Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ

Особливості функціонування органів внутрішніх справ у надзвичайних умовах

Теоретичним та практичним проблемам реалізації владних повноважень органами внутрішніх справ щодо забезпечення управління у разі ускладнення оперативної обстановки у сфері охорони громадського порядку, в особливих, надзвичайних умовах присвячено низку наукових праць[1]. На підставі узагальнення досліджень визначимо основні засади (принципи) діяльності органів внутрішніх справ в умовах надзвичайної ситуації, а саме:

  • – принцип законності;
  • – принцип постійної готовності сил і засобів;
  • – принцип комплексного використання сил і засобів;
  • – принцип оперативності;
  • – принцип оперативного управління силами і засобами;
  • – принцип маневрування силами та засобами.

Принцип законності полягатиме у точному, неухильному виконанні та дотриманні законів, інших нормативно-правових актів всіма посадовими особами органів внутрішніх справ під час виконання правоохоронних завдань у надзвичайних умовах. Цей принцип є визначальним в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ. Забезпечення законності передбачає створення такого адміністративно-правового режиму в суспільстві, за якого вся система органів, виконуючи функції охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та боротьби зі злочинністю, зобов'язана, з одного боку, суворо дотримуватись вимог законів, а з іншого – вимагати від посадових осіб та громадян безумовного виконання цих законів, здійснювати правоохоронні та правозастосовні заходи з метою зміцнення правопорядку в державі[2].

Важливим принципом діяльності ОВС в особливих умовах є постійна готовність сил та засобів до реагування на будь-які зміни оперативної обстановки та надзвичайні ситуації, що забезпечується підтриманням високої активності сил та засобів, створенні та своєчасному використанні наявних можливостей підрозділів органів внутрішніх справ для стабілізації оперативної обстановки, вирішенні правоохоронних завдань та безперервності забезпечення охорони громадського порядку, припинення правопорушень в умовах спеціальних адміністративно-правових режимів.

Комплексне використання сил і засобів передбачає залучення усіх наявних сил (основних, додаткових, приданих), а також спеціальних засобів ОВС для виконання правоохоронних завдань в умовах надзвичайних ситуацій. Забезпечення комплексності та своєчасності дій ОВС в особливих умовах розглядається В. М. Плішкіним як належне їх планування шляхом розробки типових планів. Метою типового планування є створення моделі дій ОВС в ситуаціях, що повторюються або вимагають вироблення заздалегідь відповідної програми функціонування органу[3].

Зміст спеціального плану щодо організації охорони громадського порядку і безпеки у надзвичайних умовах визначено у Настанові з організації роботи органу внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 15 червня 1999 р. № 495[4]. Зокрема в ньому передбачається:

  • – характеристика можливої обстановки на території, що обслуговується в період виникнення стихійного лиха, пожежі, значної аварії, катастрофи або іншої надзвичайної обставини;
  • – перелік і послідовність невідкладних дій чергового і начальника органу внутрішніх, підстави та порядок підготування сил і засобів органу внутрішніх справ, виконання поставлених завдань в умовах різко змінюваної обстановки (оповіщення та збору особового складу за тривогою, переведення його у разі необхідності на посилений варіант роботи або казармений стан, інформування про ускладнення оперативної обстановки місцевих органів державної влади, правоохоронних органів, вищих та сусідніх ОВС;
  • – розрахунок сил і засобів, залучених для виконання заходів у разі надзвичайних подій і їх розстановка;
  • – територія (дільниця), де необхідно зосередити зусилля з охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю, попередження розкрадань державного та громадського майна, крадіжок особистої власності;
  • – кількість і склад службових нарядів, спеціальних груп, їх завдання та особливі обов'язки, склад резерву і порядок його використання;
  • – оборона приміщень органів державної влади і управління, установ банків та інших спеціальних та особливо важливих об'єктів; взяття під охорону та спостереження за об'єктами, перелік яких заздалегідь з'ясовується з місцевими органами Влади та управління;'
  • – проведення рекогносцировки місцевості, визначення зон можливого руйнування (займання, затоплення, зараження);
  • – розробка заходів з евакуації і рятування людей, житло і здоров'ю яких загрожує небезпека, а також державного, громадського і особистого майна;
  • – порядок оточення небезпечних Зон, встановлення загороджувальних постів і заслонів навколо цього району, контрольно-перепускних пунктів і патрульних груп для забезпечення перепускного режиму, безпеки дорожнього руху під час ліквідації наслідків;
  • – евакуація із загрозливих зон затриманих, заарештованих і засуджених, в необхідних випадках вивезення у небезпечні місця оперативної та криміналістичної техніки, зброї і боєприпасів, спеціальних засобів, цінного майна та службових документів;
  • – взаємодія зі штабами цивільної оборони, Служби безпеки України, частинами і підрозділами Збройних Сил України, іншими державними органами і формуваннями громадськості, а також і з сусідніми органами внутрішніх справ;
  • – сприяння у залучені населення, а також транспортних і інших засобів, які належать підприємствам, установам і організаціям та громадянам, для проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт відповідно до рішення місцевих органів державної адміністрації;
  • – здійснення роботи щодо припинення поширення недостовірної інформації та попередження паніки серед населення;
  • – організація управління зв'язку і передання інформації;
  • – матеріально-технічне, продовольче, господарське, медичне та інше забезпечення;
  • – контроль за здійснюваними заходами.

