Повна версія

Головна arrow Культурологія arrow Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Значення теорії цивілізації А. ДЖ. Тойнбі для розуміння тенденцій історичного розвитку

А. Дж. Тойнбі, незважаючи на критичне ставлення до його наукової творчості у 1950–1970-ті pp., залишається неперевершеним філософом історії. Його багатотомне "Дослідження історії" – це не тільки панорамний погляд на світ, а й осмислення історичного процесу, його результатів крізь призму вивіреного наукового підходу.

У викладі А. Дж. Тойнбі історія людства постає як історія усіх цивілізацій, тобто як метаісторія. Не можна казати, що англійський історик був першим дослідником, що обрав такий кут зору на історичний процес, але його концептуальний підхід до розгляду цивілізаційного розвитку людства відрізняється від усіх інших.

Обрання у якості поля історичного дослідження цивілізації дало йому можливість одночасно вирішити кілька важливих пізнавальних завдань.

Уявлення про історію як про кругообіг змінюючих одна одну локальних цивілізацій, кожна з яких проходить стадії генезису, розвитку, занепаду та розпаду, дає можливість не тільки їх порівняння, а й виявлення певних тенденцій історичної еволюції людства.

У цьому контексті розвиток локальних цивілізацій засвідчує стадіальність, багатомірність та різноманітність історичного процесу. Разом з тим, історія – це переплетіння самобутніх цивілізаційних потоків, де одні суспільства приходять на зміну іншим та взаємодіють між собою у просторі та часі. Виокремлюючи у цьому потоці цивілізації трьох генерацій, А. Дж. Тойнбі тим самим звернув увагу на спадкоємність історичного розвитку, який не має у своїй основі первісних культурних зародків.

Разом з тим, за А. Дж. Тойнбі, не існує універсальної історії, вона складається із історії окремих суспільств, межі яких виявляються у перехрещенні трьох елементів – економічного, політичного та культурного. На відміну від формаційного підходу, за яким суспільний розвиток визначається економічним базисом, у теоретичній побудові англійського вченого центральне місце посідає культура. Саме вона визначає неповоротні риси кожного суспільства.

Динаміка локальної цивілізації визначається А. Дж. Тойнбі за законом "виклику-відгуку", дія якого розкриває рушійні сили суспільного розвитку: особистість, еліти, суспільство у цілому.

Завдяки виявленню зазначених суб'єктів історичного процесу А. Дж. Тойнбі вдалося не тільки подолати шпенглерівський фаталізм з його ідеєю замкненості цивілізацій, а й довести, що вони перебувають між собою у тісному контакті.

Висунуте та обгрунтоване англійським істориком положення про материнсько-дочірні зв'язки між різними поколіннями цивілізацій свідчить про еволюцію людства шляхом створення єдиної макроцивілізації.

На переконання англійського дослідника, реалізації цього універсального проекту життєустрою заважають дві речі: домінуюча роль західної цивілізації та відсутність єдиної релігії. До подолання цих вад А. Дж. Тойнбі доклав багато розумових зусиль. Історія, у його викладі – це й демонстрація негативних наслідків європоцентризму (європеїзації, вестернізації) та аргументація необхідності збереження кожною цивілізацією своєї ідентичності, яка виступає гарантією міжцивілізаційного діалогу.

На відміну від своїх послідовників, які досліджували проблему зіткнення цивілізацій як цілком реальну перспективу людства, А. Дж. Тойнбі у своїх прогнозах майбутнього виглядав людиною моральною, гуманною та оптимістичною, що дає надію сподіватися на краще.

 
<<   ЗМІСТ   >>