Повна версія

Головна arrow Банківська справа arrow Банківська система

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ПАСИВНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ ПО ЗАЛУЧЕННЮ ТА ЗАПОЗИЧЕННЮ КОШТІВ

Питання:

  • 5.1. Капітал комерційного банку, його склад та структура.
  • 5.2. Власний капітал банку та його формування.
  • 5.3. Залучений капітал банку та його характеристика.
  • 5.4. Управління залученим капіталом банку.

Капітал комерційного банку, його склад та структура

Для виконання своєї першочергової функції, посередництва у кредиті, банківські установи вимушені, перш за все, акумулювати фінансові ресурси з метою їх подальшого перерозподілу та вкладення для досягнення максимальної доходності. При функціонуванні дворівневої банківської системи комерційні банки вимушені самостійно шукати шляхи накопичення та концентрації грошевих коштів з метою наступного перерозподілу у найбільш вигідні форми. Таким чином банківські ресурси створюються шляхом проведення пасивних операцій, що відображаються у пасиві балансу банка. Структура банківських пасивів відображено на рис. 5.1.

Структура банківських пасивів

Рис. 5.1. Структура банківських пасивів

Термін "капітал" ( лат. Capitals – головний) – означає багатство (грошові кошти, цінні папери, майно), яке використовується його власниками для накопичення.

Капітал банку – сума джерел власних коштів банку. До них відносяться:

  • – статутний капітал;
  • – резервні та інші фонди;
  • – страхові резерви (на покриття ризиків);
  • – додатковий капітал;
  • – нерозподілений прибуток.

Зобов'язання кредитних установ мають наступну структуру (рис. 5.2).

Зобов'язання кредитних установ

Рис. 5.2. Зобов'язання кредитних установ

Власний капітал банку становить незначну питому вагу в сукупному капіталі – близько 10 – 12

Основні види пасивних операцій – залучення коштів на банківські рахунки: поточні, строкові, ощадні, валютні та ін.

Кошти, залучені на банківські рахунки, прийнято називати депозитами, а ці операції – депозитними. Недепозитні кошти залучаються для підтримки ліквідності банку.

Власний капітал банку та його формування

Ефективність діяльності банку, як специфічного фінансового інституту, залежить від створення відповідної ресурсної бази, тобто коштів, що надходять у розпорядження банку та використовуються ним для здійснення активних операцій. Значну роль у процесі діяльності відіграє формування власного капіталу. Аналізуючи нормативні акти залежно від структури, способів формування оцінки можна виділити наступні поняття банківського капіталу:

  • – капітал банку – залишкова вартість активів банку після вилучення його зобов'язань;
  • – капітал підписний – письмова згода акціонерів банку (пайовиків) на внесення коштів за акції (паї);
  • – капітал статутний – зареєстрований підписний капітал;
  • – капітал регулятивний – власні кошти, які складаються з

основного та додаткового капіталу, та визначаються нормативними актами НБУ.

Капітал банку – сукупність ресурсів, що внесені засновниками для отримання юридичного статусу банку, а також резерви та фонди, створені в процесі діяльності банку.

Останні створюються за рахунок перерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється при проведенні банківських операцій. Роль капіталу досить значна для забезпечення його надійності та ефективності діяльності. Призначення банківського капіталу виражається в його функціях:

  • 1. Захисна функція – банки функціонують в умовах ринку, що передбачає повну економічну самостійність та економічну відповідальність. Банківський капітал являє собою економічну складову гарантії відповідальності перед його вкладниками та кредиторами.
  • 2. Регулююча функція – органи банківського нагляду (НБУ) за допомогою визначених інструментів регулюють розмір власного капіталу, ступень ризиків діяльності, проводять політику зближення вітчизняних та міжнародних стандартів капіталу.
  • 3. Оперативна функція – за рахунок власного капіталу банки покращують матеріальну базу, банківські технології, системи зв'язку, впроваджують досягнення науки і техніки.

Структурна побудова власного капіталу складається з двох рівнів:

  • – основний капітал ( капітал першого рівня);
  • – додатковий капітал ( капітал другого рівня).

До основного капіталу належать:

  • – фактично зареєстрований статутний капітал – формується з акціонерного або приватного капіталу під час створення нового банку шляхом накопичення внесків засновників чи реалізації акцій. Формування капіталу, залежно від форми інвестування, здійснюється у грошовій, матеріально – речовий, та у формі фінансових активів. В Україні законодавчо встановлена практика формування та збільшення статутного капіталу банку виключно шляхом грошових внесків (для резидентів – у гривнях, не резидентів – в іноземній вільно конвертованій валюті або в гривнях).
  • – розкриті резерви, що створені за рахунок нерозподіленого прибутку, а саме: дивіденди, емісійні різниці, резервні фонди (відповідно до законодавства України), загальні резерви банку під невизначені ризики, прибуток минулих років.

Додатковий капітал складається з наступних елементів:

  • – резерви під заборгованість інших банків;
  • – резерви під заборгованість клієнтів за кредитами;
  • – розмір переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;
  • – прибуток поточного року;
  • – субординований борг (субординований капітал ).

До субординованого капіталу включають кошти залучені від юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) у національній та іноземній валюті на підставі угоди на термін не менше 5 років зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20%. До капіталу банку вони включаються з дозволу НБУ.