До плану додаються:

  • – схема оповіщення і збору особового складу за тривогою; схема зв'язку зі штабами цивільної оборони, військовими частинами, вищими і сусідніми органами внутрішніх справ, частинами і з'єднаннями внутрішніх військ, взаємодіючими установами, закладами та підприємствами; розрахунок сил і засобів, зокрема й наданих і громадськості, а також варіанти їх розстановки в різних ситуаціях у разі виникнення надзвичайних обставин; дислокація збірних евакопунктів, маршрути евакуації населення, виводу сільськогосподарських тварин тощо;
  • – розрахунок необхідних сил і засобів для доставки особового складу в небезпечні зони передбачуваних руйнувань, пожеж, затоплень, аварій, катастроф тощо;
  • – карти, графіки, картотеки невідкладних дій, зразки перепусток для транспорту і громадян, що залучаються до проведення рятувальних робіт тощо[5].

Принцип оперативності виявляються у швидких та рішучих діях органів внутрішніх справ в умовах надзвичайної ситуації. Нерішучість, повільність ухвалення рішень можуть призвести до тяжких наслідків. Одним із виявів оперативності є раптовість, яка досягається через зосередження сил і засобів у найменший час у місці найбільш ймовірного знаходження правопорушника. Досягнення раптовості дій прямо залежить під ступеня підготовки керівного складу і його знання особливостей району обслуговування, а також від способів і форм протиправної діяльності.

Забезпечення оперативного управління силами і засобами залежить від належного рівня організації чергової частини та її готовності до здійснення постійного управління силами і засобами, які перебувають на території обслуговування. Якість оперативного управління силами і засобами залежить також і від оснащення чергової частини, підбору особового складу, можливостей ухвалення оптимальних рішень в ситуації, від розробки типових варіантів дій, від стану зв'язку та достовірності оцінки оперативної обстановки на території, що обслуговується.

В умовах упровадження посиленого варіанта несення служби безпосереднє управління залученими силами та засобами, організацію взаємодії, збирання, аналіз оперативної інформації та обмін нею здійснюють оперативні штаби під керівництвом начальника (заступника) підрозділу органу внутрішніх справ. За рішенням керівника оперативного штабу до його складу можуть залучатися (за погодженням) представники органів виконавчої влади, інших правоохоронних органів, військових частин Збройних Сил України, а також представники засобів масової інформації. На оперативний штаб покладається координація, управління силами і засобами, взаємодія з правоохоронними органами, центральними та місцевими органами виконавчої влади, військовим командуванням Збройних Сил України, громадськими формуваннями, що залучаються, на весь період упровадження посиленого варіанта[6].

Маневрування силами і засобами – це тактичний принцип, здійснюваний шляхом організованого і своєчасного зосередження необхідних сил і засобів в тих місцях території обслуговування, в яких виникають ускладнення оперативної обстановки. Маневрування здійснюється шляхом передислокації постів і нарядів, а також шляхом залучення додаткових сил і засобів для вирішення певних завдань.

Узгодження дій між міліцією громадської безпеки та оперативно-розшуковими підрозділами засноване на періодичному обміні інформацією між цими службами. Цей принцип виконується шляхом організації періодичного обміну інформацією у процесі планування дій і під час повсякденної роботи підрозділів.

Як принципи організації діяльності органів внутрішніх справ в надзвичайних умовах у навчальній літературі виокремлюють також вміле використання резерву, профілактичну спрямованість діяльності ОВС та використання психологічних факторів[7]. Профілактична спрямованість дій підрозділів міліції громадської безпеки означає, що дії сил слід спрямовувати на недопущення скоєння злочинів та інших правопорушень на території, що обслуговується. Для досягнення цих цілей необхідно попередньо планувати систематичне проведення заходів, що сприяють підвищенню уваги до вразливих місць та забезпеченню адміністративного нагляду за певним контингентом населення. Використання психологічних факторів передбачає вивчення закономірностей психологічного стану поліцейського і правопорушника з метою досягнення психологічної перевагу у процесі вчинення дій з охорони громадського порядку та протидії злочинності. Ці фактори слід використовувати на управлінському і на виконавчому рівні, щоб мати можливість впливу на порушника закону. Знання психологічних факторів дає змогу уникнути негативних дій з боку правопорушника у відповідь на дії працівників міліції.

У разі виникнення надзвичайних обставин, передбачених правовими режимами надзвичайного, воєнного стану, а також надзвичайної екологічної ситуації, відповідно до законодавства України ОВС в надзвичайних умовах спільно із іншими державними суб'єктами (Національної гвардії України військ Цивільної оборони Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України) забезпечують передбачені законодавством режимні заходи та виконують правоохоронні завдання із забезпечення громадського порядку, охорони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян у надзвичайних умовах.

