Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Еко-око: дошкільник пізнає світ природи

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Подорож у світ краси...

Мета: розкрити перед дітьми Природу як храм краси: джерело натхнення поетів, письменників, музикантів, художників; розвивати почуття прекрасного, потребу дітей сприймати красу в природі і витворах мистецтва і самим створювати і берегти її.

Обладнання: ілюстрації, репродукції картин художників пейзажного жанру І. Левітана, І. Шишкіна, А. Саврасова, О. Куїнджі та ін.; ліричні твори письменників (уривки) і поетів про природу; предмети прикладного мистецтва і побуту: святкова хустка, посуд, піднос, іграшки; твори музики: дитячі пісні П.І. Чайковського, п'єси “Пори року”; увертюра “Світанок” до опери “Хованщина” М. Мусоргського; п'єса “Політ джмеля” з опери “Казка про царя Салтана” М. Римського-Корсакова та ін.

Методичні рекомендації

Призначення цієї бесіди особливе: адже почуття прекрасного – найбільший регулятор стосунків людини із навколишнім світом.

Якщо захоплення перед різноманітною красою природи не приходить до дитини в дитячі роки, то пізніше воно не прийде, оскільки естетичне почуття природи можна розвивати і формувати, коли складається духовний світ зростаючої людини. А це – старший дошкільний і молодший шкільний вік.

І ось чому в цьому віці так необхідно естетичне виховання дітей, навчання їх бачити красу природного довкілля і захоплюватися нею.

Усе прекрасне в природі осягає кожна людина індивідуально. Естетичне пізнання допускає можливість вчитися і навчитися красі. Відомо, що не усі люди виявляються здатними глибоко проникати у світ краси, і, щоб розплющити їм очі і вуха на цей світ, потрібна допомога вихователів, учителів, батьків, які оточують дітей. Розуміння природи повинно народжуватися як почуття, “адже чуттєва основа організму – це перший зв'язок, який зв'язує його зі світом Природи”.

Це естетичне почуття можна сформувати, навчаючи людину з малих років емоційному баченню, почуттю природи. Зовсім не просто навчитися це робити і не всі дорослі уміють правильно бачити і чути навколишній світ.

Природа наділила кожного з нас природним апаратом для естетичної насолоди красою форм, фарб, звуків, ароматів (вуха, очі, органи нюху, дотику), але ця здатність потребує, як і інша, розвитку.

Таким чином, на педагога покладається велика відповідальність за розвиток естетичної сприйнятливості дітей. “Якщо він не покаже дітям, як на весні жовтими вогнями цвіте верба в низинах; якщо не поведе їх в осінній ліс і не покаже чому і скільки поети присвятили йому прекрасних рядків, – зі школи виходить погано вихована людина: вона не вміє ані любити природу, ані правильно господарювати як помітив Василь Сухомлинський.

Показовим є наступний приклад. У Японії дітей від 6 до 16 років возять під час канікул країною і неквапливо показують її пейзажі, гори, долини, річки, водоспади, кольори, древню архітектуру і сучасні міста, наповнюючи дитячі душі глибокими емоційно-естетичними враженнями і формуючи у них перші поняття про природну красу. Всьому світу відома висока естетична культура японського народу, його зразкове уміння берегти красу рідної землі, облаштовувати її.

Цей приклад переконливо свідчить – все бере свій початок в естетичному розвитку дітей. Зневага естетичним вихованням призводить до того, що з школи виходять люди емоційно глухі і черстві, соціально-неповноцінні.

Природа є першоосновою всієї краси і величі. Отож, педагог систематично – на заняттях, уроках, на екскурсіях, під час спостережень – знайомить своїх вихованців з її красою в неживій природі, у світі рослин, тварин, людини. Він як би готує дитячі очі, щоб вони бачили, вуха – щоб правильно чули, органи нюху – щоб відчували різноманіття ароматів золотої осені, смарагдово-молодої зелені весни...

