Форми безготівкових розрахунків та їх характеристика

Переміщення безготівкових коштів з рахунку клієнту, за його дорученням, на рахунок одержувача називається банківським переказом. Доручення на переказ, що надає банку клієнт, існує у вигляді:

• – платіжного доручення;
• – платіжної вимоги-доручення.

Розрахункові документи уніфіковані; мають для всієї країни стандартну форму, встановлений набір реквізитів. Безготівковий обіг може проводитись в межах одного банку (внутрішньобанківський оборот), між різними банками (міжбанківський обіг).

Міжбанківські рахунки – це система регулювання та здійснення взаємних грошових вимог і зобов'язань між банками, їх філіями та клієнтами.

За видами обороту розрізняють:

• 1. Внутрішньобанківський обіг;
• 2. Міжбанківський обіг, що включає:
  • – місцевий оборот;
  • – регіональний обіг;
  • – національний обіг;
  • – платежі на міжнародному рівні.

Інкасування (інкасо) – доручення клієнта банку здійснити операцію з розрахунковими та супровідними документами по одержанню платежу в певний час. На інкасо можуть прийматися будь-які платіжні інструменти (чек, вексель, акцент).

Схема здійснення інкасо наведена на рис 4.2.

Рис. 4.2. Схема здійснення інкасо

Акредитивна форма розрахунків.

Особливість такої форми полягає в тому, що вона дає додаткові гарантії по певним операціям з великими сумами розрахунків як платнику так і продавцю. Тобто рух грошових коштів випереджає рух матеріальних цінностей.

Акредитив (від. лат. acredo – довіряю) – договір (грошове зобов'язання) банка-емітента за дорученням заявника акредитива виконати платіж на користь одержувача (бенефіціара).

В операції за акредитивом беруть участь:

• 1. Заявник акредитива (імпортер, покупець, платник);
• 2. Продавець (експортер, бенефіціар);
• 3. Банк емітент (банк платника, що відкриває акредитив);
• 4. Виконуючий банк ( банк одержувача коштів);
• 5. Авізуючий банк ( банк, який підтверджує умови акредитива, за наміром банка-емітента, через переказний вексель (тратту), якщо таке передбачає умова акредитиву);
• 6. Підтверджуючий банк (приймає на себе такі самі зобов'язання, як і банк-емітент).

У міжнародній практиці механізм проведення розрахунків за акредитивною формою регламентуються уніфікованими правилами. Переважно така форма розрахунків використовується при проведенні експортно-імпортних операцій, що обумовлено наявністю значних ризиків.

Акредитиви можуть відкриватися в банку покупця або постачальника.

В межах України банк-емітент може відкривати наступні види акредитивів:

• а) покритий акредитив (депонування коштів платника на окремому рахунку "Акредитиви" за умов договору);
• б) непокритий – акредитив, який виставляється без депонування коштів платника і гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відзивним або без відзивним.

Відзивні – це акредитиви, які можуть бути змінені або анульовані банком-емітентом при невиконанні умов договору.

Безвідзивний – це акредитив, який може бути змінений лише за згодою бенефіціара.

Чековий оборот.

У міжнародній практиці існують причини переважного використання чеків порівняно з переказом:

• – тарифи на інші форми дорожчі;
• – відсутність інформації про рахунок одержувача та його банк;
• – платежі в третій валюті (неконвертованій або частково конвертованій).

Розрахунковий чек – письмове доручення банку провести операцію по перерахуванню коштів з рахунку платника (чекодавця) на рахунок одержувача копотів (чекодержателя).

В міжнародній практиці застосовується наступні види чеків:

• – банківський чек;
• – приватний чек;
• – ордерний чек;
• – чек на пред'явника;
• – розрахунковий чек;
• – готівковий чек;
• – чек в іноземній валюті;
• – чек у національній валюті.

Чеки поділяються на два види:

• – для розрахунку між юридичними особами;
• – для розрахунку між фізичними та юридичними особами;

У розрахунках з використанням чеків приймають участь:

• – чекодавець – юридична чи фізична особа яка його підписує та здійснює платіж;
• – чекодержатель – особа, що отримує кошти за чеком;
• – банк-емітент – банк, що створив розрахунковий чек (чекову книжку) суб'єкту розрахунків.

Банк видає чекову книжку клієнту на підставі його заяви, з визначенням ліміту чекової книжки (максимальні суми використання).

Схема платежу з використання банківського чека наведена на рис. 4.3.

Рис. 4.3. Схема платежу з використання банківського чека

Вексельна форма розрахунків.

Слово "вексель" означає "розмін".

Важливість векселя для економіки визначається його функціями:

1. Функція оформлення короткострокового кредиту (виникає тоді, коли постачальник зацікавлений у реалізації своєї продукції, яка тимчасово через вексель перетворюється у кредитні ресурси).

Важливим компонентом обігу векселя є розрахунок вексельної суми, розмір якої визначається трьома параметрами:

• а) розміром партії товару, поставленої у кредит;
• б) розміром облікової ставки відсотка;
• в) терміном користування кредитом.

Далі параметри взаємодіють на Основі формули: -

(4.1.)

