Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Адміністративна діяльність ОВС у сфері боротьби з рейдерством

Поняття та правова характеристика рейдерства в Україні

Розгляд поняття "рейдерство" варто почати зі з'ясування основних термінів і визначень, що стосуються цього питання.

Як відомо, щоб стати власником активу, його необхідно викупити в попереднього власника. Залежно від того, як купується актив і що з ним буде після цього, прийнято розрізняти такі процеси, як злиття і поглинання підприємств (компаній). Останнє поділяється на дружнє і вороже (недружнє). Виокремлюють також такий процес, як корпоративне захоплення.

Поняття "злиття" має чітке юридичне визначення. Це процес об'єднання двох компаній в одну, внаслідок чого на основі двох компаній утворюється одна нова. Деякі дослідники вважають, що злиття слід розглядати як окремий випадок поглинання, який відрізняється від останнього тільки процедурою передання (обміну) власності. Але на практиці сторони операції вважають за краще називати злиттям будь-який процес, за якого дотримується принцип паритетності як мінімум під час переговорів.

"Недружнє поглинання", "корпоративний конфлікт", "незаконне встановлення контролю над підприємством" – ось лише небагато синонімів рейдерства, які вживаються сьогодні. Скуповування акцій, ініціація банкрутства, реприватизація – це рейдерство. Силове захоплення, підроблення документів, шахрайство – це також рейдерство. Проте ці поняття потрібко розмежовувати, зокрема "рейдерство" та "недружнє поглинання".

З цього приводу виникає доречне запитання: де ж межа між цими категоріями? Як відрізнити рейдерське захоплення від недружнього поглинання? Критерій простий – законність дій сторони, зацікавленої в контролі над активами підприємства-жертви. Дотримання законодавства – ось те, що розмежовує вороже поглинання, виною якого є помилки в управлінні компанією, і рейдерство, утворене на основі корупції, підкупу і використання фізичної сили. Рейдерство – це протиправний перерозподіл власності. Навіть цілком законна операція з поглинання активів стає рейдерським актом, якщо хоча б на одному з її етапів застосовуються незаконні методи.

Юридичного визначення термінів "рейдер" і "рейдерство" в Україні немає, тому визначити, що таке рейдерство можна лише на підставі непрямих ознак і в аналогії з тим, що називають рейдерством за кордоном.

"Рейдер" (raider) у перекладі з англійської означає компанію, що поглинає інші компанії, скуповуючи акції компанії- жертви з метою отримання її контрольного пакету. З цього розуміємо, що процес поглинання компанії шляхом скуповування її контрольного пакету акцій вже можна вважати рейдерством. Англійське слово "raid" означає раптовий напад, наліт. Водночас рейдерством на Заході називають звичайне і абсолютно законне придбання компанії без згоди фактичного власника і менеджменту та силове захоплення з метою зміни власника[1].

Слов'янська інтерпретація рейдерства – це незаконне заволодіння майном і використання його у власних інтересах. Тож ми бачимо, що під одним і тим же словом у західній і вітчизняній практиці розуміють різні події. У країнах з розвинутою економікою під поняттям "рейдерство" розуміють легітимне придбання компанії шляхом недружнього поглинання. Цей процес має сувору законодавчу регламентацію у всіх розвинутих країнах і відбувається дуже прозоро.

В Україні та інших країнах СНД рейдерством називають кримінальні схеми із захоплення активів підприємств за участю бандитів і корумпованих урядовців. Водночас рейдерське атакування спрямоване проти власників підприємства.

За своєю сутністю рейдерство – це добре підготовлене, організоване, сплановане, юридично "обставлене" захоплення об'єкта за наперед відпрацьованими і попередньо продуманими схемами, в яких кожна ланка (покупець, посередник, силові структури, судді тощо) знає свою функцію і усвідомлює свій інтерес[2].

На думку Ю. Берлача, рейдерство слід розуміти як процес захоплення фірми у власність проти волі її власників/власника, що здійснюється шляхом реалізації різних протиправних дій з боку захоплювача з метою швидкого перепродажу об'єкта рейдерського нападу чи подальшого управління ним. Окрім того, дослідник виокремлює рейдерство і як позитивне явище за умови, якщо рейдерські напади: усувають від управління бізнесом неефективний менеджмент; запобігають зловживанням з боку великих акціонерів (мажоритарне); реструктурують підприємства, що неефективно працюють[3].

