Повна версія

Головна arrow Товарознавство arrow Повна енциклопедія тваринництва

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Дизентерія

Етіологія. Інфекційна контагіозна хвороба, що характеризується дифтерійно-геморагічним та некротичним колітом. Основний шлях зараження – аліментарний. Фактори передання збудника – заражені корми, вода, обладнання, нечистоти й предмети догляду. У разі недотримання ветеринарно-санітарних правил збудник може поширюватися обслуговуючим персоналом.

Клінічні прояви. Пронос, що змінюється тимчасовим запором. Колір випорожнень – від червонувато-коричневого до темно-каштанового. У фекаліях видно згустки крові, гнійний ексудат, що нагадує слиз, іноді вдається виявити шматочки слизової, кишечника. Пронос виникає через 3–7 діб після появи перших ознак хвороби (пригнічення тварини, зниження апетиту, лихоманка). Слід відрізняти від чуми, сальмонельозу, вірусного трансмісивного гастроентериту, колібактеріозу.

Лікування. З лікувальною та профілактичною метою застосовують осарсол, ветдипасфен, ніфулін, тілан, фармазин 200, трихопол, антибіотики, сульфаніламідні препарати.

Профілактика. Дотримання санітарних норм, медикаментозна профілактика. ,

Ензоотичний енцефапомієтт

Етіологія. Вірусна контагіозна ензоотична хвороба свиней, частіше поросят, що характеризується негнійним запаленням головного та• спинного мозку і проявляється нервовим розладом, парезами та паралічами кінцівок, виснаженням і загибеллю.

Клінічні прояви. Тварини малорухомі, пригнічені; температура підвищується до 40,5–41 °С; спостерігають блювоту, тремтіння, світлобоязнь, некоординовану ходу, порушення рівноваги, судоми; збудження змінюється депресією, летальний результат у 70–80 % випадків.

За підгострого перебігу – лихоманка, млявість, паралічі, атрофії, повного одужання не буває.

Лікування. Не розроблено.

Профілактика. Необхідно дотримувати суворого ветеринарно-санітарного контролю під час завезення свиней та м'ясопродуктів.

Інфекційний атрофічний риніт

Етіологія. Хронічна інфекційна хвороба переважно поросят-сисунів та відлучених, що характеризується серозно-гнійним ринітом, атрофією носових раковин і кісток та деформацією лицьової частини голови.

Клінічні прояви. Чхання, слизисто-гнійні витікання, кон'юнктивіт, закупорка слізних каналів, чорні скоринки у кутах очей, розвиток криворилості, порушення прикусу, втрата апетиту, носова кровотеча, часто пневмонія, менінгоенцефаліт, звисання вуха, косоокість. Спостерігають синдроми з ознаками збудження і короткочасними судомами на початку хвороби та розвитком парезів і паралічів згодом. У поросят спостерігають набрякання й гіперемію повік, втрату апетиту, часом блювоту, короткочасний пронос, частий пульс, ослаблення серцевих тонів і застійну гіперемію шкіри, синюшність п'ятачка, вух, шкіри живота й дистальної частини кінцівок. Дихання утруднене, грудне; голос хрипкий, гавкаючий. У продромальний період температура 41,2–41,8 °С, потім знижується до норми. За атипового перебігу переважають симптоми серцевої недостатності, загального пригнічення та ознаки гастроентериту.

Лікування. На початковій стадії доцільне лікування, що попереджає розвиток деформації лицьової• частини черепа. Застосовують розчини стрептоміцину, хлортетрацикліну, інших антибіотиків, які вводять у носові порожнини. Рекомендовано внутрішньом'язово вводити вітамін D. Усім відлученим поросятам неблагополучної ферми з профілактичною метою призначають антибіотики (неоміцин, коліміцин тощо), внутрішньом'язово – димедрол; всередину – розчин хлориду кальцію, внутрішньом'язо: во або внутрішньочеревно – розчин глюконату кальцію з розчином новокаїну; після лікування антибіотиками призначають ацидофільні препарати.

Профілактика. Поступове відбирання поросят, забезпечення їх вітамінно-мінеральною підгодівлею.

Рожа

Етіологія. Інфекційна хвороба, що уражає тварин у вигляді септицемії (гостра форма), кропив'янки (підгостра, шкірна), ендокардиту та артритів (хронічна). Джерело інфекції – хворі тварини і бактеріоносії. Зараження відбувається найчастіше аліментарно.

Клінічні прояви. Уразливі свині від 3 місяців до 1 року. За блискавичного перебігу – відсутність еритем, слабкість, ознаки енцефаліту. За гострого (септичного) перебігу – підвищення температури до 42 °С, депресії, запор, слабкість задніх кінцівок, кон'юнктивіт, застійні явища у легенях, ціанозне забарвлення шкірного покриву, тривалість 2–4 доби. Рожу слід відрізняти від чуми свиней та пастерельозу. У разі чуми уражається товстий відділ кишечника, а якщо йдеться про рожу – тонкий відділ.

Лікування. Сироватка проти рожі та антибіотики.

Профілактика. Для активної імунізації застосовують живі та інактивовані вакцини: депоновану вакцину проти рожі свиней; концентровану гідроокисалюмінієву формолвакцину, вакцину проти рожі свиней зі штаму ВР2.

Чума

Етіологія. Джерело збудника – хворі та перехворілі тварини. Шляхи передання: аліментарний через корми, воду, підстилку, гній, предмети догляду, м'ясо.

Клінічні прояви. За надгострого перебігу – загибель через 24–48 год. За гострого перебігу температура підвищується до 41,5–42 °С, депресія, кон'юнктивіт, блювота, у кутах очей слизово-гнійний секрет, пронос (кал із кров'ю), у шкірі вух, живота – крововиливи, темно-багрові плями, кровотеча з носа, судоми, парез. За підгострого перебігу – запори, проноси, плевропневмонія, кашель, слабкість, схуднення, за хронічного перебігу спостерігається схуднення, кашель, задишка. Необхідно виключити трансмісивний гастроентерит, дизентерію, пастерельоз, рожу, сальмонельоз.

Лікування. Не проводять; хворих тварин убивають.

Профілактика. Активна імунізація, суворе дотримання санітарних норм.

 
<<   ЗМІСТ   >>