Повна версія

Головна arrow Банківська справа arrow Банківська система

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Сутність та засоби легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, та відмивання грошей

Відмивання грошей. – це процес, за допомогою якого створюються, існують і використовуються доходи, які отримані за межами законодавчої та нормативно-правової бази держави. Вперше визначення терміну "відмивання грошей" зустрічається в Директиві Парламенту та Ради ЄС "Про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей" (2005/60/ЕЄС). У цьому документі надано визначення терміну відмивання грошей. В міжнародній практиці сутність наведеного терміну визначається за допомогою наступних елементів:

  • – перетворення і передача майна, яке отримане в результаті злочинної діяльності, або в співучасті в такій діяльності з метою приховування або маскування незаконного походження коштів, або надання допомоги будь-якої особі, втягненій в таку діяльність, з метою запобігання юридичних наслідків цієї діяльності;
  • – приховування, або маскування дійсних джерел, місця знаходження, розміщення, переміщення, приналежності прав або власності майна, знаючи, що таке майно отримане в результаті злочинної діяльності або співучасті в такій діяльності;
  • – придбання, володіння та використання майном, знаючи, що таке майно отримане в результаті злочинної діяльності або співучасті в такій діяльності;
  • – співучасть, надання допомоги, спроби щодо здійснення або надання допомоги в здійсненні, підбурюванні, сприянні або надання порад щодо здійснення дій, зазначених у попередньому пункті такої діяльності.

Відмивання грошей – досить складний процес. Доходи, отриманні злочинним шляхом, проводяться через складові фінансової системи з метою приховання їхнього незаконного походження і надання їм виду легально отриманих. Сам процес відмивання грошей являє собою складну послідовність операцій в системі фінансових розрахунків. Між тим аналіз міжнародних нормативних актів дозволяє виділити кілько основних складових:

  • – розміщення;
  • – шарування;
  • – інтеграція.

Розглянемо ці складові:

Розміщення – це впровадження наявних коштів у фінансові інструменти, а також розміщення їх у містах віддалених від місць їхнього походження.

Шарування – відокремлення незаконних доходів від їхніх джерел шляхом створення складного ланцюга фінансових операцій, спрямованих на маскування послідовності сліду цих доходів.

Інтеграція – створення схем легальності злочинно отриманим фінансовим коштам. Гроші знаходять фіктивне легальне джерело походження та інвестуються в реальну економіку.

До легалізації злочинних доходів можна віднести наступні дії:

  • – приховування слідів надходження доходів, отриманих з нелегальних джерел;
  • – створення вигляду законності одержання доходів;
  • – приховування осіб, що одержують незаконні доходи й ініціюють сам процес відмивання;
  • – забезпечення зручного й оперативного доступу до коштів, отриманих з нелегальних джерел;
  • – отримання умов для безпечного і комфортного споживання відмитих коштів;
  • – створення умов для безпечного інвестування доходів у легальний бізнес.

Міжнародне регулювання боротьби з відмиванням грошей

Першою міжнародною організацією створеною для боротьби з відмиванням грошей стала Finansial Action Task Forse on Money Laundering (FATF) – створена у 1989 році країнами великої сімки, як міжнародний орган боротьби з відмивання грошей. На даний час FATF досить потужна організація, яка виступає світовим координатором боротьби з відмиванням грошей і включає більше ЗО країн. Основним завданням FATF є:

  • – контроль за виконанням 40 рекомендацій, а також 9 спеціальних рекомендацій FATF. Всі країни, члени FATF, самостійно виконують рекомендації, при цьому контроль за виконанням 2-х рівневий: кожного року проходить самоаналіз, а також аналіз з боку іншої країни – учасниці FATF;
  • – розгляд тенденцій у сфері боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, і прийняття протизаходів. Оскільки відмивання грошей знаходиться у постійному розвитку, тенденції якого необхідно постійно відслідковувати, то країни-члени постійно збирають і обробляють найновішу інформацію, щодо сучасних методів відмивання грошей;
  • – розповсюдження ідеї боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом по всьому світі. Організація підтримує встановлення міжнародної системи протидії відмивання грошей, яка базується на збільшенні країн-учасниць FATF.

Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей було розроблено 40 рекомендацій FATF. Для кожної рекомендації визначено чотири можливих рівня відповідності національної системи протидії відмиванню грошей:

  • – відповідає рекомендації;
  • – загалом відповідає рекомендації;
  • – частково відповідає рекомендації;
  • – не відповідає рекомендації.

У виняткових випадках рекомендація може бути визначена як така, що не застосовується.

Структура рекомендацій складається з чотирьох розділів, які групують їх відносно різних складових національної системи протидії відмиванню грошей:

Розділ А – Правові системи (включає 3 рекомендації);

Розділ Б – Фінансові системи (включає 22 рекомендації);

Розділ С – Інституціональні системи (включає 9 рекомендацій);

Розділ Д Міжнародне співробітництво (включає 6 рекомендацій).

Банки, як основні структури фінансової системи відіграють важливу роль в процесі фінансового моніторингу. З метою забезпечення реалізації норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", Національним банком України було розроблено та затверджено "Положення про здійснення банками фінансового моніторингу" (№189 від 14.05.2003 року). Положення є документом, який визначає функції фінансового моніторингу в банку:

  • – проведення, у встановленому законом порядку, ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію і підлягає фінансовому моніторингу або відкриває рахунок (в тому числі депозитний);
  • – виявлення і реєстрацію фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу;
  • – надання уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, яка підлягає обов'язковому моніторингу;
  • – співпраця з працівниками уповноваженого органу в проведенні аналізу фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;
  • – надання у відповідності із законодавством додаткової інформації на запит уповноваженого, пов'язаної з фінансовими операціями, які стали об'єктом фінансового моніторингу;
  • – сприяння суб'єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу;
  • – проведення заходів щодо попередження розголошенню ( в тому числі осіб, відносно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про акт надання такої інформації);
  • – забезпечення зберігання документів, що стосуються ідентифікації осіб, які здійснюють фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу і всієї документації про проведення операції.
 
<<   ЗМІСТ   >>