Хвороби шкірного покриву

Хвороби шкірного покриву характеризуються почервонінням, подразненням шкіри, випаданням вовни, тьмяністю вовняного покриву в результаті механічного, хімічного або біологічного подразнення.

Хвороби шкіри

Абсцес

Етіологія. Патологічна порожнина, що виникає внаслідок гнійного запалення, спричиненого патогенними стафілококами, стрептококами та іншими гнійними мікробами через забруднення шкірних покривів, колотих ран, затікання гною в рани.

Клінічні прояви. За формою абсцес півсферичний. Починається у вигляді обмеженого, гарячого на дотик набряку тістоподібної консистенції, який флуктуює (коливається, є хитким). Температура тіла підвищена.

Лікування. Спочатку застосовують зігрівальні компреси, припарки та грілки. Холод і масаж протипоказані! З появою флуктуації нарив надрізають (робить це ветеринарний фахівець) і надалі лікують як відкриту рану.

Профілактика. Запобігання факторам, що спричиняють абсцес.

Відмороження

Етіологія. Зміна тканин, спричинена дією на них низької температури. У овець та кіз частіше відморожуються соски, у баранів та козлів – верхівка мошонки й крайня плоть.

Клінічні прояви. У зоні ураження спочатку спостерігаються збліднення тканин, втрата чутливості, що змінюються болем, деяке ущільнення, набряк шкіри (I ступінь). Більш тривалий вплив холоду та вітру спричиняє утворення міхурів із рожево-червоним вмістом, які можуть розкриватися (II ступінь). Надалі шкіра стає безболісною, холодною, твердою, після відігрівання – синьо-фіолетовою, чорною, набряклою, з відторгненням омертвілих тканин (III ступінь).

Лікування. Хвору тварину вносять у тепле приміщення і вживають заходів щодо відновлення циркуляції крові (обігрівання лампою солюкс, загальний масаж, розтирання ураженого місця серветкою, змоченою в камфорному спирті, тепла ванна). Дрібній рогатій худобі дають тепле молоко, етиловий спирт, роблять ін'єкції кофеїну, камфорного масла тощо. Зону ураження обробляють йодо- гліцерином, діамантовим зеленим, накладають вологу пов'язку з камфорним, іхтіоловим або борним спиртом. Бульбашки проколюють голкою і в їхні порожнини вводять антибіотики.

Профілактика. Усунення факторів, що спричиняють обмороження.

Дерматит

Етіологія. Може бути наслідком впливу механічних подразників (потертості, садна), хімічних речовин (вапно, кислоти, луги, медикаменти, сеча, гній), термічних чинників (опіки, відмороження), опромінення рентгенівськими променями, інфекційних та інвазійних агентів тощо. У дрібної рогатої худоби, яку утримують на жорсткій підлозі з недостатньою підстилкою, хворобу реєструють на колінних суглобах, стегнах, путових і зап'ястних суглобах внаслідок тертя під час вставання і зміщення шкіри на цих ділянках.

Клінічні прояви. Запалення всіх шарів шкіри без утворення висипки (папул, везикул, пустул). Травматичний і медикаментозний дерматит проявляється припуханням і почервонінням шкіри, болючістю, місцевим підвищенням температури. У разі ускладнення гнійною інфекцією відбувається випотівання мутного ексудату і виразка шкіри. У випадках хронічного перебігу формуються шкірні складки, де скупчуються бруд і гній.

Лікування. За травматичного дерматиту застосовують в'яжучі примочки (свинцеві, фурацилінові тощо), пов'язки з мазями, наприклад із тетрацикліновою, преднізолоновою. У разі гнійного дерматиту обмивають уражені ділянки з подальшим застосуванням антисептичних пов'язок і присипок (стрептоцид, норсульфазол тощо).

Профілактика. Полягає насамперед в усуненні причини хвороби.

Екзема

Етіологія. Причини виникнення захворювання різні: механічні подразники (наприклад, тертя нашийника), ектопаразити (кліщі, блохи, воші), хімічні подразники (медикаменти), мікрофлора, нераціональне годування, розлад травлення, хронічні захворювання. Запалення шкіри виникає внаслідок підвищеної чутливості (алергії) до різних подразників і характеризується ураженням насамперед епідермісу.