Закон України "Про міліцію" (стаття 10) зобов'язує працівників міліції повідомляти відповідним державним органам і громадським об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування людей і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду; брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій; сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

До запровадження законодавством України спеціальних адміністративно-правових режимів за існування реальної загрози безпеці або життю громадян на території держави або в окремих її регіонах чи населених пунктах вводиться посилений варіант оперативно-службової діяльності ОВС.

Відповідно до Наказу МВС України від 3 грудня 2012 р. № 1111 "Про затвердження Інструкції про порядок переведення органів і підрозділів системи Міністерства внутрішніх справ України на посилений варіант оперативно-службової діяльності"[8], посилений варіант оперативно-службової діяльності передбачає комплекс організаційно-правових, профілактичних, оперативних та інших заходів, пов'язаних із особливим режимом виконання оперативно-службових завдань і залученням значної кількості працівників та військовослужбовців системи МВС України з метою швидкої стабілізації оперативної обстановки.

Метою запровадження посиленого варіанта є найшвидша нормалізація оперативної обстановки та відновлення правопорядку, усунення загрози житло чи здоров'ю громадян, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів суспільства.

Підставами для введення посиленого варіанту несення служби є повідомлення про обставини, що можуть призвести чи призвели до загострення оперативної обстановки, створити чи створили загрозу життю (здоров'ю) громадян внаслідок:

  • – виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;
  • – виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення особливо важливих об'єктів або окремих місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
  • – здійснення терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об'єктів життєзабезпечення;
  • – виникнення тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж тощо), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населення;
  • – спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

Посилений варіант поширюється на осіб рядового і начальницького складу, державних службовців апарату МВС України, головних управлінь, управлінь МВС України, міськрайлінорганів, спеціальних установ міліції, стройових підрозділів, вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ системи МВС України та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України (крім слухачів і курсантів навчальних закладів, які не досягли 18-річного віку, та працівників, які не пройшли початкової підготовки).

Строк безперервного здійснення заходів у разі введення посиленого варіанта залежить від складності оперативної обстановки та навантаження на працівників ОВС під час виконання поставлених завдань.

Посилений варіант вводиться на строк:

  • – до 30 діб, з можливим його продовженням до 10 діб – Міністром внутрішніх справ України або особою, яка виконує його обов'язки;
  • – до 20 діб – першим заступником Міністра, заступником Міністра – керівником апарату, заступником Міністра;
  • – до 15 діб, з можливим його продовженням до 5 діб – начальниками ГУМВС, УМВС, командувачем внутрішніх військ або особами, які виконують їх обов'язки;
  • – до 10 діб – начальниками міськрайлінорганів внутрішніх справ ГУМВС, УМВС, начальниками управлінь територіальних командувань, командирами з'єднань і частин внутрішніх військ або особами, які виконують їх обов'язки.

На посилений варіант можуть переводитися усі працівники органів чи підрозділів системи МВС України і їх частина або окремі структурні підрозділи.

Залежно від обставин, за яких був уведений посилений варіант, сили, що залучаються, поділяються на три групи: основні сили; додаткові сили, що виділяються через органи і підрозділи цього ж регіону; придані сили, які залучаються через органи і підрозділи з інших регіонів (зведені загони).

Основні сили – це підрозділи патрульної служби міліції (полки, батальйони, роти, взводи, групи); підрозділи міліції громадської безпеки особливого призначення.

Додаткові сили – це стройові підрозділи міліції Державної служби охорони (насамперед групи затримання пунктів централізованого спостереження), Державтоінспекції (зазвичай дорожньо-патрульна служба), оперативно-начальницький склад органів і підрозділів внутрішніх справ.

Придані сили – це частини і підрозділи органів внутрішніх справ, які згідно з розпорядженням старшого начальника поступають в оперативне підпорядкування нижчого органу внутрішніх справ для посилення патрульної служби під час ускладнення оперативної обстановки. До них належать резервні підрозділи МВС, органи внутрішніх справ і особовий склад навчальних закладів МВС України; частини внутрішніх військ, а також підрозділи територіальних органів внутрішніх справ, які спрямовані для охорони громадського порядку на територію іншого органу.

Виділення додаткових сил у розпорядження відповідних керівників здійснюється за наказом начальників ГУМВС, УМВС, а приданих сил у підпорядкування відповідних керівників здійснюється за наказом керівництва МВС України.

Забезпечення посиленого варіанта оперативно-службової діяльності, як правило, передбачає виконання низки завдань, а саме:

  • – розгортання оперативних штабів;
  • – установлення добового чергування керівного складу;
  • – посилення добових нарядів чергових частин та слідчо- оперативних груп, створення груп документування або збільшення їх чисельності;
  • – забезпечення чергування підпорядкованих працівників ОВС у кількості, необхідній для виконання поставлених оперативно-службових завдань;
  • – розгортання додаткових контрольно-пропускних пунктів, заслонів, засад, маршрутів та постів патрульної служби міліції інших нарядів згідно з типовими планами або залежно від обстановки, що виникли;
  • – посилення охорони важливих об'єктів, зокрема об'єктів та прилеглих територій органів і підрозділів системи МВС України, осіб у спеціальних установах міліції;
  • – максимальне оперативно-профілактичне відпрацювання території, що обслуговується, а також осіб, які перебувають на обліку в органах внутрішніх справ. Залучення для охорони громадського порядку додаткових сил та засобів органів і підрозділів системи МВС України;
  • – формування (за необхідності) спеціальних зведених загонів у разі загрози виникнення або виникнення групових порушень громадського порядку чи масових безпорядків;
  • – обов'язкова перевірка наявності, стану, додержання порядку та збереження зброї, боєприпасів, вибухових, сильнодіючих, отруйних речовин, спеціальних засобів, паливно- мастильних матеріалів, посиленого контролю за їх видачею;
  • – створення мобільного резерву сил і засобів тощо.

