонованою і спричиняє відповідні дії щодо затримання і доставляння до органів внутрішніх справ. З метою захисту громадян, держави і суспільства від терористичних загроз у районі проведення довготривалої АТО працівниками ОВС, як виняток, може здійснюватися превентивне затримання осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад 72 години, але не більше ніж на 30 діб[9];
  • 3) перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що посвідчують особу, а в разі відсутності документів – затримувати їх для встановлення особи. Основним документом, що засвідчує особу, є паспорт. Посадовими особами є особи, які постійно, тимчасово або за спеціальними повноваженнями здійснюють функції представника влади або виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарчі функції в державних органах, органах місцевого самоврядування тощо. У посадових осіб мають бути документи, які підтверджують, що вони працюють у відповідних установах. За відсутності таких документів у громадян і посадових осіб вони можуть бути затримані для встановлення особи;
  • 4) здійснювати в районі проведення АТО особистий догляд громадян, огляд речей, що є у них, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться. З метою недопущення перенесення / провезення в район АТО і винесення / вивезення з неї заборонених законом речей або інших предметів відбувається особистий огляд громадян, а також речей, що є у них, огляд транспортних засобів і речей, що на них провозяться. Огляд – форма контролю, що полягає у фактичній перевірці товарів, транспортних засобів, приміщень, фізичних осіб. Особистий огляд може бути проведено за існування достатніх підстав припускати, що фізична особа, яка слідує в / із району проведення АТО, приховує у себе і не видає предмети, що є об'єктами порушення законодавства України. До підстав проведення особистого огляду можна віднести відомості, що надійшли від осіб; наявність будь-яких ознак, що прямо або опосередковано вказують на те, що фізична особа приховує у себе і не видає певні предмети. Огляд повинен мати цільовий характер. Водночас допускається огляд речей, що належать громадянам. Правила проведення огляду речей, транспортних засобів та особистого огляду встановлені у Кодексі України про адміністративні правопорушення. Під час проведення зазначених заходів можуть бути використані засоби, спеціально призначені для пошуку заборонених предметів (вибухівка, вогнепальна зброя, наркотичні речовини тощо). За таких випадків може бути використано службову собаку;
  • 5) тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, зокрема транспортні засоби дипломатичних представництв, консульських установ та громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об'єктів, відбуксировувати транспортні засоби. Обмеження і заборону руху транспортних засобів та пішоходів здійснюють насамперед з метою забезпечення безпеки громадян, які перебувають у цих транспортних засобах, і пішоходів. Більше того, транспортні засоби можуть створити перешкоди під час проведення силової фази АТО;
  • 6) входити (проникати) в жилі та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, під час припинення терористичного акту та у разі переслідуванні осіб, які підозрюються у вчиненні такого акту, на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров'ю людей. Такі дії будуть вважатися правомірними лише за тієї умови, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров'ю людей. За відсутності такої загрози особи, що проводять АТО, можуть входити (проникати) на зазначені об'єкти із дотриманням норм чинного законодавства України;
  • 7) використовувати із службовою метою засоби зв'язку і транспортні засоби, зокрема спеціальні, що належать громадянам (за їх згодою), підприємствам, установам, організаціям, за винятком транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій, для запобігання терористичному акту, переслідування та затримання осіб, що підозрюються у вчиненні терористичного акту, або для доставки осіб, які потребують термінової медичної допомоги, до лікувальних закладів, а також для пройду до місця злочину[10].

Слід зазначити, що міліції для виконання покладених на неї обов'язків надаються широкі права, передбачені ст. 11 Закону України "Про міліцію"[11]. Майже всі вони застосовуються співробітниками міліції у разі відповідних кризових ситуацій, зокрема у протидії тероризму.

  • [1] Грибакин В. В. Информационное обеспечение антитеррористической деятельности Российского государства: дис.... канд. полит. наук: 23.00.02 / В. В. Грибакин. – М., 2004. – С. 44.
  • [2] Закону України Про боротьбу з тероризмом: науково-практичний коментар / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: ΚΗΤ, 2009. – С. 47, 65-67.
  • [3] Там же. – С. 110.
  • [4] Трофімов С. А. Адміністративно-правове забезпечення протидії тероризму в Україні: дис. ... доктора юрид. наук. – X.: НУ "Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – 2012. – С. 78-79.
  • [5] Соколовський О. В. Адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ України по протидії злочинам, пов'язаним з тероризмом: автореф, дне. на здоб. наук. ступ. канд. юрид, наук: спец 12.00.07 "Адміністративне право і процесе; фінансове право; інформапійне право" / О. В. Соколовський; Харківський національний ук-т внутрішніх справ. – X., 2010.-С. 9.
  • [6] Соколовський О. В. Адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ України по протидії злочинам, пов'язаним з тероризмом: автореф, дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид, наук: спец 12.00.07 "Адміністративне право і процесе; фінансове право; інформаційне право" / О. В. Соколовський; Харківський національний ун-т внутрішніх справ. – X., 2010. – С. 10-11.
  • [7] Про боротьбу з тероризмом. Закону України: науково-практичний коментар / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, 1. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: ΚΗΤ, 2009. – С. 47, 65-67.
  • [8] Про міліцію: Закон. України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
  • [9] Про внесення змін до Закону України "Про боротьбу з тероризмом" щодо превентивного затримання у районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад 72 години: Закон України від 12 серпня 2014 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 39. – Ст. 2007.
  • [10] Про боротьбу з тероризмом. Закону України: науково-практичний коментар / В. А. Ліпкая, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: ΚΗΤ, 2009. – С. 110-115.
  • [11] Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості верховної Ради УРСР.- 1991.-№4.-Ст. 20.
 
<<   ЗМІСТ   >>