Посередницькі операції банку на фондовому ринку

Серед нетрадиційних банківських послуг дедалі важливішу роль відіграють посередницькі послуги. На практиці надання таких послуг оформляється двома видами цивільно-правових договорів: договором доручення та договором комісії. За своєю сутністю ці договори є договорами на продаж послуг. Договір доручення має багато спільного з договором комісії. Схожість полягає в тому, що в них є третя особа, а також у тому, що на підставі цих договорів одна сторона (повірений чи комісіонер) укладає угоди в інтересах другої сторони (довірителя чи комітента). Договір доручення може бути сплатним і безоплатним. Договір комісії є сплатним, причому ознака платності настільки характерна, що право на винагороду виникає у комітента незалежно від того, чи було воно спеціально передбачене договором.

Комерційні банки надають різноманітні види посередницьких послуг.

Найбільш поширеним серед них є посередництво в одержанні клієнтом кредиту, в операціях з майном, зокрема цінними паперами, валютою.

Перший вид – обслуговуючий банк виступає посередником у пошуку клієнтові іншого банку-кредитора або на його прохання сформувати міжбанківський кредит і за рахунок його надати кредит клієнту. Банк може вдатися до консорціумного або паралельного кредитування клієнта.

Послуги в операціях з цінними паперами – виконуючи даний вид діяльності банки можуть бути як брокерами, так і дилерами.

Брокерська діяльність.

Брокер – посередник, який за укладеними контрактами, здійснює купівлю-продаж цінних паперів від імені і на замовлення клієнта за винагороду, в обумовленому розмірі.

Дилери – посередники, які за свій рахунок і від свого імені (учасники біржі) проводять котирування, на платній основі (різниця в ціні купівлі та продажу базових активів, зміна курсів цінних паперів).

Андерайтинг– передбачає два варіанти діяльності банку:

• – як покупця, коли посередник виконує або гарантує емітентові викупити за свій рахунок весь випуск цінних паперів;
• – як агента, коли банк є лише посередником при розміщенні цінних паперів від імені і за рахунок емітента. Банки – посередники одержують комісійну винагороду з розповсюдження цінних паперів, або прибуток від повного викупу, який визначається як різниця між ціною реалізації цінних паперів інвестором і ціною, за якою вони їх купують в емітента.

Національна депозитна система. Вона складається з двох рівнів:

• 1. Верхній рівень – це Національний депозитарій України, і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки по обслуговуванню цінних паперів;
• 2. Зберігані, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстри власників цінних паперів.

Згідно із Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу ЦП в Україні" депозитарна діяльність – це надання послуг зі збереження ЦП незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у ЦП, обслуговування операцій на цих рахунках, та обслуговування операцій емітента щодо випуску ним ЦП.

Порядок здійснення грошових розрахунків за операціями з ЦП в Національному депозитарії встановлюються НБУ за погодженням з НКЦПФР.

Інформаційні послуги – банки, завдяки своєму місцю і ролі в економіці, наявності сучасних засобів телекомунікації і електронно- обчислювальної техніки завжди мають значну кількість різноманітної інформації, тобто документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються у економіці. Це дає змогу банкам надавати інформаційні послуги, тобто займатися діяльністю, пов'язаною з доведенням інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб.

Трастові послуги – засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа (засновник) передає своє майно у розпорядження іншій особі (довірительному власнику), для управління в своїх інтересах, або третьої особи (бенефіціара).

Трастові послуги на користь фізичних осіб включають:

• 1. Розпорядження спадщиною, або заповідальний траст;
• 2. Управління майном, або прижиттєвий траст;
• 3. Опікунство та забезпечення зберігання майна;
• 4. Агентські послуги.

Трастові послуги, що надаються юридичним особам включають:

• – обслуговування облігаційної позики;
• – агентські послуги;
• – створення фондів погашення заборгованості;
• – тимчасове управління справами у випадку реорганізації чи ліквідації компанії;
• – послуги депозитарію;
• – розпорядження активами (управління нерухомістю);
• – обслуговування працівників компанії;
• – інвестування коштів клієнта у визначені ним активи;
• – управління коштами благодійних фондів.

Факторингові операції – це операція по наданню низки посередницько-комісійних послуг з кредитуванням оборотного капіталу підприємства., Фактично банк купує рахунки-фактури постачальника за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги.

Факторингові операції, крім купівлі права на вимогу боргу, включають:

• – кредитування у вигляді попередньої оплати боргових вимог;
• – ведення бухгалтерського обліку постачальника;
• – інкасування дебіторської заборгованості постачальника;
• – страхування постачальника від кредитного ризику.

Учасниками факторингової операції можуть бути:

• – посередник (фактор), банк або факторингова компанія;
• – постачальник товарів (робіт, послуг);
• – покупець.

Відносини між суб'єктами факторингу регулюються договором, який складається у письмовій формі між фактором і постачальником.

Зміст та послідовність здійснення факторингової операції зображено на рис. 8.4.

Форфейтинг – це придбання у кредитора боргу, вираженому в оборотному документі, на безповоротній основі.

Покупець боргу (форфейтинг) бере на себе зобов'язання відмовитися від свого права регресійної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Фактично форфейтер бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Основними документами, які застосовуються при форфейтингу є вексель. Загальна схема організації форфейтингу наведена на рис. 8.5.

Рис. 8.4. Зміст та послідовність здійснення факторингової операції

Операції з дорогоцінними металами.

Дорогоцінні метали – це золото (995°проба), срібло (999°проба), платина і метали платинової групи (999°проби).

Операції з дорогоцінними металами включають дії пов'язані з:

• – виникненням та припиненням права власності;
• – переміщення металів до місць їх зберігання;
• – зміною вмісту або фізичного стану дорогоцінних металів;
• – ввезенням дорогоцінних металів у країну з-за кордону та вивезенням за її межі.

До операцій з банківськими металами відносять такі:

• 1. Депозитні операції;
• 2. Операції з надання кредитів у дорогоцінних металах.
• 3. Операції з монетами з дорогоцінних металів.
• 4. Операції спот (spot) – купівля-продаж металів.

Рис. 8.5. Схема організації форфейтингу

• 5. Опціони – право продати чи придбати певну кількість золота за певною ціною на певну дату.
• 6. Форвардні угоди – продаж (купівля) металу на строк, що перевищує строк укладення угоди за обумовленою в ній ціною.