Стрес: основні теоретичні положення.

Під впливом ризиків сучасна людина постійно зазнає значних психічних навантажень, що призводить до виникнення стресу. Стрес – це неспецифічна реакція організму на будь-який сильний подразник (Г.Сельє^[1]) або сукупність захисних реакцій організму людини, реакція адаптації організму до екстремальних умов. Розрізняють 3 стадії (фази) стресу: стадію тривоги (мобілізаційний стрес), коли мобілізуються захисні сили організму – прискорене виділення гормону адреналіну, збільшення кількості глюкози і гемоглобіну крові, активізація обміну речовин, підвищення AT, прискорення пульсу тощо. При стадії резистентності відбувається пристосування до складної ситуації, підготовлений організм максимально реалізує свої можливості. При сильному і тривалому стресі настає стадія виснаження, яка може закінчитися смертю.

Повне звільнення від стресу, вважав Сельє, означало б смерть. Слабкий стрес є нормальним явищем у житті і потрібним для реалізації нашої повноцінності. Такий стрес називається су стресом. Однак сам стрес, якщо він інтенсивний і довготривалий, може стати пост генетичною основою розвитку захворювань або зумовити смерть. Для повноцінного життя людини потрібні різні ступені стресу. Тому кожна людина повинна ретельно вивчити саму себе і знайти той рівень стресу, при якому вона почувала б себе найбільш комфортно, яку б роботу не виконувала. Є люди, стресостійкі до побутових невдач, але дуже стресореактивні до сімейних проблем та невдач у коханні, інші дуже боляче сприймають невдачі на роботі, ще інші – втрату соціального положення в суспільстві.

Стрес проходить три основні фази розвитку: стрес чекання, власне стрес, після стрес.

Стрес чекання. Г.Сельє трактував як мобілізаційний і такий, що готує організм до напруження, коли включаються захисні механізми. Це хвилювання перед екзаменом, відповідальним виступом, вирішальною розмовою. І чим більше хвилюється людина на цьому етапі, тим слабше її реакція у другій фазі. Сильне напруження симпатико-адреналової системи у першому періоді сприяє надмірному виділенню адреналіну, на другу фазу енергії стає мало і це дає змогу мобілізувати всю енергію для досягнення дати мети. Роль першої фази стресу полягає не тільки в тому, щоб мобілізувати захисні сили організму, але й надати йому у потрібний період енергію для ефективної реакції.

Власне стрес. Підготовлений у першій фазі організм добре переносить і другу фазу, реалізуючи максимум своїх можливостей. Спортсмен досягає ліпших результатів, ніж на тренуванні, студент на екзамені виявляє глибші знання. Проте "висока нота", тобто напруження, не може тривати дуже довго, продовжений стрес може призвести до зриву. Г.Сельє назвав таке явище дістресом. Дістрес, або гіперстрес, швидко виснажує резерви симпатико- адренапової системи, а це призводить до ламання механізмів адаптації.

Післястрес. Викидання адреналіну у кров'яне русло під час відпочинку більше, ніж під час роботи. Студент після екзаменів лягає спати, однак не може заснути або раптом пробуджується і в нього виникає безсоння. Факторів, що спричиняють стан стресу, у цивілізованом світі багато. Вони так часто виникають, що організм людини піддається справжньому "бомбардуванню" тривожними сигналами, а стресова ситуація стає неминучою. Такими факторами є шум, запахи, зміна екологічного стану, перебування на робочому місці, сімейне життя тощо. Оскільки людина більшу частину часу проводить на роботі, то і можливість стресу там значно більша. Від рівня вибагливості людини багато в чому залежить виникнення у неї надзвичайного стресу. Чим більше збігаються наша вибагливість і можливості, тим легше нам бути в злагоді з собою, і тим рідше виникатимуть конфлікти у сім'ї і на роботі, тим менше можливостей для розвитку стресових станів та їхніх шкідливих наслідків, які залежать як від життєвих вимог людини, так і від характеру особистості. Сьогодні доведено, що в осіб до 30 років життєві потреби значно більші, ніж у людей старшого віку, тому стресові стани у них переважають. Рівень життєвих вимог у чоловіків більший, близько 72% ставлять перед собою складні завдання, тому порівняно з жінками чоловіки частіше піддаються стресу (про це свідчить їхня реакція на успіх – після вирішення одного складного завдання вони зразу ж переходять до складнішого).

