Повна версія

Головна arrow Товарознавство arrow Повна енциклопедія тваринництва

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Мелофагоз овець

Етіологія. Інвазійна хвороба, яку спричиняє овеча кровосиска (рунець) – муха, що паразитує на тілі тварин. Ру- нець – переносник збудників інвазійних та інфекційних хвороб. Джерело збудника захворювання – хворі вівці.

Клінічні прояви. Рунець хоботком травмує шкіру і кровоносні судини, спричиняючи дерматити, уповільнення росту шерсті, яка стає ламкою, забруднюється екскрементами паразитів, звалюється, набуваючи сіро-зеленого забарвлення.

Відчуваючи свербіж, вівці розчісують шкіру задніми ногами, зубами, вириваючи і заковтуючи при цьому шерсть і, відповідно, паразитів. Крім свербежу та зваляності вовни, в овець спостерігається зниження вгодованості та молочної продуктивності.

У ягнят перебіг хвороби ускладнюється кахексією і закінчується загибеллю. Можливе ускладнення захворювання іншими інвазійними та інфекційними хворобами.

Діагноз ставлять на підставі симптомів мелофагозу і виявлення дорослих паразитів та їхніх лялечок.

Лікування. Хворих овець обробляють інсектицидами. Застосовують також купання тварин після стрижки в інсектицидних ваннах. У зимовий час застосовують івомек, дематокс і факсоверм.

Профілактика. Створення умов, що сприяють підвищенню резистентності організму овець до зараження кровосиски, а також своєчасне виявлення, ізоляція та лікування овець, хворих на мелофагоз.

Монієзіоз

Етіологія. Збудники – стрічкоподібні монієзії. Розвиток від яйця до інвазійної личинки – цистицеркоїда – триває 2–3 місяці в організмі проміжного хазяїна – орибатидного кліща. Статевої зрілості паразит досягає у кишечнику жуйних тварин за 47–50 діб, де паразитує 2–7 місяці. Переважно хворіє молодняк овець і ВРХ, але можуть хворіти і кози. Зараження відбувається в результаті заковтування інвазованих кліщів під час поїдання трави на пасовищі в місцях з підвищеною вологістю. Найбільшого поширення набуває у серпні.

Клінічні прояви. У овець хвороба протікає у важкій та легкій токсичній, обтураційній і нервовій формах. Важка частіше трапляється у ягнят, легка токсична – у дорослих. Хворі тварини зазвичай пригнічені; спостерігають анемію, зниження апетиту, залежування, пронос, вигинання спини під час випорожнення, вихід члеників і фрагментів монієзій, сильну спрагу, падіж на 3–10-й день.

Нервова форма супроводжується порушенням координації рухів, закиданням голови за спину, манежними рухами, залежуванням і закінчується швидкою загибеллю. 06- тураційна форма характеризується раптовими кольками і падінням на землю, притисканням голови до живота, кружлянням на місці. Діагноз "монієзіоз" ставлять на підставі клініко-епізоотологічних даних, результатів гельмінтоскопічного дослідження, діагностичної дегельмінтизації (виявлення члеників і фрагментів), овоскопії.

Лікування. Застосовують антгельмінтні засоби. Фенасал, сульфат міді застосовують у формі водного розчину. Ягнят і козенят за 12 год до дегельмінтизації відбирають від маток. Дорослих тварин не поять протягом доби до обробляння і 2–3 год після нього.

Профілактика. З профілактичною метою ягнят і козенят дегельмінтизують чотири рази: перший раз через 14– 16 днів після вигону на пасовище; другий – через 15– 20 днів після першої дегельмінтизації, третій – через 25–30 днів після другої, потім у вересні одноразово. Через 30 днів після переведення овець на стійлове утримання обробляють усе поголів'я.

 
<<   ЗМІСТ   >>