Клінічні прояви. Проявляється почервонінням, утворенням вузликів (папул), пухирців (везикул), гнійників (пустул), мокненням поверхні шкіри з утворенням кірок (струпів) і лусочок, що супроводжується свербінням, розчухами, схудненням тварини.

Лікування. Місцево застосовують цинкову, ксероформну мазі, мазі зі стероїдними гормонами, розчин піоктаніну та діамантового зеленого, всередину – фуросемід.

Профілактика. Насамперед необхідно усунути подразник.

Забої

Етіологія. Механічне пошкодження тканин зі збереженням цілісності шкіри внаслідок ударів тупими предметами, копитом, рухомим механізмом, при транспортуванні. Внаслідок сильних ударів можливі запалення навколишніх тканин і переломи кісток.

Клінічні прояви. У місці травми виникає гаряча, болюча припухлість. Зовнішні покриви ділянки забою на 2–3 добу набувають синьо-чорного, а потім – зелено- жовтого кольору. У разі розтрощення кінцівки можлива асептична лихоманка.

Лікування. Забезпечують спокій, шкіру змащують спиртовим розчином йоду або водним розчином марганцевокислого калію. У разі сильних ударів для профілактики розвитку патологічних процесів у сухожиллях та суглобах першої доби призначають холод і в'яжучі засоби, тисні пов'язки, компреси. Ветеринарний лікар призначає спеціальне лікування залежно від показань.

Профілактика. Полягає в дотриманні правил і норм утримання тварин за статевими групами, дотриманні правил транспортування та огородженні механізмів, що працюють.

Опіки

Етіологія. Пошкодження шкіри і прилеглих тканин, що виникає в результаті впливу високої температури (термічні опіки), хімічних речовин (хімічні опіки), електричного струму та променевої енергії.

Клінічні прояви. Ураження за термічних опіків бувають 4 ступенів: І ступінь – ураження поверхневих шарів епідермісу, гіперемія, незначний набряк шкіри; II ступінь – ураження всього епідермісу з утворенням пухирів, наповнених рідиною рожевого кольору; III ступінь – ураження всієї товщі шкіри, потових і сальних залоз, шкіра стає холодною, щільною; IV ступінь – обвуглювання тканин, які перетворюються в масу буро-чорного кольору. Якщо від опіку постраждало до 10 % поверхні тіла, це опікова хвороба.

Лікування. У разі термічних опіків обробляють обпечені місця марлевими тампонами, змоченими у розчинах дубильних і коагулювальних речовин (розчином марганцевокислого калію, спиртовим розчином таніну, розчином йоду), мазями Вишневського, "Рятівник", "Левомеколь", з антибіотиками.

Хімічний опік виникає внаслідок впливу на шкіру кислот, лугів, негашеного вапна, брому, фосфору тощо. Кислоти нейтралізують розчином натрію гідрокарбонату та молоком, луги – розчином оцтової кислоти, ціанисті сполуки – розчином марганцевокислого калію, фтористий водень – сульфатом магнію. Надалі проводять лікування опіку як термічного.

Електротравма виникає в разі натрапляння тварин на оголені проводи, що перебувають під напругою, ураження розрядом блискавки тощо. Вона характеризується важким станом тварини: хвора худоба лежить, пульс рідкісний, дихання переривчасте. Крім місцевого лікування опіку, необхідно дати травмованій особині засоби, що стимулюють серце (кофеїн, камфора) і дихання (лобелін), також показаний сульфат магнію для зниження внутрішньочерепного тиску.

Профілактика. Попередження та усунення факторів, що спричиняють опік.

Флегмона

Етіологія. Гостре гнійне запалення з подальшим некрозом (омертвінням) клітковини й тенденцією до переважання гнійної інфекції. Виникає патологічний стан у разі потрапляння в тканини високовірулентної інфекції з фурункула, абсцесу та інших гнійних ділянок. Інфекційне начало проникає в тканини через зовнішні покриви або лімфогенним шляхом.

