Повна версія

Головна arrow Економіка arrow Економіка і фінанси підприємства

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ВСТУП

Радикальні перетворення в суспільстві та фундаментальна трансформація основ господарювання в країні вимагають від кожного підприємства здійснення заходів, спрямованих на забезпечення його стабільного економічного зростання. Для досягнення такої мети важливе значення має набуття фахівцями навичок використання теоретичних і практичних знань у господарській діяльності підприємства.

Успішна підготовка до професійного здійснення підприємницької діяльності в сучасних умовах господарювання потребує глибокого знання фахівцями основних аспектів економіки підприємства, організації та забезпечення ефективного господарювання первинної ланки економічної системи країни, де продукуються товари і надаються послуги. Саме вивчення економіки підприємства закладає фундамент важливого комплексу теоретичних і практичних знань, який необхідний кожному економісту та фахівцю незалежно від його спеціалізації та посади.

Пріоритетність компетенцій фахівця пов'язана з його здатністю масштабно і конкретно економічно мислити, своєчасно опановувати сучасні інформаційні та управлінські інновації, проводити діагностування результатів діяльності суб'єктів господарювання, обгрунтовувати альтернативні варіанти ресурсного забезпечення функціонування підприємств, оцінювати моделі їх розвитку та формувати рішення щодо ефективного господарювання.

Сучасні тенденції підготовки фахівців у вищих навчальних закладах передбачають застосування новітніх технологій навчання та підвищення ефективності самостійної роботи студентів. Виходячи з цього, підручник має на меті забезпечити більш інтенсивне використання лекційного часу та візуальне супроводження лекцій, а також надати допомогу та систематизувати самостійну роботу студентів.

Вивчення економіки і фінансів підприємства передбачає формування сучасного економічного мислення, набуття майбутніми фахівцями системи спеціальних знань і навичок у сфері аналізу фінансової діяльності підприємства, обґрунтування його поточних і перспективних планів, пошуку і оцінки ефективних напрямів інвестиційно-інноваційної діяльності. Широкі знання та творче мислення формують свідоме використання об'єктивних економічних законів у процесі прийняття рішень сприяють удосконаленню системи виробничих відносин, які є спонукальними мотивами до ефективної діяльності.

Підручник підготовлений відповідно до програми дисципліни "Економіка і фінанси підприємства", яка є нормативною для підготовки бакалаврів галузі знань "Менеджмент і адміністрування".

ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

ПІДПРИЄМСТВО В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

  • 1.1. Поняття підприємства, його цілі і напрямки діяльності
  • 1.2. Види підприємств та їхня класифікація. Об'єднання підприємств
  • 1.3. Зовнішнє середовище господарювання підприємств
  • 1.4. Ринкове середовище функціонування підприємств

Поняття підприємства, його цілі і напрямки діяльності

Основною виробничо-господарською ланкою економіки України є підприємство. Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт і суб'єкт права. На основі цих ознак, систематизованих у Господарському кодексі України, визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей національного господарства.

Згідно з Господарським кодексом України підприємство – це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності.

В умовах ринкової економіки підприємство, що займається виробничою діяльністю, є суб'єктом господарювання. Підприємство як суб'єкт господарювання є основною виробничо-господарською ланкою економіки України. Суб'єктами господарювання визначаються підприємства, які здійснюють господарську діяльність, мають відокремлене майно, сукупність господарських прав та обов'язків.

Підприємство – це економічно самостійна господарська ланка з правами юридичної особи, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає послуги. Підприємство є організаційно відокремленою і первинною ланкою виробничої сфери національної економіки. Воно характеризується відповідною виробничою спеціалізацією, основою якої є професійно організований колектив, здатний виробляти необхідну суспільству продукцію або надавати певні послуги.

В умовах товарного виробництва і ринкової економіки підприємства виступають як товаровиробники. Продукція, що є результатом їхньої діяльності, набуває товарної форми і поступає на ринок для обміну. Проте необхідно відзначити, що підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

У більшості країн світу з розвинутою ринковою економікою підприємства називаються фірмами. Під словом “фірма” розуміють підприємства, що здійснюють господарську діяльність у різних галузях народного господарства. В окремих країнах досить поширені більш конкретні найменування фірм. Наприклад, в Англії вони мають назву компаній, США – корпорацій, країнах континентальної Європи – товариств.

Підприємство визначає для себе певне фірмове найменування, під яким його записують до державного реєстру країни. Фірмове найменування сільськогосподарського підприємства нині, як правило, включає назву села, де функціонує господарство, відображає характер його діяльності, правовий статус та форму господарювання.

Кожне підприємство має юридичний статус суб'єкта господарювання, завершену систему обліку і звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з власною назвою, а в окремих випадках і товарний знак. Фірмовий знак (марка) служить для ідентифікації товарів підприємства та виділення їх на ринку від продукції конкурентів.

Підприємство є основною ланкою економіки країни, тут виробляється продукція, виконується робота і надаються послуги, які складають матеріальну основу життєдіяльності кожної людини і суспільства. Водночас на підприємстві в процесі виробництва і реалізації продукції формуються відповідні виробничі відносини, в яких проявляються інтереси працівника і колективу, власника і суспільства в цілому. Основу діяльності підприємства складає трудовий колектив, тому тут повинні вирішуватись як економічні, так і соціальні проблеми.

Для організації ефективної діяльності підприємства необхідно визначити його мету і основні цілі, які формуються залежно від внутрішніх і зовнішніх умов функціонування.

