Фасціопьоз

Етіологія. Хвороба ВРХ та інших тварин, а також людини, яку спричиняють трематоди з роду Фасціоли, що паразитують у жовчних шляхах печінки.

Збудник – печінкова та гігантська фасціоли (листоподібної форми, світло-брудно-зеленого кольору). Розвиток збудника від яйця до адолескарію проходить у біотопах (місцях проживання) молюсків малого п'явушника за 2–2,5 місяці. Формування статевозрілих фасціол у печінці інвазійних тварин завершується через 3–4 місяці; паразитування у жовчних ходах триває роками.

Зараження відбувається аліментарним шляхом, переважно влітку на пасовищі, у місцях із великою кількістю дрібних водойм-біотопів малого п'явушника. Фактори передання – вода, трави, що ростуть у водоймах, на вологих і поливних землях, сіно з цих ділянок, забруднене адолескаріями.

Клінічні прояви. Гострий перебіг інвазії спостерігають серед молодняку ВРХ, що проявляється сильною пригніченістю хворих особин, залежуванням, різким збільшенням печінки, хворобливістю, атонією та виснаженням.

У дорослих тварин хвороба протікає хронічно, що виражається у зниженні надоїв, пригніченості, блідості слизових оболонок, появі набряків на повіках, в міжщелепному просторі, на грудях, нижній частині живота, збільшенні печінки. Можлива загибель тварин.

Діагноз ставлять на підставі виявлення яєць фасціол у фекаліях (жовто-солом'яного кольору, овальної форми, з кришечкою).

Лікування. Застосовують антгельмінтики гексіхол, ацемідофен. Лікувальну дегельмінтизацію проводять за клінічними показниками будь-якої пори року. У разі ускладнення гельмінтозу інфекцією або іншою патологією до лікування антгельмінтиками можна братися тільки після лікування вторинного захворювання.

Профілактика. Полягає у профілактичній дегельмінтизації двічі на рік (перед постановкою на стійлове утримання і за З місяці потому) та регулюванні порядку використання випасів. До масової дегельмінтизації ВРХ беруться тільки після попереднього випробування антигельмінтиків на 15–20 тварин. Не підлягають дегельмінтизації виснажені тварини і самиці за 2 тижні до пологів і після них.

Цистицеркоз (фіноз)

Етіологія. Хвороба виникає внаслідок паразитування у м'язовій тканині тварин личинок ціп'яка. Велика рогата худоба є проміжним хазяїном гельмінта – бичачого ціп'яка. Статевозріла форма ціп'яка паразитує роками у тонкому відділі кишечника людини (його довжина сягає 10 м), виділяючи в зовнішнє середовище членики, що містять понад 100 тис. яєць кожен (на добу виділяється до 1 млн яєць). У зовнішньому середовищі яйця зберігають інвазійні властивості до 18 місяців.

Заражаються телята, заковтуючи з кормом і водою зрілі членики або яйця ціп'яка, які виділяються з фекаліями людини. Зародки, що вийшли з яєць в організмі проміжного хазяїна проникають у кров, а потім у м'язи, печінку та інші органи, і в серце також, де перетворюються на інвазійних цистицерків. У відгодівельних господарствах промислового типу можливо масове зараження худоби. Поширенню інвазії сприяє антисанітарний стан тваринницьких об'єктів (відсутність туалетів).

Клінічні прояви. Протікає клінічно непомітно. Спостерігають лихоманку, міозити, різке схуднення, під час дослідження крові – еозинофілію (збільшення кількості еозинофілів у крові). Діагноз на цистицеркоз ВРХ ставлять після її забою шляхом виявлення цистицерків, переважно у серцевому м'язі, жувальній мускулатурі, м'язі язика, ніжках діафрагми.

Лікування. Не розроблено.

Профілактика. Полягає в організації комплексу ветеринарно- та медико-санітарних заходів.