Повна версія

Головна arrow Товарознавство arrow Повна енциклопедія тваринництва

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Обробляння кролячих шкур

Показники якості кролячої шкурки

Шкурка кроля, як уже згадувалося, має шкіру та волос, що утворюють волосяний покрив. У кроля товарні властивості волосяного і шкірного покриву на різних ділянках шкурки неоднакові. Тому шкурку поділяють на топографічні ділянки (з однаковими показниками якості шкурки, товщиною міздрі, довжиною і товщиною волосу, густотою та збитістю волосяного покриву), зокрема на хребтову і черевну частини. До хребтової належить голова, шия, загривок, хребет, бік, огузок, кінчик хвоста, стегно, до черевної – горло, грудка, передня лапа, черево й пах (рис. 36),

Частини шкурки кроля

Рис. 36. Частини шкурки кроля: 1 – голова; 2 – загривок; 3 – хребет; 4 – огузок; 5 – лапа; 6 – бік; 7 – черево й пах

Найціннішими частинами кролячої шкурки є огузок і хребет, менш цінними – загривок, боки, черево.

З урахуванням напрямку росту волосяного покриву шкурку можна розділити (розкроїти) на три ділянки, що є більш однорідними за товщиною міздрі, висотою і товщиною шару волосу та напрямком росту волосяного покриву. Першу ділянку становить площа шкурки від зашийка до основи хвоста, а в ширину – весь хребет і 2/3 боку; другу –нижня частина шкурки, тобто черево і краї боків; третю – душка.

Хребтову частину й душку можна використовувати для пошиття виробу в натуральному вигляді. Зносостійкість волосу на різних ділянках шкурки неоднакова. Найстійкішими до стирання хутра є огузок і хребет, найслабшим – черево. З вичинених кролячих шкурок виготовляють шуби, пальта, манто, коміри, шапки та інші хутряні вироби.

Для імітування кролячого хутра під соболя, бобра, куницю, крота, леопарда і нутрію шкурки фарбують або епілірують, тобто стрижуть і далі фарбують.

Для епілірування використовують шкурки з дуже густим ніжним пухом та цупкою остю. На епілірувальних машинах ость підсікають на відстані 3–4 мм від основи. Такі шкурки мають м'який, оксамитовий і рівний волосяний покрив.

На стрижку йдуть шкурки з недостатньо густим волосяним покривом. На стригальних машинах у таких шкурок ость і пух стрижуть на відстані близько 15 мм від їхньої основи. Епільовані та стрижені шкурки, забарвлені у чорний або коричневий колір, імітують під котика, бобра, нутрію. Шкурки з природною довжиною волосяного покриву фарбуванням у коричневий колір імітують під соболя та норку.

Цінність шкурки кроля визначають товарними властивостями волосяного покриву та шкіряної тканини.

Із товарних властивостей волосяного покриву на якість сировини, напівфабрикату і готових виробів найбільше впливають висота, густота, міцність волосяного покриву, ніжність, пружність, пластичність, забарвлення, блиск, зминання, звалювання, товщина волосу, пишність хутра, міцність з'єднання зі шліровою тканиною та зносостійкість волосу.

Головними з товарних властивостей шкіряної тканини є товщина міздрі, міцність, подовження під час розтягування, пластичність. Загалом для шкурки важливі її розмір, теплозахисні властивості, маса.

Висота волосяного покриву кролів кожної породи обумовлена довжиною різної категорії волосу – пуху, ості та напрямного. Нормальне опушення залежить від співвідношення довжини волосу різної категорії (найбільшої висоти волос сягає після завершення осінньої линьки), У разі порушення цього співвідношення виникають дефекти шкурки.

Різні топографічні ділянки шкурки кроля мають неоднакову висоту волосяного покриву, товщину волосу та різне співвідношення довжини волосу різних категорій. Напрямний волос розподіляється за довжиною у послідовності – огузок, загривок, черево; остьовий – огузок, боки, загривок і черево. Пуховий волос у одних порід (білий велетень; сірий велетень, коротковолосі) найдовший на огузку, в інших (радянська шиншила, сріблястий, віденський блакитний) – на боках.

За висотою волосяного покриву породи кролів поділяють на нормальноволосих, довговолосих та коротковолосих.

Нормальноволосі породи кролів мають у середньому довжину волосу на огузку: напрямного – від 35 до 42 мм, остьового – від 34 до 37 та пухового – від 22 до 27 мм. У довговолосих порід кролів довжина напрямного волосу сягає 140 мм, остьового – до 90 мм і пухового волосу – 120 мм. Коротковолосі кролі мають у середньому довжину волосу: остьового – до 22,2 мм, проміжного – до 19,4, пухового – до 18 мм.

Серед поширених у нашій країні порід кролів до нормальноволосих належать тварини порід радянська шиншила, білий велетень, сріблястий, віденський блакитний, чорно-бурий, радянський мардер, російський горностаєвий, каліфорнійська, новозеландська біла; до коротковолосих– кролі породи реке, коротковолосі кролі коричневого і темно-коричневого забарвлення; до довговолосих – тварини порід біла пухова та ангорська.

Товщина волосу різних категорій у кролів коливається від 16 до 82 мм.

Ніжність хутра залежить від товщини всіх трьох категорій волосу. Встановлено деякі відмінності щодо ніжності волосяного покриву на різних топографічних ділянках шкурки: найбільш цупкий волос розташований на загривку, найніжніший – на боках та череві, перехідний – на огузку. Остьовий та напрямний волос мало відзначається ніжністю, найніжніший волос – пуховий. Густота волосяного покриву залежить від кількості волосу на одиницю площі та від товщини власне волосу (на різних ділянках шкурок вона неоднакова). Найбільша кількість волосу у кролів на огузку. На загривку та боках його майже вдвічі менше, а на череві майже вдесятеро менше, ніж на огузку.