А на цій бесіді він як би підводить результати своєї роботи, а крім того, ще раз звертає увагу дітей на те, що природа – могутнє джерело мистецтва – музики, поезії, живопису і архітектури, без якої життя людини мізерне і нецікаве. Бесіду можна провести у формі драматизації. У такому разі педагог – ведучий, а діти – виконавці віршів, уривків з інших літературних творів, оповідачі про музику, картини художників – повинні заздалегідь підготуватися і вивчити ролі за попередньо складеним сценарієм.

Природно, що гармонійне злиття музики, слова і фарб – потужний стимулятор розвитку естетичної сприйнятливості дітей, посилення їх естетичної чутливості і чуйності.

Для проведення бесіди приміщення має бути відповіде ним чином оформлено – стендами, репродукціями, оснащено музичною технікою (магнітофоном або програвачем).

Хід бесіди

Вступна частина

– Діти, чи любите ви подорожувати? Зрозуміло, любите! А куди і як вам захотілось би здійснити свою подорож? Звичайно, подорожі бувають різними! Можна сісти в літак і полетіти до далеких невідомих земель. Але такі подорожі багатьом не доступні. Можна організувати таку подорож, яка всім доступна, дуже цікава і захоплююча. Ця подорож у світ краси природи і допоможуть нам її здійснити поети, письменники, музиканти, художники. Чому? Подумайте про це самі!

Природа напрочуд різноманітна фарбами і формами. Жуки, метелики, бабки, квіти, листя, краплі роси, сніжинки... – яка різноманітність краси! Навіть на острівцях природи в місті – у дворах, парках, газонах! А скільки краси в лісі, на лузі, серед поля, біля річки, біля озера! А скільки в природі звуків – цілі багатоголосся хорів комах, птахів, жаб і інших тварин! Природа – справжній храм краси і не випадково усі музиканти, поети і художники черпали свої задуми, спостерігаючи за природним оточенням.

Багато прекрасних слів присвячено красі природи, П явищам і мешканцям у віршах поетів! Ви можете самі прочитати окремі рядки або вірші поетів і письменників про ліс, кольори, пори року. Згадали? Розкажіть! Читання віршів напам'ять з хрестоматії (на вибір педагога).

Спробуйте описати красу лугових кольорів – красивих, веселкових! Що це за квіти? Згадуйте (приклади дібрати самостійно).

Спробуйте і ви за допомогою слова описати лугові квіти – герані, ромашки, гвоздики, незабудки, жовтці, конюшину, – але так, щоб читачі як би побачили їхню красу. Цю роботу ви зробите удома (розробіть рекомендації для батьків).

Співаками природи в поезії стали чудові поети. Багатьом з вас знайомі їх віршовані пейзажі, наприклад. Прочитайте в хрестоматії вірші поетів і зверніть увагу на те, як простими і добрими словами їм вдалося передати своє захоплення різноманітною красою рідної природи, відношення до неї (доберіть твори самостійно).

Природа – великий художник. Вона вражає нашу уяву своїми мінливими фарбами, відтінками, формами листя, стовбурів, кольорів, кам'яних статуй і химерними контурами хмар. Колір у природі дуже тісно пов'язаний із сезонними змінами. Візьмімо, приміром, колір листя (доберіть тексти віршів до теми).

Ранньої весни колір молодого листя який? Ніжно-зелений, лимонно-зелений, ясно-зелений! Влітку – насичений, темно-зелений, смарагдово-зелений. Восени – справжній листопадний карнавал фарб! Особливо він помітний в лісі (доберіть твори самостійно).

Так писав про свої спостереження і враження поет (доберіть вірші самостійно).

Про фарби і форми в природі можна говорити до безкінечності. Звичайно, краще не говорити, а дивитися. Це зрозуміли ще древні художники, яким дуже хотілося розповісти про своє бачення світу родичам. І вони малювали! Звичайно, полотен і картону тоді і в думці не було. Не було і різноманітності фарб, якими пише сучасний художник. Але древньому художникові на допомогу прийшли стіни печер, білі, жовті і темні кольорові глини. З їх допомогою вони показували тварин, сцени полювання.