Резервний капітал у структурі основного капіталу формується на покриття непередбачених збитків від банківських операцій. Він формується за рахунок прибутку банку. Розмір резервного фонду визначається у межах від 5% до 50%, а також може бути збільшений за вимогою НБУ.

Нерозподілений прибуток – частка чистого прибутку, що залишається у банку після перерозподілу і як правило, Направляється на реінвестування його діяльності.

Визначення розміру капіталу банку

Капітал банку розраховується за формулою

К = А – З, (5.1)

де:

К – капітал банку;

А- активи банку;

З – зобов'язання.

У наш час відомо кілька способів оцінки розміру капіталу:

– визначення за бапансом( балансовий капітал)

(5.2)

де: БК – балансовий капітал;

БВа – балансова вартість активів;

БВп – балансова вартість пасивів.

– визначення капіталу за ринковою вартістю:

(5.3)

де: БКр – балансовий капітал за ринковою вартістю;

РВа – ринкова вартість активів;

РВп – ринкова вартість пасивів.

Регулятивний капітал – це обов'язковий капітал, який банк повітаний мати для функціонування за вимогою НБУ;

Українська методика визначення капіталу банку і розрахунку його достатності спирається на рекомендації Базельського комітету:

(5.4)

де: РК – регулятивний капітал;

ОК – основний капітал;

ДК – додатковий капітал;

В – відвернення.

Відвернення (В) – цінні папери в портфелі банка на інвестиції та вкладення в асоційовані та дочірні установи.

Алгоритм розрахунку нормативного розміру власного капіталу банку має такий вигляд:

(5.5)

де: НВК – нормативний-власний капітал;

ОК – основний капітал, зменшений на суму недосформованих резервів за активними операціями банку;

СК – субординований капітал;

В – відвернення;

ОЗ – перевищення основних засобів над невідкорегованною на основні засоби сумою власного капіталу.

Склад основного та• додаткового капіталу, а також відвернення визначає НБУ.

Капітал, необхідний для покриття неочікуваних витрат у сучасній західній теорії називається економічним. Сформований економічний капітал в обсязі достатньому для покриття неочікуваних ризиків являє собою третій рівень захисту банку. Концепція економічного капіталу базується на статистичній моделі, що дає можливість оцінити ймовірність їх виникнення:

  • – очікування і ризики (надійного очікування);
  • – неочікувані ризики (статично ймовірні втрати).

Для управління малоймовірними ризиками у банківській практиці використовуються наступні обмеження:

  • – розмір кредитного ризику;
  • – ліміти (внутрішні для. економічного капіталу, зовнішні – для регулятивного капіталу).

Розмір власного капіталу банку залежить від багатьох факторів. До основних належать:

  • – граничний розмір активних операцій та їх структура;
  • – особливості складу клієнтів банку;
  • – стан ринку кредитних ресурсів і кредитної політики НБУ.

Нормативи регулювання діяльності банківських установ є основними економічними заходами контролю та впливу з боку НБУ. Регулятивні нормативи зведені у чотири групи:

  • – нормативи капіталу;
  • – нормативи ліквідності;
  • – нормативи кредитного ризику;
  • – нормативи інвестування.

Термін "достатність капіталу" відображає загальну оцінку надійності банку, ступінь його схильності до ймовірних ризиків.

Проблема рівня капіталізації – це невідповідність капіталів банків розміру сформованих особистих активів, тобто проблема співвідношення кількісного та якісного характеру капіталу. Визначення методології оцінки банківського капіталу стало предметом дискусії у міжнародних фінансових організаціях . У грудні 1987 р. Банк міжнародних розрахунків у місті Базелі затвердив основні критерії і стандарти оцінки банківського капіталу. Введено в практику норматив достатності (коефіцієнт Кука), який встановлює мінімальне співвідношення між капіталом банку і його балансовими і позабалансовими активами, зниженими за ступенем ризику (8%). В Україні з метою підтримання рівня ліквідності балансу та забезпечення економічної стабільності банків постановою НБУ встановлені наступні нормативи капіталу:

  • – мінімальний розмір регулятивного капіталу (НІ);
  • – адекватність регулятивного капіталу (Н2);
  • – адекватність основного капіталу (Н3).

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) встановлюється НБУ залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків, зміну курсу національної валюти. НБУ може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу, встановлювати перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації. Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) розраховується за формулою:

(5.6)

де: РК – регулятивний капітал;

Ар – активи, з урахуванням коефіцієнту ризику групи активів.

Значення нормативу Н2 має бути не менше ніж 10%. Норматив адекватності основного капіталу (НЗ) розраховується за формулою:

(5.7)

де: ОК – основний капітал (першого рівня);

ЗА – загальні активи.

Нормативне значення нормативу НЗ має бути не меншим, ніж 4%.

Для забезпечення реальної капіталізації банків України всі банки поділяються за рівнем достатності капіталу на:

  • – добре капіталізовані – (Н2≥17%; Н3>8%);
  • – достатньо капіталізовані – (H2≥8%; H3≥4%);
  • – недокапіталізовані- (Н2>6%; Н3 >3 %);
  • – значно недокапіталізовані – (H2≥2÷6%; H3=1,3÷3%);
  • – критично недокапіталізовані – (Η2<2%;Η3<1,3%).

Залежно від рівня достатності капіталу банку НБУ рекомендує перелік заходів щодо розвитку його капіталу (програму капіталізації) або питання про реорганізацію шляхом приєднання чи злиття.

 
<<   ЗМІСТ   >>