Густота хутра у кролів є спадково обумовленою і має доволі широкі коливання як між породами, так і всередині породи в усі вікові періоди.

У молодняку до 4-місячного віку жива маса впливає на густоту волосу. Так, кролі з живою масою 2,1 кг мають густоту волосяного покриву, на 32 % більшу порівняно з однолітками масою 2,6 кг (26,4 тис. волосів проти 20,0 тис.). Мабуть, різницю в густоті волосяного покриву між легким і важким молодняком можна пояснити великою інтенсивністю росту важких кролів у ранній період, коли ріст волосяних фолікулів відстає від росту організму. Кількість вторинних фолікулів (із них росте пуховий волос) у період інтенсивного росту молодняку зменшується, незважаючи на їхню збільшену кількість у пучку та групі. У разі зниження інтенсивності росту кролів збільшується кількість вторинних фолікулів на одиницю площі шкіри. Тому в дорослих кролів (8 місяців і старші) жива маса не має істотного впливу на густоту волосяного покриву. Але тенденція щодо зниження густоти волосу у великих кролів та підвищення її у дрібних все-таки спостерігається. Основну масу волосяного покриву становить пуховий волос. Напрямних волосків на 1 см2 площі огузка – 10–20 тис., остьових – 200–400, пухових – 14–20 тис. і більше. Співвідношення різних категорій волосу між собою у різних порід кролів неоднакове.

За кількісним відношенням остьового та пухового волосу породи кролів можна розділити на три групи. До першої належать породи кролів, у яких воно становить 1: 30–2:50; до другої – зі співвідношенням 1:50–1:75, до третьої групи – зі співвідношенням понад 1; 75.

До першої групи належать кролі дикі, безпородні, також порід радянська шиншила, сірий велетень, шампань, до другої – кролі породи білий велетень, віденський блакитний, ангорська, до третьої групи – кролі породи реке, російський горностаєвий.

Міцність волосяного покриву визначається кріпотою, розтяжністю та пружністю волосу. Під кріпотою волосу розуміють його опір розриванню. Кріпота волосу залежить від товщини коркового шару стрижня, від міцності з'єднання між його клітками. У волосу кріпота окремих його частин неоднакова. Широка частина волосу – гранна – є найміцнішою і водночас менш розтяжною. Середня частина волосу – шийка – витримує набагато менше розривне навантаження, але має здатність розтягуватися. Кріпота волосу на різних топографічних ділянках неоднакова. Найміцніший волос на загривку, середній за кріпотою – на боках, найменше розривне навантаження витримує волос на огузку. Істотної різниці між породами щодо кріпоти і розтяжності волосу не встановлено.

Під пружністю волосяного покриву розуміють здатність стиснутого, витягнутого або зігнутого волосу відновлювати початкове положення; швидкість цього відновлення визначає еластичність волосу. Нездатність волосу відновлювати початкове положення називають пластичністю.

За забарвленням волосяного покриву породи кролів різноманітні й діляться на три групи: з одноколірним забарвленням волосу (білий велетень, новозеландська біла), із зональним забарвленням волосяного покриву (сірий велетень, радянська шиншила) та з плямистим забарвленням (метелик, японський, голландський).

Між структурою волосу та його забарвленням є залежність. Чорний волос, що росте поруч із білим, тонший від останнього і довший за нього. Жовтий волос, що росте з білим волосом, довший і товщий за нього. Чорний волос тонший і зазвичай довший за жовтий, що росте поруч. Ось чому шкурки рудого забарвлення здаються менш пишними і більш цупкими, ніж шкурки того ж виду тварини із сірим або чорним забарвленням.

Маса шкурки залежить від розміру, товщини й щільності міздрі, від довжини, товщини і густоти волосу. Основну частину маси шкурки становить маса волосяного покриву. Відношення маси волосу до маси міздрі у шкурки І сорту в середньому дорівнює 2:1. На різних топографічних ділянках шкурки маса неоднакова. Найбільша маса волосу на одиниці площі шкурки на огузку, потім на хребті, боках, загривку і, нарешті, на череві. Маса шкурки залежить і від її сортності. Шкурки І сорту найважчі, II – дещо легші, а III сорту – ще легші. Найбільшу масу серед шкурок одного сорту мають шкурки великого розміру.

Шкурки від кролів породи білий велетень, порівняно зі шкурками кролів інших порід, мають на одиницю площі найбільшу масу, найбільшу довжину волосяного покриву і товщину волосу за всіма трьома категоріями та найбільш товсту міздрю; шкурки від віденського блакитного слідують за білим велетнем щодо маси, довжини волосяного покриву, товщини міздрі й мають найменшу товщину волосу.

Товщину міздрі враховують під час визначення сортності шкурки, а міцність шкіряної тканини – за первинного обробляння шкурок. Пружність, пластичність шкіряної тканини, подовження міздрі є важливими під час сушіння на правйлках невичинених шкурок. Усередині однієї породи трапляються шкурки товстоміздряні, середньоміздряні та тонкоміздряні. Шкурки великих порід зазвичай мають товстішу міздрю.

Міцність з'єднання волосу зі шкірою тварини зменшується під час линяння волосяного покриву, що призводить до випадання волосу та порідіння волосяного покриву. Відсутність блиску волосяного покриву невичинених шкурок вказує на настання весняного линяння.

 
<<   ЗМІСТ   >>