Мета виробничої діяльності підприємства носить подвійний характер – задоволення суспільних потреб і одержання прибутку. В умовах ринкової економіки задоволення суспільних потреб не може бути єдиною метою, проте також неможливо виключати цю мету і залишати єдину – одержання прибутку. Безперечно, безпосередня мета і спонукальний мотив діяльності підприємства – одержати якнайбільшу масу прибутку від реалізації продукції. Проте досягти цієї мети можливо лише виробляючи потрібну споживачам продукцію, яка користується попитом і реалізується на ринку. Виходячи з цього підприємства змушені повніше задовольняти суспільні потреби і на цій основі одержувати відповідний прибуток.

Виходячи з цього основою ефективного господарювання є визначення генеральної (головної) мети підприємства, обгрунтування об'єктивної необхідності його створення та функціонування. У світовій економіці генеральна (головна) мета підприємства називається місією. Місія сучасного підприємства – це досягнення певних економічних і соціальних результатів та одержання максимально можливого прибутку.

На основі загальної місії підприємства формулюються і встановлюються загальнофірмові цілі, які мають відповідати певним вимогам:

  • – по-перше, цілі підприємства мають бути конкретними і піддаватися вимірюванню. Формулювання цілей у конкретних формах створює вихідну базу для наступних господарських та соціальних рішень. Завдяки цьому можна обґрунтовано визначити, наскільки ефективно підприємство діє в напрямку здійснення своїх цілей;
  • – по-друге, цілі підприємства мають бути орієнтованими в часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування. Цілі встановлюються на тривалі або короткі періоди діяльності підприємства. Довготермінова мета має горизонт прогнозування, що дорівнює п'яти рокам, інколи більше (7-10 років) – для передових у технічному відношенні фірм; короткотермінова – в межах одного року.
  • – по-третє, цілі підприємства мають бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності його діяльності. Недосяжні або частково досяжні цілі спричинюють негативні наслідки, зокрема зниження ефективності господарювання, зменшення рівня мотивації працівників, погіршання показників інноваційної, виробничої та соціальної діяльності підприємства, зниження конкурентоспроможності його продукції на ринку;
  • – по-четверте, з огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення мають сприяти досягненню відповідної мети діяльності. Інше може привести до виникнення конфліктної ситуації між підрозділами підприємства, відповідальними за досягнення різних цілей.

У кінцевому підсумку цілі підприємства мають бути чітко сформульовані для кожного виду його діяльності, що є важливим для суб'єкта господарювання, котрий прагне вимірювати результати цієї діяльності.

У практиці господарювання кожне підприємство, що є складною виробничо-економічною системою, здійснює багато конкретних видів діяльності, які за ознакою спорідненості можна об'єднати в окремі напрямки.

Головні напрямки діяльності підприємства: маркетингова діяльність, інноваційна діяльність, виробнича діяльність, комерційно-збутова діяльність та післяпродажний сервіс.

Під маркетинговою діяльністю підприємства слід розуміти процес організації виробництва і збуту продукції, орієнтований на задоволення потреб окремих споживачів і отримання прибутку на основі дослідження і прогнозування ринку, вивчення внутрішнього та зовнішнього середовищ, розробки стратегії і тактики поведінки на ринку за допомогою маркетингових програм. В таких програмах мають бути закладені заходи щодо поліпшення властивостей товару і розширення його асортименту, вивчення психології покупців і конкурентів, а також щодо забезпечення ефективної цінової і збутової політики, оптимізації каналів реалізації, організації збуту і технічного сервісу.

На основі результатів маркетингових досліджень ринку товарів формують засади інноваційної діяльності для забезпечення безперешкодного та успішного виходу на нові ринкові сегменти з інноваційною продукцією.

Інноваційна діяльність підприємства включає: реалізацію науково- технічних розробок і випробувань; ефективну технологічну і конструкторську діяльність; впровадження технічних, організаційних та інших нововведень; розробку нових корисних моделей щодо удосконалення організації, управління і регулювання діяльності підприємства; формування ефективної інноваційно-інвестиційної політики підприємства. Інноваційна діяльність підприємства здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання науково-технічних програм і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво.

Запорукою успішного функціонування підприємства в конкурентному ринковому середовищі є ефективна виробнича діяльність підприємства, яка включає розробку програми випуску товарів (послуг) в поточному періоді і на перспективу; збалансування виробничих потужностей підприємства; обгрунтування обсягу виготовлення продукції (послуг) певної номенклатури й асортименту відповідно до потреб ринку; безперебійне матеріально-технічне забезпечення виробництва необхідними ресурсами; розробку узгоджених у часі і просторі оперативно-календарних графіків виготовлення продукції (надання послуг); впровадження оптимізаційних програм щодо раціонального використання наявних у підприємства ресурсів.

Ефективність попередніх видів діяльності доцільно визначати за результатами комерційно-збутової діяльності, від масштабів і якості якої залежить фінансова результативність виробництва. Під комерційно-збутовою діяльністю слід розуміти сукупність комерційних і торговельно- технологічних заходів підприємства з доведенням виготовленої ним продукції до споживачів. Вона повинна включати: активний пошук ринків збуту товарів (послуг); знаходження потенційних клієнтів; вибір каналів розповсюдження товарів (послуг); встановлення тривалих добропорядних взаємин з клієнтами; документальне оформлення господарських зв'язків з укладанням договорів постачання.

Невід'ємним атрибутом прихильності споживачів до виготовленої підприємством продукції є забезпечення післяпродажного сервісу за фактом реалізації продукції, що передбачає надання наступних послуг: забезпечення гарантійного технічного обслуговування реалізованого товару протягом визначеного умовами експлуатації терміну; експлуатаційне супроводження нормативного строку служби реалізованого товару (монтажні чи пусконалагоджувальні роботи, комп'ютерна та інформаційна підтримка, постачання запасних частин, ремонтне обслуговування, консультаційне забезпечення тощо).

 
<<   ЗМІСТ   >>