Цікаве визначення українського рейдерства запропонував А. Єфименко. На його думку, рейдерство – це вилучення майна на формально законних підставах, основу яких становить злочин, зловживання правом або прогалини в законі чи системні недоліки функціонування державних інститутів (судової та правоохоронної систем, системи реєстрації юридичних осіб тощо)[4].

Сьогодні рейдери – це фахівці із захоплення власності фірми або перехоплення оперативного керування за допомогою спеціально створеного й розіграного бізнес-конфлікту.

Рейдерське діяльність – це насамперед злагоджена й командна робота висококласних фахівців (юристів, економістів, аналітиків, бухгалтерів, аудиторів, силовиків), спрямована у потрібне русло організатором, що має деякий адміністративний і фінансовий ресурс. Методи професійних рейдерів можуть бути дуже далекі від норм ділової етики, але найчастіше вони цілком законні.

Основними ознаками рейдерства в нашій країні є незаконне заволодіння майном підприємства, використання прибутку в своїх інтересах, підтримка рейдерів усілякими методами й органами місцевої влади, закріплення домінуючих позицій, упередженість під час прийняття ухвал або рішень суду в інтересах рейдера тощо.

Можливість отримання величезних прибутків без значного ризику покарання – рушійна сила рейдерства. Тобто внутрішньою суперечністю рейдерства є взаємозв'язок між можливим прибутком рейдера і ризиком його покарання, юридичною відповідальністю. Взагалі в ринкових умовах між прибутком і ризиком простежується прямий зв'язок. Що більший ризик, то більшим має бути прибуток. І навпаки, більший прибуток вимагає більшого ризику. Тому рейдери в розвинутих країнах із сильною державною владою справді ризикують. В Україні вони практично не карані і майже не ризикують, бо юридична відповідальність де-факто мізерна. Тобто прибуток з ризиком не конфліктує[5].

На думку Б. Андрушківа, основними причинами виникнення рейдерства в Україні є:

  • 1) виникнення економічних передумов для перерозподілу власності;
  • 2) недосконалість законодавства, зокрема корпоративного;
  • 3) відсутність спеціалізованого закону про рейдерство;
  • 4) недосконала судова система, можливість ухвалення суддями необгрунтованих рішень на користь зацікавленої сторони; вплив на суддів з боку вищих інстанцій; відсутність строгої відповідальності суддів за ухвалення неправомірних рішень;
  • 5) корупція у вищих рівнях влади і судах;
  • 6) неоднозначне трактування окремих положень законодавства;
  • 7) недоліки в структурі корпоративного управління; непрозорість структури компанії; невиплата дивідендів; недотримання прав міноритарних акціонерів; відсутність закону про захист прав міноритарних акціонерів; неправильне оформлення права власності на активи; низька корпоративна культура на підприємствах; непрозора діяльність підприємств; помилки під час складання засновницьких документів підприємств; обіг акцій більшості підприємств ззовні організованого ринку;
  • 8) участь правоохоронних органів у рейдерстві або відсутність активних дій з їхнього боку, спрямованих на притягнення рейдерів до відповідальності;
  • 9) участь реєстраторів у рейдерських схемах, зокрема ведення подвійних реєстрів акціонерів підприємства;
  • 10) політична нестабільність, що створила умови для безкарної діяльності рейдерів та інше[6].

У науковій літературі вирізняють декілька видів рейдерства у діапазоні від законної (легальної) діяльності (рейдерство як бізнес, що нічим не відрізняється від інших видів бізнесу) до незаконної діяльності (протиправного діяння), що, як правило, супроводжується комплексом кримінальних правопорушень: від корупції до фізичного насильства:

1. "Біле" рейдерство, під час якого рейдер діє винятково за законом, використовуючи законодавство і деякі прогалини у ньому; організовує скуповування акцій або боргів підприємства, намагається тимчасово погіршити його економічний та фінансовий стан, здешевити його акції, шукає "дірки" в статуті тощо.