Основними силами, що забезпечуватимуть спеціальні адміністративно-правові режими, є підрозділи патрульної служби міліції.

Наказ МВС України від 23 січня 2010 року №16[9] визначає стройові підрозділи патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України як структурні підрозділи міліції громадської безпеки, які забезпечують охорону громадського порядку, особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, власності від злочинних посягань, запобігають правопорушенням на вулицях та в інших громадських місцях та припиняють їх, у межах компетенції беруть участь у розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяють державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків, охороні громадського порядку під час проведення масових заходів, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

З метою забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їхніх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення; охорони і забезпечення громадського порядку; забезпечення громадської безпеки та охорони громадського порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів; виявлення кримінальних правопорушень; участі у проведенні заходів, спрямованих на розшук і затримання осіб, які підозрюються в скоєнні кримінальних правопорушень, озброєних та інших злочинців, які становлять суспільну небезпеку, звільнення заручників, припинення діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій на території України, а також заходів, пов'язаних із припиненням терористичної діяльності наказом МВС України від 3 грудня 2012 р. № 1111[10] створено підрозділи міліції громадської безпеки особливого призначення. Підрозділ виконує покладені на нього завдання у взаємодії зі службами, підрозділами органів внутрішніх справ, Національною гвардією України, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими формуваннями з охорони громадського порядку та державного кордону і населенням.

Завдання та функції патрульно-постової служби з охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, окрім патрульної служби міліції, поширюються на підрозділи міліції, які здійснюють охорону важливих об'єктів, підрозділи ДАІ, що обслуговують траси постійного руху автомобілів, а також на спеціалізовані підрозділи Державної служби охорони, дорожньо-патрульної служби ДАІ, які із виконанням своїх основних завдань зобов'язані забезпечувати охорону громадського порядку в зоні своїх постів у разі виникнення правопорушень.

Окрім того, підрозділи патрульної служби міліції виконують свої завдання у взаємодії з службою дільничних інспекторами міліції, Державною автомобільною інспекцією, Державною службою охорони, внутрішніми військами, іншими підрозділами органів внутрішніх справ, що беруть участь у забезпеченні охорони громадського порядку, а також з громадськими формуваннями з охорони громадського порядку та державного кордону.

Основними формами такої взаємодії є:

  • – несення служби з охорони громадського порядку в системі єдиної дислокації;
  • – взаємний обмін інформацією про стан оперативної обстановки зі структурними підрозділами органів внутрішніх справ, насамперед з оперативними службами, дільничними інспекторами міліції;
  • – участь у проведенні спільних інструктажів;
  • – проведення спільних навчально-тренувальних і практичних занять;
  • – узгодження порядку несення служби, зокрема під час проведення масових заходів, а також операцій із затримання злочинців;
  • – взаємодія, у межах компетенції, з іншими правоохоронними органами, органами державної влади та місцевого самоврядування.

Відтак у п. 279 Статуту Патрульно-постової служби міліції України зазначено, що завданнями особового складу підрозділів патрульної служби під час введення надзвичайного стану є:

  • а) здійснювати патрулювання з охорони громадського порядку на вулицях та в інших громадських місцях;
  • б) здійснювати перевірку документів і громадян, а в необхідних випадках проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів;
  • в) охороняти об'єкти, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;
  • г) вживати заходів до недопущення проведення заборонених зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також видовищних, спортивних та інших масових заходів та страйків;

ґ) надавати допомогу місцевим органам державної влади у проведенні тимчасового виселення людей з місць, небезпечних для проживання;

д) забезпечувати додержання громадянами правил комендантської години[11].

Безпосередні завдання та дії працівників міліції у типових умовах, що ускладнюють оперативну обстановку визначаються Статутом патрульно-постової служби міліції України.

1. Під час введення надзвичайного стану працівники міліції забезпечують охорону громадського порядку виконання посадовими особами і громадянами вимог встановленого режиму в межах своєї компетенції; вживають адміністративних заходів до порушників вимог режиму.

Органи внутрішніх справ спільно з Службою безпеки України та органами, що здійснюють управління на відповідній території, вживають заходів для якнайшвидшої нормалізації обстановки, відновлення конституційного порядку і законності, а також ліквідації загрози безпеці громадян.

Особовий склад міліції, який залучається до виконання завдань із забезпечення охорони громадського порядку на території, де введено надзвичайний стан, діє відповідно до розроблених спеціальних планів дій особового складу міськрайлінорганів внутрішніх справ залежно від умов введення особливого правового режиму.

