Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Адміністративно-правове регулювання попередження проявів тероризму в Україні

Боротьба з тероризмом – це діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності. Одним із основних принципів боротьби з тероризмом, закріплених у статті 3 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", е пріоритетність попереджувальних заходів[1].

Відповідно до наведеного боротьба з тероризмом охоплює і діяльність щодо запобігання терористичній діяльності. Профілактичний характер Закону України "Про боротьбу з тероризмом" обумовлюється зокрема тим, що:

  • 1) він визначає основні поняття у сфері протидії тероризму;
  • 2) передбачає деякі новели у вітчизняному законодавстві, зокрема конфіскацію майна і ліквідацію організації, визнаної судом терористичною (стаття 24 Закону).

У цьому Законі немає розділу, що присвячений питанням запобігання тероризму, але існують окремі норми, які мають профілактичний характер. Окремий розділ, присвячений питанням профілактики розглядуваного явища, на думку багатьох фахівців, міг би стати ключовим розділом цього Закону з огляду на те, що пріоритетність попереджувальних заходів визнається одним із принципів боротьби з тероризмом (стаття 3 Закону)[2].

На думку багатьох науковців, існує необхідність у відновленні інституту профілактики, який існував у державі у сфері попередження злочинності упродовж тривалого часу і доводив свою ефективність. Складність організації профілактики злочинів терористичного характеру в тому, що тероризм як нелегітимна форма політичного насилля має соціально-політичний характер та ідеологічне обгрунтування. Відповідно до цього пріоритетного значення у профілактичній діяльності набувають соціальні, інформаційні, освітні, гуманітарні аспекти. Вони повинні стати невід'ємним складником загальнодержавної системи заходів профілактики. Обов'язковими в ідеологічно- пропагандистському сегменті діяльності відповідних державних структур мають бути заходи контрпропаганди тероризму та релігійного екстремізму. Комплекс заходів профілактичної спрямованості має бути відображений у Програмі антитерористичних заходів, яка затверджується Президентом України і формується Антитерористичним центром при СБ України. Одним з основних її завдань є розроблення концептуальних засад і програм боротьби з тероризмом, а також рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності заходів щодо виявлення та усунення причин та умов, які сприяють вчиненню терористичних актів та інших злочинів, здійснюваних із терористичною метою. Запобігання збільшенню радикальних настроїв і попередження жорстокості в українському середовищі має важливе значення для національної безпеки й захисту громадян від терористичних проявів[3].

Попередження терористичної діяльності – це система забезпечених і нормативно регламентованих засобів, що є органічною частиною політики національної безпеки, спрямованих на своєчасне прогнозування, виявлення і вирішення проблемних ситуацій, пов'язаних із: організацією, плануванням, підготовкою та реалізацією терористичного акту; розповсюдженням ідеології тероризму; підбурюванням до вчинення Терористичного акту, а також закликами до насильства для досягнення цілей тероризму; організацією незаконного збройного формування, злочинного угруповання (злочинної організації), організованої злочинної групи для вчинення акту тероризму, участю у такому акті; вербуванням, озброєнням, навчанням та використанням терористів для вчинення терористичних злочинів; створенням умов для вчинення актів тероризму з використанням діяльності політичних та релігійних організацій і рухів; наданням матеріальної допомоги терористській організації або терористській групі, або інше сприяння їм.

Статті 10,11 Закону України від 20 грудня 1990 р. "Про міліцію"[4] визначають основні повноваження міліції, окремі з них можуть бути використані й у сфері протидії тероризму, а саме: міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:

  • 1) забезпечувати антитерористичну безпеку громадян і громадський порядок;
  • 2) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати терористичні злочини, вживати з цією метою оперативно- розшукових та профілактичний заходів, передбачених чинним законодавством;
  • 3) приймати і реєструвати заяви й повідомлення про вчинення злочинів терористичного характеру (з одночасним негайним повідомленням про це в СБУ); виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню терористичних актів, а також інших терористичних злочинів, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь в антитерористичному вихованні населення;
  • 4) проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення терористичних злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних із позбавленням волі;
  • 5) розшукувати осіб, які вчинили акти тероризму, а також інші злочини терористичного характеру та переховуються від органів слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством;
  • 6) забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у проведенні слідчих дій;
  • 7) забезпечувати у межах своєї компетенції антитерористичну безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати реєстрацію та облік автомототранспортних засобів, які можуть бути використані як знаряддя терористичної діяльності;
  • 8) давати відповідно до законодавства дозвіл на придбання, зберігання, носіння та перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання та використання яких встановлено спеціальні правила, а також на відкриття об'єктів, де вони використовуються, контролювати додержання зазначених правил і функціонування цих об'єктів;
  • 9) контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства;
  • 10) повідомляти відповідним державним органам і громадським об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, зумовлені вчиненням актів тероризму або проведенням антитерористичних операцій, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування людей і надання їм допомоги, охорони майна, що залишилося без нагляду;
  • 11) брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;
  • 12) сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості;
  • 13) охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства від терористичних посягань;
  • 14) охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб, причетних до здійснення терористичної діяльності;
  • 15) надавати у межах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам державних органів і громадських об'єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку терористів;
  • 16) надавати у межах наявних можливостей невідкладну, зокрема медичну, допомогу особам, які потерпіли від актів тероризму або проведення антитерористичної операції, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров'я стані, а також неповнолітнім, які залишились без опікування;
  • 17) забезпечувати у порядку, встановленому законодавством України, безпеку осіб, взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про загрозу їх життю, здоров'ю, житлу чи майну з боку терористів;
  • 18) забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів;
  • 19) забезпечувати затриманим або взятим під варту особам, причетним до вчинення терористичних актів або інших злочинів терористичного спрямування, право на юридичний захист у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про можливе вчинення актів тероризму, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення тероризму, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які здійснили акт тероризму, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ ОВС[5].

Працівники ОВС, взаємодіючи з іншими суб'єктами антитерористичної діяльності, здійснюють: обмін інформацією щодо заволодіння чи виникнення загрози заволодіння терористичними групами (терористичними організаціями) зброєю, вибуховими речовинами, іншими засобами масового ураження; виявлення у пасажирів проїзних документів, що дають право на проїзд у транспортних засобах міжміського та міжнародного сполучення, з ознаками підроблення; запобігання діям або пересуванню терористів, терористичних груп чи терористичних організацій, а також осіб, які підозрюються у вчиненні терористичних актів або причетності до міжнародних терористичних груп чи організацій (стаття 8 Закону України "Про боротьбу з тероризмом"[6]).

Окрім цього, МВС України надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби та забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

  • [1] Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20 березня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua.
  • [2] Кубальський В. Існуючі нормативні моделі протидії тероризму потребують перегляду / В. Кубальський // Запобігання радикалізації і тероризму: міжнародний досвід і національний вибір: зб. мат-лів "круглого столу" / за ред. М. Г. Гуцало. – К.: НІСД, 2012. – С. 98-99.
  • [3] Гуцало Μ. Г. Соціально-політичні аспекти протидії тероризму на сучасному етапі / Μ. Г. Гуцало // Протидія тероризму, нерозповсюдження зброї та матеріалів масового знищення й захист критичної інфраструктури: зб. мат-лів міжвідомчої експертної роб. групи, створеної при НІСД / за ред. О. Д. Маркєєвої, Ю. М. Скалецького. – К.: НІСД, 2013. – С. 20-21.
  • [4] Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. -1991. – № 4. – Ст. 20.
  • [5] Про боротьбу з тероризмом. Закон України: науково-практичний коментар / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: ΚΗΤ, 2009.-С. 68-69.
  • [6] Про боротьбу з тероризмом: закон України від 20 березня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/638-15/page.
 
<<   ЗМІСТ   >>