Наприклад, на стіні однієї з печер чорною і червоною фарбою зображений бізон. Він впав на передні ноги. У його спину упився дротик. Таких печерних малюнків зараз знайдено дуже багато – ціла підземна галерея. Вони свідчать про те, що серед первісних мисливців були талановиті художники, які дуже вдало відтворювали образи тварин, їх звички, рух, форму тіла. Причому вони їх не лише зображували за допомогою природних фарб, й ліпили у вигляді скульптур.

Учені вважають, що їхні зображення пов'язані з обрядовими діями древніх мисливців і впливали на результати майбутнього полювання. Але так чи інакше, в цих малюнках відбилося прагнення наших древніх предків показати красу навколишнього світу, зокрема, зображених тварин. Її показано у стрімкому бігу, в гармонійних розворотах тіла, в позах, якими можна милуватися і захоплюватися. Як назвати цей напрям мистецтва древніх художників? Вони писали живо, з живих об'єктів, дуже схоже! Так, це живопис.

Таким чином, живопис – один з прадавніх видів образотворчого мистецтва.

Відтоді пройшло багато тисячоліть, але живопис завжди залишався незмінним супутником духовного життя людини. Особливо пейзажний живопис – зображення картин природи. Зараз ми ще раз звернемо свою увагу на знайомі вам картини художників-пейзажистів (доберіть полотна самостійно).

Поряд із живописом у глибокій старовині зародилася і архітектура – мистецтво створювати будівлі і їх комплекси, що утворюють середовище життя людини. Борючись з грізними силами природи, люди відшукували печери, будували курені і землянки, які захищали їх від вітру, холоду, дощу, диких звірів. Проте, вже і в цих спорудах можна побачити прагнення людини творити за законами краси, використовуючи симетрію, ліній, що підглянуті нею в природі; підставки – колони і т.д. які зараз розвинулися в усій повноті, особливо, в архітектурі палаців, храмів, садово-паркового мистецтва.

Люди завжди прагнули прикрасити свій побут, своє повсякденне життя, зробити його красивішим, пишнішим.

Придивіться до речей, які оточують вас, і ви побачите, що в їхньому створенні обов'язково брав участь художник. Розгляньте у будинку свої іграшки, свій посуд, хустку своєї мами, шпалери у своїй кімнаті, свої книжки, килимок, вітальні листівки – і ви побачите, що немає у вашому будинку предмета, до якого б не торкалася рука художника. І що він на них зображував?

Ось хустка. її пов'язують навколо голови наші мами, сестри і бабусі.

Чим прикрашена ця хустка? Червоними трояндами, яскраво-червоними маками, блакитними незабудками – хороводом дивовижних кольорів і листя. Усе це робить хустку нарядною, святковою, покращує настрій, робить маму, бабусю або сестру радісною.

А цей посуд? Чашка, чайник, блюдо – чому вони не лише посуд для їжі, а й предмети, що прикрашають нашу кухню? Що на них зображено? Знову такі ж квіти, листя, фрукти, наші улюблені звірі, птахи... З якого посуду нам подобається більше їсти? З металевого, без малюнка, або ось із такого, що прикрашений малюнками природних мешканців або навіть пейзажами природи? Чому?

Краса природи хвилює і хвилювала людство у всі часи. І не лише краса форм і фарб, а й краса звуків. Звуки природи стали основою для створення багатьох музичних творів і тому звуки Природи могутньо звучать у музиці.

Чи можливе життя сучасної людини без музики? Чому ні?

Чи зможете ви, діти, жити без її пісень, п'єс, танцювальної музики? Яким би було ваше життя, якби її не було? Так, життя без музики нецікаве і сіре. Музика входить у наше життя із дитячих років, із народження. Коли і як виникло музичне мистецтво? Над цим питанням люди замислювалися давно. Поза сумнівом, музика була вже у давніх людей, але нам важко її представити. Ми лише знаємо, що вона впливала на їхнє життя – в іграх, полюванні, зображенні ворогів, у святах.