Клінічні прояви. Спостерігається обширна припухлість, що поширюється на всю ділянку, сильна болючість. Хвороба супроводжується підвищенням температури тіла до 40 °С і вище. Спостерігається пригнічений стан тварини, погіршення апетиту.

Лікування. На початку захворювання призначають теплові процедури: зігрівальні компреси, припарки, грілки, тепле укутування з одночасним даванням протисептичних засобів – сульфаніламідів, антибіотиків. У випадках стрімкого розвитку процесу ймовірне хірургічне втручання.

Профілактика. Фактором у розвитку процесу є травмування тканин (забій).

Фурункульоз

Етіологія. До цієї хвороби може призводити тривале забруднення шкіри, розчухи та інші ушкодження шкірного покриву, полігіповітамінози й порушення обміну речовин, а також себорея (захворювання, що характеризується посиленням функції сальних залоз) та акне (гнійники).

Клінічні прояви. Стафілококове гнійно-некротичне запалення волосяного мішечка, сальної залози, а також прилеглої клітковини, що супроводжується утворенням фурункула – конусоподібної, дуже болючої щільної припухлості завбільшки з лісовий горіх. Найчастіше вражаються відкриті та з незначною кількістю волосся частини тіла.

Лікування. Полягає в оброблянні ураженої ділянки шкіри йодованим, саліциловим чи камфорним спиртом або розчином діамантового зеленого. Застосовують також іхтіол із парафіном, сухе тепло й ультрафіолетове опромінення. Після розрізання фурункула рекомендовано антибіотикотерапію, введення в раціон вітамінних препаратів, новокаїнові блокади та інші лікувальні процедури залежно від ступеня розвитку патологічного процесу.

Профілактика. Зводиться до усунення причин хвороби, призначення полівітамінних препаратів та миття ураженого місця дьогтьовим милом.

Хвороби похідних шкірного покриву (хвороби копитець)

Основною причиною хвороб копитець є відкриті й закриті ушкодження, незадовільне утримання, неповноцінне годування, неправильна постановка кінцівок, порушення правил догляду за копитцями. Деформування або надмірне розростання рогу копитця спричиняє зв'язаність рухів, напружену ходу та кульгавість.

Асептичний пододерматит

Етіологія. Запалення основи шкіри копита, що виникає під час перегонів дрібної рогатої худоби на щебеневому ґрунті, у разі ударяння підошви або стінки копитця. Під час потрапляння анаеробної інфекції може розвинутися гнійний пододерматит.

Клінічні прояви. Тварина стоїть, широко розставивши ноги або схрестивши їх. Якщо розчистити копитце, можна виявити червонувато-жовте, жовте, червоно-фіолетове плямисте забарвлення рогу. У разі гнійної форми копитце гаряче, а в разі його дослідження щипцями спостерігається сильна болючість.

Лікування. Необхідна м'яка підстилка, внутрішньовенно вводять розчин новокаїну. У перші дні на ділянку копитця прикладають холод, на 3–4-у добу призначають теплові процедури. За наявності рани проводять обробляння йодоформним ефіром, розчином фурациліну або риванолу, на рану накладають пов'язку з різними антисептичними порошками, мазями. Змінюючи пов'язку, застосовують ванни з гіпертонічними розчинами середніх солей з додаванням антисептика.

Профілактика. Дотримання правил утримання тварин. Правильно розчищене й обрізане копитце попереджає розвиток різних хвороб.

Флегмона вінчика

Етіологія. Виникає під час потрапляння в тканини з фурункула, абсцесу та інших гнійних процесів високовірулентної інфекції. Фактором у розвитку процесу є травмування тканин.

Клінічні прояви. Запалення розташованої під основою шкіри вінчика клітковини, що характеризується кульгавістю опорної кінцівки, появою припухлості на передній і міжкопитній поверхнях, що нависає у вигляді манжет над вінцевим краєм копитної стінки, пригніченням тварини, зниженням удою.

Лікування. Необхідні спокій, м'яка і щедра підстилка, новокаїнова блокада з антибіотиками, на ділянку ураження накладають спиртовисихні пов'язки до появи гною.

Профілактика. Недопущення факторів, що спричиняють захворювання.