У разі отримання повідомлення про введення надзвичайного стану міліціонери повинні терміново зв'язатися через радіозв'язок або телефон з оперативним черговим по міськрайліноргану внутрішніх справ і діяти за його вказівкою. Якщо неможливо зв'язатися з оперативним черговим або керівництвом цього органу внутрішніх справ чи підрозділу патрульно-постової служби, міліціонери повинні оцінити ситуацію, що виникла, її наслідки та вжити заходів до нормалізації обстановки – припинення протиправних дій, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, рятування майна.

У разі виникнення масових порушень правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю працівників міліції, вони повинні негайно зв'язатися з сусідніми нарядами для надання їм допомоги і діяти в межах чинного законодавства та вимог наказів МВС України.

  • 2. Виявивши пожежу (загоряння), працівнику міліції необхідно:
    • а) викликати пожежну команду і доповісти оперативному черговому органу внутрішніх справ;
    • б) за наявності потерпілих вжити заходів щодо надання їм невідкладної медичної допомоги;
    • в) залучити громадян до гасіння пожежі наявними засобами, особисто брати участь у гасінні пожежі;
    • г) організувати охорону майна, яке виноситься із об'єкта, який зайнявся, а також із об'єктів, які є під загрозою пожежі;

ґ) з прибуттям пожежної команди безпосередньо сприяти їй у ліквідації пожежі, евакуації потерпілих і майна, забезпеченні збереження пожежних рукавів для подання води, у припиненні намагань проникнути в приміщення, яке зайнялося, сторонніх осіб, які не залучені до гасіння пожежі, з'ясуванні причин і виявленні винних у виникненні пожежі;

  • д) припинити паніку і порушення громадського порядку на місці пожежі;
  • е) якщо є підстави підозрювати, що відбулось підпалювання, організувати охорону слідів злочину та інших речових доказів, вжити заходів до розшуку і затримання злочинця. Одержані дані доповісти начальнику пожежної команди і черговому органу внутрішніх справ;

є) про подію і вжиті заходи доповісти письмовим рапортом на ім'я начальника органу внутрішніх справ.

  • 3. У разі виявлення дорожньо-транспортної події або отримавши повідомлення про неї, міліціонери мають особисто перевірити достовірність такої інформації. Після цього вони повинні:
    • а) доповісти про подію оперативному черговому органу внутрішніх справ, а також черговому підрозділу ДАІ;
    • б) якщо є потерпілі, які перебувають у безпорадному або небезпечному для життя або здоров'я стані, подати їм у межах наявних можливостей невідкладну, зокрема медичну допомогу;
    • в) затримати водіїв, транспорт, які брали участь у події, вилучити посвідчення на право керування транспортом і ключі від замка запалення, вжити заходів для доставляння у встановленому порядку транспортних засобів для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках;
    • г) встановити і стисло опитати учасників і очевидців події, уточнити обставини, за яких вона була вчинена;

ґ) організувати охорону місця події;

  • д) якщо в результаті події виникли затримки та інші утруднення у русі транспорту і пішоходів, встановити нове спрямування руху (об'їзд), а якщо останнє здійснити неможливо, за допомогою водіїв інших транспортних засобів вивільнити проїжджу частину від пошкодженого транспорту, але перед цим зробити відмітки на місцевості про розміщення пошкодженого транспорту, потерпілих і сліди гальмування транспортних засобів, які брали участь у події;
  • е) у разі, якщо особа, винна у скоєнні дорожньо- транспортної події, зникла з місця її вчинення, але одержані дані підтверджують про те, що її можливо затримати "по гарячих слідах", негайно організувати переслідування і розшук цієї особи;
  • е) із прибуттям працівників ДАІ або слідчо-оперативної групи на місце події доповісти про її обставини, передати документи, вилучені у водіїв, після чого діяти за вказівкою старшого слідчо-оперативної групи і оперативного чергового;
  • ж) про подію і вжиті заходи доповісти письмовим рапортом на ім'я начальника органу внутрішніх справ.
  • 4. Під час виявлення обриву повітряних проводів високої напруги:
    • а) якщо обірваний провід під напругою перебуває на землі, у місцях руху транспорту і пішоходів, встановити шляхи його об'їзду і обходу;
    • б) за наявності осіб, які перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров'я стані, організувати надання їм невідкладної медичної допомоги. Водночас треба пам'ятати, що доторкатися до обірваного проводу можливо тільки за наявності на руках і ногах ізоляційного одягу (гумових рукавичок і чобіт), або з допомогою предметів, які мають електроізоляційні властивості (дошки, дерев'яні палки тощо);
    • в) доповісти оперативному черговому органу внутрішніх справ і викликати на місце аварійну бригаду підприємства по ремонту зовнішніх електромереж;
    • г) з прибуттям на місце аварійної бригади забезпечувати охорону місця обриву. Про усунення пошкодження та інші вжиті заходи доповісти оперативному черговому органу внутрішніх справ, а потім письмовим рапортом начальника органу внутрішніх справ.
  • 5. У разі повеней (зсувів) міліціонери повинні:
    • а) доповісти про це оперативному черговому для оповіщення посадових осіб відповідних державних органів і населення про загрозу затоплення;
    • б) сприяти евакуації із зони затоплення населення (насамперед дітей, жінок, осіб похилого віку і хворих) та майна;
    • в) забезпечити порядок на переправі населення із затоплюваних районів;
    • г) організувати охорону майна, залишеного без нагляду;

ґ) з метою припинення неправдивих чуток і попередження паніки серед населення виносити на місці усне попередження особам, які їх поширюють, а в разі невиконання – застосовувати передбачені Законом "Про міліцію" заходи примусу.

