Головна Банківська справа
Банківська система
|
|
|||||
ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІПитання:
Здійснення розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічних угодахВсі міжнародні розрахунки за комерційними організаціями пов'язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг, іншими угодами, здійснюються через банки, що встановили між собою кореспондентські відносини. Порядок проведення розрахунків регламентується відповідними міжнародними документами і угодами. Стандартизація документарного оформлення розрахунків необхідна для однакового тлумачення прав, зобов'язань і відповідальності експортерів та імпортерів. Міжнародні розрахунки – це система організації та регулювання взаємних платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки, організації та громадяни різних країн, експортери та імпортери. В основу міжнародних розрахунків покладено рух товаророзпорядчих документів і операційне оформлення платежів за укладеними зовнішньоекономічними угодами. Порядок здійснення міжнародних розрахунків регулюється правовими актами, які розробляються спеціально створеними організаціями – Міжнародною торговельною палатою, Комісією з права міжнародної торгівлі ООН та ін. Форми міжнародних розрахунків умовно поділяються на документарні (акредитиви, інкасо) і не документарні (платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, банківський переказ, векселі та чеки). До сфери міжнародних розрахунків відносять:
Основні суб'єкти міжнародних розрахунків:
Міжнародні розрахунки за комерційними згодами виконуються банками у вільно конвертованій валюті, У зв'язку з тим, що міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, на їх ефективність впливає:
Конвертованість валют є . головною умовою переміщення капіталу на світовому ринку. Найбільш складними є розрахунки за міжнародними торговими контрактами. Зовнішньоекономічний контракт – це матеріально оформлена утода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором країни, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. В контракті передбачаються наступні умови:
Валютні ціни (валюта, у якій виражена ціна товару за укладеною зовнішньоекономічною угодою, або сума, видана на міжнародні позики); Валюта платежу (валюта за допомогою якої здійснюються розрахунки або повертаються позички та борги). Якщо валютні ціни і валюта платежу не збігаються, тоді в контракті обумовлюються курс перерахунку першої в другу (за ринковим курсом валют), та умови перерахунку. Встановлення валютних курсів називається котируванням валюти. Воно буває двох видів:
Співвідношення між двома валютами, яке випливає з курсів цих валют до третьої валюти, називається крос-курс. Умови платежу – правові реквізити зовнішньоторговельного контракту, які визначають, як продаватиметься товар: на умовах кредиту, у тому числі комерційного, у формі простого або переказного векселя, використання клірингових розрахунків, фінансові гарантії тощо. Найскладнішою частиною платіжних умов контракту є вибір форми розрахунків. Діяльність банку у сфері міжнародних розрахунків регулюються національним законодавством та практикою, що складається, у вигляді визначених правил закріплених окремими документами. Для ... здійснення міжнародних розрахунків банки використовують:
Кореспондентські відносини визначають:
Форми розрахунків у зовнішньоекономічної діяльності:
Банківський .переказ – просте доручення клієнта банку перерахувати грошові кошти на користь іншої особи. Банк здійснює переказ коштів за допомогою свого банку- кореспондента. Банківський переказ використовується для оплати:
Розрахунки по відкритому рахунку полягають у продажу товарів у кредит. У експортера немає гарантії одержання платежу від імпортера. Форма застосовується у випадках коли існують регулярні та стабільні ділові відносини між партнерами і немає законодавчих обмежень. Інкасо – доручення імпортера своему банку отримати від імпортера безпосередньо або через інший банк визначену суму чи зобов'язання, що ця сума буде виплачена у відповідні строки. Документи за якими здійснюються операції по інкасо:
Розрізняють два види інкасо:
Різновиди документарного інкасо наступні:
Акредитив – це зобов'язання банку здійснити за дорученням клієнта-імпортера розрахунок з експортером проти надання останнім необхідних фінансових і комерційних документів. Документарний акредитив – це зобов'язання, оформлене банком на вимогу клієнта-імпортера (апліканта) щодо кредитування визначеної суми в обумовленій валюті для розрахунків з експортером (бенефіціаром). Залежно від ступеня забезпечення платежу для постачальника розрізняють наступні види документарних акредитивів:
Документарні акредитиви можуть передбачати подання експортером з іншими документами переказного векселя, виписаного постачальником на:
Якщо документи оформлені відповідно, постачальник може вибрати один із способів платежу:
Ця форма розрахунків гарантує отримання платежу експортером і дозволяє імпортеру отримати короткостроковий кредит. |
<< | ЗМІСТ | >> |
---|