де: К – номінал векселя (грошовий вираз);

S – грошовий вираз поставленої під вексель продукції, виконаних робіт, наданих послуг;

Т – термін у днях, на який виписано вексель;

П – розмір облікової ставки банківського відсотка;

• 360 – прийняте число днів у році;
• 100 – процентне число.
• 2. Платіжно-облікова функція: вексель як засіб платежу, об'єкт врахування (дисконту) у банках;

Поточна ціна векселя як засобу платежу визначається формулою:

(4.2)

де: Цв – поточна ціна векселя, або ж грошовий вираз дисконтованого у банку векселя;

Сума дисконту для банку стає виразом рівня дохідності дисконтних операцій.

(4.3)

Інші символи визначені у наведених раніше формулах.

3. Функція контролю за кредитоспроможністю учасників вексельного кредиту.

За допомогою своїх функцій векселі скорочують грошову і кредитну масу в обігу, допомагають долати платіжну кризу, впорядковують взаєморозрахунки між суб'єктами господарювання, підвищуючи ефективність національної економіки.

Отже, вексель – це оформлений за вимогами закону документ (цінний папір) що є розрахунковим засобом.

За основними ознаками (ким і з якою метою випускається вексель) розрізняють:

• – комерційні, або товарні векселі – видані на підставі товарного боргу (наданих послуг, виконаних робіт);
• – фінансові – векселі, в основі видачі яких лежать грошові позики проти видачі боргового зобов'язання;
• – казначейські векселі – надаються державними органами для покриття дефіциту державного бюджету.

Вексельні операції – відносини між суб'єктами господарювання, фінансово-кредитними організаціями стосовно вексельного обігу.

Розрізняють в обігу оформлення простого та переказного векселів.

При складанні простого векселя присутні дві особи – векселедавець і векселеотримувач. За певних умов (зобов'язання сплатити гроші тільки конкретній особі) вексель набуває статус іменного.

В оформленні переказного векселя беруть участь три особи:

• – векселедавець (трасант) – особа, що надає наказ платити;
• – векселеотримувач (ремітент) – особа, на користь якої видається вексель;
• – платник (трасат) – особа, якій надається команда до сплати векселя.

Банки у сфері вексельного обігу здійснюють наступні операції:

• – кредитні (активні і пасивні);
• – торговельні (придбання та продаж векселів);
• – гарантійні ( авалювання та надання гарантій);
• – комісійні та довірчі (інкасування та оплата, зберігання та обмін за дорученням клієнтів);
• – розрахункові (оформлення заборгованості, та розрахунки з виконанням векселів).

У процесі розрахунково-касового обслуговування клієнтів банки виконують такі операції з векселями:

• – інкасування – послуга, що надається векселедержателю про стягнення з боржника платежу;
• – доміциляція – послуга за дорученням векселедавця, що полягає у прийнятті векселя до сплати за рахунок Довірителя.

Безготівкові розрахунки з використанням платіжних карток.

Платіжна картка –: платіжний інструмент у вигляді формалізованого в установленому законодавством порядку електронного носія (картки) для обігу грошей між уповноваженими особами, як у безготівковій так і у готівковій формах.

Основна функція електронного носія (картки) – забезпечення ідентифікації особи, як суб'єкта платіжної системи.

Платіжна система – це сукупність суб'єктів, правил і засобів що забезпечують рух коштів в межах договірних відносин.

Безготівкові операції, що здійснюються на території України виконуються тільки в національній валюті.

При здійсненні операцій із застосуванням платіжних карток за дебетовою схемою банки використовують різноманітні схеми.

Розрахунки в порядку планових платежів.

При платіжних та врівноважених поставках між покупцем та постачальником розрахунки можуть здійснюватися в порядку планових платежів -на основі угоди з використанням платіжних доручень. В угоді відображаються обов'язки постачальника щодо розміру та термінів поставки продукції, згідно узгодженого графіку, а також вимоги до покупця – зобов'язання виконувати планові платежі з визначеною періодичністю. Сторони направляють до своїх банків відповідні копії документів з вказівкою реквізитів, термінів розрахункових періодів, рахунків з яких виконують платежі та на які зараховуються кошти. На кожний плановий період до банку надається платіжне доручення, оформлене покупцем.

Щомісячно проводяться взаємні перевірки руху коштів та відвантаження продукції. За результатами здійснюються перерахунки окремими платіжними дорученнями. Схема здійснення планових платежів зводить до мінімуму розрив в часі між відвантаженням продукції та надходженням грошових коштів.

Розрахунки, основані на заліку взаємних вимог.

До таких розрахунків. належать відносини за якими взаємні зобов'язання погашаються в рівнозначних сумах, а платіж здійснюється лише на встановлену різницю. Ці розрахунки здійснюються між двома, або групою платників, різних форм власності в господарському обороті.

У договорах між підприємствами передбачаються періодичні звірки (коректування) взаємної заборгованості зі складанням відповідного акту.

За результатами, та сторона, на користь якої склалося кредитове сальдо взаємозобов'язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, вимогу-доручення) або оформлює вексель.