  • 6. У разі землетрусу наряди міліції зобов'язані:
    • а) з'ясувати обстановку в районі свого маршруту (поста), встановити зв'язок з оперативним черговим, дільничним інспектором міліції і доповісти їм обстановку;
    • б) позначити місця, небезпечні для руху транспорту та пішоходів, і забезпечити безпеку їх прямування;
    • в) вжити заходів для рятування людей і майна, виводу потерпілих і спрямування їх до пунктів медичної допомоги, а також до локалізації пожеж;
    • г) вжити заходів для припинення неправдивих чуток і попередження паніки серед населення.
  • 7. Під час урагану і хуртовини міліціонери повинні:
    • а) посилити нагляд за рухом транспорту і пішоходів, попередити водіїв та громадян про можливі наслідки урагану або хуртовини;
    • б) надавати допомогу потерпілим і громадянам, які знаходяться у безпорадному стані на вулицях та в інших громадських місцях;
    • в) сприяти мобілізації працездатного населення і транспортних засобів для розчищення проїжджої частини магістралей, вулиць, доріг і знесених будинків.
  • 8. У разі отримання інформації про виникнення небезпечних інфекційних захворювань людей або тварин міліціонери повинні доповісти про це оперативному черговому, забезпечити охорону громадського порядку в місцях перебування громадян, які прибули із небезпечних зон, і діяти за вказівкою керівництва органу внутрішніх справ. Кожному працівнику міліції робляться екстрені щеплення, видаються необхідні засоби захисту і дезинфекції медичними працівниками лікувально-профілактичних та санітарно-протиепідемічних установ, роз'яснюються правила користування ними.

Порядок і тривалість несення служби в зоні зараження встановлюються начальником органу внутрішніх справ за узгодження з медичною (ветеринарною) службою.

Для зовнішнього оточення території, оголошеної у карантині, забезпечення громадського порядку, охорони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян, а також забезпечення карантинних заходів безпосередньо в зонах зараження додатково можуть залучатися сили міліції і військовослужбовці військ внутрішньої і конвойної охорони, Служби безпеки України відповідно до законодавства.

  • 9. У разі виявлення авіабомб, снарядів, мій, що не вибухнули, вибухових, хімічних, радіоактивних та інших речовин, які становлять небезпеку для населення, міліціонери зобов'язані:
    • а) негайно доповісти про це оперативному черговому, повідомити аварійні або спеціальні служби;
    • б) вжити можливих заходів особистої безпеки, рятування людей, виведення (вивезення) потерпілих і надання їм необхідної допомоги;
    • в) вжити заходів до недопущення в зону виявлення (зараження) людей, тварин і транспорту, які не беруть участі у ліквідації наслідків;
    • г) вказувати маршрути виходу населення із небезпечної зони, шляхи об'їзду для транспорту;

ґ) здійснювати сприяння у мобілізації транспорту і працездатного населення у проведенні рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.

З прибуттям осіб, які відповідають за проведення робіт із знешкодження (підриву) боєприпасів, уточнюються завдання, і патрульно-постові наряди діють згідно з вказівками цих осіб.

  • 10. Під час виникнення катастрофи, аварії на транспорті міліціонери повинні:
    • а) негайно доповідати до чергової частини про час, місце, обставини і приблизні масштаби катастрофи (аварії);
    • б) вживати заходів для рятування людей, державного, громадського і особистого майна; до прибуття пожежної команди організувати гасіння пожежі;
    • в) організувати надання невідкладної допомоги потерпілим і спрямовувати їх до лікувальних закладів, а також охорону майна, залишеного без нагляду;
    • г) не допускати сторонніх осіб до місця події, крім осіб, залучених до ліквідації її наслідків; вживати заходів щодо забезпечення недоторканості транспортних засобів до прибуття осіб, призначених для розслідування (за винятком випадків, коли потрібно врятувати потерпілих);

ґ) забезпечити охорону громадського порядку на місці події до прибуття додаткових нарядів міліції;