Велике значення для розвитку стресового стану має поведінка після невдачі. Чоловіки в такому випадку звичайно "спускаються на сходинку нижче", а жінки, навпаки, ставлять перед собою ще складнішу мету. Проте більшій частині чоловіків властива наполегливість при вирішенні тієї або іншої проблеми. Жінки виявляють більшу обережність і передбачливість, проте недооцінюють свої можливості. Поведінка людини у тій чи іншій ситуації тісно пов'язана з можливістю виникнення стресу та його наслідків. Неправильна поведінка найчастіше є причиною шкідливих наслідків стресу, вона зумовлює результати стресу більше, ніж фактори зовнішнього середовища, фізіологічна, біохімічна та генетична причини.

Стресовий стан найчастіше виникає в осіб із сильно розвинутим почуттям лідерства, які безуспішно нав'язують свою волю оточуючим. У людей, які звикли підкорятися, можливість виникнення стресу менша. Звичайно, велике значення має почуття моральної відповідальності за реалізацію мети.

Логічним продовження теорії Сельє стала когнітивна концепція стресу американського психолога Р. Лазаруса, який вважав, що адаптацію до середовища визначають емоції, інтенсивність та силу яких зумовлють когнітивні процеси. На думку Р.Лазаруса, фізіологічний і психологічний стреси відрізняються як за особливостями характеристики діючих стимулів, так і за механізмом розвитку стресу і характером реакції, що виникають як відповідь на вплив.

Вплив стресу та їх характеристика за Р. Лазарусом

В практичній діяльності практичні психологи виокремлюють такі ознаки пресового напруження (за Шеффером):

• 1. неможливість зосередитись на чомусь;
• 2. недто часті помилки в роботі;
• 3. погіршення пам'яті;
• 4. часте виникнення почуття втоми;
• 5. дуже швидке мовлення;
• 6. часті болі (спина, голова, ділянка шлунка);
• 7. підвищена збудливість;
• 8. робота не приносить попереднього задоволення;
• 9. втрата почуття гумору;
• 10. різко збільшена кількість випалених сигарет;
• 11 .потяг до вживання алкогольних напоїв;
• 12. постійне відчуття недодоїдання;
• 13. втрата апетиту – взагалі втрачений смак їжі;
• 14. неможливість вчасно завершити роботу.

Лазарус також сформулював основні положення стресу: ті самі події для одних людей можуть ставати стресовими, а для інших – ні, якщо та сама стресова подія кількаразово виникає у житті людини, то в різних випадках людина сприймає або не сприймає її як стресову. Крім того, він вказав, що стрес виникає лише тоді, коли людина, порівнявши свої ресурси та силу впливу стресора, усвідомлює, що ресурси недоступні.

Розрізняють 3 основних види стресу. Гострий стрес породжений проблемами щоденного життя – неприємні ситуації, з яких доводиться шукати вихід. Це короткочасний стрес. Через постійні сімейні проблеми може розвинутися хронічний стрес ("повільна отрута"). Після приголомшливої події, як-от нещасний випадок, згвалтування, стихійне лихо, розбійний напад, стрілянина, тортури може розвинутись травматичний стрес. Вважають, що гормони, які під час стресу готують організм до активний дій, можуть пригнічувати імунітет. До хвороб, які пов'язані зі стресом, можна віднести псоріаз, кропив'янку, екзему, втрату статевого потягу, шлункові виразки, серцеві захворювання, розлади травлення, простудні захворювання, головний біль, безсоння, депресію, астму, артрит, болі в спині, шиї, плечах.

• [1] Медичний термін "стрес" був запроваджений у 1966 р. канадським ученим-біологом Гансом Сельє.