Фактично сьогодні в цивілізованому світі поширений лише цей тип рейдерства, оскільки він є дозволеним, регулюється та контролюється законом. Як зауважує О. Відяпін, таке рейдерство інколи навіть дає позитивні результати, коли скуповується невдале, слабке підприємство і розвивається з нього економічно вигідне[7].

  • 2. "Сіре" рейдерство, за якого рейдер діє на межі закону. Для цього виду характерне використання фальсифікованих документів, подвійного реєстру, незаконних зборів акціонерів, є простір і для корупції суддів.
  • 3. "Чорне" рейдерство, яке передбачає використання рейдером фальсифікованих документів та інших методів "сірого" рейдерства, грунтується на корупції представників адміністрацій, міністерств, правоохоронних органів, судців. Фактично корупція і бандитизм – живильне середовище і основа "чорного" рейдерства. Крім незаконних і неправомірних ухвал, "чорне" рейдерство характеризується обов'язковим застосуванням фізичного насильства для реального втілення своїх рішень[8].

Незважаючи на вказані погляди різних науковців стосовно рейдерства, слід ще раз наголосити, що в Україні сьогодні не існує єдиного нормативного підходу до визначення поняття рейдерства та розуміння його суті. Окрім того, на державному рівні не вироблено єдиної системи протидії такому явищу. Тому насамперед необхідно зрозуміти природу і походження рейдерства, його сутність і визначити це поняття.

Враховуючи зазначене, можна зробити висновок, що рейдерство у сфері корпоративних конфліктів – це комплекс заходів, що зумовлений процесом поглинання чи захоплення власності (активів) або корпоративних прав чи зміни оперативного управління власністю і здійснюється шляхом реалізації різних протиправних дій на формально законних підставах, виникнення яких грунтується на зловживанні правом, прогалинах у законі або системних недоліках функціонування державних інститутів, що створюють враження уявної законності дій.

Відсутність правового визначення рейдерства зумовлює можливість вирішення одних і тих же конфліктів шляхом надання правоохоронними органами різних юридичних оцінок та процесуальних рішень.

Закріплення у правових нормах поняття "рейдерство" має на меті створення сприятливих юридичних умов для ефективної боротьби з цим явищем, водночас визначає конкретні форми і механізми їх реалізації з метою забезпечення захисту прав і свобод людини, права власності, інтересів держави й суспільства та створення умов для ефективної діяльності суб'єктів господарювання, наданих Конституцією і законодавством України.

  • [1] Орлеан А. Рейдерство: загальна характеристика та правові засоби протидії / А. Орлеан, Н. Якимчук // Вісник Академії прокуратури України. – 2007. – № 4. – С. 34. (С. 34-40)
  • [2] Економічна та майнова безпека підприємства і підприємництва. Антирейдерство / упоряд. Б. М. Андрушків, Ю. Я. Вовк та ін. – Тернопіль: Вид. Терно-граф, 2008. – С. 126-128.
  • [3] Берлач Ю.А. Правове визначення рейдерства / Ю. А. Берлач // Південноукраїнський правничий часопис. – 2009. – № 1. – С. 60-62.
  • [4] Єфименко А. Рейдерство або ринок контролю / А. Єфименко // Юридичний журнал. – 2008. – № 11. – С. 116-122.
  • [5] Живко З. Б. Рейдерство: фермент ринкової економіки: монографія / З. Б. Живко. – Львів: Ліга-Прес, 2009. – С. 30.
  • [6] Економічна та майнова безпека підприємства і підприємництва. Антирейдерство / упоряд. Б. М. Андрушків, Ю. Я. Вовк та ін. – Тернопіль: Вид. Терно-граф, 2008. -С. 194-195.
  • [7] Видяпин О. Рейдер, слабых мест любитель / О. Видяпин (Электронный ресурс]. – Режим доступа: news.liga.net/interview/NI060037.html.
  • [8] Економічна та майнова безпека підприємства і підприємництва. Антирейдерство / упоряд. Б. М. Андрушків, Ю. Я. Вовк та ін. – Тернопіль: Вид Терно-граф, 2008. -С. 132-133.
 
<<   ЗМІСТ   >>