Повна версія

Головна arrow Товарознавство arrow Повна енциклопедія тваринництва

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Інфекційна агалактія овець і кіз

Етіологія. Інфекційна контагіозна хвороба лактаційних тварин, що характеризується ураженням молочної залози, суглобів та очей, а в суягних тварин – абортами. Захворюваність становить приблизно 37 %, летальність – 45 %. Збудник – мікоплазма, стійка до антибіотиків, але чутлива до препаратів тетрациклінового ряду. Поширена в природі. Джерело збудника інфекції – мікоплазмоносії або хворі особини, які виділяють збудника з молоком. Зараження найчастіше відбувається аліментарним шляхом, але можливе й через дрібні ранки на шкірі вимені під час доїння.

Клінічні прояви. Інкубаційний період хвороби становить 2–24 доби, іноді до 2 місяців. Інфекційна агалактія овець і кіз протікає гостро і хронічно. Гострий перебіг триває 5–10 діб і може або закінчитися загибеллю, або набути хронічного характеру. Захворювання починається з підвищення температури тіла (41–42 °С), загальної слабкості, втрати апетиту, появи висипу, запалення вимені або маститу. Спочатку молоко набуває гіркого смаку, містить білі пластівці, надалі лактація припиняється, з вимені виділяється гнійний секрет. Через 1–2 тижні уражаються очі (кератит, панофтальміт), супроводжуючись гнійним запаленням всіх оболонок і тканин ока; спостерігають напружену ходу і кульгавість (частіше через ураження зап'ястних суглобів). Одужання відбувається на 5–8-й тиждень, але можуть виникнути запальні процеси в дихальних шляхах, абсцеси, сепсис.

Діагноз ставлять на підставі клініко-епізоотологічних даних, результатів лабораторного дослідження крові.

Лікування. Застосовують антибіотики тетрациклінового ряду, симптоматичні засоби.

Профілактика. Ретельний відбір і карантинування тварин. У разі появи хвороби хворих ізолюють і лікують, під час підготовки маток до окоту і розміщення з новонародженими проводять комплекс ветеринарно-санітарних заходів.

Інфекційна ентеротоксемія овець

Етіологія. Збудник – споротвірнйй анаероб клостридія, який утворює капсули в організмі тварини і активно розмножується в кишечнику. Продукує токсини, які всмоктуються в кров, спричиняючи хворобу. Спорові форми мікробів стійкі в рідкому середовищі, у ґрунті пасовищ та об'єктах зовнішнього середовища зберігаються роками, під час кип'ятіння гинуть через 90 хвилин.

Джерело збудника інфекції – хворі особини і тварини-бацилоносії. Вівці та кози заражаються частіше навесні й восени під час потрапляння клостридії з кормом і водою в шлунково-кишковий тракт, чому сприяє порушення функції травного тракту, пов'язане зі зміною режиму годування, ураженням гельмінтами та дією інших факторів.

Клінічні прояви. Вражає нервову систему, призводячи до швидкої загибелі вгодованих тварин. До хвороби сприйнятливі й дорослі вівці, і ягнята, а також кози. Інфекційна ентеротоксемія протікає блискавично, гостро і хронічно.

За блискавичного перебігу абсолютно здорових з вечора тварин знаходять вранці мертвими або спостерігають у хворих пригнічення, скуті рухи, що змінюються на безпорадні. Тварини падають і в судомах гинуть за кілька хвилин. Температура тіла зазвичай нормальна.

За гострого перебігу хвороба триває 1 добу.

Хронічний перебіг спостерігають у погано вгодованих особин. Він проявляється слабкістю, відмовою від корму, проносом, анемією, жовтяничними слизовими оболонками, ознаками ураження нервової системи. Хвороба триває до 5–6 діб.

Діагноз ставлять на підставі клініко-епізоотологічних даних, результатів лабораторного дослідження матеріалу від трупа, що виключають брадзот, сибірську виразку, отруєння.

Лікування. На початку хвороби застосовують гіперімунну сироватку в поєднанні з антибіотиками.

Профілактика. Використовують вакцину за 1 місяць до настання сезону хвороби. Хворих особин ізолюють і лікують, здорових переводять на стійлове утримання і вводять їм гіперімунну сироватку. Анатомувати трупи, використовувати шерсть і шкури загиблих тварин заборонено.

 
<<   ЗМІСТ   >>