Повна версія

Головна arrow Товарознавство arrow Повна енциклопедія тваринництва

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Поради кролівникам

Кролям небезпечно давати траву, змочену дощем або росою через бурхливий процес травлення (сильне газоутворення в шлунку). Бажано траву перед годуванням просушити й пров'ялити в тіні.

Вода у кролів має бути постійно. Кролиця з приплодом (7– 8 голів) за добу випиває до 2 л води. За її відсутності або нестачі у кролів проявляється агресія, всуціль до канібалізму.

Важливо мати на увазі особливості росту зубів у кролів. Вони ростуть протягом усього життя, тому треба стежити, щоб тварини постійно отримували якусь грубу їжу, інакше різці виростуть до таких розмірів, що їх доводитиметься навіть обрізати.

Для молодняку годяться секції завдовжки 180 см, завширшки 80 см, заввишки 70 см. У них можна тримати до 10 особин, які мають бути однорідними за статтю, віком та розміром. Кролицю з приплодом тримають у клітці, трохи меншій за довжиною (140 см).

Якщо кролів розводять на м'ясо, то їх тримають у секціях по одному. Тоді тварини мало рухаються і швидко нагулюють вагу..

Слід звернути увагу на облаштування підлоги в клітках. Вона має бути дерев'яною, сітчастою, з клена або дуба. Крім цього, обов'язково слід підтримувати в клітках чистоту та стежити за мікрокліматом.

Кролі не бояться низьких температур, але від протягів або високої вологості часто хворіють.

Кролиці за вільного утримання чудово одна з одною уживаються. Якщо для них будують штучні нори, вони із задоволенням живуть у них і виводять кроленят. Вирослі ж на свіжому повітрі малюки бувають у півтора разу більшими за своїх родичів, які росли у клітках.

Основні хвороби кролів

Інфекційні хвороби кролів

Віспа

Етіологія. Інфекційне захворювання, збудником якого є вірус. Хвороба проявляється переважно у гострій формі та у вигляді епізоотії. Сприйнятливі всі вікові групи кролів, але більш злоякісним та з високою смертністю є перебіг захворювання у молодняку.

Клінічні ознаки. На шкірі тіла, переважно на вухах, голові, мошонці, животі та на слизовій оболонці ротової й носової порожнини з'являються невеликі, твердої консистенції горбки (папули), котрі через деякий час розм'якшуються і переходять у пустули. На місці пустул надалі утворюються скориночки. Температура тіла тварини значно підвищується.

Загальний стан пригнічений. Спостерігається збільшення лімфатичних вузлів, що легко промацати під шкірою.

Лікування. Через стрімкий і важкий перебіг не завжди дає позитивний результат.

Профілактика. Головним у боротьбі з цим захворюванням є проведення загальних профілактичних заходів, спрямованих на недопущення контакту з хворими на віспу тваринами.

Інфекційний риніт

Етіологія. Збудниками є вірус парагрипу-2, бактерії бронхосептикус, стафілококи, пастерелли. До вірусу сприйнятливі кролі різного віку. Джерелом зараження є хворі на інфекційний риніт кролі. Найпоширеніший шлях зараження – аерогенний.

Клінічні ознаки. Спостерігаються періодичне чхання, виділення з носової порожнини слизового, слизово-гнійного або гнійного секрету, що змочує і склеює волос під носовими отворами. Кріль тре ніс передніми лапами, волос на їхній внутрішній поверхні змочується і склеюється, утворюючи "зачоси". Дихання стає утрудненим. За ускладненої форми, коли хвороба поширюється на легені, частішає дихання, виникають хрипи, підвищується температура, кролі відмовляються від корму і через 1–2 місяці гинуть.

Лікування. Хворих тварин ізолюють, дезінфікують клітки та інвентар. Застосовують введення у кожну ніздрю крапель екмоновоциліну, розведеного фізіологічним розчином, і введення суспензії фурациліну.

Профілактика. Недопущення впливу зовнішніх факторів, що призводять до виникнення хвороби, відбір для комплектування стада кролів із високою природною стійкістю до цієї хвороби і подальша селекція за цією ознакою. У закритих крільчатниках особливу увагу треба приділяти чистоті повітря та відсутності протягів.

 
<<   ЗМІСТ   >>