Повна версія

Головна arrow Товарознавство arrow Повна енциклопедія тваринництва

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Основні хвороби свиней

Інфекційні хвороби свиней

Атрофічний риніт

Етіологія. Хвороба здебільшого поросят-сисунів та відлучених поросят. Характеризується гострим серозним, катаральним або катарально-гнійним ринітом, атрофією носових раковин, лабіринтів ґратчастої кістки, кісток лицьового відділу черепа та деформацією носа.

Клінічні прояви. На початковій стадії хвороби у більшості тварин у носовій порожнині виявляють неспецифічні зміни у вигляді гострого серозного, катарального або гнійно-катарального риніту. Іноді спостерігають поодинокі крововиливи, невеликі ерозії або виразки. У поросят віком від 2 тижнів до 2 місяців на поперечних розпилах носа виявляють легку або помірну атрофію раковин. Слизова оболонка носа набрякла й волога, з Невеликою кількістю густого гнійного ексудату, хоча буває і без змін. У хворих тварин віком 2–6 місяців і старших спостерігають асиметрію голови, викривлення носа – криворилість або мопсовидність, а іноді вкорочення верхньої частини щелепи й порушення прикусу. Трапляються випадки, коли внаслідок атрофії носових раковин і лабіринтів ґратчастої кістки носова порожнина об'єднується з гайморовою, а також із синусами клиноподібної і лобових частин. Значно стоншуються тверде піднебіння і носова перегородка, остання нерідко викривляється, а іноді й перфорується. У результаті носова порожнина з однієї або обох сторін розширена і заповнена густим сірим слизом або злежалим брудом.

Лімфатичні вузли, особливо в ділянці голови, і мигдалини збільшені та мозкоподібно набряклі, з гіперплазованими фолікулами.

Діагноз ставлять на підставі клінічної картини, матеріалів розтину та епізоотологічних даних.

Лікування. Ефективне тільки на початку хвороби в гострому періоді. Використовують антибіотики і сульфаніламідні препарати, зрошуючи ними носову порожнину. Кращі результати дає застосування аерозолів стрептоміцину, дибіоміцину. Аерозоль розчину хлораміну надає і лікувальний, і профілактичний ефект. У разі вираженої атрофії, мопсовидності й криворилості хворих не лікують, а вибраковують.

Профілактика. Систематична перевірка, виявлення хворих, їх негайна ізоляція і вибракування, поповнення раціону годування свиней білковими, вітамінними та мінеральними кормами, періодична дезінфекція свинарників, літнє табірне утримання свиней і підгодівля поросят антибіотиками.

Везикулярна екзантема

Етіологія. Гостра вірусна хвороба, що характеризується лихоманкою та утворенням на шкірі безлічі везикул-бульбашок.

Клінічні прояви. Перебіг хвороби гострий, з підвищенням температури тіла до 40–42 °С. Тварина відмовляється від корму, пригнічена, виснажена. На слизових рота, носової порожнини, на губах, язику, піднебінні спочатку з'являються припухлості, розвиваються первинні везикули, після розкриття яких оголюються дуже болючі кровоточиві виразки, після первинних везикул з'являються вторинні, які розташовуються на шкірі віночка, у ділянці міжкопитної щілини, м'якушевих подушечок; хворі тварини кульгають, відбувається відшарування

і спадання рогового черевика. У поросних свиноматок трапляються аборти. У відгодівельних свиней спостерігається різке зниження інтенсивності приросту. Необхідно виключити ящур, везикулярний стоматит, везикулярну хворобу свиней.

Лікування. Не проводять. У разі виникнення захворювання здійснюють поголовний забій неблагополучної групи.

Профілактика. Для пасивної імунізації застосовують гіперімунну сироватку свиней, яка оберігає від зараження протягом 2–3 тижнів. Приміщення, у яких утримували тварин, а також проводили забій, дезінфікують 2 %-м гарячим (70–80 °С) розчином їдкого натру.

 
<<   ЗМІСТ   >>