Напевно, у цій музиці було багато звуконаслідування. Кого? Природи: тварин, птахів, комах, вітру, а також звуків води, що біжить. Первісні люди прагнули вивчати звуки навколишнього світу, які допомагали їм орієнтуватися, дізнаватися про небезпеку, полювати...

Спостерігаючи за предметами і явищами природи, вони створили перші музичні інструменти – барабан, арфу, флейту. Давайте подумаємо, як це їм вдалося?

Ось людина виявила, що туго натягнута тятива лука, якщо її торкнути пальцем, видає музичний звук... Який музичний інструмент людина створила на основі свого відкриття? Правильно, арфу!

Ось первісна людина навчилася тому, як створити свист із порожнистого стебла очерету або порожньої кістки. І винайшла... флейту!

Одного разу людина помітила, що удар викликає з дуплистого дерева гучніший звук, аніж із здорового, і зрозуміла, що порожнеча усередині предмета має властивість посилювати звук. Цю властивість людина використала для створення музичного інструмента – барабана!

Музиканти завжди вчилися у Природи. Навіть звуки дзвонів, які лунають у церковні свята, звучать завдяки тому, що дзвін створили на основі схожості із квіткою дзвоників. У 1500 році в Італії було зроблено мідну квітку дзвоника. Випадково її вдарили і пролунав мелодійний дзвін! Дзвоном зацікавилися служителі релігії. Сьогодні він звучить і радує прихожан своїми мелодіями. Вчилися у Природи і великі музиканти: дивовижні звуки комах притягнули увагу композитора М. Римського-Корсакова (твір дати дітям для прослуховування). “Політ джмеля” він написав на дачі, де працював над оперою “Казка про царя Салтана”. Дійовою особою опери став джміль. Наслідування звуків комах можна зустріти і в музиці інших композиторів: комахи (коники, комарі, жуки, бджоли) створюють музичний фон звуків у Природі!

П. Чайковський не виходив із лісу, коли писав дитячі пісеньки про природу і так він створив цілий альбом – цикл “Пори року”. Ліс підказував йому настрої і мотиви музичних творів.

Послухаємо пісеньку “А мій садок свіжий і зелений”... Що ви відчуваєте? Які картини ви пригадуєте? Які образи ви бачите в уяві?

Саме так, це свіжий, сонячний день; дзижчання бджіл; ніжна привабливість рідної природи!

Послухаємо п'єсу “Проліски” з циклу “Пори року”. Що ви відчули? Так це настання весни, її свіжість, період холоду (холодні звуки) і вже тепло настає (теплі звуки).

Теми природи можна почути в різних творах: (продовжіть список самостійно вибраними творами).

У музиці химерно зливаються спів півня, знайомий кожному із нас – це ранішній сторож.

Закінчуючи нашу невелику уявну подорож у світ краси, у світ Природи, у світ фарб, форм, звуків, – хочеться сказати, що ця подорож тільки-тільки почалася! Книга природи є невичерпним джерелом пізнання, вам доведеться відкривати її сторінки усе життя! Ще колись великий художник Леонардо да Вінчі сказав: “У наставниці собі я узяв Природу, вчительку усіх учителів”!

Отож, діти спостерігайте, здійснюйте свої подорожі та прогулянки в природу, запам'ятовуйте її фарби, звуки, пишіть вірші, малюйте свої картини, створюйте свої вироби-скульптури, щоб відповісти на всі запитання поета М. Бромлея:

Скажи, скажи, художник,

Якого кольору дощик?

Якого кольору вітер?

Якого кольору вечір?

Скажи, якого кольору

Зима, весна і літо?

Ти не сиди в квартирі, не знаючи цих істин.

Візьми в дорогу пензлики,

Очі розплющ ширше.

Дивися, якого кольору

Величезна планета!

Завдання: вірші, малюнки, вироби – по темі сьогоднішньої бесіди: “Подорож у світ краси, або Природа – наш будинок” – оформимо окремою виставкою.

 
<<   ЗМІСТ   >>