  • д) у необхідних випадках сприяти мобілізації працездатного населення, транспорту та інших засобів для ліквідації наслідків аварії.
  • 11. У процесі попередження та припинення масових безпорядків і групових порушень працівники міліції повинні:
    • а) ретельно вивчати обстановку і контингент осіб під час проведення походів, мітингів, демонстрацій на вулицях та в інших місцях масового скупчення людей; спрямовувати увагу на усі обставини, які можуть викликати або сприяти скоєнню групових порушень громадського порядку, доповідати про такі обставини оперативному черговому, самим вживати заходів щодо їх усунення, а також вимагати вжиття заходів від відповідних посадових осіб;
    • б) .негайно реагувати на факти хуліганських виявів і сигнали громадян про можливі групові порушення громадського порядку; з огляду на обставини, рішуче і вміло діяти під час затримання хуліганів з метою унеможливлення виникнення безпорядків; роз'яснювати порушникам неправомірність їх дій і вимагати припинення порушень;
    • в) вживати заходів до припинення торгівлі спиртними напоями в неустановлених місцях, особливо на території проведення спортивних та інших масових заходів; із адміністрацією парків, стадіонів і видовищних закладів вживати заходів до недопущення на спортивні та інші культурно-масові заходи осіб у нетверезому стані, розпиття спиртних напоїв на спорт- будовах і підходах до них;
    • г) негайно доповісти черговому (старшому наряду) про випадки невиконання власниками видовищних закладів та іншими посадовими особами обґрунтованих вимог нарядів міліції щодо забезпечення належного порядку.

Доповідаючи черговому і старшому наряду про конфліктну ситуацію, патрульний (постовий) повідомляє про:

  • а) характер, місце і час виникнення конфліктної ситуації;
  • б) причини її виникнення;
  • в) контингент і кількість учасників конфлікту;
  • г) кількість присутніх громадян та їх ставлення до конфлікту.

На випадок виникнення групових порушень громадського порядку міліціонеру необхідно знати шляхи і маршрути, на яких найбільш зручно вилучати затриманих з місця події, а також приміщення, де їх можна тримати до прибуття транспортних засобів.

Припинення і ліквідація групових порушень громадського порядку здійснюють наряди міліції шляхом поділу натовпу на дрібні групи, відокремлення їх одна від іншої, відтиснення і розсіяння. Одночасно вживають заходів для виявлення організаторів і активних учасників безпорядків.

Під час припинення правопорушень в місцях скупчення людей, а також у процесі затримання організаторів та активних учасників групових порушень громадського порядку наряди повинні виявляти обережність і пересторогу, беручи до уваги можливу негативну реакцію присутніх громадян, щоб своїми діями не зумовити ускладнення обстановки. Затримані організатори та активні учасники групових порушень громадського порядку негайно відправляються у зачинених машинах до міліції.

У ситуаціях, коли негайне затримання організаторів та активних учасників безпорядків неможливе або небажане, наряди міліції обмежуються встановленням їх осіб для наступного нагляду і затримання у найбільш придатний для цього час.

Під час проведення операцій із припинення групових порушень громадського порядку патрульно-постові наряди повинні виявляти високу організованість, дисциплінованість і діяти тільки за командою керівника операції або старшого наряду. Для забезпечення узгоджених дій встановлюються способи підтримання зв'язку, умовні знаки і сигнали.

Після ліквідації масових безпорядків за вказівкою керівника операції патрульно-постові наряди вживають заходів для недопущення їх поновлення і звертаються до громадян з проханням розійтися, не збиратися групами на вулицях, площах, у подвір'ях та інших громадських місцях; про найбільш значні групи, які не реагують на ці звернення, доповідають черговому (старшому наряду); відновлюють нормальний рух транспорту і пішоходів.

  • 12. У разі проведення несанкціонованого масового заходу наряди міліції спільно з іншими силами здійснюють такі заходи:
    • а) інформують про початок, кількість учасників та обставини проведення цього заходу оперативного чергового по органу внутрішніх справ;
    • б) проводять попереджувальну роботу з організаторами та учасниками цього заходу до його припинення; роз'яснюють їм положення чинного законодавства з питання їх відповідальності за його порушення;
    • в) у разі невиконання їх законних вимог, з урахуванням обставин, що виникли, вживають заходів до затримання організаторів або активних учасників, які порушують громадський порядок та вчиняють протиправні дії;
    • г) вживають необхідних заходів до фіксації протиправних діянь інших учасників проведення цього заходу та їх документування і встановлення свідків;

ґ) забезпечують охорону державного та іншого майна, залишеного без нагляду.

Особовий склад міліції, який переведений на посилений варіант, за наказом відповідного керівника може озброюватися вогнепальною зброєю, оснащуватися спецзасобами та засобами радіозв'язку.

Види спеціальних засобів, підстави та особливості застосування регламентовані статтею 14 Закону України "Про міліцію"[12], а також Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. №49 "Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР"[13].

Спеціальні засоби застосовуються у випадках, коли використано і не дали бажаних результатів усі інші форми попереднього впливу на правопорушників:

  • а) для захисту громадян і самозахисту працівника міліції від нападу та інших дій, що створюють загрозу Їхньому життю або здоров'ю;
  • б) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;
  • в) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їхньої приналежності, або їх звільнення у разі захоплення;
  • г) для затримання і доставлення до міліції або іншого службового приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і утримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди навколишнім або собі;

ґ) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей;

  • д) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки з охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю;
  • е) для звільнення заручників.

Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком центрального органу виконавчої впади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, і Генеральної прокуратури України та публікуються в засобах масової інформації.

Відповідно до законодавства України працівники міліції мають право застосовувати:

  • а) засоби індивідуального захисту: шоломи (стальні армійські "Сфера", каски захисні пластмасові), бронежилети; протиударні та броньові щити;
  • б) засоби активної оборони: гумові кийки; кийки пластикові типу "тонфа"; наручники; електрошокові пристрої; патрони і пристрої для їх вітчизняного виробництва, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; ручні газові гранати, а також патрони з газовими гранатами ("Черемуха-1", "Черемуха-4", "Черемуха-", "Черемуха-6", "Черемуха-7", "Черемуха-10", "Черемуха-12", "Сирень-1", "Сирень-2", "Сирень-3"); балончики, патрони, гранати та інші спецзасоби з препаратами сльозоточивої та дратівної дії на основі природних капсаїциноїдів, морфоліду пералгонової кислоти (МПК), ортохлорбензальмалононітрилу (CS) і речовини АЛГОГЕН;
  • в) засоби забезпечення спеціальних операцій: ранцеві апарати "Облако"; світлошумова граната "Заря" та світлошумовий пристрій "Пламя"; патрони з гумовою кулею "Волна- р"; водомети; бронемашини та інші транспортні засоби; пристрій для примусової зупинки автотранспорту "Еж-М";
  • г) пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками: малогабаритні підривні пристрої "Ключ", "Імпульс".

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що виникла, характеру правопорушення і особи правопорушника.

Застосуванню сили, спеціальних засобів повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

Попередження може бути зроблене голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей – через гучно- мовні установки, підсилювачі мови і в кожному разі бажано на рідній мові осіб, проти яких ці засоби будуть застосуватись, та українською і російською мовами не менше 2-ох разів з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення.

Рішення про застосування спеціальних засобів ухвалює посадова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції. Працівники міліції, які діють індивідуально, ухвалюють такі рішення самостійно.

  • [1] Лаптий В. А. Система управления органами внутренних дел в особых условиях. Теоретические и практические проблемы / В. А. Лаптий. – К.: НАВСУ, 1997. – 118 с.; Кузніченко С. О. Управління органами внутрішніх справ в особливих умовах, викликаних аномальними явищами техногенного і природного характеру: дис. ... канд. юрид, наук: 12.00.07 / С. О. Кузніченко. – X., 2001. – 223 с.; Корнієнко М. В. Роль органів внутрішніх справ України в охороні громадського порядку при ускладненні оперативної обстановки: монографія / М. В. Корнієнко. – Дніпропетровськ: "Україна", 2001. – 370 с.; Возник М. В. Організаційно-правові засади управління органами внутрішніх справ при забезпеченні масових заходів: автореф, дис. на здоб, наук. ступ. канд. юрид, наук: спец. 12.00.07 / М. В. Возник. – К., 2010. – 21 с.
  • [2] Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: підручник / авт. колектив Ю. І. Римаренко, Є. М. Моісеев, В. І. Олефір. – К.: КНТ, 2008. – 816 с.
  • [3] Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ: підруч. (для слухачів і курсантів вищ. закл. освіти МВС України) / В. М. Плішкін; за ред. Ю. Ф. Кравченко. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999.-С. 456-458.
  • [4] Про затвердження настанови з організації роботи органу внутрішніх справ: Наказ МВС України від 15 червня 1999 р. № 495.
  • [5] Про затвердження настанові: з організації роботи органу внутрішніх справ: Наказ МВС України від 15 червня 1999 р. № 495.
  • [6] Про затвердження Інструкції про порядок переведення органів і підрозділів системи Міністерства внутрішніх справ України на посилений варіант оперативно-службової діяльності: Наказ МВС України 3 грудня 2012 р. № 1111 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z2148-12.
  • [7] Організація і тактика діяльності міліції громадської безпеки: навч, посіб, для підготовки курсантів ВНЗ МВС України до державних іспитів / за заг.-ред. І. В. Дроздової, Ю. С. Назара. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2014. – 244 с.
  • [8] Про затвердження Інструкції про порядок переведення органів і підрозділів системи Міністерства внутрішніх справ України на посилений варіант оперативно-службової діяльності: Наказ МВС України 3 грудня 2012 р. №1111. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon0.rada.gov.ua/ laws/show/z2I48-12.
  • [9] Про затвердження Положення про стройовий підрозділ патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 23 січня 2010 р. Ns 16 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: document.ua/pro-zatverdzhennja-polozhennja-pro-stroiovii-pidrozdil-patru-docl8113.html.
  • [10] Про затвердження Положення про підрозділи міліції громадської безпеки особливого призначення: Наказ МВС України від 8 травня 2014 р. № 447 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/- laws/show/z0490-14.
  • [11] Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України: Наказ МВС України від 28 липня 1994 р. № 404 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0213-94.
  • [12] Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/565-12.
  • [13] Про затвердження Правил застосування спецзасобів при охороні громадського порядку в Україні: Постанова Ради Міністрів України від 27 лютого 1991 р. №49 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/49-91.
 
<<   ЗМІСТ