Планування статевих стосунків: теоретичні основи контрацепції.

Контрацепція – це попередження незапланованої вагітності, спрямоване, перш за все, на профілактику абортів, які, як правило, наносять значну шкоду здоров'ю жінки. На жаль, ідеальних протизаплідних засобів ще не знайдено, незважаючи на інтенсивну роботу численних наукових колективів різних країн світу в рамках спеціальної програми ВООЗ. Проте, в результаті багатолітніх досліджень і апробації запропонованих методів контрацепції вироблено і затверджено вимоги до них. Це такі як:

• 1. високоефективність;
• 2. зручність у користуванні;
• 3. відсутність шкідливого впливу на здоров'я;
• 4. тимчасовість протизаплідного ефекту з тим, щоб при бажанні дітородна функція була відновлена;
• 5. доступність по ціні;
• 6. збереженість фізіології статевого акту.

Існуючі численні протизаплідні засоби і методи відрізняються механізмом дії, який і зумовлює протизаплідний ефект.

Природне планування сім'ї (ППС або фізіологічний спосіб попередження вагітності) – це метод, який на основі спостереження за змінами в організмі дає змогу визначити плідні дні в менструальному циклі жінки.

Метод дає жінкам будь-якого віку можливість усвідомити перебіг процесів у власному тілі. Цей метод не має побічних впливів на здоров'я, а його надійність – за умови дотримання правил – можна порівняти із надійністю оральних контрацептивів.

Планування сім'ї – це не завдання, яке усі з готовністю виконують, або щось таке, що дається у готовій формі.

Методи природного планування сім'ї (ППС), або, як їх ще називають, ритмічні методи вибору часу – не нові. Уявлення про “плідні” та “неплідні” дні в менструальному циклі жінки, вони сформувалися вже давно.

Перші наукові обгрунтовані методи ППС запропонували японець Огіно і австрієць Кнаус, котрі в 30-ті роки, незалежно один від одного, встановили, що овуляція відбувається за 12-16 днів до наступної менструації. Проте запропоновані Огіно і Кнаусом правила визначення плідних і неплідних днів (календарний метод) настільки ненадійні, що тепер не застосовуються. Час овуляції за цими методами вираховували на основі тривалості минулих циклів.

Температурний метод, грунтується на зміні температури тіла статево зрілої жінки протягом менструального циклу.

Симпто-термальний метод, при якому визначення плідних і неплідних днів циклу проводять, на основі зміни температури тіла і самоспостереження за слизовими виділеннями з піхви, вперше висвітив у 1965 р. австрійський лікар Йозеф Ретцер. Цей метод ППС, в якому поєднано спостереження за слизом і температурою, на сьогодні найбільш поширений.

Овуляційний метод австралійського невролога Джона Біллінгса базується лише на самоспостереженні за слизом і вважається недостатньо надійним.

Біологічні засоби контрацепції полягають, в основному, у пригніченні овуляції за допомогою гормонів, послабленні здатності сперматозоїдів до проникнення в яйцеклітину.

Хімічні методи контрацепції базуються на досягненні нерухомості сперматозоїдів, що потрапляють у статеві шляхи жінки.

Механічні засоби перешкоджають проникненню сперматозоїдів у піхву (чоловічий презерватив) або в шийку матки (піхвові тампони, ковпачки, які одягають на шийку матки).

До засобів попередження вагітності можна віднести і протизаплідні засоби, які вводяться безпосередньо в порожнину матки (ВМС) і тим самим перешкоджають проникненню заплідненої яйцеклітини в слизову оболонку матки.

Хірургічні методи контрацепції спрямовані або на створення перешкоди для просування яйцеклітини по маткових трубах (перев'язка маткових труб) або на недопущенні виверження чоловічої сімені (перев'язка сім'явиносних протоків). Застосовуються вони після детального обстеження лікарем подружжя, якщо встановлюються ті чи інші протипокази щодо настання вагітності (вроджені спадкові хвороби, складні вади серця, хвороби нервової системи, тобто стійкі і невиліковні стани).

Отже, існують різні види попередження вагітності, що дозволяє індивідуалізувати їх вибір із урахуванням загального стану організму, особливостей протікання фізіологічних процесів, особливостей статевого життя, будови статевої сфери. Але вибрати необхідний метод може тільки лікар. Тому, перш ніж наважитись на застосування того чи іншого засобу, обов'язково потрібно порадитись із лікарем.